Репозитарій

UDC 611.441:611-092.4/.9

Дослідження механізму виникнення тироїдної патології у пацієнтів пульмонологічного профілю, у вітчизняній літературі мало висвітлені. З використанням методу лектин-пероксидазної техніки досліджували роль глікому структурних компонентів легень потомства щурів за умов дисфункції щитоподібної залози материнського організму в експерименті. На віддалених етапах розвитку потомства щурів дослідної групи задекларували перерозподіл рецепторів використаних нами лектинів різної вуглеводної специфічності у структурних компонентах бронхіального дерева, повітряно-кров'яного бар'єру, альвеолярних макрофагів, що може викликати зміну їх функціональних властивостей; сповільнювати процеси газообміну, змінювати імунні властивості та бути тригером запуску патологічних процесів у легенях.
Ключові слова: щури, легені, експериментальний гіпертироз, глікополімери, лектини

The study of the mechanism of the occurrence of thyroid pathology in patients with a pulmonological profile is poorly covered in the domestic literature. With the use of the lectin-peroxidase technique, the role of the glycome of the structural components of the lungs of the offspring of rats under conditions of thyroid dysfunction in the maternal organism was studied in the experiment. At long-term stages of development of the offspring of rats of the experimental group, the redistribution of receptors of lectins of various carbohydrate specificity used by us in the structural components of the bronchial tree, the air-blood barrier, and alveolar macrophages was declared. This can cause changes in their functional properties, slow down gas exchange processes, change immune properties, and be a trigger for starting pathological processes in the lungs.
Key words: rats, lungs, experimental hyperthyroidism, glycopolymers, lectins

УДК: 616.314.17+616.311.2)-018:615.212.7]-08-092.4/.9

Актуальність. В опіоїдозалежних осіб доволі поширені різноманітні захворювання ротової порожнини, тканин пародонтального комплексу та зубів, у зв’язку з чим, розробка ефективного лікування таких пацієнтів представляє важливий науково-практичний інтерес і є актуальною проблемою сьогодення. Мета. З’ясувати ефективність дії пентоксифіліну та цефтріаксону при ушкодженні пародонту на тлі експериментального опіоїдного впливу впродовж шести тижнів. Методи. Проведені дослідження на 24 білих щурах – самцях, яких розподілили на три групи. І група - контрольні щури (6). У ІІ групі тваринам (9) вводили внутрішньом’язево опіоїдний анальгетик налбуфін упродовж шести тижнів, у поступово зростаючих дозах (від 0,212 мг/кг до 0,252 мг/кг). ІІІ група – щурам (9) вводили налбуфін упродовж шести тижнів, а також здійснювали медикаментозну корекцію пентоксифіліном (3–6 тижні) та цефтріаксоном (5-6 тижні), у дозуванні 2,86 мг. Для гістологічних досліджень використано компоненти зубного органа верхньої та нижньої щелеп щура. Результати. На мікроструктурному рівні визначали відновлення компонентів слизової оболонки ясен, періодонту та мікроциркуляції, що вказувало на активацію компенсаторно-пристосувальних реакцій. Відмічено ознаки регенерації епітелію ясен, збереженість архітектоніки колагенових волокон та ознаки ангіогенезу, а також зменшення проявів набрякового процесу, дистрофічних змін та явищ гіперваскуляризації в сполучній тканині пародонту. Підсумок. Проведена медикаментозна корекція із застосуванням пентоксифіліну та цефтріаксону на тлі шеститижневого опіоїдного впливу сприяла позитивній динаміці мікроструктурної перебудови компонентів пародонту щурів, що свідчило про активний перебіг репаративних процесів та покращення гемомікроциркуляції.
Ключові слова: пародонт, щури, опіоїд, корекція, гістологічні дослідження.

ABSTRACT. Background. Various diseases of the oral cavity, tissues of the periodontal complex and teeth are quite common in opioid addicts, therefore, the development of effective treatment of such patients is of great scientific and practical interest and is an urgent problem today. Objective. To determine the effectiveness of pentoxifylline and ceftriaxone in periodontal damage on the background of experimental opioid exposure for six weeks. Methods. Studies were performed on 24 white male rats, which were divided into three groups. Group I - control rats (6). In group II, animals (9) were administered the intramuscular opioid analgesic nalbuphine for six weeks, in gradually increasing doses (0.212 mg / kg to 0.252 mg / kg).
Group III - rats (9) were administered nalbuphine for six weeks, as well as drug correction with pentoxifylline (3-6 weeks) and ceftriaxone (5-6 weeks), at a dosage of 2.86 mg. Components of the dental organ of the upper and lower jaws of rats were used for histological examinations. Results. At the microstructural level, the recovery of the components of the gingival mucosa, periodontium and microcirculation was determined, which indicated the activation of compensatory-adaptive reactions.
Signs of gum epithelial regeneration, preservation of collagen fiber architecture and signs of angiogenesis, as well as
reduction of manifestations of edema, dystrophic changes and hypervascularization in periodontal connective tissue were noted. Conclusion. The performed drug correction with the use of pentoxifylline and ceftriaxone on the background of six weeks of opioid exposure contributed to the positive dynamics of microstructural rearrangement of rat periodontal components, which indicated an active course of reparative processes and improved hemomicrocirculation.
Key words: rats, opioid, periodontium, correction, histological examination.

Aim: To determine the characteristics of the Medical Nutrition of the Polytraumatized Patients in presence of obesity. Materials and Methods: The clinical material is represented by 42 polytraumatized patients hospitalized at the Department of Surgery of the Municipal Non-Profit Organization “8th Municipal Clinical Hospital об Lviv".
Results: The posttraumatic catabolic condition requires the energy balance with the early substitution of protein and hypercaloric nutrition. The patients with obesity in the presence of massive severe injuries not receiving the necessary nutrition within the first days after е trauma may develop the cumulative deficit of calories and proteins that conditions the development of the severest complications related to the repeated infecting, and, consequently, the multiple organ dysfunction. The early enteral nutrition for the injured patients with obesity demonstrated а convincing positive result in the form of the prevention of infectious diseases and, correspondingly, improved the results and period of treatment.
Conclusions: The patients with obesity in the presence of massive severe injuries not receiving the necessary nutrition within the first days after the trauma may develop the cumulative deficit of calories and proteins that conditions the development of the severest complications related to the repeated infecting, and, consequently, the multiple organ dysfunction.

УДК 615.273.3:616.62:577.151.042]-055.1

У клініці антипроліферативну активність мітоміцину С використовують для запобігання утворенню рубців у тканинах, оскільки рубцеві зміни є одним з ускладнень при оперативних втручаннях. В урології досить часто трапляються стриктури уретри, це, зокрема, пов’язано з катетеризацією, трансуретальною хірургією, інфекцією сечовивідних шляхів і травмами. Рецидиви після невдалої уретро-пластики становлять 18–40 %.Мета дослідження – вивчити вплив мітоміцину С на Са2+,Mg2+-АТФазну активність плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулума лімфоцитів периферичної крові.Методи дослідження. Дослідження проводили на лімфоцитах периферичної крові практично здоро-вих чоловіків, оскільки лімфоцити вважають “метаболічним дзеркалом” організму і вони оперативно реа-гують на всі зовнішні та внутрішні впливи. Визначали загальну Са2+,Mg2+-АТФазну активність лімфоцитів крові при 37 °С в інкубаційному середовищі такого складу (мМ): 150 KCl; 0,05 CaCl2; 5 МgCl2; 5 АТФ; 1 NaN3 (інгібітор мітохондріальної АТФази); 1 оуабаїн (інгібітор Nа+,К+-АТФази); 20 Hepes-Трис-буфер (рН=7,4). Для розділення загальної Ca2+,Mg2+-АТФазної активності на компоненти, такі, як тапсигаргінонечутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза плазматичної мембрани (ПМ) і тапсигаргіночутлива Ca2+,Mg2+-АТФаза ендоплазматич-ного ретикулума (ЕПР), до стандартного Ca2+- та Mg2+-вмісного середовища інкубації додавали інгібітор Ca2+,Mg2+-АТФази ЕПР – тапсигаргін (0,1 мкМ). Результати й обговорення. При дії різних концентрацій мітоміцину С величина Ca2+,Mg2+-АТФазної активності ПМ дозозалежно зростала і найвищою була при концентрації 10-3 М – (3,98±0,42) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,36 раза. Тапсигаргіночутлива компонента Ca2+,Mg2+-АТФази лімфо-цитів у контролі становила (2,19±0,27) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мі-томіцину C у середовищі інкубації вона зросла до (2,97±0,29) мкмоль Рі /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза. Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca2+,Mg2+-АТФазами ПМ та ЕПР лімфоцитів при дії 10-3 М мітоміцину С збільшилася в 1,3 раза. Висновки. Зростання Сa2+,Mg2+-ATФазної активності плазматичної мембрани й ендоплазматичного ретикулума при дії мітоміцину С свідчить про те, що він може запобігати перевантаженню цитозолю іонами кальцію і, таким чином, інгібувати проліферативні процеси та утворення стриктур. Активність Сa2+,Mg2+-ATФаз ПМ та ЕПР лімфоцитів крові підвищується за рахунок збільшення числа обертів ензиму, але не через зростання афінності до субстрату.

УДК: 612.616:612.015.11:612.014.484

Непліддя є однією з найактуальніших  медико-соціальних проблем у всьому світі. Чоловічі чинники непліддя сягають 50 % усіх випадків. Приблизно 7 % чоловіків у всьо­му світі страждають від непліддя. Сперматозоїди надзвичайно вразливі до окиснювального ураження. Оксидативний стрес призводить до пошкодження аксонем і збільшення морфологічних дефектів середньої частини сперматозоїдів, що призводить до зниження їх рухливості.  Метою дослідження є оцінка зв’язку між рухливістю сперматозоїдів, активністю глутатіонової антиоксидантної системи та концентрацією цитокінів. Обстежено 68 здорових чоловіків, які були розподілені на дві групи за відсотком рухомих сперматозоїди через 1 годину після отримання еякуляту: низька рухливість (НР, n=32) і висока рухливість (ВР, n=36). Рівень малонового діальдегіду (MDA) був в 1,3 раза (p<0,05) вищим у групі НР порівняно з групою ВР. Середні значення IL-1β, IL-18, IFN-γ і TNF-α були також вищими у групі НР, ніж у групі ВР. Результати цього дослідження показали, що відсоток рухливих сперматозоїди через 1 годину негативно  корелювали з рівнями IL-1β, IL-18 та TNFα. Нижча рухливість сперматозоїдів у здорових чоловіків пов'язана зі зниженням вмісту відновленого глутатіону та нижчою активністю GP і підвищеним рівнем цитокінів, які можуть бути пов'язані з підвищеним оксидативним стресом у сім'яній плазмі про що свідчить підвищений рівень МДА.