Репозитарій

 УДК : 618.11-006.6-089.48-031:611.381-085.28:546.92

Фернеза Северин Романович. Прогнозування чутливості до препаратів платини при гіпертермічному внутрішньочеревному введенні у хворих з ІІІС стадією раку яєчників. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / С. Р. Фернеза. - Львів, 2026. - 233 с. - Бібліогр.: с. 161 -208. (302 назви).

• У результаті проведеного дослідження встановлено, що BRCA1-статус пухлини має важливе значення для прогнозування відповіді на платиновмісну хіміотерапію в режимі НІРЕС. Наявність соматичних або гермінальних мутацій гена BRCA1 асоціюється з вищою чутливістю пухлини до HIPEC у поєднанні з системною платиновмісною терапією, а також із кращими показниками загального виживання у пацієнток після виконання повної циторедукції (CC-0).
• При оцінці зв’язку між рівнем TNF у плазмі крові та відповіддю на платиновмісну хіміотерапію встановлено, що плазмовий рівень TNF не має самостійного прогностичного значення щодо чутливості раку яєчників ані до платиновмісної терапії, як до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміотерапії, так і системної. Таким чином, TNF не може розглядатися як ізольований предиктивний маркер для селекції лікування пацієнтів в режимі НІРЕС.
• У ході дослідження зв’язку між рівнем експресії miR-200a та miR-200c у плазмі крові і традиційними факторами прогнозу при раку яєчників встановлено, що достовірної асоціації між рівнями цих мікроРНК та стадією захворювання або морфологічним варіантом пухлини не виявлено.
• Дослідження впливу плазмових рівнів miR-200a та miR-200c на чутливість до платиновмісної терапії показало, що висока експресія обох мікроРНК асоціюється з вищою чутливістю раку яєчників до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії, а підвищення рівня miR-200c пов’язане також із кращою відповіддю на системну платиновмісну хіміотерапію. Таким чином, мікроРНК родини miR-200, особливо miR-200c, можуть розглядатися як перспективні молекулярні предиктори ефективності платиновмісного лікування, у тому числі при застосуванні HIPEC.
• При аналізі взаємозв’язків між рівнем експресії мікроРНК, BRCA1-статусом пухлини та плазмовими рівнями TNF не встановлено статистично достовірних кореляцій між цими показниками.
• Аналіз виживаності пацієнток дозволив встановити прогностичну роль miR-200c як молекулярного маркера, асоційованого з тривалішим виживанням хворих на рак яєчників. Зокрема, підвищений рівень експресії miR-200c може розглядатися як потенційний біомаркер сприятливого прогнозу, у тому числі щодо довготривалого виживання понад 8 років.
• Сукупність отриманих результатів дає підстави рекомендувати включення BRCA1-статусу, рівнів miR-200a/miR-200c разом з клінічними показниками до критеріїв селекції пацієнток для проведення внутрішньочеревної хіміотерапії в гіпертермічному режимі.
• Нами запропоновано наступний алгоритм селекції пацієнток з рецидивним раком яєчників для комбінованого протирецидивного лікування з включенням циторедукції та хіміотерапії в режимі HIPEC, а саме оцінку PCI та прогнозування можливості досягнення СС0–СС1 перед операцією, визначення BRCA1-статусу пухлини та визначення рівня експресії miR-200c і miR-200a в сироватці крові.

УДК 614.885(477.83/.86)

У статті на прикладі Української Повстанської Армії розглянуто організацію та діяльність медичної служби в умовах ворожої окупації України та ведення партизанської війни, взаємодію Санітарної Служби УПА та Українського Червоного Хреста, наголошено на виконанні медичними працівниками своїх професійних обов’язків у підпіллі. Мета статті полягає у всебічному дослідженні особливостей організації та функціонування різних ланок медичної служби УПА, як українського національного збройного формування, зокрема, джерел забезпечення ліками та медичними інструментами в умовах партизанської боротьби без підтримки зовні. При підготовці роботи ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, порівняльний, хронологічний, синтезу й аналізу. Застосування різних методів і широкої джерельної бази дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати і зробити конкретні висновки. Детально проаналізовано функціонування шпиталів і медичних пунктів для надання медичної допомоги хворим і пораненим воякам УПА, їх укомплектованість лікарями, фельдшерами і санітарами. Окрему увагу приділено постатям найвідоміших лікарів Української Повстанської Армії – представникам різних національностей та наголошено на їх внеску у визвольну боротьбу українського народу.

УДК 61(092)(477.83)

У статті досліджено постать знаного українського лікаря кінця ХІХ – початку ХХ століття Сильвестра Дрималика, що жив і працював у Жовкві та Львові. Мета статті полягає у всебічному дослідженні лікарської та наукової діяльності Сильвестра Дрималика. При підготовці дослідження ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, хронологічний, порівняльний, синтезу й аналізу, а також дотримувалися принципів історизму та науковості. Застосування різних методів і широкої джерельної бази дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати та зробити висновки. Детально проаналізовано  лікарську працю Сильвестра Дрималика в різноманітних українських установах – міським лікарем Жовкви, членом лікарської комісії Наукового товариства імені Т.Шевченка, співзасновником і директором Українського лікарського товариства, лікарем і директором «Народної лічниці» у Львові. Окрему увагу приділено науковій праці лікаря, зокрема, видання ним кількох лікарських посібників для широкого загалу пацієнтів. З’ясовано його участь в громадському житті, а саме: заснування і підтримка кооперативу «Народний дім» у Жовкві, осередків «Просвіти», читалень, Притулку для воєнних сиріт у Львові. Доведено, що Сильвестр Дрималик був визначним представником української інтелігенції в Галичині кінця ХІХ – початку ХХ століття, котрий активно займався не лише лікарською практикою, але й просвітницькою і громадською роботою, підтримуючи українські інституції – товариство «Просвіта», читальні, кооперативи тощо. Наукова новизна дослідження полягає у його комплексності, адже нами представлено різні аспекти життя і діяльності українського лікаря Сильвестра Дрималика, його роль і місце у розвитку української медицини і суспільства. 

УДК 61:618.1(092)

У статті представлено багатогранну постать лікаря Фелікса Сельського і  його внесок у розвиток української та світової медицини. Мета статті полягає у комплексному дослідженні особистого внеску українського лікаря-гінеколога, ученого, громадського діяча Фелікса Сельського у розвиток вітчизняної та світової медицини і медичної науки. При підготовці дослідження ми використали комплекс загальнонаукових методів – історичний, хронологічний, порівняльний, синтезу й аналізу, а також дотримувалися принципів історизму та науковості. Застосування різних методів у поєднанні з  широкою джерельною базою дозволило розкрити мету дослідження, отримати відповідні результати та зробити висновки. Детально проаналізовано шлях Фелікса Сельського до здобуття ґрунтовної медичної освіти, його навчання і громадську діяльність серед українських студентів у Відні. Досліджено лікарську працю у Львові, зокрема, в акушерсько-гінекологічному відділі Крайового загального шпиталю. Він був співзасновником безкоштовної поліклініки і приймав пацієнток аж до свого від’їзду зі Львова. Навіть після виходу на пенсію лікар продовжував допомагати жінкам при пологах, проводив профілактичні огляди , а також підтримував прагнення молоді здобути медичний фах. Окрім лікарської практики, займався науковими дослідженнями в царині акушерства та гінекології, насамперед, прогресивних методів оперативного лікування патології матки, писав статті українською мовою, першим упроваджуючи українськомовну фахову термінологію. Як учений, Фелікс Сельський був дійсним членом Наукового товариства імені Тараса Шевченка, а упродовж 1898 – 1901 рр. очолював Лікарську секцію НТШ. Наукова новизна дослідження полягає у його комплексності, адже нами представлено багатогранні прояви діяльності українського лікаря Фелікса Сельського, його внесок у розвиток української та світової медицини, а також покращення громадського здоров’я.  

УДК 141.132”16/18”

У статті мова йде про езкистенційну напругу та її ймовірний вплив на внутрішні пошуки й переживання різних категорій громадян України. Розглянуто основні постулати теорій та підходів до розуміння культурних та ціннісніх змін, які відбуваються під дією соціальних трансформацій.
Досліджено питання доцільності визначати екзистенційні пошуки через призму цінностей, зокрема мова йде про зміну потреб та цілей українського соціуму під час війни. Окреслено поняття кризи, яка сформувалася внаслідок чергової (вимушеної) імміграції величезної кількості українського населення, зрештою сприяла певному переосмисленню, певному відчуттю особистої гідності, самоповаги та хоча б часткового зменшення комплексу меншовартості, який був притаманним українцям. Мета статті: визначити ціннісні суперечності суспільства у часі повномасштабної війн РФ проти України. В основу проведеного дослідження покладені напрацювання, передусім філософів, які свого часу зробили вагомий внесок у розуміння екзистенційних проблем з якими зіштовхувалися люди у попередньому ХХ столітті, зокрема Х. Арендт, Е. Фромма, В. Франкла. Також у статті розглянуті підходи до трактування ціннісної основи суспільства, визначення самого поняття цінності.
Визначено, що для формування та закріплення певних ціннісних конструктів як моральну норму суспільства, передусім необхідно, щоб ця цінність була прийнята на колективному, консолідованому рівні. Це вимагає від українського суспільства солідарності, єдності, дозрівання суспільства, готовності до прийняття певних норм й певних культурних зсувів. В окремі моменти цінності можуть різко змінюватися, однак, як правило такі зміни регулюватися на рівні функціонування державних інститутів. Одних із важливих аспектів українського соціуму це підтримка один одного, постійний діалог, переконання, що народ є консолідованим і колективного прийняття терпимості до культурного різноманіття країни. Визначено, що вагомими аспектами розвитку сучасного українського суспільства є переосмислення таких важливих конструктів як гідність, свобода, самоповага. Не менш важливими є підтримка, та унеможливлення формування маргінальних груп, людей, які б відчували певний екзистенційний вакуум, що підкреслює необхідність суспільної згуртованості й діяльності на різних рівнях: військовому, культурному, психологічному, освітньому.
Ключові слова: цінності, російсько-українська війна, екзистенційна філософія, сенс життя, екзистенційний вакуум.