Репозитарій

УДК 616–091 (092) 

У ювілейному виданні наведено нарис життєвого шляху, науково-педагогічної, організаторської та громадської діяльності доктора медичних наук, професора, академіка Дмитра Зербіно. У книзі вміщено дані про основні дати життя і діяльності Д. Д. Зербіно як вченого й педагога та розвиток його наукової школи.
Книга містить відомості про наукові здобутки, підготовку наукових кадрів, багатогранну та багаторічну організаторську, науково-педагогічну діяльність ювіляра та оцінку його заслуг на державному рівні. Подано хронологічний покажчик праць, у якому зібрані монографії, наукові статті, дисертаційні роботи, виконані під керівництвом Д. Д. Зербіно, патенти, авторські свідоцтва, а також публіцистичні статті та інтерв’ю, рецензії та відгуки на наукові праці, публікації про Д. Д. Зербіно. Зміст книги доповнено фотоілюстраціями. Для науковців, студентів, лікарів та всіх, хто цікавиться розвитком медичної науки та освіти в Україні.

УДК: 616.724-008-06:616.314-007.272]-07-08

Фецич Олександр Юрійович. Опрацювання стратегічної послідовності діагностики і лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О. Ю. Фецич. - Львів, 2026. - 199 с. - Бібліогр.: с. 167-190 (200 назв).

У роботі представлено теоретичне обґрунтування та розроблено принципово нове вирішення актуальної науково-практичної проблеми оптимізації діагностики та лікування пацієнтів з дисфункціями
скронево-нижньощелепного суглоба та оклюзійними порушеннями. Це досягнуто шляхом розробки та наукового обґрунтування комплексних діагностично-лікувальних алгоритмів.

1. Встановлено, що серед обстежених пацієнтів зі скронево- нижньощелепними розладами, м'язові форми становили 12,87%, суглобові –38,65%, а комбіновані (м'язового та суглобового генезу) – 32,89%. Окрім цього, частка осіб, у яких спостерігалися симптоми, що імітували скронево-нижньощелепні розлади, складала 15,59%, що є важливим аспектом для врахування в диференційній діагностиці. Відзначено також, що переважання жінок над чоловіками серед пацієнтів з підозрою на скронево- нижньощелепні розлади було у 2,3 рази вищим.

2. Визначено, що при м’язових формах скронево-нижньощелепних розладів більш характерним були такі варіанти оклюзійних порушень, як «дефекти зубних рядів» (37,84±7,97%) та «неякісні реставрації і
протезування» (29,73±7,51%), що разом склало 70% обстежених з переважанням жінок над чоловіками майже у два рази. Надмірна стертість зубів діагностована у 10,81±5,10%, ортодонтична патологія у 13,51±5,62% та комбінована оклюзійна патологія у 8,11±4,49% обстежених. Визначено, що серед хворих з суглобовими формами скронево- нижньощелепних розладів значно переважали хворі з неякісними реставраціями і протезними конструкціями, що складало 44,94±5,27%, зі значним переважанням жінок над чоловіками у шість разів, а така оклюзійна патологія, як дефекти зубних рядів виявлена у 24,72±4,47%. У групі з діагностованими комбінованими формами скронево-нижньощелепних розладів основними видами оклюзійної патології є «дефекти зубних рядів» (25±8,84%), «неякісні реставрації і протезування»
(33,33±9,62%) та «комбінована оклюзійна патологія» (20,83±8,29%).
3. Розпрацьований алгоритм діагностичних заходів та надання медичної ортопедичної допомоги хворим зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями залежно від того, яка форма
скронево-нижньощелепних розладів притаманна хворому, а саме міогенні порушення, артрогенні порушення, або комбіновані форми, який включає відповідне анкетування хворого, мануальну діагностику, комп’ютерну
томографію і магнітно-резонансну томографію, цифровий аналіз статичної та динамічної оклюзії апаратом (T-scan), міорелаксацію, транскутанну електричну стимуляцю (TENS) та комбіновану методику реєстрації
центрального співвідношення з урахуванням отримання двох позицій, а саме нейром’язового положення та м’язово скелетного стабільного положення і функціональну діагностику в артикуляторі.
4. Розпрацьований алгоритм комплексних лікувальних заходів спрямованих на лікування хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та оклюзійними інтерференціями залежно від їх форм. За відсутності артропатій застосування міорелаксуючих шин з наступним протезуванням у стабільному м’язово-скелетному положенні. За наявності артропатій – сплінт-терапія з наступним контролем мануального функціонального обстеження, комп’ютерної томографії, магнітно- резонансної томографії (ультразвукової діагностики) з подальшим протезуванням, ортодонтією, або стабілізуючим сплінтом.
5. Підтверджено позитивні результати ефективності терапевтичної дії оклюзійних кап у процесі корекції оклюзії із застосуванням технології Т-скан та транскутанної електричної стимуляції (TENS).

УДК: 616.72.4-008.1-002-007.232-036-07

Штибель Денис Володимирович. Комплексна діагностика поєднання зміщень суглобових дисків із
запально-дегенеративними хворобами скронево-нижньощелепних суглобів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Штибель. - Львів, 2026. - 176 с. - Бібліогр.: с. 136-157 (181 назва).

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення науково-практичної задачі, яке полягає у підвищенні якості комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб скронево-нижньощелепних суглобів шляхом вивчення особливостей клінічної маніфестації, розпрацювання додаткових критеріїв діагностики та удосконалення протоколів променевих методів обстеження.

1. Визначено, що серед усіх відібраних пацієнтів (ретроспективний аналіз) м’язові розлади складали 61,70±1,36% випадків, суглобові – 95,60±0,57%. Зміщення диска було найчастішим розладом і становило 78,96±1,14% серед усіх пацієнтів, гіпермобільність суглобових головок – 29,28±1,27%, запально-дегенеративні хвороби – 20,49±1,13%, суглобова ефузія – 32,89±1,32%. Серед пацієнтів зі зміщенням дисків ЗДзР^РА склали 72,07±1,41%, а ЗДбезР^РА – 33,70±1,49%. У 55,09±1,43% пацієнтів було поєднання двох і більше різних розладів одночасно, при чому ЗДХ найчастіше поєднувались із ЗД (15,31±1,01% серед усіх пацієнтів), рідше із МР (6,59±0,70%), ГСГ (4,63±0,59%) та СЕ(7,06±0,52%).
2. Виявлено, що кількість звернень жінок хворих на СНР значно переважала чоловіків (співвідношення жінок до чоловіків 4,61:1). Проте при порівнянні часток окремих розладів серед чоловіків (ЗДзР^РА – 64,76±3,17%, ЗДбезР^РА – 17,62±2,53%, ГСГ^РА – 31,72±3,09%, ЗДХ^РА – 6,61±1,65%, СЕ^РА – 31,28±3,08%, МР^РА – 41,41±3,27%) та серед жінок (ЗДзР^РА - 79,37±1,54%, ЗДбезР^РА – 28,56±1,40%, ГСГ^РА – 28,75±1,40%, ЗДХ^РА – 23,50±1,31%, СЕ^РА – 33,24±1,46%, МР^РА – 66,09±1,46%) достовірна різниця (χ ² тест: p<0.05) виявлена лише між частками ЗДХ^РА, що підтверджує вплив статі на розвиток даної хвороби. Встановлені вікові межі розладів (1 і 3 квартилі) серед чоловіків та жінок можна розглядати як вікові групи ризику розвитку СНР (чоловіки: ЗД – 18-32 років, ГСГ – 16-30 років, ЗДХ – 33-51 роки, МР – 15-22 роки, жінки ЗД – 21-39 років, ГСГ – 20-34 років, ЗДХ – 33-56 роки, МР – 22-39 років).
3. Встановлено, що серед обстежених хворих характерними симптомами та ознаками для поєднання ЗДзР+ЗДХ були: відкриваня рота на 40мм і більше, звуки в суглобі під час обстеження (клацання, ляскіт, хрускіт), самовільний біль в ділянці суглоба, біль при жуванні, девіація при відкриванні рота, крепітація. Для поєднання ЗДбезР+ЗДХ характерними симптомами та ознаками були: відкривання рота до 40мм, біль при жуванні, біль при відкриванні рота, біль самовільний, дефлексія при відкриванні рота в сторону ураженого суглоба, біль при латеротрузії в бік протилежний від ураженого суглоба, крепітація.
4. Враховуючи достовірну різницю (p<0,05) між кількістю симптомів у групах поєднання (ЗДзР+ЗДХ – 5,5 (4;8,25), ЗДбезР+ЗДХ – 8 (4,5;9)) в порівнянні з іншими групами (ЗДзР – 4 (2;6), ЗДбезР – 2 (1;5,5), ЗДХ – 1,5 (0;4)), можна стверджувати, що під час поєднання розладів спостерігається не лише додавання симптомів та ознак, але і їх кратне збільшення.
5. Встановлено, що зміщення дисків не впливають на виникнення запально-дегенеративних хвороб СНЩС у віковому аспекті, оскільки, при порівнянні середнього віку груп ЗДзР+ЗДХ (40,51±14,52р), ЗДбезР+ЗДХ (43,61±13,84р) та ЗДХ (50,00±4,03р) між собою, не було виявлено достовірної різниці (p>0,05), а при порівнянні груп поєднання (ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ) із ЗДзР (26,81±9,99р) та ЗДбезР (27,52±13,66р) було виявлено достовірну різницю (p<0,05).
6. Визначено ефективність застосування УСГ для діагностики зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС: чутливість для ЗД становила 57,14%, для ЗДХ – 66,53%; специфічність для ЗД – 83,33%, для ЗДХ – 76,89%; загальна точність для ЗД – 66,67%, для ЗДХ – 71,60%; ППЗ для ЗД – 85,71%, для ЗДХ – 75,00%; НПЗ для ЗД – 52,63%, для ЗДХ – 68,80%.
7. Розпрацьовані стандартизовані протоколи променевих методів обстеження (УСГ, КПКТ, МРТ) є практично значимими для комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС. Використання динамічної МРТ дозволило ідентифікувати складні типи зміщення дисків, в той час як статичні МРТ образи були при цьому недостатньо інформативні. Для розроблення протоколу УСГ СНЩС та ЖМ визначено норми параметрів для чоловічої та жіночої статей: ширина суглобової щілини у жінок становила 0,95±0,23мм, у чоловіків – 1,11±0,22мм (p<0,05); амплітуда переміщення суглобової головки становила 14,10±1,92мм (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05); товщина ЖМ в стані спокою становила для жінок 9,59±1,35мм, для чоловіків – 11,38±1,40мм (p<0,05);  товщина ЖМ при стисканні для жінок становила 12,76±1,79мм, для чоловіків – 15,58±1,93мм (p<0,05); відсоток потовщення ЖМ становив 26,11±5,01% (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05).

УДК : 616.314-002:616.89-008.441.1]-039.71-053.2

Бяла Олександра-Христина Андріївна. Обґрунтування профілактики карієсу зубів у дітей із зубощелепними аномаліями та різними рівнями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О-Х. А. Бяла. - Львів, 2026. - 269 с. - Бібліогр.: с. 212-252 (318 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального питання сучасної стоматології, що передбачає розпрацювання та підтвердження ефективності комплексу заходів для
профілактики карієсу зубів у дітей з ортодонтичними порушеннями, зважаючи на їхній рівень тривожності.
1. Поширеність карієсу тимчасових та постійних зубів у дітей із ЗЩА становить 73,95±4,02% та 89,92±2,76% при інтенсивності ураження 3,79±0,26 зуба та 3,22±0,34 зуба відповідно. У дітей із ЗЩА при високому рівні
тривожності інтенсивність карієсу постійних зубів у 1,7 раза вища порівняно з середнім рівнем тривожності та у 4,15 раза – по відношенню до низького рівня тривожності. Найнижчий РСД встановлено при високому рівні тривожності (38,32%).
2. Визначено незадовільний рівень гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності (2,14±0,06 бала) та поганий рівень гігієни порожнини рота у дітей з високим рівнем тривожності (2,62±0,09 бала).Встановлено, що діти із ЗЩА, які чистять зуби не регулярно, мають вищий рівень тривожності у порівнянні з дітьми, які роблять це двічі на день. Кількість дітей з низьким рівнем тривожності, які чистять зуби 3 хв, більша в 1,83 раза порівняно з середнім рівнем тривожності, при високому рівні тривожності таких дітей виявлено не було.
3. Загальні значення опитувальника OHIP-14 у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності відповідають хорошій якості життя (11,75±0,91 бала), у дітей з високим рівнем тривожності – незадовільній (42,07±1,06 бала). Діти з низьким рівнем тривожності здебільшого відповідали на запитання анкети заперечено при середньому значенні шкали опитувальника 0,84±0,07 бала, з середнім рівнем – «рідко» та «інколи» (1,72±0,07 бала), з високим – «в основному так» та «однозначно так» (3,01±0,08 бала). Найвище значення шкали опитувальника (4 бала) отримано від дітей з високим рівнем тривожності у відповідь на запитання «Чи відчуваєте ви труднощі при вимові слів через проблеми з ортодонтичним апаратом?» та «Чи відчуваєте Ви
больові відчуття в порожнині рота?».
4. Встановлено, що у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ становить 22,88±1,29%, що нижче по відношенню до дітей без ЗЩА на 34,29%. При низькому рівні тривожності у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ на 27,32% нижча по відношенню до
дітей без ЗЩА, при середньому рівні – на 29,55%, при високому рівні – на 43,46%. Зниження ЕФАКБЕ у дітей на тлі різних рівнів тривожності свідчить про зниження функціональної активності клітин.
5. У дітей із ЗЩА виявлено значно вищу частоту висівання із дентальної біоплівки грампозитивних коків (78,2%), грамнегативних та грампозитивних паличок (28,3% та 25,9% відповідно), актиноміцетів (23,8%),
дріжджоподібних грибів (36,9%) по відношенню до дітей без ЗЩА. Кількісні показники кокової флори у мікробіоті дентальної біоплівки дітей із ЗЩА становлять, в середньому, (6,85±0,39)х109 КУО/см3), лактобацил – (5,05±0,29)х104 КУО/см3, дріжджоподібних грибів Candida spp. (3,9±0,47)х102 КУО/см3 і є суттєво вищими, ніж у дітей без ортодонтичної патології.

6. Біостатистичне моделювання дало змогу здійснювати прогнозування кількості уражених карієсом постійних зубів у дітей вікових груп 6-8 та 9-12 років (F = 5,02; p<0,05; R2 = 0,873). З-поміж 14 чинників, які включені в математичну модель, найбільш провокуючими були: індекс Гріна- Вермільйона (15,74%), наявність грампозитивних коків (10,27%) та актиноміцетів (7,38%) у порожнині рота. Отримані результати створюють
підґрунтя для індивідуального/персоніфікованого прогнозування та проведення цілеспрямованих профілактичних заходів шляхом корекції керованих чинників ризику.
7. Розпрацьований комплекс для профілактики карієсу зубів у дітей із ЗЩА з урахуванням рівня тривожності включав використання кальційвмісних зубних паст, ополіскувачів та гелів з фтором, нанесення фторвмісного лаку, місцеве застосування пробіотика «Біогая Продентіс», професійну гігієну та гігієнічне навчання. Ефективність профілактичного комплексу підтверджена редукцією приросту карієсу постійних зубів у дітей з середнім рівнем тривожності 36,9%, у дітей з високим рівнем тривожності 69,4%, покращенням гігієни порожнини рота, підвищенням ЕФАКБЕ на 60,16% при середньому рівні тривожності та на 75,99% – при високому рівні, а також збільшенням МПРР при середньому рівні тривожності – в 1,22 раза, при високому рівні – в 1,46 раза.

 617.51+617.53):616.75-002.4

Некротизуючий фасціїт є однією з найтяжчих форм інфекційно-некротичних уражень м’яких тканин із швидким прогресуванням, системною інтоксикацією та високою летальністю. Найчастіше уражаються кінцівки та промежина, тоді як ураження ділянок голови й шиї трапляється рідко; ще рідкіснішим є черепно-лицевий варіант, який, зазвичай, описують у вигляді поодиноких спостережень. Метою дослідження було узагальнити досвід лікування 14 пацієнтів із черепно-лицевим некротизуючим фасціїтом, охарактеризувати ранні та пізні клінічні прояви, хірургічну тактику та результати, а також визначити чинники, що зумовлюють несприятливий перебіг захворювання. Матеріал та методи. Проведено ретроспективне обсерваційне одноцентрове дослідження (Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, 1999–2024 рр.). Із 150 хворих на некротизуючий фасціїт різних локалізацій відібрано 14 дорослих пацієнтів із черепно-лицевою формою. Проаналізовано демографічні показники, фактори ризику, час від появи симптомів до госпіталізації, клінічний перебіг, зокрема періорбітальні прояви, обсяг хірургічних втручань, способи закриття дефектів і летальність. Чоловіки становили 78,6% вибірки (11/14), вік пацієнтів коливався від 28 до 81 року. У 12 (85,7%) хворих імовірним тригером була травма голови чи обличчя; поширеними коморбідними станами були цукровий діабет і зловживання алкоголем. Час від дебюту до госпіталізації коливався від 2 до 7 діб. Результати. Ранній період (перші 24-48 год) характеризувався гіпертермією, загальною слабкістю, болем, локальною гіперемією та періорбітальним набряком, який відзначали у всіх пацієнтів і розцінювали як «сигнальний» симптом, що потребує невідкладного дообстеження та ургентної хірургічної санації джерела інфекції. У разі прогресування (після приблизно третьої доби) спостерігали наростання набряку обличчя, некрози шкіри волосистої частини голови, періорбітальні некрози, а також ознаки енцефалопатії, сепсису та поліорганної дисфункції. Періорбітальне ураження виявлено у 4 пацієнтів (28,6%), причому три випадки двобічної локалізації процесу завершилися летально. Загальна летальність становила 28,6% (4/14). Усім хворим виконували розширену некректомію з повторними санаціями; для підготовки рани до закриття використовували сучасні методи місцевого лікування, включно з ксенодермотрансплантатами, насиченими наночастинками срібла, та штучними замінниками шкіри. Остаточне відновлення покривів здійснювали шляхом вільної аутодермопластики або пластики місцевими тканинами. Висновки. Черепно-лицевий некротизуючий фасціїт є рідкісною, але високолетальною формою хірургічної інфекції, у якій поєднання періорбітального набряку та інтенсивного болю має розцінюватися як показання до невідкладного дообстеження та ургентної хірургічної санації джерела інфекції. Затримка первинної санації понад три доби й двобічні періорбітальні некрози в нашій когорті описово пов’язані з летальним наслідком і повинні враховуватися під час формування тактики лікування