КОМПЛЕКСНА ДІАГНОСТИКА ПОЄДНАННЯ ЗМІЩЕНЬ СУГЛОБОВИХ ДИСКІВ ІЗ ЗАПАЛЬНО-ДЕГЕНЕРАТИВНИМИ ХВОРОБАМИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ

Д.В. Комплексна діагностика поєднання зміщень суглобових дисків із
запально-дегенеративними хворобами скронево-нижньощелепних суглобів. —
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 "Стоматологія" (22 Охорона здоров'я). — ДНП «Львівський національний
медичний університет імені Данила Галицького», МОЗ України, Львів, 2026.
Дисертація присвячена покращенню якості діагностики поєднання зміщень суглобових дисків із запально-дегенеративними хворобами скронево- нижньощелепних суглобів шляхом вивчення особливостей клінічних проявів, розпрацювання додаткових критеріїв діагностики та удосконалення протоколів
променевих методів обстеження. Впродовж останніх років поширеність скронево-нижньощелепних
розладів (СНР) стрімко зростає, особливо серед молодого покоління. Це призводить до зменшення середнього віку осіб із даними розладами. У кожного другого пацієнта із СНР спостерігається одночасний перебіг двох і більше розладів. Достатньо багато робіт присвячено діагностиці окремих форм СНР,
проте досліджень, які вивчають поєднання різних форм СНР, є небагато. Для оцінки структури СНР було ретроспективно опрацьовано 1274 медичні картки пацієнтів (форма 043/о), які були скеровані на кафедру
ортопедичної стоматології Львівського національного медичного університету. З них 1047 осіб жіночої статі та 227 ⸻ чоловічої. М’язові розлади (МРРА) спостерігалися у 61,70±1,36% пацієнтів, серед них частка чоловіків становила 11,96±1,16%, середній вік – 16,5 (15,8; 20,5) років, частка жінок – 88,04±1,16%, середній вік – 29,0 (22,0; 39,0) років. Співвідношення чоловіків до жінок становило 1:7,33. Суглобові розлади спостерігалися у 95,6±0,57% пацієнтів, серед них частка чоловіків становила 17,98±1,10%, середній вік – 23,0 (18,0; 34,0) років, частка жінок – 82,02±1,10%, середній вік – 29,0 (21,0; 40,0) років. Співвідношення
чоловіків до жінок становило 1:4,56. Щодо суглобових розладів, то серед усіх пацієнтів зміщення дисків
скронево-нижньощелепних суглобів (СНЩС) (незалежно від типу зміщення) спостерігалося у 78,96±1,14% осіб (частка чоловіків – 17,40±1,20%, часка жінок – 82,60±1,20%, співвідношення чоловіків до жінок – 1:4,75). Гіпермобільність (вивих) суглобових головок (ГСГРА) виявили у 29,28±1,27% (частка чоловіків – 19,30±2,04%, часка жінок – 80,70±2,04%, співвідношення чоловіків до жінок 1:4,18). Запально-дегенеративні хвороби (ЗДХРА) діагностували у 20,49±1,13% осіб (частка чоловіків – 5,75±1,44%, часка жінок – 94,25±1,44%, співвідношення чоловіків до жінок 1:16,40). Суглобову ефузію (СЕРА) спостерігали у 32,89±1,32% осіб (частка чоловіків – 16,95±1,83%, часка жінок – 83,05±1,83%, співвідношення чоловіків до жінок 1:4,90).
Серед пацієнтів із зміщеннями дисків частка осіб із зміщенням диска з редукцією (ЗДзРРА) становила 72,07±1,41% (частка чоловіків – 19,72±1,48%, часка жінок – 80,28±1,48%, співвідношення чоловіків до жінок 1:4,07), а зі зміщенням диска без редукції (ЗДбезРРА) – 33,70±1,49% (частка чоловіків – 11,80±1,75%, часка жінок – 88,20±1,75%, співвідношення чоловіків до жінок 1:7,48) (одна особа могла мати одночасний перебіг ЗДзР та ЗДбезР в різних суглобах). При вивчені статевих особливостей структури СНР виявлено, що серед
чоловіків частка пацієнтів із ЗДзРРА становила 64,76±3,17%, ЗДбезРРА – 17,62±2,53%, ГСГРА – 31,72±3,09%, ЗДХРА – 6,61±1,65%, СЕРА – 31,28±3,08%, МРРА – 41,41±3,27%. Серед жінок частка пацієнтів із ЗДзРРА становила 79,37±1,54%, ЗДбезРРА – 28,56±1,40%, ГСГРА – 28,75±1,40%, ЗДХРА – 23,50±1,31%, СЕРА – 33,24±1,46%, МРРА – 66,09±1,46%. При порівнянні структур СНР чоловіків та жінок, виявлено достовірну різницю лише у частках ЗДХРА (p<0,05). Встановлені вікові межі розладів (1 і 3 квартилі) серед чоловіків та жінок можна розглядати як вікові групи ризику розвитку СНР (чоловіки: ЗД – 18-32 років, ГСГ – 16-30 років, ЗДХ – 33-51 роки, СЕ – 19-35років, МР – 15-22 роки, жінки ЗД – 21-39 років, ГСГ – 20-34 років, ЗДХ – 33-56 роки, СЕ –22-43 років, МР – 22-39 років). У 55,09±1,43% пацієнтів спостерігалося поєднання двох і більше різних розладів одночасно. Враховуючи виявлений значимий вплив статі на розвиток ЗДХ СНЩС, обчислено частоту поєднання ЗДХ із іншими СНР. Серед усіх пацієнтів ЗДХ найчастіше поєднувались із ЗД (частка осіб ЗДХ+ЗД – 15,31±1,01%), тоді як інші варіанти поєднання зустрічались у 2-3 рази рідше: ЗДХ+МР – 6,59±0,70%, ЗДХ+ГСГ – 4,63±0,59%, ЗДХ+СЕ – 7,06±0,52%. У рамках дисертаційної роботи було обстежено 151 пацієнта із ЗД та ЗДХ. (відповідно 302 СНЩС). У 267 суглобах було виявлено один із варіантів означених розладів чи їх поєднання. В залежності від розладу всі випадки було розділено на групи дослідження: ЗДзР, ЗДбезР, ЗДХ, ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ. Вік пацієнтів складав від 13 до 78 років. Серед них було 138 жінок (91,4%) та 13
чоловіків (8,6%). Розглядаючи віковий аспект пацієнтів (розподіл вікових груп за Medical Subject Headings (MeSH)), особи чоловічої статі до 14 років становили 0,66%, а жіночої – 2,65%, від 15 до 24 років чоловіки становили 6,62%, жінки – 23,84%, від 25 до 44 років чоловіки становили 1,32%, жінки - 43,71%. Від 45
років і більше серед пацієнтів були лише особи жіночої статі - 21,20%. Особливості вікового розподілу можуть бути пов’язані як із впливом статі на розвиток розладів, так із частішим звертанням жінок за допомогою до лікарів. Кількість суглобів, у яких було виявлено ЗДзР становила 133, ЗДбезР – 23, ЗДзР+ЗДХ – 64, ЗДбезР+ЗДХ - 31, ЗДХ – 16. Вивчаючи особливості клінічного перебігу, виявлено, що при наявності одного розладу в суглобі (ЗДзР, ЗДбезР, ЗДХ) кількість симптомів була достовірно менша (p<0,05), ніж під час поєднання кількох розладів (ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ). Тому, незалежно від типу зміщення диска, клінічна картина поєднаних розладів є значно яскравіша. Необхідно зазначити, що у пацієнтів із ЗДХ перебіг хвороби у 37,5% випадків був безсимптомний. Це призводить до пізніх звернень, коли вже наявні значні ураження суглобових структур, що ускладнює лікування таких пацієнтів. ЗДзР та ЗДбезР виявлялися у більш ранньому віці в порівнянні з поєднаними розладами та ЗДХ (p<0,05) (середній вік осіб із ЗДзР - 26,81±9,99 р,
ЗДбезР – 27,52±13,66 р., ЗДзР+ЗДХ – 40,51±14,52 р., ЗДбезР+ЗДХ – 43,61±13,84 р., ЗДХ – 50,00±4,03 р). Також недостовірна різниця у віці між поєднаними розладами (ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ) та ЗДХ (p>0,05) вказує на
відсутність впливу ЗД на ЗДХ у віковому аспекті. Це дозволяє припустити, що ЗД не впливають на розвиток ЗДХ, а лише ускладнюють їх перебіг. Серед усіх симптомів та ознак досліджуваних розладів та їх поєднання для кожної із груп було виділено характерні, які достовірно частіше (p<0,05) зустрічались у групі. Для ЗДзР характерні наступні симптоми та ознаки: відкривання рота на 40мм і більше (94,74% випадків у групі), звуки під час обстеження (80,45%) (клацання, ляскіт, хрускіт), девіація при відкриванні рота (39,85%). Для ЗДбезР характерно: відкривання рота до 40мм (100%), дефлексія при відкриванні рота в сторону ураженого суглоба (13,04%). Для ЗДХ характерно: відкривання рота на 40мм і більше (81,25%), самовільний біль у ділянці ураженого суглоба (31,25%). Для ЗДзР+ЗДХ характерно: відкривання рота на 40мм і більше (90,63%), шуми під час обстеження (85,94%) (клацання, ляскіт, хрускіт), біль у ділянці ураженого суглоба самовільний (46,88%) і/або при жуванні (43,75%), девіація при відкриванні рота (39,06%), крепітація (18,5%). Для ЗДбезР+ЗДХ характерно: відкривання рота до 40мм (83,87%), біль у ділянці ураженого суглоба при жуванні (64,52%) і/або при відкриванні рота (61,29%), біль самовільний (51,61%), дефлексія при відкриванні рота в сторону ураженого суглоба (41,94%), біль при латеротрузії в бік протилежний від ураженого суглоба (41,94%), крепітація (12,9%). Таким чином, при поєднанні розладів симптоми та ознаки не лише додаються, але й з’являються нові, особливо больового характеру, що значно погіршує якість життя пацієнтів і змушує їх швидше звертатися до лікарів за допомогою. Окремою проблемою в комплексній діагностиці поєднаних розладів, при використанні променевих методів дослідження СНЩС, є стандартизація протоколів обстеження. Різні протоколи обстежень приділяють більшу увагу одним структурам, при цьому нехтуючи іншими. Також у них часто не вказують діапазон норми для параметрів дослідження, що ускладнює інтерпретацію результатів як для лікаря так і для пацієнта. Через відсутність стандартизації протоколів значно важче порівнювати дані пацієнтів при їх моніторингу та при проведенні наукових досліджень. Для стандартизації протоколів променевих методів обстеження (ультрасонографії (УСГ), конусно-променевої комп’ютерної томографії (КПКТ)
та магнітно-резонансної томографії (МРТ) було вибрано клінічно значимі параметри СНЩС та прилеглих ділянок на підставі власних спостережень та досліджень інших авторів. Норми відібраних параметрів для КПКТ та МРТ були взяті з даних літератури. Через відсутність у наукових джерелах загальноприйнятих норм УСГ параметрів, опрацьовано результати УСГ здорових суглобів та жувальних м’язів (ЖМ) 53 осіб, яких було поділено на 2 групи в залежності від статі. Виявлена достовірна різниця (p<0,05) у ширині суглобової щілини між жінками (0,72–1,18 мм) та чоловіками (0,89–1,33мм). Не було виявлено достовірної різниці між статями (p>0,05) в амплітуді переміщення суглобової головки вперед, і вона становила 12,18–16,02 мм. У жінок товщина жувального м’язу в стані спокою становила 8,24–10,94 мм та 10,97–14,55 мм при стисканні. Відповідно в чоловіків у стані спокою – 9,98-12,78 мм та 13,65-17,51 мм при стисканні, що достовірно відрізняється від жінок (p<0,05). Відсоток потовщення жувального м’язу не відрізнявся між статями (p>0,05), і становив 21,10–31,12 %. Залишається контраверсійним питання доцільності використання УСГ в діагностиці поєднаних розладів. Тому для оцінки ефективності УСГ щодо виявлення ЗДХ було опрацьовано медичні картки 243 пацієнтів (486 суглобів), яким проводили КПКТ і УСГ в межах одного діагностичного процесу. У 248 суглобах на основі клінічного обстеження та висновку лікаря рентгенолога (КПКТ обстеження) діагностовано ЗДХ СНЩС. Обчислено наступні параметри ефективності УСГ щодо ЗДХ СНЩС: чутливість становила 66,53%, специфічність – 76,89%, загальна точність – 71,60%, позитивне прогностичне значення (ППЗ) – 75%, негативне прогностичне значення (НПЗ) – 68,80%. З метою оцінки ефективності УСГ щодо виявлення ЗДзР, ЗДбезР та СЕ було опрацьовано медичні картки 33 пацієнтів, яким проводили УСГ та МРТ в межах одного діагностичного процесу. Обчислені параметри ефективності УСГ у виявленні ЗД СНЩС (без врахування типу зміщення) становили: чутливість – 57,14%, специфічність – 83,33%, загальна точність – 66,67%, ППЗ – 85,71%, НПЗ – 52,63%. При вивченні ефективності УСГ в залежності від типу ЗД, отримано наступні дані для ЗДзР: чутливість – 40,00%, специфічність – 89,13%, загальна точність – 74,24%, ППЗ – 61,5%, НПЗ – 77,36%. Для ЗДбезР: чутливість – 45,45%, специфічність – 88,64%, загальна точність – 74,24%, ППЗ – 66,67%, НПЗ – 76,47%. Щодо СЕ СНЩС: чутливість – 33,33%, специфічність – 91,67%, загальна точність – 75,76%, ППЗ – 60,00%, НПЗ –78,57%. Вивчена структура СНР дозволила встановити варіабельність розладів за
віком та статтю. Визначено вікові групи ризику розвитку СНР, виявлено значимий вплив статі на розвиток ЗДХ СНЩС, а також, що ЗДХ найчастіше поєднується із ЗД. Виокремлені характерні симптоми та ознаки ЗДзР, ЗДбезР, ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ, ЗДХ, а також достовірно більша їх кількість у випадку поєднаних розладів, дозволили ефективно проводити клінічний огляд та вчасно запідозрити можливе поєднання. Встановлено, що зміщення дисків не впливають на виникнення запально-дегенеративних хвороб СНЩС у віковому аспекті.
Запропоновані протоколи променевих методів обстеження (УСГ, КПКТ, МРТ) із вказанням норм їх параметрів стандартизують дослідження СНЩС та прилеглих ділянок, що покращує якість діагностики поєднаних розладів, полегшує інтерпретацію результатів як для лікаря так і для пацієнта. Беручи до уваги параметри ефективності УСГ у виявлені різних суглобових розладів, УСГ слід застосовувати швидше для їх виключення, ніж для підтвердження.

Ключові слова: скронево-нижньощелепний суглоб, жувальні м’язи, крилоподбні м’язи, скронево-нижньощелепні розлади, дисфункція скронево- нижньощелепного суглоба, зміщення диска, запально-дегенеративні хвороби, поєднання скронево-нижньощелепних розладів, симптоми та ознаки, діагностика скронево-нижньощелепних розладів, ультрасонографія, конусно- променева комп’ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія, стандартизований протокол.

Shtybel D.V. COMPREHENSIVE DIAGNOSIS OF THE COMBINATION OF DISK
DISPLACEMENTS WITH INFLAMMATORY-DEGENERATIVE DISEASES OF
THE TEMPOROMANDIBULAR JOINTS. — Qualification scientific work on the
rights of the manuscript.
Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 221 "Dentistry". -
Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Ministry of health of Ukraine,
Lviv, 2026.
The dissertation is devoted to improving the quality of diagnosing combinations
of temporomandibular joint (TMJ) disc displacements with inflammatory-degenerative
diseases by examining features of clinical manifestation, developing additional
diagnostic criteria, and refining imaging protocols.
In recent years, the prevalence of temporomandibular disorders (TMD) has been
rapidly increasing, especially among younger people, which has lowered the average
age of affected individuals. Every second patient with TMD presents with two or more
co-occurring disorders. Many studies address the diagnosis of individual TMD entities;
however, there is a scarcity of research examining combinations of different TMD
forms. To assess the structure of TMD, 1,274 medical records (form 043/0) of patients
referred to the Department of Prosthetic Dentistry of Lviv National Medical University
were retrospectively reviewed. Of these, 1,047 were female and 227 male.
Muscle disorders (MD) were observed in 61.70 ± 1.36% of patients; among
them, men constituted 11.96 ± 1.16% (median age [Q1; Q3] 16.5 [15.8; 20.5] years)
and women 88.04 ± 1.16% (29.0 [22.0; 39.0] years). The male-to-female ratio was
1:7.33.
Joint disorders were found in 95.6 ± 0.57% of patients; men comprised 17.98 ±
1.10% (23.0 [18.0; 34.0] years) and women 82.02 ± 1.10% (29.0 [21.0; 40.0] years).
The male-to-female ratio was 1:4.56.
Across all patients, TMJ disc displacement (DD, regardless of type) was present
in 78.96 ± 1.14% (men 17.40 ± 1.20%; women 82.60±1.20%; male-to-female ratio
1:4.75). Condylar heads hypermobility (subluxation) (CHH) was identified in 29.28±1.27% (men 19.30 ± 2.04%; women 80.70 ± 2.04%; male-to-female ratio
1:4.18). Inflammatory-degenerative diseases (IDD) were diagnosed in 20.49 ± 1.13%
(men 5.75 ± 1.44%; women 94.25 ± 1.44%; male-to-female ratio 1:16.40). Joint
effusion (JE) was observed in 32.89 ± 1.32% (men 16.95 ± 1.83%; women 83.05 ±
1.83%; male-to-female ratio 1:4.90).
Among patients with disc displacement, those with displacement with reduction
(DDwR) accounted for 72.07 ± 1.41% (men 19.72 ± 1.48%; women 80.28 ± 1.48%;
male-to-female ratio 1:4.07), while without reduction (DDwoR) accounted for 33.70 ±
1.49% (men 11.80 ± 1.75%; women 88.20 ± 1.75%; male-to-female ratio 1:7.48). (A
single individual could have DDwR and DDwoR concurrently in different joints.)
Analysis of sex-specific features showed, among men: DDwR 64.76 ± 3.17%,
DDwoR 17.62 ± 2.53%, CHH 31.72 ± 3.09%, IDD 6.61 ± 1.65%, JE 31.28 ± 3.08%,
MD 41.41 ± 3.27%. Among women: DDwR 79.37 ± 1.54%, DDwoR 28.56 ± 1.40%,
CHH 28.75 ± 1.40%, IDD 23.50 ± 1.31%, JE 33.24 ± 1.46%, MD 66.09 ± 1.46%. A
statistically significant difference between men and women was found only for IDD
(p< 0.05).
The established age ranges of the disorders (1st and 3rd quartiles) in men and
women may be considered as age-related risk groups for the development of
temporomandibular disorders (TMDs) (men: DD – 18–32 years, CHH – 16–30 years,
IDD – 33–51 years, JE – 19–35 years, MD – 15–22 years; women: DD – 21–39 years,
CH – 20–34 years, IDD – 33–56 years, JE – 22–43 years, MD – 22–39 years).
In 55.09 ± 1.43% of patients, two or more different disorders co-occurred.
Considering the significant effect of sex on the development of TMJ IDD, the
frequency of IDD combinations with other TMD was calculated. Among all patients,
IDD most often co-occurred with DD (IDD+DD 15.31 ± 1.01%), while other
combinations were 2–3 times less frequent: IDD+MD 6.59 ± 0.70%, IDD+CHH 4.63
± 0.59%, IDD+JE 7.06 ± 0.52%.
Within the dissertation, 151 patients with DD and/or IDD (302 TMJs) were
selected. In 267 joints, one of these disorders or their combinations was identified.
Cases were grouped by disorder: DDwR, DDwoR, IDD, DDwR+IDD, DDwoR+IDD. Patient ages ranged from 13 to 78 years; 138 were women (91.4%) and 13 men (8.6%).
By Medical Subject Headings (MeSH) age groups: males ≤14 years 0.66%, females
≤14 years 2.65%; 15–24 years—males 6.62%, females 23.84%; 25–44 years—males
1.32%, females 43.71%; ≥45 years—only females, 21.20%. This distribution may
reflect both sex effects on disorder development and more frequent healthcare-seeking
by women.
The number of joints identified per group was: DDwR 133, DDwoR 23,
DDwR+IDD 64, DDwoR+IDD 31, IDD 16. Clinical course analysis showed that when
a single disorder was present in a joint (DDwR, DDwoR, or IDD), the number of
symptoms was significantly lower than with combined disorders (DDwR+IDD,
DDwoR+IDD) (p < 0.05). Thus, regardless of displacement type, combined disorders
produce a much more pronounced clinical picture. Notably, in 37.5% of patients with
IDD the disease course was asymptomatic, leading to delayed presentation and more
extensive structural damage that complicates treatment.
DDwR and DDwoR were detected at a younger age compared with combined
disorders and IDD (p < 0.05): mean ages—DDwR 26.81 ± 9.99 years, DDwoR 27.52
± 13.66, DDwR+IDD 40.51 ± 14.52, DDwoR+IDD 43.61 ± 13.84, IDD 50.00 ± 4.03.
The non-significant age difference between combined disorders (DDwR+IDD,
DDwoR+IDD) and IDD alone (p > 0.05) indicates that DD does not influence the age
at which IDD is detected. This suggests DD does not cause IDD but rather aggravates
its course.
From all symptoms and signs across groups, those relevant to each were
identified (p < 0.05): DDwR: mouth opening ≥40 mm (94.74%); auscultatory sounds
(80.45%) (clicking, snapping, crepitus); deviation on opening (39.85%).
DDwoR: mouth opening ≤40 mm (100%); deflection on opening toward the
affected joint (13.04%).
IDD: mouth opening ≥40 mm (81.25%); spontaneous pain in the affected joint
region (31.25%).
DDwR + IDD: mouth opening ≥40 mm (90.63%); auscultatory sounds
(85.94%)—clicking, snapping, crepitus; pain in the affected joint—spontaneous (46.88%) and/or during chewing (43.75%); deviation on opening (39.06%); crepitation(18.5%).
DDwoR + IDD: mouth opening ≤40 mm (83.87%); pain during chewing (64.52%)
and/or on opening (61.29%); spontaneous pain (51.61%); deflection on opening toward
the affected joint (41.94%); pain on laterotrusion to the side opposite the affected joint
(41.94%); crepitation (12.9%).
Thus, when TMD entities are combined, symptoms and signs not only
accumulate but new—particularly pain-related—manifestations appear, substantially
worsening patients’ quality of life and prompting earlier care-seeking.
A separate problem in imaging-based TMD diagnosis is the standardization of
TMJ imaging protocols. Different protocols emphasize some structures while
neglecting others and often fail to specify normal parameter ranges, complicating
interpretation for both clinicians and patients. The lack of standardization also hampers
patient monitoring and research comparability.
To standardize protocols for ultrasonography (US), cone-beam computed
tomography (CBCT), and magnetic resonance imaging (MRI), clinically significant
TMJ and adjacent-region parameters were selected based on the author’s observations
and prior studies. Normative ranges for CBCT and MRI parameters were taken from
the literature. Because universally accepted US norms are lacking, US data from
healthy joints in 53 individuals were analyzed, grouped by sex. A significant difference
in joint space width was found between women (0.72–1.18 mm) and men (0.89–1.33
mm) (p < 0.05). No significant sex difference was observed in anterior translation
amplitude of the condyle (12.18–16.02 mm; p > 0.05). Female masseter thickness was
8.24–10.94 mm at rest and 10.97–14.55 mm on clenching; in males, 9.98–12.78 mm
at rest and 13.65–17.51 mm on clenching—significantly greater than in females (p <
0.05). The percentage thickening of the masseter did not differ by sex (21.10–31.12%;
p > 0.05).
The utility of US in TMD diagnosis remains controversial. To evaluate US
effectiveness for detecting IDD, 243 patients (486 joints) who underwent both CBCT
and US within a single diagnostic work-up were analyzed. Based on clinical examination and radiologist reports (CBCT), IDD was diagnosed in 248 joints. US
performance parameters for TMJ IDD were: sensitivity 66.53%, specificity 76.89%,
overall accuracy 71.60%, positive predictive value (PPV) 75%, negative predictive
value (NPV) 68.80%.
To assess US performance for DDwR, DDwoR, and JE, medical records of 33
patients who had both US and MRI within a single work-up were reviewed. For
detecting any DD, US showed: sensitivity 57.14%, specificity 83.33%, accuracy
66.67%, PPV 85.71%, NPV 52.63%. Stratified by DD type: DDwR: sensitivity
40.00%, specificity 89.13%, accuracy 74.24%, PPV 61.5%, NPV 77.36%. DDwoR:
sensitivity 45.45%, specificity 88.64%, accuracy 74.24%, PPV 66.67%, NPV 76.47%.
For JE: sensitivity 33.33%, specificity 91.67%, accuracy 75.76%, PPV 60.00%, NPV
78.57%.
Studying the TMD structure made it possible to establish patterns of age and sex
variability (identify age-risk groups, demonstrate a significant sex effect on TMJ IDD
development, and show that IDD most frequently co-occurs with DD). Identifying
relevant symptoms and signs of DDwR, DDwoR, DDwR+IDD, DDwoR+IDD, and
IDD enabled efficient clinical examination and timely attention to possible
comorbidity. According to the obtained results, disc displacement was not associated
with the age of onset of inflammatory and degenerative temporomandibular joint
diseases. The proposed imaging protocols (US, CBCT, MRI) with stated normative
ranges allowed standardization of TMJ and adjacent-area assessment, improving TMD
diagnostic quality and simplifying result interpretation for clinicians and patients.
Given US performance parameters across TMJ articular disorders, US should be used
more to exclude these disorders than to confirm them.

Keywords: temporomandibular joint, masticatory muscles, pterogyoid muscles,
temporomandibular disorders, disfunction of temporomandibular joint, disc
displacement, inflammatory-degenerative diseases, combined temporomandibular
disorders, symptoms and signs, diagnosis of temporomandibular disorders, ultrasonography, cone-beam computed tomography, magnetic resonance imaging,
standardized protocol.

https://drive.google.com/file/d/1eG3iGU4CQbcHa5Op6HJTDroYmSAaIzAy/view?usp=sharing

[attachment=4411:dysertaciia-shtybel-dv-pdfa-denys-shtybel.pdf]