Репозитарій

Galinsoga parviflora Cav. (Asteraceae family) is a segetal-ruderal species, introduced from Peru and spread throughout the territory of Ukraine, the European and other continents. In our country, it is a dangerous invasive species that litters crops and natural biomes. Simultaneously, G. parviflora is an edible plant that is used in traditional medicine in some countries, and there are some results of scientific research that testify to the effectiveness of its use as a medicinal plant material with anti-inflammatory, wound-healing, hypotensive, hemostatic, cytotoxic properties and others. Since the G. parviflora species is morphologically variable, there is a need to study its chemical composition and properties before using it, in particular as a medicinal plant raw material or for other purposes. The phytochemical investigation of aqueous and aqueous ethanolic extracts of G. parviflora herb resulted in the identification of several groups of biologically active compounds. Most of them are polyphenols, flavonoids, carotenoids – have high antioxidant activity, and therefore can cause antibacterial effects. The aim of the study was to collect G. parviflora plants, prepare extracts from the above-ground part (grass) and determine the content of polyphenolic compounds, flavonoids, carotenoids, as well as the antibacterial activity of the prepared extracts. In extracts of the G. parviflora herb collected in the vicinity of Lviv, the content of polyphenols was determined at the level of 4.38–7.71 mg·g-1 of dry mass (DM) in terms of gallic acid, the content of flavonoids at the level of3.56–7.27 mg·g-1 of DM in terms of quercetin, and carotenoids – 10.95 ± 0.5 μg · g-1 of DM. Studies of the antibacterial activity of ethanolic and aqueous-ethanolic extracts of the herb G. parviflora against test cultures of Escherichia coli and Bacillus brevis, conducted using the well method, allowed to establish that the extract prepared with 20 % aqueous ethanol most strongly inhibits the growth of the studied cultures. Strong statistically significant relationships were established between the zones of inhibition of E. coli and flavonoids – p < 0.001.Key words: Galinsoga parviflora Cav., aqueous and aqueous-ethanolic extracts, antibacterial activity

Vorobets N., Yavorska H. Gallant soldier – a promising raw material with antibacterial properties. Sci. Bull. Uzhorod Univ. (Ser. Biol.). 2025; 58: 82-87. https://doi.org/10.32782/1998-6475.2025.58.12

УДК: 615.014.2:615.454.16:615.32:615.32:615.33

 Пошук альтернативних засобів з антимікробною активністю залишається актуальною проблемою, особливо з огляду на зростання антибіотикорезистентності мікроорганізмів. Потенціал інтродукованих рослин для одержання корисних субстанцій використовується лише частково, зокрема видів роду Hemerocallis. Метою роботи було визначення антимікробної активності водних і водно-етанольних екстра-ктів листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni та вмісту в них біологічно активних сполук.Матеріали та методи. Вміст фенольних сполук, флавоноїдів і гідроксикоричних кислот в екс-трактах листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni визначали спектрофотометричними метода-ми. Антибактерійну й антифунгальну активність екстрактів визначали методом дифузії в агар.Результати дослідження. В екстракті листків, виготовленому із 60% водним-етанолом (ВЕ), вміст фенольних сполук і флавоноїдів був найвищим і становив 11,076 ± 0,093 мг·г-1 сухої маси в перерахунку на галову кислоту й 1,458 ± 0,08 мкг·г-1 сухої маси в перерахунку на кверцетин. Встановлено, що водні та водно-етанольні екстракти листків та квіток H. citrina спричиняли інгібування досліджуваних культур мікроорганізмів (бактерій Bacillus subtilis, B. brevis, B. cereus і дріжджів Candida pseudotropicalis і C. parapsilosis). Екстракти листків H. citrina, виготовле-ні з водним-етанолом, спричиняли менші зони інгібування (ЗІ) більшості тест-культур бактерій, ніж готові лікарські препарати – настоянка шавлії та хлорофіліпт. Екстракти квіток H. citrina мали виражену інгібувальну дію, спричиняли більші (до 2,4 раза) зони інгібування, ніж ротокан. Екстракт квіток H. citrina із 20% водним-етанолом спричиняв зони інгібування C. pseudotropicalis, які були в 1,9 раза більші, ніж від флюконазолу. За результатами кореляційного аналізу виявлено статистично достовірні зв’язки (р < 0,01) між зонами інгібування C. parapsilosis і вмістом фла-воноїдів екстрактів листків H. citrina із 60% водним-етанолом, а також між зонами інгібування C. pseudotropicalis і вмістом гідроксикоричних кислот екстракту листків H. citrina із 20% водним-етанолом. Висновки. Екстракти листків і квіток Hemerocallis citrina Baroni багаті на біологічно активні речовини, які впливають на мікроорганізми, тому дослідження вмісту біологічно активних речо-вин і їхніх біоцидних властивостей залишається перспективним, особливо з урахуванням пошуку їх використання як продуктів функціонального харчування.Ключові слова: Hemerocallis citrina Baroni, водно-етанольні екстракти листків та квіток, антимікробна дія

Objective: Ultraviolet (UV) radiation, a component of the solar electromagnetic spectrum, functions both as an environmental stressor and a biological stimulus. Medicinal plants exposed to UV particularly UV-B and UV-C wavelengths often show enhanced synthesis of secondary metabolites, including flavonoids, phenolic compounds, alkaloids, and terpenoids. These metabolites are well recognized for their antioxidant, anti-inflammatory, anticancer, and antibacterial properties. This review aims to examine the effects of different UV wavelengths and doses on the chemical composition and therapeutic potential of medicinal plants.
Methodology: A comprehensive literature survey from 2000 to 2025 was conducted, covering diverse plant species and genotypes exposed to UVA, UVB, or UVC radiation, alone or in combination with environmental factors such as drought stress or hormonal treatments. Key parameters analyzed included growth characteristics, photosynthetic activity, phenolic and antioxidant content, and alkaloid production.
Results: Controlled UV exposure was found to significantly enhance secondary metabolite accumulation, increase antioxidant activity, and improve the pharmacological properties of medicinal plants. In contrast, excessive UV exposure could impair growth and induce cellular damage. The combination of UV with hormonal treatments or salicylic acid frequently upregulated gene expression in metabolic pathways associated with bioactive compound synthesis. The intensity, duration, and wavelength of UV radiation were critical determinants of chemical composition and biological activity.
Conclusion: Appropriately timed and dosed UV radiation represents a promising strategy to augment
secondary metabolite production and enhance the therapeutic value of medicinal plants. These findings
have important implications for optimizing cultivation practices and developing effective plant
-based pharmaceuticals.
Keywords: Ultraviolet (UV) radiation, medicinal plants, secondary metabolites, flavonoids, phenolic
compounds, antioxidants, alkaloids

У практичній діяльності лікарів часто трапляються складні пацієнти, які потребують «мозгового штурму» за участю багатьох лікарів різних спеціальностей. У таких випадках ми говоримо про потребу консиліуму – наради кількох лікарів однієї чи різних спеціальностей (лат. consilium – згода, порозуміння, обговорення). На жаль, в останні роки ми все частіше забуваємо про консилярне обговорення, ігноруємо потребу «думати разом». Консиліуми часто необхідні для оцінки стану здоров'я обстежуваного, діагнозу хвороби, визначення медичного прогнозу, тактики подальшого
обстеження та лікування, доцільності скерування у спеціалізоване відділення чи інший, профільний, лікувальний заклад. Спільне обговорення серйозних медичних проблем не лише скорочує шлях до правильного діагнозу, але й оптимізує лікувальну тактику.

Хронічна ідіопатична кропив’янка (ХІК) клінічно проявляється почервонінням і свербежем шкіри, в деяких випадках з набряками і триває не менше 6 місяців. Дане захворювання не несе загрози для життя пацієнта, однак значно знижує якість життя. Тому виявлення провокаційного фактору та його усунення або призначення відповідного лікування є дуже важливим для пацієнтів з ХІК. У більшої частини пацієнтів із хронічною кропив’янкою ми не можемо визначити провокаційний фактор, а отже не можемо досягнути ремісію. Використання високих доз антигістамінних препаратів другого покоління, їх комбінації, використання симптоматичної терапії та імуносупресорів у частини пацієнтів не дає досягти контролю над хворобою. Упродовж останніх років з’являється все більше інформації про автоімунну природу хронічної кропив’янки. На жаль, лабораторна діагностика з визначенням специфічних антитіл та імуноглобулінів, тест активації базофілів тощо сьогодні не є доступним для наших пацієнтів. Однак нині ми маємо можливість проводити шкірний тест з автосироваткою, який рекомендований європейськими й американськими асоціаціями алергологів для діагностики пацієнтів з автоімунною кропив’янкою.