Морфологічний стан кровоносного русла очного яблука безперечно відіграє основну роль у забезпеченні функціонування органа зору. Судинна оболонка ока особливо гостро реагує на вплив патогенних чинників різного генезу. Мета дослідження – з’ясувати закономірності субмікроскопічних структурних змін судинної оболонки очного яблука за умов цукрового діабету та впливу налбуфіну в експерименті.
Цукровий діабет зумовлює розвиток важких ангіопатій органа зору, лікування яких викликає значні труднощі. Без вивчення морфології судинної оболонки очного яблука за умов цукрового діабету неможливе ефективне лікування патології органа зору.
Налбуфін – це потужний опіоїдний знеболювальний засіб при больовому синдромі різного генезу та інтенсивності. Проте слід пам’ятати, що налбуфін – наркотичний анальгетик, наслідки вживання якого дуже сумні для фізичного та психічного здоров’я. При налбуфіновій залежності страждають практично всі органи і системи людини (Валько ОО, 2020). Так, при опіоїдному лікуванні пацієнтів спостерігаються побічні ефекти, зокрема з боку товстої кишки, об’єднані під назвою опіоїд-індукована дисфункція кишки, що пов’язано з їх впливом на епітеліальну секрецію та перистальтику (Allen-Brady K, 2020). Тому, безумовно, актуальними є дослідження впливу налбуфіну різної тривалості на товсту кишку, зокрема ободову кишку. Отримані дані допоможуть поглибити уявлення про вплив налбуфіну на ободову кишку та розробити методи профілактики цих захворювань в гастроентерології
Вивчення впливу харчових добавок на організм людини обумовлене широким їх застосуванням в харчовій промисловості. Однією з найбільш відомих в даній групі речовин є глутамат натрію.
В результаті шеститижневого впливу глутамату натрію в паренхімі селезінки експериментальних тварин змін зазнають всі структурні компоненти. Характерним є зростання кількості клітин в стані апоптозу, повнокрів’я судин гемомікроциркуляторного русла, набряк паренхіми органу, зменшення відносної площі білої пульпи селезінки
При двотижневому введенні налбуфіну в експерименті виникають судинні реакції клубочків та розширення мезангіального матриксу, які ймовірно призводять до тенденції зростання показників сечовини та креатиніну сироватки крові і можуть бути причиною початкових проявів порушення азотовидільної функції нирки. Виявлені незначні дистрофічні зміни епітелію проксимальних звивистих канальців та петель нефрона у формі зернистої дистрофії можуть бути морфологічним субстратом порушення реабсорбційної функції нирки, про що свідчать достовірні зміни показників кальцію та фосфору сироватки крові. Тенденція до зростання добового діурезу, креатиніну сечі та швидкості клубочкової фільтрації через два тижні застосування терапевтичних доз налбуфіну можуть свідчити про включення компенсаторних механізмів органу на даному етапі у відповідь на пошкоджуючу дію опіоїду.