Репозитарій

ЛНМУ імені Данила Галицького

УДК 616.314-089.23:616.314.18:616.31-74

Одонтопрепарування є ключовим етапом ортопедичного лікування під час виготовлення незнімних конструкцій, який суттєво впливає на морфофункціональний стан твердих тканин зуба, пульпи та тканин пародонта. Незважаючи на стандартизацію клінічного протоколу, техніка препарування, вибір інструменту та параметри мікрорельєфу поверхні залишаються факторами, які надалі визначають якість фіксації ортопедичних конструкцій та прогноз їх клінічної довговічності. Мета дослідження–на основі аналізу наукових літературних джерел оцінити морфологічні зміни в емалі, дентині та тканинах маргінального пародонта внаслідок одонтопрепарування різними інструментами й техніками, а також проаналізувати сучасні алгоритми препарування зубів під незнімні ортопедичні конструкції. Матеріали та методи. Проведено систематичний огляд літератури з використанням баз даних PubMed, Scopus, Web of Science та Google Scholar за останні 10 років та декілька фундаментальних джерел, давнина яких більше 10 років. В аналіз включено 38 публікацій,

УДК: 616.31-002-036.11-053.2-058.83:355.1

Актуальність. Хронічний катаральний гінгівіт у військовослужбовців становить особливу клінічну проблему, зумовлену поєднанням персистуючих запальних процесів у тканинах пародонта з вираженим психоемоційним навантаженням, яке обмежує результативність традиційних терапевтичних підходів. Застосування аналізу біомаркерів ротової рідини забезпечує обʼєктивну кількісну оцінку терапевтичної динаміки, відображаючи стан імунного гомеостазу та активність стрес-опосередкованих патогенетичних механізмів.
Мета роботи – оцінити ефективність лікування хронічного катарального гінгівіту у військовослужбовців шляхом аналізу динаміки запально-деструктивного індексу, активності лізоциму та рівня кортизолу в ротовій рідині.
Матеріали та методи. У межах дослідження було обстежено 22 військовослужбовця Збройних Сил України, з діагнозом хронічний катаральний гінгівіт. Учасників стратифіковано на дві групи: основну (n=12), яка отримувала запропоновану нами комплексну терапію з урахуванням психоемоційного стану, та контрольну (n=10), яка лікувалась за традиційною методикою. Вивчено динаміку запально-деструктивного індексу (ЗДІ), активності лізоциму та рівня кортизолу у ротовій рідині.
Результати. У результаті проведеного дослідження встановлено, що у пацієнтів основної групи через 3 місяці лікування за запропонованим нами протоколом запально-деструктивний індекс знизився з 19,12 ± 2,04 до 4,86 ± 1,31 (–74,61%, p<0,05), активність лізоциму зросла з 4,87 ± 0,14 до 6,08 ± 0,13 нг/мл (+24,84%,
p<0,05), а рівень кортизолу зменшився з 19,84±3,00 до 13,42 ± 2,51 нмоль/л (–32,36%, p=0,01). У контрольній групі зміни були менш вираженими: ЗДІ знизився лише на 12,5%, активність лізоциму – на 30-й день залишалася на рівні 4,87 ± 0,15 нг/мл, а кортизол зріс до 25,35 ± 3,49 нмоль/л. Слід відзначити, що
позитивна динаміка в основній групі була помітна вже на 30-й день (ЗДІ –17,65%, лізоцим +13,34%, кортизол –25,3%), що вказує на раннє відновлення місцевого імунного захисту та зниження стресового навантаження.
Висновки. Отже, запропонований нами терапевтичний комплекс сприяє відновленню гомеостатичного профілю біомаркерів ротової рідини та інгібує активність цитозапальних процесів у тканинах пародонта військовослужбовців, що свідчить про його ефективність як патогенетично обґрунтованої стратегії лікування
хронічного катарального гінгівіту

Актуальною в умовах війни, стала проблема впливу малих доз радіації одночасно з іншими екологічними факторами, враховуючи їх можливу потенційну взаємодію. Фтор найбільш активний із усіх відомих хімічних елементів, що застосовуються у сучасних технологіях, включаючи ракетну техніку й електроніку. Сучасні дані свідчать про те, що фтор у всіх тканинах індукує деполяризацію мітохондріальної мембрани, що, своєю чергою, викликає зниження утворення АТФ і буде пов’язано зі збільшенням продукування активних форм кисню цією органелою.

Однією із важливих складових здорового способу життя, яка впливає на фізичний, моральний та духовний розвиток особистості, що є важливою  передумовою якості життя молодого покоління у майбутньому та його довголіття, є повноцінне харчування та високий рівень фізичної активності 
(Чернявська Л. І. та співавт., 2017; Олійник Н. А. та співавт., 2018). Студентська молодь є майбутніми батьками, тому дуже важливо впровадити принципи здорового способу життя та сформувати здорові харчові звички та правильну харчову поведінку саме у цей час. Передусім це стосується студентів медичних вищих навчальних закладів, оскільки майбутні лікарі – це не тільки майбутні батьки, але й пропагандисти формування престижності здоров’я і запровадження засобів раціонального харчування та фізичної активності в спосіб життя всіх верств населення 

УДК: 613.955-053.5-071.3-084.3:612.6

Анотація. Оцінено фізичний розвиток 7-річних та 11-річних школярів і школярок загальноосвітніх навчальних закладів м. Львова. Установлено, що більшість обстежених дітей мала середній зріст – 68,9 % (7-річні), 74,5 % (11-річні). Гармонійний фізичний розвиток мали 64,8 % 7-річних та 56,3 % 11-річних обстежених школярів і школярок. З-поміж обстежених 7-річних та 11-річних дітей дефіцит маси тіла виявлено у 4,8 % та 16,9 % 
школярів і школярок відповідно, надлишок маси тіла у 4,4 % та 14,7 % школярів і школярок відповідно. Кількість дітей 11-річного віку із відхиленнями фізичного розвитку утричі перевищує кількість 7-річних дітей, що може бути зумовлено більш тривалим впливом на них 
шкільного середовища.

Abstract. The physical development of 7-year-old and 11-year-old schoolchildren of secondary educational institutions in Lviv was assessed. It was found that the majority of the examined children were of average height – 68.9% (7-year-olds), 74.5% (11-year-olds). 64.8% of 7-year-old and 56.3% of 11-year-old surveyed schoolchildren had harmonious physical development. Among the surveyed 7-year-old and 11-year-old children, underweight was detected in 4.8% and 16.9% of schoolchildren, respectively, and overweight in 4.4% and 14.7% of schoolchildren, respectively. The number of 11-year-old children with deviations of physical development is three times higher than the number of 7-year-old children, which may be due to the longer-term impact of the school environment on them.

Популярні наукові праці, статті та інше