The article is dedicated to exploring SMART technologies in the process of teaching the Ukrainian language to students in general secondary and higher education institutions. Specifically, methodical recommendations are formulated to enhance the effectiveness of utilizing these technologies in the modern educational process. The significance of SMART technologies is substantially increasing in the innovative paradigm of the educational process under the influence of integration, globalization, and the transition to an information society. The article employs a comparative and content analysis of distance and electronic learning of the Ukrainian language. It delves into the theoretical foundations of computer-assisted language teaching as a distinct methodological approach based on “smart” technologies. The authors emphasize the effectiveness of using interactive whiteboards and multimedia presentations to implement the principle of visualizing language elements and structures, facilitating students' acquisition of lexical-grammatical material. It is identified that creating mental maps is an effective SMART teaching technology for the Ukrainian language. To this end, computer services such as MindMeister, Mindomo, Cliffy, Spinscape, Bubbl.us, MAPMYself, SpiderScribe, and others are recommended. The research concludes that the use of SMART technologies by students in general secondary and higher education institutions contributes to increased motivation for language learning, improved literacy levels, facilitates independent research efforts aimed at enhancing professional-communicative competence, and streamlines the process of knowledge assessment by educators.
The evolution of technologies and the current dynamic development of the education system require the search for effective learning tools that will contribute to the acquisition of knowledge using technologies and the ability to use them for future teaching. The aim of the research is to study the impact of using project method for training future philology teachers. The study involved 398 third-year students. Students studied Ukrainian (native) language (n = 132), English (n = 129) and French (n = 137). A total of 15 teachers with a PhD degree and at least 7 years of teaching experience participated in the study to develop project topics used during training. The teachers developed 10 topics for projects that students who study
their native (Ukrainian) and foreign languages (English and French) performed during the academic year. A questionnaire survey was used to determine the effectiveness of the project method. Eight hypotheses were put forward regarding the effectiveness of the project method for language learning and the
acquisition of skills for further teaching. The obtained results confirm the advanced hypotheses, thereby proving the effectiveness of the use of project method for teaching students — future (foreign and native) language teachers. Prospects for further research may be comparing the use of project method with other pedagogical practices, determining the influence of different contents of the curriculum using project method for students studying different academic subjects.
Key words: language teachers, students, training
El problema de analizar el impacto de los minitextos literarios en una amplia gama de audiencias ha sido abordado parcialmente hasta ahora. El objetivo del artículo fue investigar el análisis de estructuras ocultas de marcos a partir de las respuestas de los encuestados sobre la base de mini-textos literarios sobre moda. El aspecto funcional-pragmático de los textos actualizados preparados para los encuestados, que fue seleccionado para el análisis, permite identificar el propósito oculto y el significado de los mini-textos literarios en el discurso de la moda en general. El estudio involucró métodos discursivos e intencionales, el método de modelado cognitivo, una combinación de tareas como “opción múltiple” y experimento asociativo libre (el método de enumeración). El experimento identificó un modelo de evento comunicativo, cuya estructura lingüística es la más común en los minitextos literarios de la revista Vogue. El estudio mostró la proporción de todo tipo de eventos comunicativos en minitextos, donde se verbalizan los conceptos de “desafío”, “tiempo”, “sin esfuerzo”, cada uno con ciertas fórmulas de lenguaje en minitextos literarios sobre moda. Los materiales de investigación empírica pueden ser de utilidad para recomendaciones metodológicas a estudiantes universitarios a la hora de profundizar en trabajos multivectoriales sobre filología. Un área prometedora de investigación es la selección y descripción de conceptos clave del discurso de mini-textos en diacronía
УДК 811.161.2ʽ42:82
Мета статті – описати аксіологічність як підкатегорію текстової категорії модальності, зосередитися на мовних засобах вираження цієї типологічної ознаки словесного цілого. Джерельною базою розвідки слугують українськомовні художні словесні цілі, з яких здійснено вибірку одиниць (метафор, синестезій, перифраз, розмовної лексики, порівняльних конструкцій тощо), що маніфестують аксіологічність як текстову підкатегорію аксіологічності. У колі уваги художні тексти як класичної української літератури, так і сучасної – Ігоря-Богдана Антонича, Володимира Винниченка, Віктора Виноградова, Олеся Гончара, Олександра Довженка, Оксани Забужко, Павла Загребельного, Ліни Костенко, Михайла Коцюбинського,
Поліни Михайлюк, Романа Скиби, Назара Федорака та ін. Об̓єктом вивчення є український поетичний дискурс та його складники, а предметом – художні образи української поезії та прози як виразники аксіологічності як різновиду текстової категорії модальності. Результатом наукового пошуку стало поглиблення ідеї ієрархічного впорядкування текстових категорій й підкатегорій й визначення аксіологічності поряд з референційністю, експресивністю та емотивністю як інваріантної характеристики словесного цілого, що віддзеркалює окремий аспект типологічної ознаки словесного цілого. Художньо-поетична комунікація в аспекті дискурсивного підходу розглядається як процес, у якому предмет вербальної взаємодії між її учасниками є виявом специфіки мовно-національної картини світу українців. Адже ставлення до світу крізь призму оцінки є винятковою антропоцентричною формою світосприйняття, що зумовлено психофізіологічними особливостями людини, раціональним, творчим
характером її мислення. Оцінка тісно повʼязана з гносеологічними процесами: відображаючи предмети та явища довкілля, людина пізнає світ, який її оточує, і водночас надає йому оцінку з певних культурних позицій, із погляду тих чи тих особистісних потреб, настанов, прагнень. Висновком є те, що категорія аксіологічності репрезентує текст як комунікативну одиницю. Феномен модальності зумовлений наявністю в художньому тексті аксіологічної інформації, яку запроєктовано у площину автора – з ідеєю твору, у площину читача – з процесом сприйняття тексту як освоєння нової інформації і наближення до авторського задуму. Українськомовні художні тексти є складниками картини світу етносу, вони вміщують у собі
колективний досвід, генетично-еволюційне тло якого виражає текстова підкатегорія аксіологічності. Аксіологічність зреалізовує естетичну ідею твору, координує тему та сюжет, визначає добір мовних засобів тощо. Концепт – аксіологічна призма бачення світу. Художня комунікація здатна виявляти унікальну культуру нації, її традиції, звичаї, менталітет, відтворювати життя людей у національно-історичній своєрідності, а також репрезентувати світогляд неповторної особистості автора-адресанта. Мовними засобами реалізації аксіологічності як підкатегорії текстової категорії інформативності є ключові слова, лексичні повтори, авторські афоризми, а також присвяти, епіграфи, заголовки.
Ключові слова: текстова категорія, текстова підкатегорія, текст, аксіологічність, адресант, національне мовомислення.
УДК: 81’42:614
У статті досліджено теоретичні засади та прикладні аспекти інклюзивної лінгвістики в медичній комунікації, яка формується на перехресті мовознавства, медичної етики, соціолінгвістики та когнітивної науки. Розглядається інклюзивна лінгвістика як міждисциплінарна парадигма, що передбачає використання мовних засобів, спрямованих на забезпечення справедливого, етичного та ефективного доступу до медичної інформації для різних категорій пацієнтів. Метою дослідження є окреслення мовних стратегій, дискурсивних практик та вербальних механізмів, які мінімізують соціальні, когнітивні й культурні бар’єри у сфері медичної комунікації, сприяють уникненню дискримінації, підвищують рівень довіри до медичних працівників і забезпечують гуманну та персоналізовану взаємодію з пацієнтом. Аналіз здійснювався на основі широкого джерельного корпусу, що охоплює 20 наукових статей з медицини, 145 мовних фрагментів з офіційних документів системи охорони здоров’я (інструкцій, клінічних протоколів, довідкових матеріалів), 34 тексти з медичної реклами, а також міжнародні настанови, зорієнтовані на захист прав людини та інклюзію в медичній сфері. Такий комплексний підхід уможливлює репрезентувати повноту мовного ландшафту сучасної медицини й окреслити потенціал інклюзивної лінгвістики як потужного інструмента гуманізації медичного дискурсу. Об’єктом дослідження є мовна взаємодія, що реалізується в процесі медичного обслуговування, зокрема в контексті «лікар – пацієнт», «лікар – родич пацієнта», «пацієнт – адміністрація медичного закладу». Предметом дослідження постають мовні інструменти (лексичні, синтаксичні, прагматичні), які долають когнітивні та соціокультурні бар’єри, створюють комфортний, безпечний та доступний інформаційний простір для пацієнта. Результатом наукового пошуку стала класифікація низки лінгвістичних практик, що мають інклюзивний потенціал: використання адаптивної лексики, що відповідає рівню освіченості та когнітивним можливостям пацієнта; активне впровадження фемінітивів як засобу ґендерної рівності у медичних текстах; застосування простої мови для забезпечення прозорості інструкцій, пояснень, діагнозів; упровадження альтернативних форматів комунікації (візуальних, жестових, графічних) для людей з інвалідністю або особливими потребами. Дослідження також поакцентовує увагу на важливості інклюзивних стратегій щодо віку (особи похилого віку, діти), етнокультурному (мігранти, представники національних меншин), когнітивному (особи з ментальними розладами, обмеженим рівнем розуміння медичних термінів). Окремо проаналізовано проблеми мовного сексизму в медичному дискурсі, що оприявнені в асиметрії назв осіб, ґендерних стереотипах у текстах, патерналістському стилі спілкування. У висновках указано на дисбаланс між формалізованою (часто знеособленою) мовою медичних документів і потребою пацієнта в емпатійній, відкритій комунікації. Наголошено, що впровадження інклюзивної лінгвістики в практику охорони здоров’я має здійснюватися не лише на рівні індивідуального мовного вибору, а й крізь інституційну підтримку - стандартизацію лексичних норм, внесення змін до медичних протоколів, до навчальних програм для студентів-медиків, комунікативні тренінги для лікарів-практиків. Підкреслено, що інклюзивна лінгвістика постає як критично важливий інструмент забезпечення якісної, доступної та справедливої медичної допомоги в умовах соціальної поляризації, демографічних викликів і трансформаційних змін у системі охорони здоров’я та соціального захисту. Її реалізація потребує міждисциплінарної взаємодії фахівців у галузі лінгвістики, медицини, права, соціальної роботи, а також політичної волі та інституційної підтримки.
Ключові слова: інклюзивна лінгвістика; медична комунікація; мовна інклюзія; фемінітиви; адаптивна лексика; когнітивні бар’єри; соціальна справедливість; рівний доступ; міждисциплінарність; мовний сексизм.