Testicular cancer is the most common malignancy in young men, with early and accurate diagnosis being critical for effective management and prognosis. Traditionally, the diagnostic approach relies on scrotal ultrasound and serum tumor markers, which, while effective, have limitations in characterizing complex lesions and detecting small, non- palpable tumors or metastatic disease. Recent advancements in imaging technology have introduced multiparametric MRI (mpMRI) as a promising tool in the diagnostic armamentarium for testicular cancer. MpMRI combines multiple imaging sequences, including T2-weighted imaging, diffusion-weighted imaging (DWI), and dynamic contrast- enhanced MRI (DCE-MRI), providing detailed anatomical and functional information about testicular lesions. This systematic review consolidates and evaluates current evidence regarding the role of mpMRI in the diagnosis, staging, and follow-up of testicular cancer.
Key findings from the literature suggest that mpMRI offers superior sensitivity and specificity compared to conventional imaging techniques, particularly in distinguishing between benign and malignant lesions. It is also highly effective in the precise localization and staging of tumors, including the detection of small lymph node metastases, which are often missed by ultrasound or CT. This review highlights the potential of mpMRI to enhance diagnostic precision and influence treatment strategies in testicular cancer, while also identifying areas for further research, such as the optimization of imaging protocols and the assessment of mpMRI's impact on long-term clinical outcomes. The review underscores the importance of mpMRI as a non-invasive, highly informative imaging modality that could lead to more personalized and effective management of testicular cancer.
Abstract
Androgen deprivation therapy (ADT) remains a cornerstone in the treatment of prostate cancer, but patient responses vary significantly.
This systematic review evaluates the role and application of genomic and transcriptomic markers in assessing ADT efficacy and resistance.
We analyzed 40 studies focusing on key markers such as AR-V7, TMPRSS2-ERG, RNA expression profiles, and the 23-gene signature.
Our findings highlight the potential of these markers to personalize ADT, improve patient stratification, and guide treatment decisions.
Despite promising results, challenges remain in standardization, cost, and clinical integration.
Corresponding author. Mytsyk Yulian, Regional Specialist Hospital, Wroclaw, Poland, mytsyk.yulian@gmail.com
UDC 577.151.042:616.72-002.772:616.72-007.274
Summary
Introduction. Identification of microorganisms that colonize combat wounds and cause wound infection is of primary importance for the subsequent successful treatment of the patient. The resistance of microorganisms to antimicrobial drugs makes the efforts of modern medicine in the fight against infectious agents ineffective. The problem of infertility is closely related to combat injuries, their infection, stress, and neurotic disorders.
Aim. Obtaining and summarizing data on microbial colonization of mine-blast wounds of pelvic organs and the microbiome of the genitourinary system of combatants.
Materials and methods. 84 smears were taken from 56 wounds of 36 patients with injuries of the pelvic organs who were being treated. 73 patients with injuries were examined for the presence of mycoflora in the urogenital tract. Isolation of pure bacterial cultures was carried out by inoculating the studied material using meat-peptone agar, blood agar, chromogenic agars. For the diagnosis of urogenital or other infections by the PCR method, a scraping from the back wall of the urethra was taken from the patients.
Results. Predominant microorganisms in positive cultures of smears were non-fermenting gram- negative rods, which in 28 % of cultures belonged to the genus Acinetobacter, in 26 % to the genus Pseudomonas. As for associated infections, 20 % of them consisted of the genus Acinetobacter, 32 % – Enterobacter, 4 % – Klebsiella and 29 % – Pseudomonas. Gram-positive cocci were isolated in 37 % of positive smear cultures. The frequency of isolation of the genus Streptococcus in monoinfection was 2.5 %, followed by the genus Clostridium – 2 %, Bacillus – 3 %, Enterococcus – 4 % and Actynomycceas – 4 %. In associated infections, the frequency of isolation of the genus Streptococcus was 4 %, followed by the genus Clostridium – 2 %, Bacillus – 4 %, Enterococcus – 3 % and Actynomycceas – 5 %. When analyzing the microflora of the genitourinary system, it was found that the priority role belongs to the combined infection, when there are associations of specific pathogens such as Ureaplasma spp., Mycoplasma spp., Chlamidia spp., Neisseria gonorrhoeae, Trichomonas vaginalis, Streptococcus spp., Enterococcus faecalis, which is 80 % of the entire microbiome.
Conclusions. Acinetobacter baumanii and Klebsiella pneumoniae are the dominant microflora complicating the course of combat wounds during almost two years of Russia’s full-scale war against Ukraine. Probably, the duration of hostilities, the large number of wounded, and the forced mass unsystematic use of various antibiotics lead to rapid changes in the spectrum of pathogens of combat wounds. Combat wounds and their infection, stress, and nervous disorders lead to an imbalance of microflora, in particular microflora of the genitourinary system, which can be one of the causes of infertility. Chlamydia and Ureaplasma are the most common microorganisms that colonize the urogenital tract of men injured as a result of hostilities.
Keywords: sombat wound, microbial flora, genitourinary system, infertility
УДК 615.12:615.451.1.014.2:615.28:355:616.988:575.834]-036.21(477)
Заліська О.М., Заболотня З.О., Семенов О.М., Максимович Н.М.,Калинюк Т.Г., Барчук О.З. Аналіз тенденцій та необхідності екстемпорального виготовлення лікарських форм в аптеках під час воєнного стану й пандемії COVID-19 в Україні. Фармацевтичний журнал. 2023;4:14-26.
УДК: 616.311.2+616.314.17-008.6)]-002-085.46.014.47
Найпоширенішим і найбільш універсальним методом лікування пародонтита є кюретаж пародонтальної кишені і згладжування поверхні кореня (SRP), після проведення яких важливо попередити повторне інфікування кишені. Із цією метою призначають антибіотики та інші антимікробні препарати. Упродовж багатьох років пародонтологи застосовували системне введення високих доз антибіотиків під час і після завершення SRP для того, щоб досягнути потрібної концентрації препарату в ясенній рідині. Така тактика нерідко призводила до виникнення органічних ускладнень. В останні роки набула поширення методика введення антимікробних засобів, іммобілізованих на природних чи синтетичних полімерах безпосередньо в пародонтальну кишеню. Такі композиції повільно розчиняються на місці й вивільняють потрібний лікарський середник протягом тривалого часу. У дослідженні проведено аналіз публікацій останніх років, присвячених використанню систем контрольованого виділення ліків, що вводяться в пародонтальну кишеню. Проаналізовані найпоширеніші проблеми, які можуть виникнути під час застосування даного методу лікування. Указано переваги та недоліки використання таких систем. Розглянуто показання та протипоказання для використання систем контрольованого введення ліків, наводяться дані про їх порівняльну клінічну ефективність. Описано основні лікарські форми засобів, які використовуються для введення в пародонтальну кишеню, перелічуються препарати, що зареєстровані та продаються в Україні, та дані про їх терапевтичну ефективність. У роботі також розглянуто майбутні перспективи застосування даного метода в пародонтології.
Ключові слова: лікування пародонтита, системи контрольованого виділення ліків, стоматологічні гелі та плівки.