Репозитарій

УДК: 617.52-002.36-002.3-085.262.1.454.1-36

Слободян Р. В. Клініко-експериментальне обґрунтування застосування гідрогелевих пов’язок при лікуванні одонтогенних флегмон та абсцесів: ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Р. В. Слободян. - Львів, 2025. - 199 с. - Бібліогр.: с. 165-191. (218 назв).

У дисертаційній роботі запропоновано та експериментально і клінічно обґрунтовано актуальне практичне завдання – вдосконалення місцевого лікування одонтогенних абсцесів та флегмон у післяопераційному періоді. Розпрацьовано та вивчено ефективність застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, безпосередно на ранову поверхню.

1. Експериментально доведено, що застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, пришвидшує загоєння запальних ран на всіх стадіях. На етапі альтерації та ексудації, при переважанні процесів гідратації та набряку, більшу роль відіграє дія іонів срібла, які здійснюють локальну антимікробну, протизапальну та бактерицидну дії. Насичення гідрогелевих пов’язок іонами срібла створює оптимальні умови для початку процесів дегідратації та епітелізації ран. При початку процесів дегідратації та грануляції поверхні рани, допоміжну роль відіграє глибокий вплив в тканини антиоксидантного препарату, який зменшує інтенсивність запального процесу на всіх стадіях, а також сприяє очищенню рани та швидшому формуванню продуктивних процесів і досягненню стану прооксидантно-антиоксидантної рівноваги.
2. Активне утворення вільнорадикальних сполук найактивніше відбувається у ранні терміни запального процесу. Антиоксидантно-прооксидантний індекс мав чіткі відмінності між тваринами, яким в схему місцевого лікування не було включено антиоксидантний препарат. Застосування для місцевого лікування антиоксидантних препаратів, які пролонговано виділяються в ранову поверхню, сприяє активації антиоксидантного захисту та пригнічує процеси вільнорадикального утворення. Найвищою концентрація інтерлейкіну-6 була на третю добу запального процесу. Найменше падіння вмісту інтерлейкіну-10 фіксували у дослідній групі № 3 – 4,0±0,1 пг/мл. З отриманих результатів видно, що на третю добу запальні реакції яскраво виражені, а компенсаторна протизапальна відповідь пригнічена. На 7-му добу індукується активний запуск протизапальних механізмів та синдром компенсаторної протизапальної відповіді.

     У піддослідних тварин, яким застосовували гідрогелеві пов’язки, насичені іонами срібла та антиоксидантним препаратом, відзначено ранній початок формування грануляційної тканини, зокрема, ангіогенез і синтез еластичних волокон розпочався на третю добу. На сьому добу були відзначені ознаки фіброплазії. На 10-ту добу краї рани були епітелізовані, у поверхневих шарах спостерігався рубець клітинного типу із домінуванням фібробластів і фіброцитів, тоді, як у глибині, було значне нагромадження колагену, що свідчить про ранній початок регенерації.

3. При візуальному огляді виявлено, що виділення гнійного ексудату припинялося приблизно на 1,5 доби швидше у хворих основної групи (2,5±0,4 доба), ніж у хворих групи порівняння (3,9±0,5 доба). Поодинокі грануляції з’являлися на 4,80,3 добу у пацієнтів, яким застосовували для перев’язок гідрогелі, насичені лікарськими речовинами. Виповнення зрілою грануляційною тканиною відбувалося на 5,9±0,6 добу у основній групі та на 7,8±0,5 - у групі порівняння. Поява краєвої епітелізації у пацієнтів, яким для місцевого лікувального впливу використовували іони срібла та антиоксидантний препарат, відмічалася на 6,7±0,5 добу, що майже на дві доби швидше, ніж у групі порівняння (8,9±0,3 доба). У пацієнтів, яким застосовували запропонований метод місцевої терапії, процеси загоєння скоротилися в середньому на 25 % у порівнянні з класичним лікуванням.

     Отримані результати вмісту епідермального фактора росту в динаміці ранового процесу показали, що показники в двох групах мали стійку тенденцію до зростання впродовж післяопераційного періоду.   Максимальними показники EGF були в основній групі пацієнтів на 7-му добу (997,0±19,2 пг/мл у чоловіків та 1053,8±20,4 пг/мл у жінок) , що підтверджує взаємозв’язок процесів епітелізації запальних ран з секрецією EGF у сироватці крові та доводить позитивну роль гідрогелів, насичених лікарськими речовинами, у стимуляції процесів загоєння.

4. Аналіз цитограм виявив наявність більшої кількості еритроцитів та значне зменшення кількості нейтрофільних гранулоцитів у основній групі, ніж у групі порівняння на другу добу після операції. В тяжах фібрину відмічали скупчення поодиноких макрофагів, гістіоцитів, фіброцитів та моноцитів. Тобто, у цитограмах пацієнтів основної групи відмічається стан незавершеного фагоцитозу, на відміну від пацієнтів групи порівняння, де переважали явища завершеного фагоцитозу. При аналізі цитограм на четверту-шосту добу спостерігали зростання кількості еритроцитів, гістіоцитів, фібробластів, майже повну відсутність нейтрофільнх гранулоцитів та поодинокі макрофаги у основній групі, що свідчить про формування грануляційної тканини та пришвидшений початок процесів проліферації. На сьому добу у пацієнтів основної групи майже не відмічалося нейтрофілів та відсутні ознаки запального процесу, на відміну від пацієнтів групи порівняння.

     В усіх хворих з одонтогенними абсцесами та флегмонами відмічалося зростання локальної температури в ділянці вогнища запалення в усі терміни спостереження в порівнянні з показником норми. На 5-ту та 7-му доби показники локальної термометрії починали значуще відрізнятися у хворих з традиційним методом лікування (36,3±0,13°С) від показників пацієнтів основної групи (34,8±0,48°С).

5. Підсумовуючи усі отримані результати, можна визнати, що розпрацювання та застосування методики місцевого лікування одонтогенних запальних процесів показало себе з позитивного боку. За допомогою експериментального та клінічного дослідження було науково обґрунтовано терапевтичний ефект гідрогелів, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом «Кверцетин». Доведено, що їх застосування скорочує терміни лікування та реабілітації, сприяє ранньому початку процесів проліферації та регенерації, посилює секрецію епідермального фактора росту у сироватці крові пацієнтів, пришвидшує формування грануляційної тканини та початок процесів проліферації. Перевага гідрогелевих асептичних пов’язок полягає в їх атравматичності, тобто, під час перев’язки не виникає капілярної кровотечі, не пошкоджується новоутворений епідерміс; у відсутності адгезії до рани, що дозволяє не застосовувати попередньої анестезії для проведення перев’язки.

     Застосування гідрогелевих пов’язок, насичених іонами срібла та антиоксидантним препаратом, здійснює позитивний ефект на загоєння одонтогенних абсцесів та флегмон, що достовірно доведено клінічними, біохімічними, цитологічними та термометричними методами дослідження. Поєднана дія обох речовин, якими насичені пов’язки, створює умови для швидшого та якіснішого загоєння, що дозволяє рекомендувати їх для широкого використання в практичній медицині

 УДК: 617-089.843(075.8)  

Навчальний посібник «Трансплант-координація» підготований колективом фахівців кафедри хірургії та трансплантології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, кафедри анестезіології та інтенсивної терапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького та працівників КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання "Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги"». У виданні описано базові практичні знання та навички, якими повинен оволодіти трансплант-координатор.

  Навчальний посібник складений на основі навчального плану робочої навчальної програми спеціалізації «Трансплантологія» та робочої навчальної програми циклу інформації-стажування «Трансплант-координація», затверджених Вченою радою факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

  Для трансплант-координаторів, лікарів-інтернів, слухачів курсів післядипломної освіти медичних університетів, практичних лікарів та медичних працівників, які займаються питаннями трансплантології.

УДК 616.9-036.22:614.4:616.5

Профілактика і контроль інфекцій, пов’язаних з наданням медичної допомоги (ІПНМД), включають комплекс сучасних підходів і практик, які зменшують соціально-економічний і медичний тягар проблеми ІПНМД.

Мета роботи — узагальнити досвід запровадження сучасних стандартів інфекційного контролю (ІК) у дерматологічній практиці відповідно до рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), законів України, наказів Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) та інших нормативних документів нашої держави.

Матеріали та методи. З використанням аналітичного прийому комплексного епідеміологічного методу систематизовано сучасні підходи до організації ІК за стандартами ВООЗ і нормативними документами МОЗ України з урахуванням специфіки надання медичних послуг у дерматологічній практиці.

Результати та обговорення. ВООЗ здійснює політику захисту пацієнтів і медичного персоналу від ймовірного інфікування збудниками ІПНМД завдяки удосконаленню стандартних і спеціальних процедур ІК. Запровадження рекомендацій щодо методів медичного впливу з метою профілактики ІПНМД має відмінності в різних медичних закладах та спеціальностях. Також існують відмінності у регламентації стандартних операційних процедур у терапевтичній і хірургічній практиці, що зумовлено рівнями ризиків та ймовірністю виникнення ІПНМД, а також з урахуванням рівнів надання медичної допомоги.
У світі продовжуються дискусії фахівців із питань структури, послідовності та комплексності запровадження низки спеціальних заходів ІК у дерматологічній практиці, поглиблено вивчається спектр збудників, які їх спричиняють. Спектр патогенів включає різноманітні таксономічні групи вірусів, бактерій, грибів і паразитів. Набуває гостроти проблема формування резистентності мікроорганізмів до специфічних терапевтичних препаратів.
У нашій державі нормативно-правова база щодо цих питань для дерматології, венерології і косметології не систематизована, а міститься окремими положеннями у низці законів України, постанов Кабінету Міністрів України, наказів МОЗ України та інших документах.

Висновки. Запровадження стандартів ІК у дерматологічній практиці в Україні перебуває на початковому етапі. Створення нормативного документа з узагальненням належних практик ІК є актуальним завданням, оскільки це сприятиме підвищенню ефективності профілактики ІПНМД у дерматології, венерології та косметології.

УДК: 611.814.1+616.831.4-056.52)-018-092.2

Ващенюк Марія Ігорівна. Морфологічні особливості ядер гіпоталамуса за умов норми, впливу глутамату натрію та його відміни (експериментальне дослідження: ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. І. Ващенюк. - Львів, 2025. - 177 с. - Бібліогр.: с. 142-164. (201 назва).

Ващенюк М. І. Морфологічні особливості ядер гіпоталамуса за умов норми, впливу глутамату натрію та його відміни (експериментальне дослідження). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького Міністерства охорони здоров’я України, Львів, 2025.
Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей змін структурної організації ядер гіпоталамуса білих щурів-самців лінії Вістар за умов впливу глутамату натрію та після його відміни. Вперше проведено комплексне морфологічне дослідження ядер гіпоталамуса білого щура-самця репродуктивного віку за умов тривалої дії глутамату натрію та після його відміни. Дослідження проведено на 90 білих щурах-самцях репродуктивного віку з початковою масою 218-260 г, що були поділені на експериментальну і контрольну групи. Використано гістологічні, морфометричні, статистичні та електронно-мікроскопічні методи дослідження. Вперше отримано дані щодо морфологічних змін ядер гіпоталамуса в різні терміни (після 6, 8 та 10 тижнів введення, а також через 2 тижні після відміни з попереднім шести-, восьми- та десятитижневим впливом) перорального введення глутамату натрію. Отримано нові морфометричні дані щодо структурних компонентів ядер гіпоталамуса, а саме: повздовжній і поперечний діаметри ядра та перикаріону пірамідного та овального нейронів, а також їхній об’єм в динаміці десятитижневого введення глутамату натрію, а також через 2 тижні після його відміни з попереднім шести-, восьми- та десятитижневим введенням.
Дослідження структурних змін ядер гіпоталамуса білого щура-самця за умов дії глутамату натрію в динаміці та після його відміни має суттєве практичне значення для встановлення характеру, вираженості та зворотності його ушкоджуючої дії на структури гіпоталамуса, а також для розуміння ролі глутамату натрію в патогенезі морфологічних змін, які служать підґрунтям розвитку нейро-ендокринних порушень. Ці аспекти становлять інтерес для морфологів, неврологів, ендокринологів, терапевтів і дієтологів. Отримані
результати є морфологічною основою для розробки нових методів профілактики та лікування патологічних станів, пов’язаних із порушеннями структурної організції ядер гіпоталамуса, що виникають на тлі споживання глутамату натрію у пацієнтів із надлишковою масою тіла, порушеннями ліпідного обміну та супутніми патологічними станами. Отже, у проведеному анатомічному дослідженні вирішена актуальна проблема сучасної морфології – встановлення особливостей структурної організації ядер гіпоталамуса у білих щурів-самців під впливом глутамату натрію та за умов його відміни, що є підґрунтям для розробки профілактичних,
діагностичних та лікувальних заходів у пацієнтів з ознаками метаболічних порушень на тлі тривалого споживання вказаної харчової добавки.

Ключові слова: нервова система, гіпоталамус, ядра, сірий горб, глутамат натрію, ожиріння, харчові добавки, нейротоксичність, білий щур, експеримент.

 УДК 616.24-008.444+616.8-009.836]-07-08
Анотація. Актуальність проблеми хропіння та обструктивного апное уві сні (ОАС) зумовлена тим, що ці патологічні стани є важливими факторами 
ризику розвитку серцево-судинних і метаболічних захворювань, а також мають значний вплив на якість життя пацієнтів.  Хропіння та обструктивне апное уві сні є не лише медичною, а й значною соціальною проблемою, що потребує комплексного підходу. Для ефективного вирішення проблеми хропіння та обструктивного апное уві сні має бути налагоджена співпраця медичних закладів, уряду і громадськості, що забезпечить доступ до інноваційних технологій діагностики і лікування цих патологічних станів та підвищить рівень обізнаності населення про можливі 
ризики й наслідки хропіння та обструктивного апное уві сні. Основними етіологічними факторами хропіння та ОАС є анатомічні особливості верхніх дихальних шляхів, надмірна вага та ожиріння, вік хворих, гормональні особливості й розлади та шкідливі звички. Ці фактори виникають 
унаслідок анатомічної обструкції верхніх дихальних шляхів, зниження тонусу м’язів язика і м’якого піднебіння під час сну, порушень з боку дихального центру головного мозку, рефлекторної гіпокапнії і гіпоксії та гіпоксичного й оксидативного стресу. Основними клінічними проявами, що дозволяють вчасно виявити хропіння  та ОАС, є гучне, переривчасте та нерівномірне хропіння, періодичні зупинки дихання під час сну, головний біль вранці, денна сонливість і підвищена втома, нестабільність психоемоційного стану, часті пробудження вночі через сухість у роті та підвищення артеріального тиску. Вкрай важливим у вирішенні проблеми хропіння та ОАС є використання сучасних діагностичних методів (полісомнографії, домашніх апное-скринін-гів, респіраторного моніторингу та інноваційних мобільних технологій для моніторингу якості сну) і лікування (CPAP-терапії, хірургічних втручань, використання внутрішньоротових апаратів і новітніх методів поведінкової терапії). Ефективність медичної допомоги хворим із хропінням та ОАС і покращення якості їх життя потребує міждисциплінарного та комплексного підходу. 

MODERN METHODS OF DIAGNOSTIC AND TREATMENT OF SNORING AND OBSTRUCTIVE SLEEP APNEA 
 
Abstract.   The relevance of the problem of snoring  and obstructive sleep apnoea (OSA) is because these pathological conditions are important risk factors for the development of cardiovascular and metabolic diseases and also have a significant impact on the quality of life of patients.  Snoring and obstructive sleep apnoea are not only a medical problem but also a significant social problem that requires a comprehensive approach. To effectively 
address the problem of snoring and obstructive sleep apnoea, cooperation between medical institutions, the government, and the public should be established to ensure access to innovative technologies for the diagnosis and treatment of these pathological conditions and to raise public awareness of the possible risks and consequences of snoring and obstructive sleep apnoea. The main etiological factors of snoring and OSA are the anatomical features 
of the upper respiratory tract, overweight and obesity, age of patients, hormonal characteristics and disorders, and bad habits. These factors arise due to anatomical obstruction of the upper airway, decreased tongue and soft palate muscle tone during sleep, disorders of the brain's respiratory centre, reflex hypocapnia and hypoxia, and hypoxic and oxidative stress. The main clinical manifestations that allow timely detection of snoring and OSA are loud, intermittent and uneven snoring; periodic respiratory arrests during sleep; headache in the morning, daytime drowsiness and increased fatigue; instability of the psycho-emotional state; frequent awakenings at night due to  to to dry mouth and increased blood pressure. The use of modern diagnostic methods (polysomnography, home apnoea screenings, respiratory monitoring and innovative mobile technologies for monitoring sleep quality) and 
treatment (CPAP therapy, surgery, intraoral devices and the latest behavioural therapy methods) is crucial in solving the problem of snoring and OSA. The 
effectiveness of medical care for patients with snoring and OSA and improving their quality of life requires an interdisciplinary and comprehensive approach. 
Keywords:  snoring, sleep, breathing, upper respiratory tract, obstructive sleep apnoea, polysomnography, pulse oximetry, CPAP therapy.