ABSTRACT
Aim: To evaluate E-cadherin expression in various clinical and pathological prognostic scenarios to determine its significance in the development of molecular subtypes of invasive ductal breast cancer.
Materials and Methods: A comprehensive morphological and immunohistochemical study of 80 cases of invasive ductal carcinoma (IDC) was conducted to determine the molecular phenotype. The expression of E-cadherin, ER, PR receptors, c-erbB2, and Ki-67 was evaluated according to the manufacturer’s standardized protocols using appropriate positive and negative controls. The degree of tumor malignancy was determined using the modified Scarff-BloomRichardson system. Semi-quantitative assessment of E-cadherin expression was performed using the Qureshi scale. Pearson’s criterion was used for statistical analysis. Differences were considered statistically significant at p < 0.05.
Results: Low E-cadherin expression was associated with stage 3, pT3, and G2/G3 grades of IDBC malignancy, confirming its unfavorable prognostic significance and correlation with the molecular profile. High E-cadherin expression was characteristic of ER-positive luminal A tumors, regardless of menopause, indicating
a regulatory role for ER expression. The low proliferative activity of luminal IDBC cells was explained by high E-cadherin expression, which increased adhesive properties. Low E-cadherin expression is also a prognostic marker for TNBC.
Conclusions: E-cadherin is a potent tumor suppressor in breast cancer. Its role in disease progression is confirmed by the correlation between partial or complete loss of E-cadherin expression and poor prognosis for patients.
KEY WORDS: E-cadherin expression, morphological and immunohistochemical study, invasive ductal breast cancer, molecular phenotype
УДК 616.686-002.5:[616.98:578.828.6]
Co-infection of tuberculosis (TB) and human immunodeficiency virus (HIV) creates a deadly combination,
increasing susceptibility to disease progression.
Objective — to analyze clinical manifestations and treatment outcomes of drug-resistant (DR) pulmonary
(PTB) in patients with HIV/AIDS.
Materials and methods. We retrospectively analysed the medical files of patients with HIV/AIDS-DR-PTB
(n = 61) and drug-susceptible (DS) PTB (HIV/AIDS-DS-PTB; n = 49).
Results and discussion. A total of 9.8 % of patients with HIV/AIDS-DR-PTB were hospitalised in serious
condition and had a longer mean hospital stay (61.7 vs. 23.1 days). HIV/AIDS-DR-PTB was more likely to lead
to a fatal outcome (26.2 % vs.11.9 %). Mycobacterium tuberculosis resistance to R was more common than
resistance to HRZE and Pre-Extensively resistance (34.4 % vs. both 18.0 %; p < 0.05). Disseminated PTB,
destructive lesions were more frequently diagnosed in patients with HIV/AIDS-DR-PTB. A destructive process
was detected 1.8 times more frequently in patients with HIV/AIDS-DR-PTB (52.1 % vs. 29.3 %). HIV/AIDSDR-
PTB was often complicated by intoxication and cachexia. HIV/AIDS-DR-PTB was often complicated by
intoxication/cachexia (54.1 % vs. 28.0 %; p < 0.01). Respiratory failure was significantly more common in HIV/
AIDS-DR-PTB patients (90.2 % vs. 59.5 %; p < 0.01), which occurred on background of PTB with chronic
bronchitis (60.7 % vs. 33.3 %; p < 0.01). Cerebral cryptococcosis (32.8 % vs. 9.5 %; p < 0.01) and spastic tetraplegia
(9.8 % vs. 0 %; p < 0.05) were more frequently detected in patients with HIV/AIDS-DR-PTB.
Conclusions. The results showed a high rate of multidrug resistance (42.6 %). Severe intoxication, cachexia,
chronic bronchitis, and respiratory failure were associated with the development of DR-PTB. HIV/AIDSassociated
DR-PTB led to disability in 55.7 %, with mortality 2.2 times. Disseminated PTB and destructive
lesions were more frequently diagnosed in HIV/AIDS-associated DR-PTB patients.
Keywords
Pulmonary tuberculosis, HIV/AIDS, Mycobacterium tuberculosis, drug-resistant tuberculosis.
Резюме. Свинець і фтор надходять перорально в організм людини окремо та одночасно з харчовими продуктами і водою, характеризуються політропністю дії, зокрема порушують функцію ЦНС. Свинець має нейро- токсичну дію, викликає енцефалопатії і поліневропатії, зниження інтелекту. Пренатальний вплив фтору підвищує ризик розвитку нейроповедінкових реакцій, показників когнітивного розвитку. Корекція негативної дії свинцю і фтору на функціональні показники ЦНС за допомогою послідовного застосування комплексу біопротекторів вивчена недостатньо.
Мета роботи: дослідити тривалий вплив свинцю, фтору та їхньої одночасної дії на динаміку сумації підпорогових імпульсів та нірковий рефлекс у білих щурів без застосування біопротекторів і під час послідовного дода- вання пектину, кальцію й антиоксидантів до стандартного раціону тварин.
Матеріали та методи. На білих щурах проведено 4 серії досліджень, кожна за схемою ортогонального планування 22. Водні розчини Pb(NO3)2 і NaF окремо та одночасно вводили у шлунок упродовж 30 днів: у І серії – без біопротекторів, у ІІ серії – на фоні пектину, у ІІІ – пектину і кальцію, у IV – комплексу пектину, кальцію та антиоксидантів – вітамінів С і Е, β-каротину, селену. На 3, 15 і 30 добу визначали сумаційно-пороговий по- казник та нірковий рефлекс, який характеризує орієнтувально-дослідницьку поведінку лабораторних тварин.
Результати. Окрема та одночасна дія свинцю і фтору призводить до зниження здатності ЦНС сумувати підпорогові імпульси та орієнтувальнодослідницької поведінки лабораторних тварин унаслідок прямої та опосередкованої дії ураження ЦНС. Хвилеподібні та різноспрямовані зміни показників під час послідовного додавання до раціону пектину, кальцію та антиоксидантів характеризують фазовість гальмівних, збудливих й адаптив- них процесів, кількісні зміни – силу дії свинцю, фтору та їхньої комбінації. Біопротектори, скеровані на виведення хімічних речовин з організму і ме- ханізм їхньої дії, сприяють відновленню функціональних порушень ЦНС.
Висновки. Оптимальним засобом корекції сумації підпорогових імпуль- сів та орієнтувально-дослідницької поведінки лабораторних тварин під час окремої та одночасної дії свинцю і фтору можна вважати комплекс пектину з кальцієм та антиоксидантами.
Грип та гострі респіраторні вірусні інфекції становлять найбільшу частку в структурі інфекційної захворюваності. Щотижневий моніторинг забезпечує проведення своєчасного аналізу із вжиттям належних профілактичних та протиепідемічних заходів. Епіднагляд поділяється на дозорний та рутинний. У Львівській області в дозорному епіднагляді залучені КНП ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» та 2 міська комунальна поліклініка міста Львова. За результатами епіднагляду встановлено, що з 29 вересня 2025 до 17 травня 2026 року) на ГРВІ перехворіли 323 207 осіб (13,2% від населення області), з них 151 269 (46,8%) дітей. За звітний період на стаціонарному лікуванні з приводу грипу та ГРВІ перебувало 5 235 пацієнтів, з них 2 402 дітей (45,9%). Серед усіх осіб, що перебували на стаціонарному лікуванні з приводу грипу та ГРВІ частка пацієнтів із COVID-19 становила 5,1%. З початку поточного епідемічного сезону зареєстровано 21 летальний випадок від грипу типу А, 2 летальних випадки серед пацієнтів із позитивним результатом тесту на COVID-19, 1 летальний випадок від аденовірусу, 1 від РС-вірусу та 1 від метапневмовірусу. З початку епідемічного сезону 2025 – 2026 проти грипу вакциновано 11 030 осіб, з них 4 205 (38,1%) – з груп медичного та епідемічного ризику.
Робота виконувалася з метою удосконалити методи лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків.
УДК 616.5-003.923-08-06-07(477)
У роботі представлено клінічний досвід лікарів, що беруть участь у Всеукраїнському благочинному проєкті
«Неопалимі», започаткованому Українським волонтерським центром за підтримки Української асоціації лікарів дерматовенерологів та косметологів, у лікуванні пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, а також проаналізовано ефективність такого лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS.
У тракті виконання роботи було розроблено протокольні рекомендації щодо лікування пацієнтів із посттравматичними та постопіковими рубцями, що виникли внаслідок бойових поранень і опіків. На підставі аналізу результатів лікування з використанням загальноприйнятих шкал POSAS доведено досить високу клінічну ефективність запропонованої терапії.
Фактично можна зробити висновок, що нинішні драматичні часи війни в Україні зумовили необхідність удосконалити методи лікування пацієнтів з рубцями, що виникли після бойових поранень та опіків. Запропоноване поєднання лазерних і апаратних процедур, а також застосування ін’єкційних засобів і, зокрема, полінуклеотидів, ботулотоксину або полімолочної кислоти сприяло підвищенню терапевтичної ефективності лікування таких пацієнтів, а також досягненню у них більш стійкого естетичного ефекту.
Ключові слова : Рубці після бойових поранень і опіків, удосконалене лікування, міжнародні консенсусні рекомендації з урахуванням українського досвіду