Репозитарій

УДК: 614.25:616.35-006.6-036-084

Вступ. Лікарі загальної практики - сімейні лікарі (ЛЗП-СЛ) відіграють ключову роль у скринінгу колоректального раку (КРР), оскільки є першою контактною ланкою для пацієнтів. Дотримання рекомендацій щодо скринінгу напряму впливає на ефективність виявлення захворювання. Важливість обізнаності ЛЗП-СЛ щодо скринінгу КРР підтверджується дослідженнями, які вказують на значний вплив лікарів на участь пацієнтів у профілактичних обстеженнях.

Мета. Оцінити рівень обізнаності ЛЗП-СЛ щодо КРР та його скринінгу, а також визначити основні бар'єри та фактори, що впливають на впровадження профілактичних заходів у практиці первинної медичної допомоги.

Матеріал і методи. Проведено соціологічне опитування 343 ЛЗП-СЛ у трьох областях західного регіону України. Опитування включало 21 запитання щодо симптомів, факторів ризику та методів скринінгу КРР. Використано методи системного аналізу, соціологічного дослідження та статистичного аналізу даних.

Результати й обговорення. Аналіз відповідей показав, що 71,14±2,45% лікарів (n=244, 95% ДІ: 66,23-75,81%) отримують запити від пацієнтів щодо скринінгу КРР. Основними факторами, що впливають на рекомендації лікарів, є вік пацієнта (88,63±1,71% респондентів: n=304, 95% ДІ: 85,06-91,77%), родинний анамнез (87,46±1,79% респондентів: n=300, 95% ДІ: 83,76-90,75%) та анамнез пацієнта (83,38±2,01% респондентів: n=286, 95% ДІ: 79,26-87,13%). Основною стратегією скринінгу за думкою ЛЗП-СЛ є комбінація аналізу калу на приховану кров та колоноскопії (90,67±1,57% респондентів: n=311, 95% ДІ: 87,37-93,52%). Оптимальною частотою скринінгу більшість лікарів вважають проведення обстеження раз на 2 роки.

Висновки. Результати дослідження підтверджують достатній рівень обізнаності ЛЗП-СЛ щодо скринінгу КРР та важливість їхньої ролі у підвищенні участі населення у профілактичних заходах. Разом з тим, виявлено необхідність удосконалення системи інформування лікарів щодо сучасних методів скринінгу та їх ефективності. Майбутні зусилля мають бути спрямовані на покращення професійних знань ЛЗП-СЛ та модернізувати систему надання медичної допомоги шляхом усунення організаційних бар'єрів.

Abstract

Introduction. General practitioners - family doctors play a crucial role in colorectal cancer (CRC) screening as they are the first line of contact for patients. Adherence to screening recommendations has a direct impact on the effectiveness of disease detection. The importance of awareness about CRC screening among GPs-FDs is confirmed by studies that demonstrate a significant impact of GPs-FDs on patient participation in preventive examinations.

Aim. To assess the level of GPs-FDs' awareness regarding CRC and its screening, as well as to identify the primary barriers and factors affecting the implementation of preventive measures in primary healthcare practice.

Materials and Methods. A sociological survey was conducted among 343 GPs-FDs in three regions (oblasts) of Western Ukraine. The survey included 21 questions concerning symptoms, risk factors, and methods of CRC screening. Methods of systematic analysis, sociological research, and statistical data analysis were used.

Results and Discussion. Analysis of responses showed that 71.14±2.45% of doctors (n=244, 95% CI: 66.23-75.81%) received patient questions about CRC screening. The main factors influencing physicians' recommendations included patient age (88.63±1.71% of respondents: n=304, 95% CI: 85.06-91.77%), family anamnesis (87.46±1.79% of respondents: n=300, 95% CI: 83.76-90.75%), and personal anamnesis (83.38±2.01% of respondents: n=286, 95% CI: 79.26-87.13%). The main screening strategy, according to the opinion of the GPs-FDs, is a combination of faecal occult blood test and colonoscopy (90.67±1.57% of respondents: n=311, 95% CI: 87.37-93.52%). The majority of doctors consider screening to be performed every 2 years as the optimal screening frequency (47.23±2.70% of respondents: n=162, 95% CI: 41.97-52.52%).

Conclusions. The research results confirm a sufficient level of awareness of CRC screening among GPs-FDs and the importance of their role in promoting the population's participation in preventive measures. At the same time, the necessity of improving the system of informing GPs-FDs about modern screening methods and their effectiveness was identified. Future efforts should be directed to improve the professional knowledge of the GPs-FDs and to modernise the healthcare services by removing organisational barriers.

Aim. To investigate the types of immune response regulation and immunological tolerance disorders in autoimmune diseases.
Methods. Bibliometric indicators` analysis of scientific articles and analytical materials from databases such as Scopus, Web of Science, DOAJ, and PubMed were used.
Results. The most important types of regulation of the immune response, which are disturbed in autoimmune diseases, are the withdrawal of immunological tolerance to self-antigens (in which cellular and cytokine types of regulation become unbalanced) and genetic type. It analyzed the consequences of dysregulation of cellular, cytokine, genetic, idiotypic-anti-idiotypic, and immuneneuroendocrine types, which cause a breakage of immunological tolerance and the start of autoaggression.
Conclusions. The consequences of dysregulation of the immune response, which causes the reversal of immunological tolerance, create the ground on which numerous autoimmune reactions quickly form into an autoimmune syndrome and become autoimmune diseases.

Дезлоратадин належить до активних метаболітів антигістамінних препаратів (АГП) нового покоління (неседативних – нсАГП). Порівняно з іншими препаратами цієї групи дезлоратадин має показання до застосування в дітей з найбільш раннього віку –від 6 місяців у разі кропив’янки та від 1 року при алергічному риніті (АР) –завдяки відмінному балансу його ефективності й безпеки. Досвід власної практики,
а також новітні публікації (2024-2025 рр.) надають цьому підтвердження. 

УДК: 616.891.6-06:616-001]-36-092:612.017

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є психіатричною патологією і важливою проблемою для стану здоров’я людини, що розвивається внаслідок травматичної події. На сьогоднішній день в Україні проблема ПТСР є дуже гострою. Повномасштабна війна і події, пов’язані з пандемією SARS-CoV 2, значною мірою вплинули на життя і психічний стан українців. У статті наведені дані з іноземних і вітчизняних фахових літературних джерел щодо причин формування ПТСР, особливостей його перебігу, в т.ч. залежно від статі, та наслідків для здоров’я людини. Акцентується увага на змінах у роботі клітинної та гуморальної ланок природженої та адаптивної імунної відповіді. Розкриваються імунопатологічні механізми формування захворювань різних органів і систем на тлі ПТСР. Продемонстровано, що ПТСР руйнує гомеостаз організму, а саме взаємодію між ендокринною, нервовою та імунною системами. Показано, що головними наслідками впливу тривалого ПТСР на ключову систему гомеостазу людини – імунну, є формування імунопатології – імунодефіцитів та автоімунних хвороб.

УДК: 616.5-002.2-056.25-053.2:613.221]-07:616.017

Introduction. It is now known that 30% of patients who have recovered from COVID-19 develop long-COVID. According to researchers, the reactivation of herpesviruses plays a significant role in triggering long-COVID. In these patients, alteration in lymphocyte populations and T-lymphocyte subpopulations have been observed, yet the nature of these changes remains unclear. The dysregulation of the immune response caused by SARS-CoV-2 is further exacerbated by the reactivation of human herpesvirus type 6 (HHV-6). Therefore, it is essential to distinguish immune response alterations in long-COVID patients based on HHV-6 reactivation and consider these differences when developing therapeutic approaches.

The aims of this study were: 1) to investigate the associative relationships between the number of lymphocyte populations, T-lymphocyte subpopulations, and the severity of the clinical course of COVID-19 in patients with long-COVID; 2) to determine and compare the percentages of CD3+, CD4+, CD56+, CD8+, CD4/25/127– T-regs and CD19+ cells in long-COVID patients depending on the presence of reactivated HHV-6.

Materials and methods. In our study, we examined 124 patients, including 73 women (59%) and 51 men (41%), with an average age of 43±9.70 years, all of whom had suffered from COVID-19 in the second half of 2023. To confirm HHV-6 reactivation and form study groups, molecular genetic studies (PCR) were conducted on all patients. Subsequently, flow cytometry was used to analyze the lymphocyte populations and subpopulations in peripheral blood samples from the patients.

Results. In patients with long-COVID following severe COVID-19, the percentage of CD3+ T cells, CD8+ cells, and CD4+CD25+CD127– T-regs was significantly lower both in the absence of HHV-6 reactivation (p=0.014; p=0.016; p=0.045, respectively) and during the active phase of HHV-6 reactivation (p=0.045; p=0.005; p=0.008, respectively), compared to the control group. CD4+ T cells were significantly decreased only during the active phase of the herpesvirus (p=0.045). Notably, in the active phase of HHV-6, these cells were further reduced compared to those without herpesvirus reactivation. Additionally, the number of CD19+ B cells was significantly elevated in patients with HHV-6 reactivation, compared to both the control group (p<0.0001) and patients without HHV-6 reactivation (p=0.0002). Furthermore, the percentage of CD56+ NK cells in patients with long- COVID following mild and moderate COVID-19 in the history, without HHV-6 reactivation, did not differ significantly from the control group. However, NK cells were significantly lower in patients with long-COVID after severe COVID-19 in the context of HHV-6 reactivation (p=0.0001).

Conclusions. Our data confirm that HHV-6 reactivation after COVID-19 plays a role in the development of long-COVID. This is mediated through dysregulation of adaptive immune cell interactions, activation of the NF-κB signaling pathway, and increased production of antibodies with defective structure. Based on our results, patients with long- COVID following severe COVID-19, in the context of HHV-6 reactivation, may have an elevated risk of immunopathological complications, potentially including autoimmune disorders. These findings offer valuable insights for future research and potential therapeutic strategies.