Висвітлено правничу суть генетичної інформації як складової системи персональних даних. З’ясовано, що медична інформація та генетична інформація – це дві інформаційні системи, які мають спільну площину для дослідження при перетині систем, а саме в контексті генетичної інформації щодо будь-яких аспектів здоров’я або захворювання людини. Розкрито особливості надання медико-генетичної допомоги в Україні, зокрема встановлено, що потрібна інформована добровільна згода компетентного суб’єкта, включно на генетичне тестування. Досліджено особливості реалізації особистого немайнового права на медичну інформацію (інформацію про стан здоров’я), що включатиме складову генетичної інформації щодо будь-яких аспектів здоров'я або захворювання людини та здійснюватиметься з віковим цензом – повноліття. Наголошено на важливості для України ратифікації Конвенції Ов’єдо з усіма її додатковими протоколами, що активізувало б оновлення національного законодавства в сфері охорони здоров’я, у тому числі в аспекті надання медико-генетичної допомоги, включно з генетичним тестуванням.
УДК 004.89:[351.773:614]
Розкрито сутність поняття штучного інтелекту відповідно до Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020, за № 1556-р та Концепції Державної цільової науково-технічної програми з використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.2024, за №320-р. Проаналізовано застосування штучного інтелекту в медичних спеціальностях, зокрема в радіології, онкології, кардіології, загальній хірургії. Досліджено порядок застосування штучного інтелекту в нейрохірургії, де штучний інтелект сприяє значному вдосконаленню ідентифікації пухлин і планування хірургічних втручань.
Висвітлено окремі теоретико-правові аспекти такого явища, як дискримінація за ознаками, пов’язаними зі станом здоров’я. Здійснено спробу розмежування відповідного поняття із суміжною категорією – дискримінацією у сфері охорони здоров’я. Увагу зосереджено на міжнародних стандартах і сучасному стані нормативно-правового закріплення в Україні гарантій щодо заборони та протидії дискримінації за ознаками стану здоров’я особи. Сформульовано висновок про те, що національне законодавство у цій частині характеризується відсутністю системного підходу до забезпечення принципу рівності та заборони дискримінації за вказаними ознаками, містить окремі недоліки й потребує вдосконалення.
УДК 34:61
У статті розглядається правове регулювання реклами стоматологічних послуг в країнах Європейського Союзу та в Україні, а також нормативні обмеження, які спрямовані на захист пацієнтів та дотримання професійної етики. Досліджується питання недобросовісної реклами та аналізуються нормативно-правові акти, що визначають вимоги до рекламування стоматологічних послуг. Авторка акцентує увагу на ключовому рішенні Європейського суду справедливості у справі «Vanderborght» (2017), яке вплинуло на сучасні тенденції правового регулювання реклами у сфері стоматології. Зокрема, саме із даним рішенням пов’язана лібералізація підходів до правового регулювання реклами стоматологічних послуг у Європейському Союзі. Визначено, що хоча реклама стоматологічних послуг може бути обмежена, повна заборона суперечить нормам Європейського Союзу щодо свободи надання послуг. Стаття містить аналіз директив Європейського Союзу, що регулюють сферу реклами, а саме: Директиви 2000/31/ЄС про електронну комерцію, Директиви 2005/29/ЄС про недобросовісні комерційні практики та Директиви 2006/114/ЄС про оманливу і порівняльну рекламу. Також авторкою висвітлено особливості правового регулювання стоматологічної реклами у Франції, Австрії та Польщі. У статті розглянуто вимоги українського законодавства, зокрема Закону України «Про рекламу», а також судову практику, що формує підходи до правозастосування законодавства у сфері медичної реклами. Окреслено необхідність вдосконалення законодавства з урахуванням сучасних цифрових технологій, які відкривають нові можливості та виклики у сфері реклами стоматологічних послуг. Серед основних проблем правового регулювання реклами стоматологічних послуг в Україні визначено відсутність професійних етичних стандартів для лікарів-стоматологів, а також недостатній розвиток системи лікарського самоврядування, що могла б виступати регулятором етичних і професійних норм у сфері реклами. Окрім того, акцентується увага на відсутності системного контролю у даній сфері, зокрема щодо реклами у мережі Інтернет. Адже відсутність дієвого механізму призводить до того, що медична реклама набуває недобросовісного характеру і, в кінцевому результаті, шкодить пацієнту.
УДК: 004.8:61:34:17
Застосування ШІ відкриває нові можливості для діагностики, лікування та прогнозування захворювань, надаючи медичним працівникам інструменти для прийняття більш точних і своєчасних рішень. Однак, разом з перевагами виникають значні виклики, зокрема щодо правового регулювання та етичних норм. Наголошено на необхідності створення комплексного підходу, що поєднує правове, етичне та технічне регулювання для ефективного впровадження ШІ у медичну практику. Забезпечення високих стандартів якості даних, прозорості алгоритмів і підзвітності розробників сприятиме безпечному та етичному використанню ШІ, що покращить якість медичних послуг та підвищить загальний рівень охорони здоров'я.