Репозитарій

УДК : 616.61-008.64-085.38 : [616-002 + 616.155.194 + 616.71-007] : (616-07 + 616-036.8)

Бардаш Владислав Олександрович. Діагностична та прогностична значимість прозапальних біомаркерів у хворих із хронічною хворобою нирок 5 ступеня, які знаходяться на програмному гемодіалізі : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / В. О. Бардаш. - Львів, 2025. - 165 с. - Бібліогр.: с. 131 -158. (189 назв).

На основі проведеного дисертаційного дослідження, що включало комплексний аналіз клініко-лабораторних показників, вивчення ролі сучасних біомаркерів та оцінку відповіді на терапевтичні втручання у пацієнтів із хронічною хворобою нирок 5 стадії на програмному гемодіалізі, сформульовано наступні висновки:
1. Встановлено, що етіологія ХХН 5 стадії достовірно визначає клініко-лабораторний профіль та спектр ускладнень у пацієнтів на ПГД. Пацієнти з ХГН, незважаючи на молодший вік (середній вік 47,5±2,24 років),
характеризуються найтяжчими порушеннями мінерально-кісткового обміну (найвищий рівень іПТГ, 343,0 [162,0; 590,0] пг/мл , та фосфору, 2,1±0,12 ммоль/л ) та найвищою частотою резистентної артеріальної
гіпертензії (58,6%), тоді як пацієнти з ЦД мають найгірші показники нутритивного статусу (найнижчий рівень альбуміну, 37,96 [31,98; 41,55] г/л ) та найнижчий рівень паратгормону (131,0 [96,1; 245,3] пг/мл), що
статистично значущо (p<0,005) відрізняється від групи ХГН.  
2. Доведено, що при ТНН відбувається розєднання фізіологічних регуляторних зв"язків в осі FGF23-Клото. Незважаючи на те, що рівень FGF23 у пацієнтів на гемодіалізі (1258,32 [169,46; 1338,46] пг/мл) є
достовірно вищим (p<0,05) порівняно з пацієнтами з ХХН 3 стадії (150,5 [74,22; 929,12] пг/мл), він не корелює з ключовими маркерами мінерального обміну. Аналіз у групі ПГД не виявив статистично
значущого зв"язку ані з концентрацією фосфору (r=0,13; p>0,05), ані з рівнем паратгормону (r=0,08; p>0,05).  
3. Рівень FGF23 є потужним та незалежним предиктором прогресуючої втрати ЗФН у пацієнтів на ПГД. Встановлено сильний негативний кореляційний зв"язок між концентрацією FGF23 та добовим діурезом (r =
-0,84; p < 0,0001). FGF23 також позитивно корелює з тривалістю гемодіалізу (r = 0,57; p < 0,0001). Модель множинної лінійної регресії (F=92,45, p < 0,0001) показала, що FGF23 (p < 0,0001) та тривалість
діалізу (p = 0,0073) є двома незалежними предикторами , які разом пояснюють 73,7% (R² = 0,7369) варіабельності об"єму сечі. 

4. Клінічно підтверджено центральну роль гепсидину в патогенезі функціонального дефіциту заліза. У пацієнтів, які отримували ін"єкції заліза (група Fe+, n=24), через місяць спостерігалося достовірне (p <
0,001) підвищення медіани гепсидину до 421,8 нг/мл та медіани феритину до 416,0 мкг/л. Ці показники були значно вищими порівняно з групою, що не отримувала залізо (Fe−, n=45), де медіани становили 81,4 нг/мл та 85,7 мкг/л відповідно. При цьому введення заліза не призвело до клінічно значущого приросту гемоглобіну (p=0,545), що свідчить про наявність стійкої «гепсидинової блокади» еритропоезу (рівень гепсидину в групі які отримували залізо 421,8 нг/мл).
5. Продемонстровано недостатню інформативність феритину як маркера запасів заліза в умовах уремії. У загальній когорті (n=129) рівень феритину (медіана 234,00 [127,00; 421,00] нг/мл) не корелює з рівнем
гемоглобіну (r=0,02; p>0,05). Натомість феритин демонструє статистично значущий негативний зв'язок з альбуміном (r = -0,23; p < 0,01), що підтверджує його роль переважно як білка гострої фази запалення, а не надійного маркера доступних запасів заліза.

 УДК: 61(O91.2) (477.83)

У роботі представлено концепцію та структуру бібліографічного покажчика, присвяченого 24O-річчю Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Висвітлено етапи становлення медичної освіти у Львові з 1784 року. Охарактеризовано джерельну базу дослідження, яка налічує понад L85O позицій, включаючи архівні документи, періодику та іноземні каталоги.
Особливу увагу приділено систематизації матеріалів за історичними періодами, науковими школами та структурними підрозділами.
Видання розраховане на науковців, істориків медицини та бібліотечних фахівців.
Ключові слова: історія медицини, бібліографічний покажчик, ЛНМУ імені Данила Галицького, медична освіта, наукова бібліотека, архівні джерела. 

The work presents the concept and structure of the bibliographic index dedicated to the 24oth anniversary of the Danylo Halytsky Lviv Na- tional Medical University. The stages of the formation of medical education in Lviv since l784 are highlighted. The source base of the research, which includes over l85o items comprising archival documents, periodicals, and foreign catalogs, is characterized. Particular attention is paid to the system- atization of materials by historical periods, scientific schools, and structural units. The publication is intended for scientists, historians of medicine, and library specialists.

Keywords:history of medicine, bibliographic index, Danylo Halytsky LNM University, medical education, scientific library, archival sources.

УДК: 615.012.1.076:547.789.6

Гойдик Михайло Володимирович. Синтез та біологічна активність нових хромено[4’,3’:4,5] тіопірано[2,3-d]тіазолів та їх 3-заміщених похідних : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / М. В. Гойдик. - Львів, 2026. - 190 с. - Бібліогр.: с. 168 -190. (180 назв).

Дисертаційну роботу присвячено синтезу нових похідних тіопірано[2,3-d]тіазолу та їх 3-заміщених аналогів, дослідженню їх фізико-хімічних властивостей і біологічної активності. Обґрунтовано вибір ефективних синтетичних підходів, зокрема реакцій [4+2]-циклоконденсації, доміно-реакцій типу Кньовенагеля–гетеро-Дільса–Альдера, а також методів алкілювання, ацилювання та ціаноетилювання. Застосування системного
підходу дозволило сформувати структурно різноманітну бібліотеку сполук і провести аналіз залежностей «структура–активність». Показано, що реакція доміно-Кньовенагеля–гетеро-Дільса–Альдера є ефективним
методом одержання конденсованих похідних тіопірано[2,3-d]тіазолу. Встановлено оптимальні умови її перебігу з використанням 4-тіоксо-2-оксо-тіазолідин-2-ону та похідних 2-алілоксибензальдегідів у середовищі ацетонітрилу за наявності EDDA. Запропоновано раціональні маршрути синтезу ряду функціоналізованих похідних, зокрема N-арилалкіламідів, із мінімізацією кількості стадій та витрат розчинників. Синтезовано серію тіопірано-тіазолів з піразоліновим фрагментом у положенні 3 тіазолідинового циклу та їх структурні аналоги. Структуру однієї з ключових сполук підтверджено методом рентгеноструктурного аналізу. Проведено фармакологічний скринінг, за результатами якого похідні було розподілено на чотири групи залежно від
впливу на перебіг судомного процесу. Ідентифіковано сполуки з вираженою протисудомною активністю, серед яких N-(4-хлорофеніл)-3-(тіопірано[2,3-d]тіазол-3-іл)пропанамід проявив найвищу ефективність, суттєво зменшуючи частоту, тяжкість і летальність судом у тварин.
Результати молекулярного докінгу з рецептором GABAA показали високу спорідненість найбільш активних сполук, зі значеннями докінг-балів, що перевищують показники діазепаму та флумазенілу, що свідчить про імовірний бензодіазепіноподібний механізм дії. Поглиблені фармакологічні дослідження на шести моделях судом підтвердили модель-залежну протисудомну активність, у низці випадків порівнянну або вищу за
референтні препарати.
У дослідженнях in vitro встановлено низьку цитотоксичність найбільш активних протисудомних сполук щодо нормальних клітин людини. Водночас одна з синтезованих структур проявила виражену протипухлинну активність на широкому спектрі ракових клітинних ліній із помірною, але селективною дією.
За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових робіт.
Ключові слова: синтез, тіопірано[2,3-d]тіазоли, доміно-реакції, гетеро-Дільса– Альдера, протисудомна активність, протипухлинна активність, молекулярний докінг.

Aim: To explore the potential for preventing cancer development through CRC screening programmes.
Materials and Methods: A number of foreign articles, international guidelines were analysed using PubMed, Google Scholar, Web of Science, and information
from national government websites about the aspects of CRC screening programmes in countries with high rates of participation of the average-risk population
as well as the stages of their implementation for national colorectal cancer screening program development in Ukraine.
Conclusions: The final goal of CRC screening is to decrease mortality by detecting disease at an early stage, which increases treatment effectiveness and provides a better prognosis, as well as reducing incidence in the long term. This decrease in CRC incidence is the result of massive detection of early asymptomatic
cases before they progress to later stages.
KEY WORDS: model, public health, colorectal cancer, screening, cancer prevention, fecal immunochemical test