Репозитарій

УДК: 618.1 (075.8)

Резюме. Первинна недостатність яєчників (ПНЯ) є спектром захворювань, що впливають на жіночу фертильність, сприяють захворюваності й смертності та пов’язані з наростаючим дефіцитом естрогенів. Первинна недостатність яєчників, поширеність якої зараз наближається до 4%, стає все більшою проблемою громадського здоров’я. ПНЯ впливає на психічне здоров’я, фертильність, здоров’я серцево-судинної системи та здоров’я кісток. Незважаючи на відсутність єдиної думки щодо критеріїв оцінки ПНЯ, важливо обстежувати будь-яку жінку з первинною чи вторинною аменореєю. Первинна аменорея визначається як відсутність менструацій протягом усього життя, якщо менархе не настало до 15 років або через три роки після телархе. Вторинна аменорея визначається відсутністю менструації протягом трьох послідовних місяців за раніше регулярних менструацій або відсутністю менструацій протягом 6 місяців поспіль за раніше нерегулярних менструацій. ПНЯ діагностується на тлі аменореї при двох підвищених значеннях ФСГ у менопаузальному діапазоні (>25 МО/л), отриманих з інтервалом у 30 днів. У цій статті описано визначення, принципи діагностики та менеджменту первинної недостатності яєчників.

Abstract. Primary ovarian insufficiency (POІ) is a spectrum of diseases that affect female fertility, contribute to morbidity and mortality, and are associated with increasing estrogen deficiency. Primary ovarian failure, with a prevalence now approaching 4%, is a growing public health problem. POI affects mental health, fertility, cardiovascular health and bone health. Although there is no consensus on the criteria for evaluating POI, it is important to screen any woman with primary or secondary amenorrhea. Primary amenorrhea is defined as the absence of menstruation throughout life unless menarche occurs before age 15 or three years after thelarche. Secondary amenorrhea is defined as the absence of menses for three consecutive months after previously regular menses or the absence of menses for 6 consecutive months with previously irregular menses. POI is diagnosed on the background of amenorrhea with two elevated FSH values in the menopausal range (>25 IU/L), obtained at an interval of 30 days. This article describes the definition, principles of diagnosis and management of primary ovarian insufficiency.

Дисменорея, або болісні менструації, є одним із найпоширеніших гінекологічних розладів, що значно погіршує якість життя жінок репродуктивного віку. Незважаючи на високу частоту, це захворювання часто недооцінюється, недостатньо діагностується та лікується. Первинна дисменорея, не пов’язана з органічною патологією, зумовлена надмірною продукцією простагландинів в ендометрії, що спричиняє болісні спазми маткової мускулатури. Терапевтичні підходи включають застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), комбінованих оральних контрацептивів та інших методів. Ця оглядова стаття має на меті узагальнити сучасні знання про етіологію, патофізіологію та терапевтичні опції у пацієнток із первинною дисменореєю.

Надлишкова секреція пролактину, або гіперпролактинемія, є одним із найбільш поширених ендокринних синдромів. У дослідженнях було показано, що збільшення синтезу пролактину, якому раніше відводилася лише роль регулятора лактації, виступає вагомим чинником порушення менструальної та генеративної функцій. Клінічні дані свідчать, що надмірна секреція пролактину та пов’язаний із цим комплекс порушень функціонування органів-мішеней виникають як при первинному ураженні пролактин-секретуючих клітин, так і при інших ендокринних та неендокринних захворюваннях, а також у результаті прийому деяких фармакологічних препаратів. Терапевтичні підходи залежно від причин підвищення пролактину представила у доповіді «Репродуктивні порушення та пролактин» завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького, доктор медичних наук, професор Віра Іванівна Пирогова у рамках науково-практичної конференції «Клінічний досвід акушерів-гінекологів. Практичні кейси».

УДК 618.14-002:616.379-008.64:612.017

Анотація. Метою нашої статті було дослідження імунної відповіді у хворих із генітальним ендометріозом (ГЕ) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). У дослідженні взяло участь 97 жінок із ГЕ, 57 з яких хворіли ЦД2. Пацієнтки були поділенні на дві групи: 1-ша група – особи з ГЕ (40 жінок) і 2-га група – особи з ГЕ і ЦД2 (57 жінок). Контрольну групу склали 22 жінки, без ознак ГЕ і які в анамнезі не мали ЦД2. Імунологічний статус оцінювали шляхом визначення показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. Найбільш помітні зміни були у вмісті Т-лімфоцитів і NK-клітин. У хворих з ГЕ і ЦД2 достовірно знижується кількість Т-лімфоцитів (CD3+), а також відзначається виражене підвищення процентного вмісту NK-клітин (CD16+). При цьому у хворих 2-ої групи, виявлено більш значна зміна цих показників. У пацієнток з ГЕ, так і у пацієнток з ЦД2 і ГЕ була знижена кількість CD4+ і CD8+ субпопуляцій: у 1-ій групі різниця відносного вмісту хелперів з контролем була незначною і склала 4,4  %, у 2-ій групі – 15,3 % (р<0,05). Відносна кількість супресорів (CD8+) у жінок з ГЕ була в середньому на 6,6  %, нижча, ніж у контрольній групі, у жінок з ЦД2 і ГЕ – на 9,9  %. Виявлено зниження активованих Т- і В-лімфоцитів (CD25+) стосовно контролю у пацієнток обох груп: в 1-ій групі на 15,6  %, у 2-ій групі на 28,1  % (p<0,05). В цілому у пацієнток 1-ої групи ми відзначали зниження кількості CD19+ клітин, але в пацієнток 2-ої групи вміст цих клітин достовірно збільшився і в середньому на 15,4  % перевищував такі в контролі. Середній рівень ЦІК у хворих обох груп достовірно перевищив контрольні величини: у 1-ій групі на 18,3 % (p<0,05), а у 2-ій – на 28,8 % (p<0,05). Крім того, у пацієнток ГЕ виявлено підвищення вмісту в крові IgA і IgG на фоні нормального рівня IgM, у хворих з ЦД2 і ГЕ вміст усіх досліджуваних імуноглобулінів був підвищеним. У 1-ій групі вміст IgA перевищив контроль в середньому на 3,2  %, IgG – на 6,1  %, у 2-ій групі – на 8,4 % і 8,7  % відповідно, а рівнь IgM – на 10,4 %. Отже, при ГЕ на тлі ЦД2 відбувається порушення функціонування як клітинної, так і гуморальної ланки імунної системи. ЦД2 значно ускладнює перебіг ГЕ.

Abstract. The purpose of our study was to investigate the immune type in patients with genital endometriosis (GE) and type 2 diabetes (T2DM). The study involved 97 women with GE and 57 with T2DM. The patients were divided into two groups: group 1 – individuals with GE (40 women) and group 2 – individuals with GE and T2DM (57 women). The control group consisted of 22 women with no sign of GE and no history of T2DM. The immunological status was assessed by measuring indicators of cellular and humoral immunity. The greatest significant changes occurred in the combination of T-lymphocytes and NK cells. In patients with GE and T2DM, the number of T-lymphocytes (CD3+) significantly decreases, and there is also a significant increase in the percentage of NK cells (CD16+). In patients of the 2nd group, a more significant change in these indicators was revealed. In patients with GE, and patients with CD2 and GE, the number of CD4+ and CD8+ subpopulations was reduced: in the 1st group, the difference between helper cells and control was insignificant and was 4, 4 %, in the 2nd group – 15.3 % (p<0.05). The abundance of suppressors (CD8+) in women with GE was on average 6.6 %, lower in the control group, in women with T2DM and GE – by 9.9 %. A decrease in the activity of T- and B-lymphocytes (CD25+) was detected compared to the control in patients of both groups: in the 1st group by 15.6 %, in the 2nd group by 28.1 % (p<0.05). . In general, in patients of the 1st group, there was a decrease in the number of CD19+ cells, while in patients of the 2nd group, these cells significantly increased, on average by 15.4% having experienced the same in the control. The average level of CICs in patients from both groups significantly exceeded the control values: in the 1st group by 18.3% (p<0.05), and in the 2nd group – by 28.8% (p<0.05). In addition, in patients with GE, an increase in the content of IgA and IgG in the blood was found against the background of a normal level of IgM, in patients with T2DM and GE, the content of all studied immunoglobulins was increased. In the 1st group, the content of IgA exceeded the control by an average of 3.2 %, IgG – by 6.1 %, in the 2nd group – by 8.4% and 8.7 %, respectively, and the level of IgM – by 10,4 %. Therefore, with GE and T2DM, there is a malfunction of both the cellular and humoral links of the immune system. T2DM significantly complicates the course of GE.

Background: The diagnosis of adnexal torsion is challenging due to the absence of specific symptoms that can determine the postponing of surgery, and as the consequence, the development of necrotic changes of adnexa. Nowadays, the surgical treatment of patients with this pathology shifting to the ovary-sparing surgery (detorsion) despite to the presence of necrotic changes during surgery. By that, the question of the choice of the method of treatment in case of adnexal torsion still under debate between pediatric surgeons and gynecologists

Aim of the study was to summarize the own experience in treatment of patients with adnexal torsion

Methods: This study was based on the results of retrospective and prospective analysis of treatment of 73 patients with adnexal torsion, who were operated at Lviv Regional Children’s Clinical Hospital «OHMATDYT» during 2010-2022 years. Diagnosis was established on results of clinical investigation and ultrasonography (US). It was performed 74 surgical procedures (one patient was operated twice), among them 57 (77%) by laparoscopic and 17 (23%) by open approach (laparotomy). It was 49 (66,2%) ovary-sparing surgeries (detorsion with or without cystectomy) and 25 (33,8%) – adnexectomy.

Results of the study were evaluated by the statistical program StatPlus: mac, AnalystSoft Inc. (version v8). Results: The average age of patients was 11,5±0,5 years. Abdominal pain (in 100%) and vomiting (in 49,3%) were the main clinical appearances. Unilateral ovarian enlargement and peripherally displaced follicles were the most frequent US findings. The absence of the blood supply was revealed in 39,5% and the whirlpool sign in 11,6% of patients. Among all patients, simple torsion confirmed in 24,3%, while the torsion caused by cyst or dermoid tumor, revealed in 75,7% of patients. Detorsion was performed only in 24,3% of patients and in 42,5% of patients it was supplemented by cystectomy. Adnexectomy was performed in 32,2% of patients.

Conclusions. The diagnosis of adnexal torsion should be considered in all females with acute abdominal pain syndrome. Ultrasonography with or without Doppler is the first-line imaging modality. Detorsion was performed regardless of the degree of torsion, and indications for adnexectomy were the presence of a dermoid cyst and clear signs of ovarian necrosis. Laparoscopic detorsion, simple or with cystectomy, is the method of choice for treatment of patients with adnexal torsion. (TCM-GMJ June 2024; 9 (1):P23-P27)