Репозитарій

UDC 616.37-002-036.11-085.032.13

Abstract
The study of structural changes of organs and tissues in the context of diabetes is one of the urgent problems of modern medicine. According to WHO, the number of patients with diabetes exceeds 175 million people in all countries of the world. According to an expert estimate of the spread of this disease by 2025 will have made about 300 million people. More than 1 million people with diabetes have been officially registered in Ukraine. WHO has recognized the disease as a non-communicable epidemic. The dramatic increase in the prevalence of diabetes requires a detailed study of this problem. The article represents analysis of works of numerous researchers who studied statistіcal, clinical and morphological aspects of the impact of diabetes on cardiovascular system. Main morphogenetic, morphological and clinical aspects of complications of diabetes, pathologies of microcirculation of patients with diabetes were analyzed in order to predict and detect on the early stages vascular complications in diabetes and to perform effective prevention and treatment. The study showed that the prevalence of diabetes increased among the population of the countries of the world depending on the region, the level of economic development of the country, gender and age. Thus, according to IDF findings, there is a tendency for the highest prevalence of diabetes among the urban (urban) ablebodied population of developing countries in persons between 40 and 59 years of age, approximately equal in both male and female. The number of patients is increasing, mainly due to patients with type 2 diabetes. Type 2 diabetes (type 2 diabetes mellitus) is a severe progressive chronic disease that is an independent risk factor for heart failure and cardiovascular complications. In the XXI century the steady growth of type 2 diabetes and the frequency of its serious consequences are of great concern to the world medical community. It is important that at the time of diagnosis of type 2 diabetes, the prevalence of com-plications leading to a decline in quality of life, early disability and premature death is already high enough. Conclusion. Despite effective drugs, modern technologies, new educational and preventive techniques, mankind loses the fight against diabetes year after year, which leads to disability due to its complications, reducing the life expectancy and quality of life of patients, loss working capacity and premature mortality. Thus, the current prev-alence and incidence of diabetes and life-threatening complications suggest that there is a noncommunicable di-abetes epidemic in the world and in Ukraine, in particular.
Анотація
Дослідження структурних змін органів і тканин за умов цукрового діабету є однією з актуальних проблем сучасної медицини. За даними ВООЗ, у всіх країнах світу кількість хворих цукровим діабетом перевищує 175 млн. За експертною оцінкою поширення цього захворювання до 2025 року становитиме близько 300 млн. людей. В Україні офіційно зареєстровано понад 1 млн. хворих на цукровий діабет. ВООЗ визнала дане захворювання неінфекційною епідемією. Різке зростання розповсюдженості цукрового діабету вимагає докладного вивчення даної проблеми. Встановлено, що поширеність цукрового діабету зростає серед населення країн світу в залежності від регіону, рівня економічного розвитку країни, статі та віку. Так, за висновками IDF спостерігається тенденція найбільшого розповсюдження діабету серед урбанізованого (міського) працездатного населення країн, що розвиваються, у осіб віком 40-59 років при-близно однаково як чоловічої, так і жіночої статі. Чисельність хворих збільшується, в основному, вна-слідок хворих на цукровий діабет 2-го типу. Цукровий діабет 2-го типу – важке прогресуюче хронічне захворювання, яке представляє собою незалежний фактор ризику розвитку серцевої недостатності і сер-цево-судинних ускладнень. В XXI ст. неухильне зростання цукрового діабету 2-го типу і частоти його серйозних наслідків викликає велику тривогу світової медичної спільноти. Важливо, що на момент вста-новлення діагнозу цукрового діабету 2-го типу поширеність ускладнень, що призводять до зниження якості життя, ранньої інвалідизації і передчасної смерті вже є достатньо висока. Незважаючи на на-явність в боротьбі з цим захворюванням ефективних лікарських препаратів, сучасних технологій, нових освітніх та профілактичних методик, людство рік за роком програє боротьбу з цукровим діабетом, що призводить до інвалідизації у зв’язку з його ускладненнями, зменшенням тривалості і якості життя пацієнтів, втратою працездатності та передчасною смертністю. Отже, на даний час масштаби поши-реності та захворюваності на цукровий діабет та життєво загрозливі ускладнення дозволяють гово-рити про наявність неінфекційної епідемії цукрового діабету в цілому світі та й в Україні зокрема

616.37-002-036.11-085.032.13

To diagnose complications of diabetes mellitus, it is essential to understand the structural features and blood
supply of the organs affected by diabetes mellitus. The vessels of the haemomicrocirculatory bed play an important
role in immune processes. The frequency of vascular damage (micro- and macroangiopathy) in diabetes mellitus
ranges from 68% to 91%. Peripheral vascular damage in these patients is observed 30 times more often than in
people of the same age without diabetes mellitus. Numerous studies have been devoted to this problem. Domestic
and foreign scientists have studied the mechanism of development of diabetic angiopathies. There are many unresolved
issues regarding morphological changes in organs and their haemomicrocirculatory bed in diabetes mellitus,
qualitative and quantitative changes in the angioarchitectonics of rat organs in experimental diabetes mellitus, and
the problems of successfully selecting the most effective methods of treating vascular disorders of organs in diabetes
mellitus, which is undoubtedly due to insufficient study of the morphological features of the pathogenesis of microcirculatory
disorders at different stages of diabetic microangiopathy. The paper presents the results of a study of the
blood vessels of the testicle of a white rat under normal conditions and the blood supply to the rat testicle under
conditions of experimental diabetes mellitus. The testicle of a white rat is supplied with blood by the testicular artery,
which branches off from the abdominal aorta, the seminal duct artery, and the artery of the testicular elevator
muscle. Morphological and morphometric analysis of the angiarchitectonics of the testicle allowed us to assess the
state of its vascularisation in normal conditions and under conditions of streptozotocin-induced diabetes mellitus.
The depth of structural changes in the blood vessels of the testis of white rats with diabetes mellitus correlates with
morphometric indicators.

Для діагностики ускладнень цукрового діабету, важливо розуміти особливості будови і кровопостачання
органів при цукровому діабеті. Судини гемомікроциркуляторного русла відіграють важливу роль в імунних
процесах. Частота уражень судин (мікро-, макроангіопатій) при цукровому діабеті cкладає 68-91%.
Ураження периферійних судин у даних хворих спостерігається у 30 разів частіше, ніж у осіб аналогічного
віку без цукрового діабету. Численні праці присвячені вивченню даної проблеми. Механізм розвитку
діабетичних ангіопатій досліджували вітчизняні та зарубіжні науковці. Існує багато невирішених питань
щодо морфологічних змін органів та їхнього гемомікроциркуляторного русла за умов цукрового діабету,
якісно-кількісних змін ангіоархітектоніки органів щура при експериментальній формі цукрового діабету,
проблем успішного вибору найефективніших методів лікування судинних порушень органів при цукровому
діабеті, що безперечно зумовлено недостатнім вивченням морфологічних особливостей патогенезу
мікроциркуляторних порушень на різних стадіях діабетичної мікроангіопатії. У роботі наведені
результати дослідження ланок кровоносного русла яєчка білого щура в нормі та шляхи кровопостачання
яєчка щура за умов експериментального цукрового діабету. Яєчко білого щура кровопостачається
яєчковою артерією, яка відгалужується від черевної частини аорти, артерією сім’явиносної протоки та
артерією м’яза підіймача яєчка. Морфологічний та морфометричний аналіз ангіоархітектоніки яєчка
дозволив оцінити стан його васкуляризації в нормі та за умов стрептозотоциніндукованого цукрового
діабету. Глибина структурних змін ланок кровоносного русла яєчка білого щура при цукровому діабеті
корелює з морфометричними показниками.

УДК 617. 72 - 005. 2 - 085.849.19 - 073.65

Термографічний та термометричний методи дослідження відіграють важливу роль в діагностиці офтальмологічних захворювань. Зміна тем-пературного балансу є одним з інтегральних феноменів, що відображає інтенсивність трофічних та біохімічних процесів [1]. Патологія органу зору, яка спричинена порушенням венозної гемодинаміки внаслідок тромбозу венозного русла зустрічається в офтальмоло-гії досить часто [2, 3]. Тому вивчення морфофункціональних основ компенсаторно-адаптаційних процесів, які можуть мати місце при порушенні відтоку венозної крові, та питання ранньої діагностики, контролю ефективності лікування та профілактики цієї патології, заслуговує відповідної уваги. Термографія стала одним із методів скринінг-діагностики, які дозволяють визначити ступінь активності патологічного процесу, виявити рецидиви захворювання на різних етапах, прогнозувати його перебіг і оцінювати ефективність консервативного лікування. Термографія часто застосовується як засіб диференціальної діагностики судинних невритів від банальних невритів зорового нерву [4], як додатковий критерій оцінки ступеня активності і поширеності увеїту у дітей [5].

Термографія характеризується високою точністю, чутливістю і не потребує великих затрат часу. Значного застосування в офтальмології набув і термометричний метод дослідження [6]. Термометрія ока використовується для діагностики та контролю ефективності лікування увеїтів та спазмів акомодації [7], в профілактиці післяопераційних ускладнень після екстракції катаракти [8]. Але в доступній літературі ми не виявили даних про те, чи можливим є застосування термометричного методу для ранньої діагностики, контролю ефективності лазеротерапії венозного застою в очному яблуці.

УДК 614.71:612.014.46:[546.717:546.33]:616-092.9:001.89

Анотація. Натрій перманганат – неорганічна сполука, сіль натрію та перманганатної кислоти. Застосовується в промислових процесах, водопідготовці й інших видах господарської діяльності як реагент (сильний окисник) і дезінфікуючий засіб. В умовах використання натрію перманганату чи його водних розчинів ця сполука може надходити в повітря робочої зони у вигляді диспергаційних аерозолів і негативно впливати на здоров’я працівників, що зумовлює необхідність розробки медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони.

Мета роботи – експериментальне встановлення параметрів токсичності натрію перманганату з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин і наукове обґрунтування медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Натрію перманганат досліджували в гострих і підгострих експериментах. Робота проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Експериментальними дослідженнями й аналізом літературних даних установлено, що натрій перманганат за параметрами гострої токсичності при одноразовому пероральному введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до надзвичайно небезпечних речовин (1 клас небезпечності). У клінічній картині гострого отруєння переважають симптоми ураження дихальної та центральної нервової систем. Натрій перманганат має сильну кумулятивну активність, проявляє помірну подразнювальну дію при потраплянні на шкіру й сильну подразнювальну дію при потраплянні на слизові оболонки, належить до речовин з вибірковою дратівливою дією. При довготривалому впливі натрію перманганат викликає неврологічні розлади, може впливати на репродуктивну функцію, сенсибілізуючим і мутагенним ефектом не володіє. Канцерогенний ефект не доведений. Медико-санітарний норматив натрію перманганату в повітрі робочої зони – 0,1 мг/м3, 1 клас небезпечності, аерозоль, позначка П – подразнююча дія.

Висновок. Установлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано медико-санітарний норматив допустимого вмісту натрію перманганату в повітрі робочої зони.

УДК 615.28:547.233.4:613.155:613.6.01

Анотація. Дидецилдиметиламоній хлорид – четвертинна амонієва сполука четвертого покоління, яка належить до групи катіонних поверхнево-активних речовин. Вони порушують міжмолекулярні взаємодії та дисоціацію ліпідних бішарів. Ця хімічна речовина має кілька біоцидних застосувань: мікробіостатичний дезінфікуючий препарат для профілактики цвілі, захисту деревини, знищення водоростей, фітопатогенних грибів і бактерій; активний діючий інгредієнт великої кількості дезінфекційних засобів, зареєстрованих в Агентстві з охорони навколишнього середовища США (USEPA) і маркованих як інактивуючі віруси пташиного грипу типу А на твердих поверхнях. Дидецилдиметиламоній хлорид використовується в гінекології, хірургії, офтальмології, педіатрії, а також для стерилізації хірургічних інструментів, ендоскопів і дезінфекції поверхонь. В умовах виробництва й застосування дидецилдиметиламоній хлорид може потрапляти в організм працюючих при вдиханні або через контакт зі шкірою, що вимагає обґрунтування гранично допустимої концентрації (ГДК) у повітрі виробничих приміщень.

Мета роботи. Аналіз літературних даних стосовно токсичності й характеру біологічної дії на організм дидецилдиметиламонію хлориду й обґрунтування ГДК у повітрі виробничих приміщень. Аналізом літературних даних установлено, що дидецилдиметиламонію хлорид за параметрами гострої токсичності при одноразовому внутрішньошлунковому введенні належить до помірно небезпечних речовин (3 клас небезпечності), при однократному інгаляційному впливі – до високо небезпечних речовин (1 клас небезпечності), при однократному нанесенні на шкіру – до малонебезпечних речовин (4 клас небезпечності), володіє резорбтивно-токсичною дією при нанесенні на шкіру, слабкими кумулятивними властивостями, проявляє подразнювальну дію при попаданні на шкіру та слизові оболонки, не викликає сенсибілізацію організму. Мутагенний, канцерогенний, ембріотоксичний, тератогенний ефекти й токсична дія на репродуктивну функцію не є лімітуючими критеріями шкідливості дидецилдиметиламонію хлориду. ГДК дидецилдиметиламонію хлориду в повітрі виробничих приміщень 0,1 мг/м3, аерозоль, 1 клас небезпечності, позначка + – потребує спеціального захисту шкіри й очей.