Репозитарій

Abstract. It has been established that the use of various types of orthodontic appliences for the treatment of maxillofacial anomalies is accompanied by a violation of hygienic status, dysbiotic changes in periodontal tissues, changes in mineralization and structure of bone tissue, hemodynamic and microcirculatory disorders, decrease in the local immune response. Orthodontic treatment, having a double effect on the state of periodontal tissues, significantly improves periodontal health, but at the same time it can have negative consequences on the periodontal status of patients, such as: gum recession, loss of epithelial attachment and formation of gum pockets. This causes the rapid development and progression of inflammatory diseases of periodontal tissues such as catarrhal and hypertrophic gingivitis, as well as generalized periodontitis in young and able to work individuals. That is why the analysis of this problem is relevant and necessary for deeper understanding of the pathogenesis of the development of this pathology in persons having orthodontic treatment, for its timely diagnosis and prevention.

Key words: periodontal disease, orthodontic appłiences, maxillofacial anomalies, ligature and self-ligating bracket systems.

Introduction. The analysis of scientific literature gives the grounds to systematize the peculiarities of periodontal health and periodontal desease in patiens during orthodontal treatment  by modern appliences.

Considering the high prevalence of periodontal diseases in orthodontic patients on one side, spreading of new orthodontic technologies from another side, the approach has to be actualized.

The aim of the work is to review and analyze modern professional literature on the impact of orthodontic treatment of maxillofacial anomalies on the periodontal status of patients, in particular, the subsiqent pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases in this category of patients.

 Materials and methods.

To write the article, bibliometric and analytical methods, data from international scientific sources in the field of studying the impact of orthodontic treatment on the state of periodontal tissues were used.

УДК: 616-036.11-089:[61:001.8](086)

Висвітлено принципи розробки клінічних настанов на засадах доказової медицини. На підставі аналізу літератури оцінено інформативність клінічних симптомів та додаткових методів обстеження в діагностиці гострого апендициту. Проаналізовано відповідність вітчизняного клінічного протоколу надання медичної допомоги хворим на гострий апендицит (2010) рекомендаціям провідних хірургічних асоціацій.

УДК: 616.34-008.13/.15: 616.8-056-058-053.2

Семен Марта Олегівна. Біопсихосоціальна  модель формування синдрому подразеного кишківника у дітей :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 /  М. О. Семен - Львів, 2024. - 206 с. - Бібліогр.: с. 161-191 (254 назва).

Синдром подразненого кишківника (СПК) є одним з найбільш розповсюджених розладів цереброінтестинальної взаємодії у дітей, що призводять до зниження якості життя пацієнтів, порушення їх психічного здоров’я, соціального функціонування, тощо. Наслідком цього є часті звернення по медичну допомогу, що створює серйозне навантаження на систему охорони здоров’я. В літературі наведено дані щодо численних ймовірних факторів ризику у виникненні СПК, однак їх взаємозалежність, особливо у дітей, залишається незрозумілою. Зважаючи на значну поширеність СПК серед дитячого населення в Україні, на сьогодні існує необхідність удосконалення існуючих методів діагностики та лікування розладу. Мета дисертаційного дослідження полягала у підвищенні ефективності діагностики та лікування СПК у дітей на ґрунті вивчення клінічного значення біологічних, психоемоційних, психосоціальних факторів у виникненні та перебігу даного розладу з врахуванням його гетерогенності. Нами було обстежено 54 дитини з СПК віком від 6 до 12 років, 28 хлопчиків (51,9 %) та 26 дівчаток (48,1 %). Середня тривалість розладу на час діагностики становила 2,2 ± 1,1 роки. У 24 дітей (44,5 %) виявлено СПК з переважанням закрепів, у 12 (22,2 %) – СПК з домінуванням проносів, а у 18 пацієнтів (33,3%) – СПК з чергуванням закрепів та проносів. Враховувався також тригерний фактор у виникненні розладу, зокрема стрес (стрес-асоційований СПК у 46,3 % пацієнтів), перенесена кишкова інфекція та/або антибактеріальна терапія (постінфекційний СПК у 53,7 % обстежуваних). Групою контролю були 50 пацієнтів травматологічного відділу ЛОДКЛ аналогічного віку (46,7 % хлопчиків та 53,3 % дівчаток, у яких діагностовано неважку травму, що не потребувала оперативного лікування (S50, S52.2, S52.3, S80, S60, S82.0, S82.2). При проведенні дисертаційної роботи були використані наступні методи: молекулярно-генетичні дослідження, імуноферментний аналіз для визначення концентрації фекального кальпротектину, вимірювання варіабельності ритму серця за допомогою кардіоінтервалографії, визначення рівня особистісної тривожності та соматизації, генеалогічне дослідження (family history) та аналітично-статистичні методи. На першому етапі дослідження проводили вивчення ролі окремих біологічних (поліморфізму val158met гена катехол-O-метилтрансферази (COMT), параметрів варіабельності ритму серця (ВРС)), психоемоційних (рівня особистісної тривожності та соматизації) та психосоціальних (перинатальних, психосоматичних розладів немовлят та мікросоціальних) факторів ризику та протекції у виникненні СПК у дітей. На другому етапі дисертаційного дослідження проводили вивчення взаємозв’язків між різнорівневими, тобто біологічними, психоемоційними та псохосоціальними факторами ризику та протекції у виникненні СПК. На третьому етапі дисертаційного дослідження було розроблено регресійну модель ймовірності виникнення СПК у дитини з позицій БПС підходу, яка включає 11 найбільш вагомих як соматичних, так і психоемоційних та психосоціальних факторів ризику і протекції. Точність опрацьованої моделі склала 92,3%, специфічність – 94,0%, чутливість – 90,7%. Що важливо, більшість з наведених чинників, окрім функціонального поліморфізму val158met гена COMT, є доступними для визначення вже на первинній ланці надання медичної допомоги. Таким чином, запропонована нами прогностична модель може бути використана для ранньої діагностики СПК, а також для профілактики виникнення розладу у подальшому. Результати дисертаційної роботи впроваджено в практичну діяльність 7- ми дитячих лікувально-профілактичних установ м. Львова та Львівської області. За темою дисертаційної роботи опубліковано 13 наукових праць, з них 8 статей, 7 з яких у журналах, що індексуються в міжнародних науково-метричних базах Scopus та Web of Scienсe.

This article focuses on the retentive properties of teeth prepared for metalceramic crowns and bridges. A total of 268 teeth prepared for metalceramic restorations were studied, as well as three- and twodimensional images of 3D-scanned plaster models. Results of the study: The minimal preparation cone was 4,5° and the maximum was 51,5°. In general, satisfactory tooth preparation was found in 31 out of 268 teeth or 11,56% of the total number of columns examined. The remaining 237 teeth (88,44%) were characterized by unsatisfactory preparation parameters. Conclusion: In general, acceptable tooth preparation was found in 31 teeth out of 268, which is 11,56% of the total number of examined samples. The remaining 237 teeth (88,44%) were characterized by unsatisfactory preparation parameters. Keywords: Total convergence angle, metalceramic, fixed prosthodontics

In modern surgical dental practice, dentists often face the need to close soft tissue defects in the oral cavity. Recent research has been aimed at developing surgical methods that would ensure the sanitation of the inflammatory lesion, the revival of physiological processes at the site of the soft tissue defect, or create conditions for their recovery and ensure full function. The ease of access to the buccal fat pad arouses interest in its use for closing defects. The study aimed to analyze and study the literature data on various methods of using buccal fat pads for autotransplantation in the treatment of maxillofacial defects in comparison with the use of other grafts. Results: In recent years, methods of reconstructive plastic surgery using autografts have become widespread. There is evidence in the literature of positive results of surgical closure of tissue defects using autografting of adipose tissue and, in particular, the buccal fat pad. The buccal fat pad has its connective tissue capsule and a well-developed vascular network, which provides nutrition to the graft and rapid healing of the postoperative wound; it does not require preliminary preparation and adaptation to the recipient bed. This allows it to be used in maxillofacial surgery to close defects of the upper jaw, eliminate the oral-antral junction, reconstruction of intraoral defects, such as oroantral fistula, in the loss of mandibular bone mass in the areas of molars and premolars, to eliminate defects after treatment of oncological processes of the face. Conclusions: The favorable anatomical location, good blood supply, and almost complete absence of innervation of the buccal fat pad alleviate the surgeon's task and give better results of operations. The study proves the process of wound epithelialization one week after surgery and a stable clinical flow without complications in the long-term follow-up, which proves the relevance of the use of the buccal fat pad in modern maxillofacial surgery to improve existing and develop new methods of autotransplantation. Keywords: Buccal fat pad, maxillofacial defects, methods of reconstructive plastic surgery, osteoplastic materials, autografting, long-term follow-up