Репозитарій

Background. Antimicrobial therapy is a common practice in pediatrics. Aim. The main objective was to determine and characterize the profile of antibiotic
prescriptions in pediatric outpatients. Methods. This was a retrospective observational study performed in two pharmacies in Lviv (October 2021). 113 written doctor’s prescriptions for outpatient children were collected. Results. Antibiotics were administered for 44.2% (95%CI 34.9%–53.9%) of patients. The main reasons for antibiotic prescriptions were acute tonsillitis (30.0%) and acute upper respiratory tract infections (26.0%). Macrolides, cephalosporins, penicillins, and sulfonamides with trimethoprim presented 40.0%, 36.0%, 20.0%, and 4.0% of antibiotic prescriptions, respectively. Antimicrobials from the Access group accounted for 26.0% of antibiotic prescriptions (instead of at least 60.0%, WHO) and antibiotics from the Watch group constituted 74.0% (instead of a maximum of 40.0%, WHO). Antibiotics were prescribed to 61.9% of outpatients with acute upper respiratory tract infections, 93.7% of patients with acute tonsillitis, and 45.5% – with otitis media instead of the recommended 0-20% (ESAC-Net). The first-line antibiotics were used in 23.1% of cases of acute upper respiratory infections, 26.7% of cases of acute tonsillitis, and 40.0% of otitis media, which is below the acceptable range (80–100%, ESAC-Net). In total, 22 antibiotic-associated drug-related problems (DRPs) were found in 34.0% of written doctor’s prescriptions with antimicrobials. The most common were: (1) excessive length of therapy (36.4%) and (2) potential drug-drug interactions (31.8%). Conclusions. The rate of antibiotic prescriptions for children is high and associated with different DRPs. The majority of antibiotic prescription quality indicators are outside the recommended ranges. Thus, effective interventions and campaigns to improve antibiotic therapy in children are needed.

Новину відредагував: library-lnmu - 7-03-2024, 11:52

The aim: To determine the concentration of markers of the immune-inflammatory response (IL-1β, IL-10, IL-1β / IL-10, hsCRP) in oral fluid in patients with diseases of periodontal tissues in combination with general somatic pathology.

Materials and methods: The study was conducted at Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Department of therapeutic dentistry FPGE, Lviv, Ukraine. The patients were divided into two groups: the main group – 144 patients (with periodontal tissue diseases on the background of general somatic pathology) and the control group – 30 somatically and dentally healthy persons, in whose oral fluid was determined the concentration of IL-1β, IL-10, hsCRP by the enzyme immunoassay method.

Results: As a result of our research, it was found that in people with periodontal tissue diseases, against the background of general somatic pathology, there is an activation of the immune-inflammatory response, which aggravates the course of general somatic and dental diseases in this contingent of patients. Conclusions: Therefore, in patients with periodontal tissue diseases on the background of somatic diseases, a significant increase in the level of the pro-inflammatory cytokine IL-1β and hsCRP was determined against the background of a decrease in the anti-inflammatory cytokine IL-10 in the oral fluid compared to the values in the control group.

KEY WORDS: hsCRP, IL-10, IL-1β, oral fluid, periodontal tissue diseases

УДК: 616.314.18-243:34+52.14-(616.359-007.56)]-07

Метою дослідження була оцінка ефективності розроблених схем комплексного лікування захворювань тканин пародонта у хворих із загальносоматичною патологією за динамікою пародонтальних та гігієнічних індексів. Лікування було проведено 134 хворим із запальними та дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта на тлі соматичних патологій. Використовували дві розроблені схеми комплексного лікування захворювань пародонта, які включали як місцеву терапію, так і загальні призначення із враху- ванням значень індексу CPITN. Усі хворі були розподілені на 2 групи: основну (73 (54,48 %) хворих), лікування яких проводилось із застосуванням розроблених нами схем, та порівняльну (61 (45,52 %) хворих), у яких лікування пародонтологічної патології здійснювалась за загальноприйнятими схемами. Оцінювали динаміку значень індексів РМА, OHI-S та вакуумної проби стійкості капілярів ясен до лікування захворювань пародонта за ме- тодикою В.І. Кулаженко, через 3, 6 та 12 місяців після лікування. Через 12 місяців у хворих основної групи зауважували покращення усіх індексних оцінок, тоді як у групі порівняння значення даних індексів знаходились нижче вихідних значень. Лікування захворювань пародонта при значеннях індексу CPITN ≤ 2 та > 2 балів на тлі загальносоматичної патології, із застосуванням розроблених нами схем сприяло ліквідації запалення, покращенню гігієни порожнини рота і нормалізації гемодинаміки в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у найближчі та віддалені терміни спостереження.

УДК: 616.314-089.23-06:(616.311.2+616.314.17)]-002

На сьогодні частота зубо-щелепних аномалій і потреба у їх лікуванні є вкрай високою. Ортодонтичне лікування несе безпосередній вплив на стан опорно-утримуючого апарату зубів, що потребує вчасного виявлення хвороб пародонта та їх терапії з метою збереження зубів і успішної корекції прикусу.

Мета роботи - огляд та аналіз сучасної фахової літератури щодо впливу ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій на пародонтальний статус пацієнтів, зокрема патогенетичних механізмів розвитку захворювань пародонта та особливостей їх клінічного перебігу у даної категорії пацієнтів.

Встановлено, що використання різних видів ортодонтичних конструкцій для лікування зубо-щелепних аномалій супроводжується порушенням гігієнічного статусу, зниженням місцевої імунної відповіді, дисбіотичними змінами в тканинах пародонту, гемодинамічними та мікроциркуляторними розладами, втратою кісткової тканини. Це спричиняє швидкий розвиток та прогресування запальних захворювань тканин пародонта таких як катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, а також генералізований пародонтит у осіб молодого та працездатного віку. Саме тому аналіз даної проблематики є актуальним і необхідним для поглибленого розуміння патогенезу розвитку даної патології у осіб, які проходять ортодонтичне лікування, для її вчасного діагностування та профілактики.

Висновки. Проаналізована наукова література даного огляду дозволяє систематизувати і зрозуміти основні патогенетичні механізми розвитку захворювань пародонта у пацієнтів під час ортодонтичного лікування. Відзначено як негативний багатовекторний вплив ортодонтичних конструкцій на пародонтальний статус пацієнтів через погіршення гігієнічних показників та збільшення мікробного навантаження у ранніх термінах лікування, так і позитивну роль у стабілізації стану опорних тканин у віддалених термінах.

Зважаючи на високу поширеність захворювань пародонта у ортодонтичних пацієнтів, зокрема у осіб молодого і працездатного віку, слід привертати особливу увагу до питань діагностики, лікування та профілактики цих захворювань для збереження тканин пародонта в стані здоров’я та забезпечення ефективності ортодонтичного лікування.

Abstract. Today, the frequency of dental and jaw anomalies and the need for their treatment is extremely high. Orthodontic treatment has a direct impact on the state of the supporting and retaining apparatus of the teeth, which requires timely detection of periodontal diseases and their therapy in order to save the teeth and successfully correct the bite.

The purpose of the work is to review and analyze modern professional literature on the impact of orthodontic treatment of maxillofacial anomalies on the periodontal status of patients, in particular pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases and features of their clinical course in this category of patients.

It has been established that the use of various types of orthodontic structures for the treatment of maxillofacial anomalies is accompanied by a violation of hygienic status, a decrease in the local immune response, dysbiotic changes in periodontal tissues, hemodynamic and microcirculatory disorders and loss of bone tissue. This causes the rapid development and progression of inflammatory diseases of periodontal tissues such as catarrhal and hypertrophic gingivitis, as well as generalized periodontitis in young and able to work individuals. That is why the analysis of this problem is relevant and necessary for deeper understanding of the pathogenesis of the development of this pathology in persons having orthodontic treatment, for its timely diagnosis and prevention.

Conclusions. The analyzed scientific literature of this review makes it possible to systematize and understand the main pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases in patients during orthodontic treatment. Both the negative multi-vector effect of orthodontic structures on the periodontal status of patients due to the deterioration of hygienic indicators and the increase of microbial contamination in the early stages of treatment, as well as the positive role in stabilizing the state of supporting tissues in the long term, were noted.

The capacity of opportunistic bacteria for biofilm formation plays an important role in the development of chronic inflammatory processes, which are difficult to treat. To improve antimicrobial therapy methods, the influence of lactobacilli on the ultrastructure of biofilm-forming clinical strains of staphylococci when co-cultured was investigated. 5 biofilm-forming clinical strains of S. aureus from the skin of acne vulgaris patients (n = 24) were isolated. Using transmission electron microscopy (TEM) the morphological changes of S. aureus cells in the mixed culture with standard strains of Lactobacillus plantarum 8P-A3 and clinical strains of L. fermentum (n = 4) were studied. It was found that in 48 hours after the inoculation on the medium of samples of mixed cultures of L. plantarum 8P-A3 and S. aureus growth of staphylococci was not revealed. Only in some cases of mixed cultures of L. fermentum and biofilmforming staphylococci was growth of S. aureus obtained. In electron diffraction patterns of control samples of 24-hour staphylococcal monocultures and 48-hour lactobacilli monocultures, natural development of the population at the cellular level was observed. Destructive changes under the influence of lactobacilli (probiotic and clinical strains) were detected in all ultrathin sections of the cells of biofilm-forming and planktonic staphylococci. Significant destructive changes in the cell wall of the staphylococci were observed: thickening, obtaining of irregular form, detachment of the cytoplasmic membrane, the complete destruction of the peptidoglycan layer and the emergence of "shadow cells". On all electron diffraction patterns fibrillar-threadlike structures of DNA could not be observed, but in some cases mesosome-like formations were poorly contrasted. It was established that the surface S-layer of lactobacilli was expressed on a significantly larger scale in the mixed culture with staphylococci. In mixed culture of clinical strains of lactobacilli with biofilm form of S. aureus, staphylococcal cells could be found in a dormant state. Thanks to an experimental model of biofilm in a mixed culture, the development of destructive changes of staphylococci under the influence of the lactobacilli both on the morphological and at the population levels has been assessed. The results obtained can be used in improving the schemes of complex antimicrobial therapy of pyoinflammatory processes with the use of biological preparations, which are composed of lactobacilli, including those in the form of local application.