In recent decades, the role of hydrogen sulfide (H2S), a gas mediator and signaling agent, has been studied in the regulation of intercellular signaling and intracellular signal transduction pathways with various physiological and pathophysiological effects in cells and tissues. These cellular pathways are responsible for changes in metabolism, epigenetic, and cellular behavior. There are enzymatic and non-enzymatic pathways of endogenous hydrogen sulfide biosynthesis. Numerous studies have shown the diverse effects of H2S on the physiological processes of neurotransmission in the brain, vascular smooth muscle relaxation in synergy with nitric oxide (NO), apoptosis, autophagy, angiogenesis, aging, inflammation, redox system, manifestations of oxidative stress, protein, as well as bioenergetic effects and systemic bioregulatory effects, including ANS. Recently, it was shown that H2S signaling is often dysregulated in different dysfunctions. The effect of H2S on insulin secretion and protection of the heart, kidneys, and brain from ischemic damage, and hypoxia is known. The availability of H2S as a bioregulator has led to changes in cytoprotection, scavenger’s function, and antiinflammatory activities in the digestive system, as well as it could be a molecular target for the creating new safe hybrid compounds, esp., H2S-realized nonsteroidal anti-inflammatory drugs. Our recent research has shown a cytoprotective effect on the mucous membrane of the esophagus and stomach. Thiosulfate sulfurtransferase (TST, EC 2.8.1.1)-derived H2S plays an important role in maintaining redox balance but its effects on mesenteric integrity in aspects of age-related changes and during stress response or high-carbohydrate diet are still limited.
УДК: 616-089-053.82:378.1
Відомо, що через пандемію, викликаною COVID-19, у закладах вищої медичної освіти України було запроваджено дистанційну форму навчання. Разом з тим, на сьогодні практично відсутні матеріали, присвячені вивченню успішності студентів при різних формах навчального процесу. Це спонукало нас виконати дослідження, метою якого стало вивчення результатів навчання студентів на кафедрі загальної хірургії при дистанційній формі навчального процесу та порівняння їх з відповідними, що були отримані при традиційному навчанні. У дослідження були включені вітчизняні студенти ІІІ (508 студентів) і ІІ (244 студентів) курсів Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, що проходили навчання з дисциплін "Загальна хірургія", "Сестринська практика", "Догляд за хворими" з використанням різних форм навчального процесу: дистанційної та традиційної. Для порівняння були застосовані такі параметри як: традиційна оцінка, кількість балів за підсумковий модульний контроль, загальна кількість балів, отримана після закінчення вивчення навчальної дисципліни, кількість пропусків практичних занять, кількість незадовільних оцінок, оцінка за відпрацьоване заняття. Статистичну обробку даних проводили з використанням пакета ліцензійної програми для статистичного аналізу Statistica 6.0 з використанням непараметричних методів оцінки отриманих результатів (використовували критерій χ2 з рівнем значущості р<0,05). Проведений аналіз показників успішності після застосування різних форм навчання показав, що дистанційна форма навчального процесу суттєво не впливає на кінцеву успішність вітчизняних студентів, зокрема з дисциплін "Загальна хірургія", "Сестринська практика". Однак, при дистанційній формі навчання, за відсутності особистого контролю з боку викладача, за опрацюванням практичних навичок студентами, а також можливості їх реального виконання, визначена тенденція до завищення студентам їх кінцевої оцінки за практичне заняття.
На сьогодні пневмонія належить до найбільш розповсюджених захворювань органів дихання, що становить 35–45 %. Не менш поширеним є ішемічна хвороба серця (ІХС) серед патології серцево-судинної системи. У медичному світі гостро стоїть проблема коморбідної патології, яка може знижувати адаптаційні можливості, зменшувати ефективність лікування і посилювати розвиток різних ускладнень. У даний час до кінця не вивчений патогенез розвитку пневмонії та ІХС. Мета дослідження: з’ясувати особливості змін і роль процесів ліпопероксидації і стану антиоксидантної системи в патогенезі розвитку експериментальної пневмонії, поєднаної з адреналіновим пошкодженням міокарда. Матеріали та методи дослідження. Були проведені дослідження на 82 морських свинках (самцях), які розподіляли на три групи: перша група – інтактні тварини – контроль (10); друга (дослідна) група – тварини з експериментальною пневмонією (ЕП) – відповідно на 1-шу, 3-тю, 6-ту і 14-ту доби експерименту (36); третя (дослідна) група – тварини з поєднаною патологією (ЕП і АПМ) – відповідно на 1-шу, 3-тю, 6-ту і 14-ту доби експерименту (36). Фіксовані доби (1-ша, 3-тя, 6-та і 14-та доби) брали до уваги, тому що вони відповідають класичним стадіям гострої запальної відповіді (інкубації, розвиток хвороби, розпал хвороби, реконвалесценсії) та перебігу АПМ. ЕП відтворювали за методом Н. В. Шляпнікова, Т. Л. Солодова через інтраназальне зараження тварин Staphylococcus aureus. АПМ моделювали одноразовим внутрішньом’язевим уведенням 0,18 % розчину адреналіну гідротартрат («Дарниця», Україна), у дозі 0,5 мг/кг. Процеси ПОЛ характеризували за вмістом дієнових кон’югатів (ДК) і малонового діальдегіду (МДА), а активність АОС – за активністю каталази (КТ) і супероксиддисмутази (СОД).Декапітацію тварин проводили під впливом хлороформного наркозу. Визначення ДК у тканинах нирок проводили за методом В. Б. Гаврилова, М. І. Мишкорудної, вміст МДА – за методом Е. Н. Коробейнікова, активність СОД – за методом R. Fried, активність КТ – за методом B. Holmes, C. Masters. Статистичне опрацювання одержаних даних здійснювали за методом Стьюдента. Результати та обговорення. ЕП і АПМ (1-ша, 3-тя, 6-та, 14-та доби) супроводжується підвищенням вмісту ДК у тканинах нирок відповідно на 62,5 %, 71,5 %, 79,5 %, 82,9 % (р < 0,05), МДА – на 55,0 %, 62,1 %, 72,7 %, 85,7 % (р < 0,05), на тлі зниження активності СОД – відповідно на 25,2 %, 27,2 %, 30,6 %, 37,2 % (р < 0,05), КТ – на 31,2 %, 34,7 %, 40,3 % 45,5 % (р < 0,05) стосовно контрольної групи тварин, що свідчило про розвиток оксидантного стресу, який посилював перебіг пневмонії та АПМ. Висновок: Отримані нами результати досліджень дають змогу стверджувати, що коморбідна патологія (ЕП і АПМ) зумовлює порушення балансу між прооксидантною та антиоксидантною системами в бік посилення процесів ліпопероксидації в умовах депресії антиоксидантного захисту на всіх етапах їх розвитку з перевагою на 6-ту і 14-ту доби експерименту проти інтактної групи тварин і вказує на важливу роль одного з молекулярних (ліпідних) механізмів пошкодження клітин у патогенезі формування даних моделей хвороб.
Найпоширенішими серед них є ішемічна хвороба серця та пневмонія серцево-судинних та респіраторних захворювань, кількість яких постійно зростає. На сьогоднішній день досліджено вплив корвітину на показники протеїназо-інгібіторної системи в нирок при експериментальній пневмонії (ЕП) і адреналіновому ураженні міокарда (APM) не вивчався. Тому це стало метою нашого дослідження. ЕП відтворено за методикою В.Н. Шляпников. шляхом зараження тварин, хворих на стафілокок. APM був змодельований одноразовою внутрішньовенною ін'єкцією an розчин адреналіну. У роботі встановлено поступове підвищення вмісту азоальбуміну, азоказеїну та азоколагену на фоні зниження рівня альфа1-ІП і альфа2-М в нирок при ЕП та ГПМ, які переважали на 6 та 14 добу коморбідної патології. порівняно з контролем.Застосування корвітину призвело до коригувального впливу на порушені показники протеїназо-інгібіторної системи в нирках при ЕП і АПМ.
The science of micronutrients (MN) remains at the stage of amassing factual material. Hair is a reliable and non-invasive source of information about the MN content in the body, for its metabolism is slow and only long-term disturbances in the concentration of nutrients can be reflected in it. The attention of many researchers has been drawn to the hypothesis of the influence of exogenous and endogenous factors on the hair functional status, especially with regard to essential and toxic MN. Today a tendency towards an increase in the number of paediatric patients with hair diseases ranging from excessive hair loss to various clinical forms of alopecia is observed.
Objectives. The study was aimed to identify the MN imbalance, manifested through the condition and appearance of hair, to follow structural changes in hair and to assess the influence of internal organ pathologies.