Репозитарій

УДК 611.716.4-001.5-018.4:612.015.7]-08

Властивості кісткової тканини, зокрема її міцність і твердість, залежать від мінерального компонента кістки. Метою нашої роботи стало дослідження вмісту чотирьох мінеральних макроелементів: кальцію, фосфору, магнію та натрію у кістковій тканині нижньої щелепи кролика та аналіз його посттравматичної динаміки. Дослідження проведене на 20 статевозрілих кроликах у віці 6-7 місяців, вагою 2,5-3,0 кг. Усіх тварин розподілено на експериментальну (15 тварин) та контрольну (5 тварин) групи. Тваринам експериментальної групи під комбінованим знеболенням білатерально наносили кістковоруйнівну травму шляхом порушення цілісності кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи за допомогою стоматологічного бора. Тварин виводили з експерименту через 1, 2 і 3 тижні після нанесення травми, після чого проводили дезартикуляцію нижньої щелепи. Для визначення мінерального складу кісткової тканини використовували метод атомно- абсорбційного спектрального аналізу. Визначали вміст чотирьох мінеральних елементів (Ca, P, Mg, Na). Встановлено, що вміст кальцію до кінця першого тижня після нанесення травми збільшується більше, ніж у два рази, до кінця другого тижня незначно знижується, а впродовж третього тижня знову незначно збільшується. Вміст фосфору в кістковій тканині збільшується до кінця першого тижня після травми, а впродовж наступних
двох тижнів знижується. Кількість натрію до кінця першого тижня після травми незначно знижується, а впродовж наступних двох тижнів збільшується і в кінці третього тижня перевищує норму. Кількість магнію у кістковій тканині знижується упродовж двох тижнів після нанесення травми, а до кінця третього тижня збільшується, практично повертаючись до нормальних показників. Результати проведеного дослідження дали змогу зробити висновок про те, що впродовж трьох тижнів після нанесення хірургічної кістковоруйнівної травми досліджувані макроелементи кісткової тканини мають виражену динаміку, різну та характерну для кожного елемента.
Ключові слова: кісткова тканини, мінеральний склад, кістковоруйнівна травма, нижня щелепа.

DYNAMICS OF BONE MINERAL COMPOSITION OF RABBIT LOWER JAW AFTER
BONE-DESTRUCTIVE TRAUMA
Abstract. The properties of bone tissue, in particular its strength and hardness, depend on the mineral component of the bone. The aim of our work was to study the content of four mineral macronutrients – calcium, phosphorus, magnesium and sodium in the bone tissue of the rabbit lower jaw and to analyze the posttraumatic dynamics.

Research was done on 20 adult 6-7-month-old rabbits, having 2.5-3.0 kg weight, which were segregated into experimental (15 animals) and control (5 animals) groups. Animals of the experimental group under combined anesthesia were subjected to bilateral bone-destructive trauma with a dental drill, that disrupted the integrity of the bone tissue of the alveolar part of the lower jaw. 1, 2, and 3 weeks after the injury the animals were taken out of the experiment, and were subjected to lower jaw disarticulation. To determine the mineral composition of the bone tissue, we used the method of atomic absorption spectral analysis. The content of four mineral elements (Ca, P, Mg, Na) was determined. It was found that calcium content more than doubled by the end of the fi rst week after injury, slightly decreased by the end of the second week, and slightly increased again during the third week. Bone phosphorus content increases by the end of the fi rst week after injury, and decreases during the next two weeks. The amount of sodium decreases slightly at the end of the fi rst week after injury, but increases during the next two weeks and exceeds the norm at the end of the third week. The amount of magnesium in the bone tissue decreases during the two weeks after injury, and increases by the end of the third week, almost returning to normal levels. The results of the study allowed us to conclude that within three weeks after surgical bone-destructive trauma, the studied macronutrients in bone tissue have a pronounced dynamic, diff erent and specifi c for each element.
Key words: Bone tissue, mineral composition, bone-destructive trauma, lower jaw

The aim: To evaluate anthropometric, hemodynamic parameters, as well as changes in blood and leptin lipid spectrum in children and adults with overweight and obesity.
Materials and methods: We examined 68 overweight children and 90 patients with obesity in combination with stage 2, grade 2 AH who were electively inpatient. The control group consisted of practically healthy individuals – 20 adults and 55 children.
Results: Obesity in childhood isaccompanied by the development of dyslipidemia, hypercholesterolemia, hyperleptinemia and hypertension, and in adulthood may be an additional risk factor for cardiovascular disease, in particular AH. According to the study, total leptin level in overweight children was significantly higher compared to the control group (p<0.01). The concentration of leptin in patients with hypertension in combination with obesity was 3 times higher compared to the control group (p<0.01)
Conclusions: Thus, obesity or overweight, accompanied by hyperleptinemia and an increase in the proatherogenic fractions of the blood lipid spectrum, is an important problem that needs to be addressed in childhood to prevent cardiovascular disease in adulthood.

  УДК 611.843.018:615.212.7].08

    Метою представленої роботи було з’ясування фундаментальних питань, що стосуються динаміки змін у шарах сітківки на ранніх термінах опіоїдного впливу на організм. Дослідження проведене на 15 статевозрілих, безпородних щурах- самцях масою 100,0-160,0 г, віком 4 місяці. Опіоїдний вплив моделювали шляхом щоденної ін’єкції препарату налбуфін внутрішньом’язово, 1 раз на добу в одному проміжку часу (10-11 година ранку) впродовж 7 діб. Початкова доза налбуфіну становила 0,212 мг ̸кг.
Гістологічні препарати сітківки готували за загальноприйнятими методиками з використанням барвників (гематоксилін, еозин та азан за методикою Гайденгайна). Усі тварини знаходились в умовах віварію, дослідження проводили з дотриманням положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» [Страcбург, 1985]. Під час експериментального дослідження встановлені зміни структури шарів сітківки при однотижневому введенні опіоїду. На ранніх термінах введення малих доз опіоїдного анальгетика виявлено впродовж першого тижня появу перших патоморфологічних змін, які проявлялися початковими явищами вакуольної дистрофії пігментного епітелію та дистрофії гангліонарних клітин сітківки, ознаками мікрокістозної дегенерації зовнішнього сітчастого та нервоволокнистого шарів.
Ключові слова: мікроструктура, шари, сітківка, опіоїд, сьома доба, щур.

PATHOMORPHOLOGICAL CHANGES IN THE RETINAL LAYERS AT THE END
OF THE SEVENTH DAY OF EXPERIMENTAL OPIOID EXPOSURE
Abstract. The aim of the work was to clarify the fundamental issues regarding the dynamics of early changes in the retinal layers under experimental exposure of opioids. Research was done on 15 adult 4-months-old mature male mongrel rats, having 100.0-160.0 g weight. Opioid eff ects were modelled by daily intramuscular injections of nalbuphine 1 time per day in one period of time (10-11 am) for 7 days. The initial dose of nalbuphine was 0.212 mg ̸kg. Histological slides were prepared according to generally accepted methods using the dyes, as hematoxylin, eosin and azan according to the Heidenhain method.
All animals were kept in the vivarium and the work was carried out according to the European Convention for the Protection of Vertebrate Animals used for experimental and other scientifi c purposes [Strasbourg, 1985].
During the experimental opioid administration after one week of research the changes in the structure of the retinal layers were established. In the early stages of low-dose opioid analgesia administration, the first pathomorphological changes were de tected during the fi rst week, in the form of initial manifestations of vacuole dystrophy of the pigmental epithelium, signs of microcystic degeneration of the outer retinal and neurofi brous layers with the vacuole dystrophy of retinal ganglion cells appearance.
Key words: microstructure, layers, retina, opioid, seventh day, rat.

УДК  616.12-005.4+616.379-008.65)-008.9-085.22

Поширеність метаболічного синдрому (МС), кластера факторів ризику виникнення цукрового діабету (ЦД) та ішемічної хвороби серця (ІХС), щорічно зростає. МС пов’язаний із зростанням практично вдвічі ризику виникнення серцево-судинних ускладнень і збільшенням у півтора раза смертності від усіх причин. Однією з патогенетичних ланок розвитку метаболічного синдрому є системне запалення. Зростає поширеність досліджень у хворих з метаболічним синдромом альфа-дефензинів — індукторів запалення з антимікробними властивостями. Однак зміни рівня альфа-дефензину в сироватці крові при метаболічному синдромі за наявності й відсутності ЦД 2-го типу й синтропічної ішемічної хвороби серця залишаються вивченими недостатньо, що й зумовлює доцільність проведення цього дослідження. Мета роботи: дослідити рівні альфа-дефензину в сироватці крові осіб з метаболічним синдромом, цукровим діабетом 2-го типу та ішемічною хворобою серця. Матеріали та методи. Обстежено 54 пацієнтів (27 жінок, 27 чоловіків) з МС, ЦД 2-го типу та ІХС. Дослідження проводили в Львівському обласному державному клінічному лікувально-діагностичному ендокринологічному центрі та КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», КНП «5-та міська клінічна лікарня м. Львова». Хворих із МС поділено на 3 підгрупи залежно від наявності ЦД 2-го типу та ІХС. До першої підгрупи (2а) увійшло 18 пацієнтів з МС без ЦД 2-го типу та без ІХС, до другої (2b) — 18 осіб з МС із ЦД 2-го типу, до третьої (2c) — 18 осіб з МС, ЦД 2-го типу та ІХС. Контрольну групу становили 16 здорових осіб (чоловіків — 8, жінок — 8) із числа працівників КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги», КНП «5-та міська клінічна лікарня м. Львова». Пацієнтам визначали рівень альфа-дефензину, а також показники ліпідного спектра (рівень ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ)), досліджували кореляційні взаємозв’язки між вищевказаними величинами. Результати. У роботі досліджено рівень альфа-дефензину й показники ліпідного спектра у хворих на МС, ІХС і ЦД 2-го типу. Рівень альфа-дефензину в усіх досліджуваних пацієнтів з МС, як без ЦД 2-го типу та ІХС, так і з ЦД 2-го типу та ІХС (18,4 ± 0,89 нг/мл; 24,4 ± 1,2 нг/мл і 29,1 ± 1,1 нг/мл), був вірогідно підвищений і перевищував контрольні показники (3,72 ± 0,36 нг/мл) у 4,95; 6,56 і 7,82 раза (р < 0,05). Найвищими параметрами альфа-дефензину характеризувалась синтропічна патологія МС, ЦД 2-го типу та ІХС (29,1 ± 1,1 нг/мл), що вірогідно перевищувало показники групи МС із ЦД 2-го типу (24,4 ± 1,2 нг/мл) і групи МС без ЦД та ІХС (18,40 ± 0,89 нг/мл) (р < 0,05). Величини ХС ЛПВЩ у пацієнтів групи з МС (1,12 ± 0,08 нг/ мл), групи з МС і ЦД 2-го типу (1,01 ± 0,07 нг/ мл), з МС, ЦД 2-го типу та ІХС (0,95 ± 0,05 нг/мл) вірогідно знижені порівняно з параметрами групи здорових осіб (1,40 ± 0,14 нг/мл) (р < 0,5), проте вірогідної різниці між окремими підгрупами не виявлено (р > 0,5). Параметри ХС ЛПДНЩ були найвищими в пацієнтів із синтропічною патологією МС, ЦД 2-го типу та ІХС (1,32 ± 0,05 нг/мл) і вірогідно перевищували рівні ХС ЛПДНЩ як в осіб із МС із ЦД 2-го типу (0,87 ± 0,10 нг/мл), так і в пацієнтів із МС (0,73 ± 0,06 нг/мл) (р > 0,05). Проведено кореляційний аналіз між альфа-дефензином і показниками ліпідного обміну. Виявлено прямий сильний кореляційний зв’язок (r = 0,72; р < 0,5) між альфа-дефензином і ХС ЛПДНЩ у пацієнтів з МС. У хворих з МС із ЦД 2-го типу та ІХС також виявлено прямий сильний кореляційний зв’язок між альфа-дефензином і ХС ЛПДНЩ (r = 0,65; р < 0,5). У пацієнтів з МС і ЦД 2-го типу виявлено слабкий кореляційний зв’язок (r = 0,1; р < 0,5). Кореляційний аналіз між рівнями альфа-дефензину і ХС ЛПВЩ виявив лише наявність слабких кореляційних зв’язків (r = –0,15; r = –0,11; r = –0,16; р < 0,5). Висновки. Виявлено вірогідне підвищення рівня альфа-дефензину в пацієнтів за наявності МС, ЦД 2-го типу та ІХС. Величини ХС ЛПВЩ вірогідно знижені в усіх пацієнтів з МС незалежно від наявності чи відсутності ЦД 2-го типу та ІХС. Параметри ХС ЛПДНЩ залежно від наявності синтропічної патології були найвищими у пацієнтів з МС, ЦД 2-го типу та ІХС, вірогідно перевищували рівні ХС ЛПДНЩ як в осіб з МС із ЦД 2-го типу, так і в пацієнтів з МС. Встановлено кореляційні зв’язки між показниками альфа-дефензину і ХС ЛПДНЩ, особливо виражені за наявності ІХС і МС.

УДК 616.61:612.465.1:(547.495.9+577.112.386)]-076/-078

Хронічні хвороби нирок є незмінно важливою проблемою людства. Вчасна та точна діагностика хвороб нирок залишається важливим аспектом у боротьбі з їхньою хронізацією.

Швидкість клубочкової фільтрації є основним показником функції нирок. Зручний та надійний розрахунок швидкості клубочкової фільтрації відіграє важливу роль. Ця робота присвячена огляду джерел інформації щодо переваг розрахунку рівня швидкості клубочкової фільтрації в пацієнтів із нефрологічною патологією за допомогою цистатину С сироватки, як більш точного маркера діагностики, порівнюючи з креатиніном сироватки.

Отже, швидкість клубочкової фільтрації досі вважається найкращим показником визначення функції нирок. У клінічній практиці визначення швидкості клубочкової фільтрації на основі креатиніну є типовим методом оцінювання функції нирок у здорових людей та нефрологічних пацієнтів. Останнім часом дослідники та клініцисти усвідомили обмеження у використанні виключно креатиніну сироватки крові для оцінювання функції нирок, оскільки це може призвести до неточного визначення швидкості клубочкової фільтрації, особливо в популяцій з аномальним розподілом або ґенерацією м'язової маси. Для покращення якості та точності визначення швидкості клубочкової фільтрації запропоновано кілька нових біомаркерів, одним із яких є цистатин С, адже його визначення виявило чималу користь для оцінювання функції нирок у поєднанні з креатиніном.

Оскільки цистатин С ще не встановлений як загальновживаний маркер у клінічній практиці, біомаркер усе ще можна назвати досить новим показником, незважаючи на те, що після його відкриття вже минуло приблизно 30 років. Однак з моменту відкриття цистатин С набуває дедалі більшого значення в нефрології. Масштабні когортні дослідження продемонстрували додаткову цінність визначення швидкості клубочкової фільтрації з допомогою рівнянь на основі цистатину С сироватки або комбінованих рівнянь (креатинін і цистатин С) порівнюючи з рівняннями лише на основі креатиніну сироватки.