Репозитарій

УДК 378.147

У статті розглядається культурологічний підхід як загальнонауковий метод, що передбачає розуміння і дослідження об’єкта як культурного явища або процесу. Мета дослідження – схарактеризувати культурологічний підхід як особливу освітню діяльність в процесі підготовки майбутніх лікарів. Культурологічний підхід, як методологічне підгрунтя, розглядає особистість головним дієвим суб’єктом культури і розкриває єдність аксіологічного, діяльнісного та індивідуально-творчого аспектів культури і, відповідно, як загальнонауковий метод передбачає розуміння та пояснення досліджуваного об’єкта як культурного явища чи процесу. Культурологічний підхід також виступає як методологічна основа сучасної педагогічної науки і освіти. Тому методологічна основа культурологічного підходу передбачає використання феномена культури у якості стрижневого щодо пояснення явищ і процесів з наукової точки зору. Культурологічний підхід є методологічною основою та методом проєктування суб’єктно-орієнтованої освіти, що формулює трактування освіти як процес оволодіння культурою, спрямований на розвиток, цілісне перетворення особистості студента як суб’єкта, зміст освіти як узагальнену культуру, призначену для оволодіння, творчість та діалог як методи самореалізації та саморозвитку студентів медичної освіти. Культурологічний підхід відіграє важливу роль у становленні освітньої системи, адже нинішні умови вищої освіти відображають механізми, адекватні сучасному рівню культури й відповідають логіці культуровідповідності. Тому варто врахувати поліхронність культурного простору й актуалізувати культурологічний простір з метою забезпечення адекватності освітньої моделі ознакам постіндустріальної культури майбутнім медикам. Формування у студентів медиків ознак сучасної культури і здатності до саморозвитку й самоосвіти упродовж життя передбачає створення умов відкритого, поліваріативного освітнього простору в ЗВО.

The article highlights the culturological approach as a general scientific method which involves understanding and researching the object as a cultural phenomenon or process in higher medical educational institutions. The purpose of the article is to characterize the cultural approach as a special educational activity in the process of training future doctors. The culturological approach, as a methodological basis, considers personality as the main effective subject of culture and reveals the unity of axiological and individual-creative aspects of culture and, accordingly, as a general scientific method, it involves understanding and explaining the researched object as a cultural phenomenon or process. The culturological approach also acts as the methodological basis of modern pedagogical science and education. Therefore, the methodological basis of the culturological approach involves the use of the phenomenon of culture as a key factor in explaining phenomena and processes from a scientific point of view. The culturological approach plays an important role in the formation of the educational system, as modern conditions of higher medical education reflect mechanisms adequate to the current level of culture and correspond to the logic of cultural conformity. Therefore, it is worth taking into account polychronicity of the cultural space and actualizing it in order to ensure the adequacy of the educational model to the signs of post-industrial culture for future doctors. The formation of signs of modern culture and the ability for self-development and self-education throughout life in medical students involves the creation of conditions for an open, multivariate educational space in higher medical educational institutions. Consequently, the involvement of students in the process of professional education should be combined with the understanding of cultural values by future medical specialists.

УДК 618. 13 - 009. 7 - 036. 12 ] . 001. 36 (048. 8)

Хронічний тазовий біль – це стан, що визначається болем у тазовому відділі протягом більше шести місяців, який є досить сильним, щоб викликати функціональну інвалідність або потребувати лікування. Тазовий біль у жінок є складною медичною проблемою. Через безліч причин він створює складні фізичні та психічні проблеми зі здоровʼям для мільйонів жінок. Побічний вплив на сім’ю та суспільство є величезним, оскільки цим жінкам складно підтримувати якість життя, одночасно справляючись із своїм станом. Внаслідок цього на індивідуальному рівні хронічний тазовий біль часто призводить до років непрацездатності та страждань, із втратою роботи, сімейними розбіжностям у шлюбі та розлученням. Менеджмент хронічного тазового болю є серйозною проблемою як для лікарів, так і для пацієнтів. Коли біль стає хронічним станом, його складніше оцінити та лікувати. Пацієнти з хронічним тазовим болем часто мають кілька факторів, що сприяють їхньому болю. Тому пацієнтів слід обстежити як на гінекологічні, так і на негінекологічні захворювання, і може бути виявлено більше одного джерела болю. Ця складність жіночого тазового болю затримує та ускладнює діагностику. Затримки та неправильні діагнози призводять до значного розчарування пацієнтів та недовіри до лікарів. На жаль, це також призводить до значного прогресування стану тазового болю. Тут ми розглядаємо підхід до оцінки хронічного тазового болю у жінок. Важливо встановити довірчі відносини між пацієнтом і лікарем. При обстеженні пацієнтки з хронічним тазовим болем поглиблений анамнез і цілеспрямований фізикальний огляд можуть локалізувати причини болю. Незважаючи на обмеження, візуалізаційні та лабораторні дослідження можуть допомогти в диференціальній діагностиці та наступних кроках для інвазивної діагностики та лікування.

Chronic pelvic pain is a condition defined by pelvic pain for more than six months that is severe enough to cause functional disability or require treatment. Pelvic pain in women is a complex medical problem. For a variety of reasons, it creates complex physical and mental health problems for millions of women. The knock-on effect on the family and society is enormous, as these women struggle to maintain a quality of life while managing their condition. Management of chronic pelvic pain is a major challenge for both physicians and patients. When pain becomes a chronic condition, it is more difficult to assess and treat. Patients with chronic pelvic pain often have multiple factors contributing to their pain. Therefore, patients should be evaluated for both gynecologic and nongynecologic conditions, and more than one source of pain may be identified. This complexity of female pelvic pain delays and complicates diagnosis. Delays and misdiagnoses lead to significant patient frustration and mistrust of physicians. Unfortunately, this also leads to significant progression of the pelvic pain condition. Here we review an approach to the assessment of chronic pelvic pain in women. It is important to establish a relationship of trust between the patient and the doctor. When examining a patient with chronic pelvic pain, a thorough history and focused physical examination can localize the causes of the pain. Despite limitations, imaging and laboratory studies can aid in the differential diagnosis and next steps for invasive diagnosis and treatment.

УДК 616-005.6:616.98:578.834COV]:618.2/.3

Вступ. Тромботична мікроангіопатія в поєднанні із синдромом гіперкоагуляції в результаті перенесення коронавірусної інфекції може значно збільшити ризик розвитку таких ускладнень вагітності, як прееклампсія, плацентарна недостатність, гіпоксія плода, та, як наслідок, призвести до затримки внутрішньоутробного розвитку плода.

Мета дослідження – вивчити вплив перенесеної коронавірусної інфекції на показники системи гемостазу в різні триместри вагітності.

Методи дослідження. Обстежено 58 пацієнток віком 20–36 років, у яких настала бажана вагітність через 2–4 місяці після перенесення коронавірусної інфекції. Вагітних поділили на три групи залежно від ступеня тяжкості перенесеного захворювання: легкий (n=15), середній (n=25), тяжкий (n=18). Показники системи гемостазу визначали у відділенні клініко-діагностичної лабораторії КНП “Центральна міська лікарня” РМР.

Результати й обговорення. Одним із напрямів патологічного прояву коронавірусної інфекції є вплив на мікроциркуляторне русло і систему гемостазу. Максимальне підвищення рівня тромбоцитів спостерігали в третьому триместрі. Слід зазначити, що сума активних форм тромбоцитів і показник агрегації тромбоцитів протягом усього спостереження були найбільшими у групі жінок, які перенесли коронавірусну інфекцію в тяжкій формі. У контрольній групі частка пацієнток з порушеннями активності фібриногену становила 6,4 %, у 1-й – 7,3 %, у 2-й – 8,8 %, а в 3-й – 21,4 %. Найбільшу агрегацію тромбоцитів, що характеризує щільність згустку та зумовлена рівнем тромбоцитів і фібриногену, також відмічено у вагітних з тяжким перебігом коронавірусної інфекції, вона була на 14,7 % (р≤0,01) вищою порівняно з контрольною групою. Зазначимо, що в групі жінок, які перенесли коронавірусну інфекцію в тяжкій формі, протягом усієї вагітності зберігався найвищий рівень D-димеру: в першому триместрі – на 11,5 % (р≤0,01) більший порівняно із жінками контрольної групи, у другому – на 17,7 % (р≤0,01), у третьому – на 67,2 % (р≤0,01) відповідно.

Висновки. У жінок, які перехворіли на коронавірусну інфекцію, порушення в системі гемостазу зберігаються і через 4 місяці після одужання за відсутності клінічних симптомів. Ці порушення більш виражені при тяжкому перебізі захворювання, проте прямої залежності між ними не виявлено. 

Introduction. Thrombotic microangiopathy in combination with hypercoagulable syndrome as a result of a previous coronavirus infection can significantly increase the risk of pregnancy complications such as pre-eclampsia, placental insufficiency, fetal hypoxia and, as a result, lead to a delay in intrauterine development of the fetus.

The aim of the study – to investigate the effect of the transmitted coronavirus infection on the parameters of the hemostasis system in different trimesters of pregnancy.

Research Methods. 58 patients aged 20–36 years, who had a desired pregnancy 2–4 months after suffering a coronavirus infection, were examined. Pregnant women were divided into three groups depending on the severity of the disease: mild (n=15), moderate (n=25) and severe (n=18). Determination of hemostasis system indicators was carried out in the department of the clinical and diagnostic laboratory of the Rivne Central City Hospital.

Results and Discussion. One of the directions of the pathological manifestation of coronavirus infection is the effect on the microcirculatory channel and the hemostasis system. The maximum increase in platelets was observed in the third trimester. It should be noted that the sum of active forms of platelets and the index of platelet aggregation during the entire observation period were the highest in the group of women who suffered from severe coronavirus infection. In the control group, the share of patients with disorders of fibrinogen activity was 6.4 %, in the first group – 7.3 %, in the second – 8.8 %, and in the third – 21.4 %. The highest aggregation of platelets, which characterizes the density of the clot and is determined by the level of platelets and fibrinogen, was also observed in pregnant women with a severe course of coronavirus infection and was 14.7 % (р≤0.01) higher compared to the control group. It should be noted that the highest D-dimer level was maintained throughout pregnancy in the group of women who suffered from severe coronavirus infection: in the first trimester it was 11.5 % higher (р≤0.01) compared to the level of women in the control group; in the second trimester – by 17.7 (р≤0.01), in the third – by 67.2 (р≤0.01), respectively.

Conclusions. In women who had a coronavirus infection, disorders in the hemostasis system persist 4 months after recovery in the absence of clinical symptoms. These violations are more pronounced in the case of a severe course of the disease, but no direct relationship between them was found.

УДК 618.17/.5-036.1-02:618.13-089

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування безпліддя та профілактики перинатальної патології у жінок з порушенням репродуктивної функції внаслідок дисфункції яєчників на фоні різної генітальної захворюваності на підставі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних, лікувально профілактичних та реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних та репродуктивних технологій. Матеріали та методи. Дослідження були проведені у два етапи. На першому етапі було вивчено функціональний стан репродуктивної системи у 316 пацієнток з жіночим безпліддям (1-а група), що перенесли органозберігаючі операції на органах малого таза. Цих пацієнток було розподілено на 4 підгрупи з урахуванням варіанта наявної патології. На другому етапі проведено оцінювання клінічного перебігу вагітності і пологів у 129 (40,8%) із 316 пацієнток, прооперованих на першому етапі, які були також розподілені на 4 підгрупи. У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, ендоскопічні, ехографічні, доплерометричні, ендокрінологічні, морфологічні та статистичні. Результати. Органозберігаючі хірургічні втручання на органах малого таза у пацієнток репродуктивного віку, незалежно від нозології, протягом 6 міс викликають значні зменшення обсягу матки та обох яєчників, а також призводять до збільшення судинного опору і порушення колатеральної мережі на периферії яєчників із зменшенням об’єму периферичної тканини в 1,5 раза. Під час порівняння різних варіантів оперативних втручань стан фолікулярного пулу (більше після лапароскопічного оперативного втручання порівняно з лапаротомічним – на 33,7%; після використання біполярної електрохірургії порівняно з монополярною – на 25,3%). Ефективність проведеного оперативного втручання з подальшою реабілітацією репродуктивної функції становить 33,0%, при цьому частота використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) досягає 53,6%. При різній патології отримані наступні результати: у жінок з патологією яєчників вагітність настала у 31,4%, а рівень використання ДРТ становив 56,3%; при патології матки – 32,3% та 48,4%; при трубно-перитонеальному чинникові – 35,4% та 55,9%; за наявності спайкового процесу на фоні поєднаної патології – 29,3% та 81,8%. Заключення. Жінки, прооперовані з приводу різної генітальної патології в обсязі органозберігаючих операцій, входять до групи високого ризику щодо ефективності відновлення репродуктивної функції, а в подальшому і значної частоти перинатальної патології. Необхідно розробити поетапний підхід до ведення таких жінок, починаючи з якості оперативного втручання і закінчуючи тактикою ведення вагітності і пологів. Саме такий підхід дозволить знизити частоту репродуктивної та перинатальної патології у жінок групи високого ризику.

The objective: increase of efficiency of treatment of infertility and prophylaxis of perinatal pathology for women with violation of reproductive function as a result of disfunction of ovaries on a background different genital morbidity on the basis of improvement and introduction of algorithm of diagnostic, treatment-and-prophylactic and rehabilitation measures with the use of modern endoscopic and reproductive technologies. Materials and methods. Researches were conducted in two stages. On the first stage the functional state of the reproductive system was studied in 316 patients with female infertility (1th group), which carried organ-preserving operations on the organs of small pelvis. These patients were up-diffused on 4 sub-groups taking into account the variant of present pathology. On the second stage the evaluation of clinical motion of pregnancy and births is conducted in 129 (40,8%) from 316 patients, operated on the first stage, which were also up-diffused on 4 sub-groups. In the complex of the conducted researches were included clinical, endoscopic, echographic, doppler, endocrinology, morphological and statistical. Results. The patients of reproductive age have organ-preserving surgical interferences on the organs of small pelvis, regardless of nosology, during a 6 miss cause the considerable diminishing of volume of uterus and both ovaries, and also bring to the increase of vascular resistance violation over of collateral network on periphery of ovaries with diminishing of volume of peripheral fabric in 1,5 times. During comparison of different variants of operative interferences the state of follicle pool (anymore after laparoscopic operative interference by comparison to laparotomy – on 33,7%; after the use of bipolar electrosurgery by comparison to monoarctic – on 25,3%). Efficiency of the conducted operative interference with the subsequent rehabilitation of reproductive function is 33,0%, here frequency of the use of assisted reproductive technologies arrives at 53,6%. At different pathology it is got the followings results: for women with pathology of ovaries pregnancy came in 31,4%, and a level of the use of assisted reproductive technologies was 56,3%; at pathology of uterus – 32,3% and 48,4%; at pipe peritoneal to the factor – 35,4% and 55,9%; at presence of adhesive process on a background the united pathology – 29,3% and 81,8%. Conclusion. Women, operated concerning different genital pathology in the volume of organpreserving operations, are included in the group of high risk in relation to efficiency of proceeding in a reproductive function, and in future and considerable frequency of perinatal pathology. It is necessary to develop stage-by-stage going near the conduct of such women, beginning from quality of operative interference and concluding tactic of conduct of pregnancy and births. Just the same approach will allow to reduce frequency of reproductive and perinatal pathology for the women of group of high risk.

В рейтингу пріоритетів державної політики в контексті забезпечення соціально-економічного розвитку України системі охорони здоров’я належить одна з чільних позицій, як такій, що забезпечує збереження і зміцнення здоров’я населення, а відтак – продовження тривалості працездатного віку та періоду активного довголіття. Відповідно до Конституції України, забезпечення здоров’я нації належить до проблем, що повинні вирішуватися в тісному зв’язку державної політики з органами місцевого самоврядування та населенням. 
Саме тому якість медичної допомоги слід розглядати водночас і як цільову функцію, і як критерій діяльності системи охорони здоров’я. З цієї точки зору особливої ваги для управління сферою надання медичних послуг набирає не лише збалансований розрахунок її потреб, але й створення механізмів ефективного функціонування, що забезпечить надання якісних медичних послуг населенню в цілому.
  Особлива роль у розвитку принципово нових напрямків організації надання медичної допомоги населенню сьогодні відводиться прогресу в цифрових, а також інформаційних та телекомунікаційних технологіях. Тому до пріоритетних напрямів розвитку системи охорони здоров’я сьогодні належить створення єдиного медичного інформаційного простору, який забезпечить прийняття ефективних рішень на всіх рівнях, тісну взаємодію системи охорони здоров’я та медичної науки, планування наукових медичних досліджень залежно від потреб системи охорони здоров’я, активне втілення наукових результатів у медичну практику, а також цілеспрямовану підготовку фахівців різних галузей медицини, здатних забезпечити впровадження та широке практичне застосування наукових досягнень у практику.

Створення системи єдиного медичного простору дасть змогу медичним закладам налагодити ефективний облік діяльності, забезпечить сучасний рівень менеджменту, своєчасне отримання інформації щодо передових досягнень в галузі медичної науки, а також дозволить використовувати всю медичну інформацію стосовно кожного пацієнта, яка була отримана і збережена впродовж тривалого часу (в перспективі – від народження і впродовж усього життя). Це значно спростить і, одночасно, максимально оптимізує надання якісної медичної допомоги, дозволить удосконалити існуючі та розпрацюватинові ефективні методи профілактики, ранньої діагностики та лікування низки хвороб. Інформатизація охорони здоров’я сьогодні передусім має на меті використання інформаційних технологій (ІТ), які дозволяють забезпечити швидке цільове отримання значного об’єму інформації, необхідної для надання медичних послуг на всіх етапах та рівнях медичного супроводу пацієнта: від первинної медичної допомоги до надання телемедичних консультацій безпосередньо в операційній, обрання протезної техніки та реабілітаційних заходів.
Впровадження ІТ у медичну сферу забезпечує значну економію часу, зменшення витрат на надання медичної допомоги, підвищення її якості та ефективності роботи медичного персоналу, а відтак – зростання рентабельності медичних закладів.

Сьогодні без використання цифрових технологій складно уявити функціонування різних напрямків медицини та пов’язаних з нею галузей. 
Цифрові технології задіяні практично у всіх аспектах медичних, фармацевтичних, медико-соціальних, медико-профілактичних послуг, навчальних та наукових процесах. Заклади вищої медичної освіти активно використовують цифрові інноваційні технології для оптимізації навчального процесу, а в умовах тотального карантину ці технології лягли в основу розпрацювання платформ для дистанційного навчання студентів та контролю рівня їх підготовки. Дорожньою картою реформування медичної галузі у напрямку реалізації принципово нового підходу до розвитку вітчизняної системи охорони здоров’я сьогодні є національний проект «Здорова нація». 
Основні її засади ґрунтуються на результатах багаторічних досліджень щодо особливостей формування та функціонування системи надання якісних соціальних послуг, у т.ч. медичних, впроваджених як вітчизняними, так і закордонними вченими. Результати численних сучасних досліджень переконливо свідчать, що ключову роль у збереженні та зміцненні здоров’я населення, поліпшенні демографічної ситуації, підвищенні якості й ефективності медико-санітарної допомоги, забезпеченні прав громадян на охорону здоров’я відіграє впровадження інформаційних технологій у роботу даної галузі. Інформатизація сфери охорони здоров’я передбачає кілька напрямків – створення інформаційно-аналітичної системи ведення державних реєстрів, нормативно-довідкового забезпечення в галузі охорони здоров’я –інформаційної системи персоніфікованого обліку надання медичної допомоги; забезпечення інформаційної підтримки процесу надання первинної медичної допомоги, лікувально-діагностичного процесу, в тому числі на основі забезпечення широкого доступу медичних працівників до нормативно-довідкової інформації, необхідної для професійної діяльності і, безумовно, створення і втілення автоматизованої системи ведення медичної карти пацієнта в електронному вигляді.
Проте численні джерела літератури свідчать про наявність цілої низки проблем, зумовлених неналежною ефективністю механізмів функціонування сфери охорони здоров’я та підтверджують необхідність її модернізації для подолання існуючих проблем та підвищення її ефективності.
Метою нашої роботи стало дослідження напрямків використання інформаційних технологій в роботі медичних закладів та з’ясування можливостей сприяння ефективному вирішенню завдань з надання якісної медичної допомоги населенню з їх застосуванням. Для досягнення поставленої мети нами було використано методи системного підходу і системного аналізу що дозволило комплексно дослідити визначені предмети та процеси; окреслити підходи до виявлення і аналізу проблем, а також запропонувати шляхи їх вирішення; Застосування методу процесного підходу дало можливість дослідження різних видів діяльності, що відбуваються в системі з метою забезпечення якості медичних послуг; вивчення ефективності лікувальних і діагностичних заходів, впровадження та функціонування медичних інформаційних систем. Результати проведеного дослідження мають практичне значення як для працівників керівної ланки закладів охорони здоров’я, так і для практичних лікарів медичних закладів різного рівня та спеціалізації. 
Проведений аналіз можливих напрямків використання інформаційних технологій в роботі медичних закладів засвідчує можливість підвищення ефективності надання якісної медичної допомоги населенню шляхом запровадження автоматизованої системи реєстрації, електронних баз даних та ведення електронної документації в медичних закладах; надання медичних послуг з використанням цифрових діагностичних пристроїв та лабораторної техніки в контексті централізації та запровадження єдиної електронної бази. Важливою з практичної точки зору щодо ефективності використання медичних інформаційних систем. для удосконалення профілактичних, діагностичних та лікувальних заходів є можливість прийняття управлінських рішень, що ґрунтуються на засадах доказової медицини.