Дослідження структурних змін органів і тканин за умов цукрового діабету є однією з актуальних проблем сучасної медицини. За даними ВООЗ, у всіх країнах світу кількість хворих цукровим діабетом перевищує 175 млн. За експертною оцінкою поширення цього захворювання до 2025 року становитиме близько 300 млн. людей. В Україні офіційно зареєстровано понад 1 млн. хворих на цукровий діабет. ВООЗ визнала дане захворювання неінфекційною епідемією. Різке зростання розповсюдженості цукрового діабету вимагає докладного вивчення даної проблеми.
Встановлено, що поширеність цукрового діабету зростає серед населення країн світу в залежності від регіону, рівня економічного розвитку країни, статі та віку. Так, за висновками IDF спостерігається тенденція найбільшого розповсюдження діабету серед урбанізованого (міського) працездатного населення країн, що розвиваються, у осіб віком 40–59 років приблизно однаково як чоловічої, так і жіночої статі. Цукровий діабет 2-го типу (ЦД 2-го типу) – важке прогресуюче хронічне захворювання, яке представляє собою незалежний фактор ризику розвитку серцевої недостатності (СН) і серцевосудинних ускладнень. В XXI ст. неухильне зростання ЦД 2-го типу і частоти його серйозних наслідків викликає велику тривогу світової медичної спільноти.Вибраний напрямок дослідження є частиною планової наукової роботи кафедри нормальної анатомії «Структура органів та їх кровоносного русла в онтогенезі, під дією лазерного опромінення та фармацевтичних засобів, при порушеннях кровопостачання, реконструктивних операціях та цукровому діабеті», номер державної реєстрації 0110U001854, яка виконується у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького згідно з державним планом та програмою протягом 2009 – 2014 років.
Використання експериментальних тварин із метою вивчення в динаміці морфологічних змін вимагає глибоких знань вихідних показників будови досліджуваного об’єкта в нормі. У наукових вітчизняних і зарубіжних медичних публікаціях приділяється велике значення дослідженню сітківки в нормі та процесам зміни її структурної реорганізації за умов впливу різних нозологій. Беручи до уваги складність будови сітківки та її роль у здобутті інформації з оточуючого середовища, важливо розуміти особливості її пошарової організації з метою створення морфологічного субстрату для подальшого проведення співставлення експериментального матеріалу і порівняння його з вихідними показниками норми та результатами, отриманими на різних термінах протікання експериментально відтвореної патології.
Мета дослідження: з’ясувати особливості пошарової будови клітинних елементів сітківки на ультраструктурному рівні в нормі. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження слугували статевозрілі, безпородні щурі – 10 самців, маса кожного – 160,0 г, вік – 4-5 місяців. Перед забором матеріалу дослідної ділянки тварину виводили з експерименту за допомогою діетилового ефіру. Як матеріал для ультраструктурного дослідження використали очні яблука щурів. Ультраструктурні препарати готували за загальноприйнятою методикою. У результаті проведеного нами дослідження сітківки інтактної групи тварин її шари зберігали чітку стратифікаційну архітектоніку. Шар пігментного епітелію локалізується на мембрані Бруха, судини хоріоідеї містять поодинокі еритроцити та плазму крові. Ядра пігментного епітелію збережені, базальні складки плазмолеми чітко контуровані. Дрібні фагосоми розташовуються в цитоплазмі пігментного епітелію в один або два ряди. Апікальні мікроворсинки пігментного епітелію збережені, міжфоторецепторний простір герметичний. Мембранні диски зовнішніх сегментів паличок чітко контуровані. Цитоплазматичний перешийок між зовнішніми та внутрішніми сегментами фоторецепторів цілісний. Зовнішня погранична мембрана інтенсивноосміофільна, збережена. Ядра фоторецепторів у зовнішньому ядерному шарі чітко контуровані. Синаптична зона зовнішнього сітчастого шару містить синаптичні мембрани та синаптичні везикули. У внутрішньому ядерному шарі розташовуються ядра горизонтальних і біполярних клітин, ядра клітин Мюллера та ядра амакринових клітин. Просвіти судин внутрішнього сітчастого шару не розширені, містять поодинокі еритроцити. Ядра та перикаріони гангліонарних клітин розташовуються в один або два ряди. Цитоплазматичні структури великих ганглоінарних клітин збережені.
It is a well-known fact that teeth extraction induces significant dimensional changes of the alveolar ridge [1, 2, 10]. From the point of view of conventional 2-stage implantation this situation requires grafting of the alveolar sockets before implants placement. Nowadays a variety of materials of different origin are present on the market for appropriate bone substitution (synthetic scaffolds: HA, TCP, Bioglass, coral minerals; Ceramic xenografts: Bio-Oss®, Cerabone®ȎOORJHQLF bone (demineralized, lyophilized); ȎXWRJHQLF ERQH FDQFHOORXV FRUWLFDO etc. The expectations of conventional implantologists from grafting procedure are as following: superior results, higher aesthetics, long term predictability, significantly higher success rate, faster healing etc. [18]. But, being honest, the same results are desirable from the point of view of immediate 1-stage implantation and immediate loading as well... Although the concept of immediate implantation and loading requires no bone substitution, even of fresh extraction sockets, because it relies on natural bone healing under the influence of immedi ate loading, the lack of grafting sometimes leads to inappropriate aesthetic results especially in the aesthetically significant areas as frontal maxilla or mandible. The introduction of platelet-rich fibrin (PRF) and autologous dentin (AD) as a grafting material in maxillofacial surgery and implantology drastically changed the attitude of implantologists to bone substitution and made immediate implantation procedure more predictable [3, 4, 5, 11, 13, 15, 16, 17]. Taking into account that immediate implantation and loading, especially in form of Strategic Implant® approach, is associated with multiple teeth extractions, the use of these extracted teeth in combination with PRF as a grafting material can be a superior technique which provides higher aesthetic and functional results. The aim of this work was to study the effectiveness of AD-PRF composition in immediate implantation and loading in the aesthetically crucial areas.
Manifestation of traumatic disorders is often chracterised by reorganization or ossifcation of the TMJ hematoma, while the use of conservative therapy after TMJ traumatic injuries is often ineffective. The purpose of the preswent work was to study the effectiveness of arthrocentesis in the complex treatment of post-traumatic temporomandibular disorders. 24 patients with a history of mandibular condylar fractures underwent CT, ultrasound and MRI. TMJ arthrocentesis was performed under local anesthesia. After osteosynthesis, the number of patients with stage III according to Wilkes was up to 58.33% while, after splinting- 33.33%. The control ultrasound and MRI carried out 3-6 months after arthrocentesis showed no signs of hemarthrosis in 84.61% of patients with intra-articular disorders of the second degree, and also in 72.72% of patients with internal disorders of the third degree, the position and function of the articular disc being restored. Arthrocentesis with TMJ lavage is a minimally invasive surgical manipulation that has proven useful in temporomandibular disorders of traumatic origin, in particular after fractures of the articular process of the mandible.
Introduction. The main purpose of this research was to study the effectiveness of local fbrinolytic therapy in the rehabilitation of patients with traumatic injuries of the zygomatic-orbital complex. Materials and methods. Patients in the control group (15 persons) received in the postoperative period standard antibiotic therapy, and analgesic, antiinflammatory and anti-edematous therapy. Patients in the main group (17) received into the parabulbar tissues an additional injection of „Hemase” 5000 ME once a day, for 4-5 days. The effectiveness of the treatment was compared by determining the state of microcirculation, sensory sensitivity and level of enolase in the venous blood. Results and discussion. The general conjunctival index in the control group was 18.9 ± 1.2 points on the 7th day and 16.1 ± 1.8 points on the 14th day, and 15.7 ± 1.0 (p <0.05) and 11.7 ± 1.1 points (p <0.05), respectively, in the experimental one. The threshold of electrical excitability of the infraorbital nerve in patients of the control group on the 7th day was 68.4 ± 5.2 μA, while in the main one - 48.1 ± 5.3 μA (p <0,05). On day 14, the difference in the excitability threshold was even more pronounced: in the control - 52.9 ± 4.8 μA, in the main group- 33.2 ± 3.4 μA (p <0.05), with the index on the healthy side at 27.1 ± 1.9 μA. It was also found out that, in the control group, the level of enolase on both the 7th and 14th day exceeded the values obtained during the examination of patients in the main group: 24.5 ± 1.5 ng/ml to 19 , 4 ± 1.3 ng/ ml and 15.6 ± 1.4 ng/ml to 15.1 ± 1.5 ng/ml. Conclusions. The obtained data allowed stating that application of the proposed course of postoperative rehabilitation helps restore the conduction of nerve trunks, has an anti-edematous effect on the soft tissues of the infraorbital area and improves the hemodynamics of the suborbital artery and vein.