УДК: 615.246.1:614.271].001.26

Чухрай Ірина Любомирівна. Оптимізація фармацевтичного забезпечення пробіотикам : дис. ... канд. фарм. наук. : [спец.] 15.00.01, 22 / І. Л. Чухрай. - Львів, 2021. - 245 с. - Бібліогр.: с. 177-207 (251 назва).

Чухрай І.Л. Оптимізація фармацевтичного забезпечення пробіотиками. Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фармацевтичних наук за спеціальністю 15.00.01 – технологія ліків, організація фармацевтичної справи та судова фармація. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2021.
Досліджено асортимент пробіотиків (ПБ), зареєстрованих станом на 01.01.2020 р. в Україні, охарактеризовано його структуру та порівняно з аналогічним сегментом ринку Республіки Польща та Республіки Білорусь.
Проаналізовано цінові характеристики ринку ПБ України, порівняно економічну доступність ПБ в Україні та Польщі.
Вивчено бази даних доказової медицини щодо ефективності та безпеки застосування ПБ. Встановлено патології, при яких рекомендоване застосування ПБ за медико-технологічними документами. Проаналізовано динаміку
оновлення асортименту ПБ у Державному формулярі лікарських засобів першого-дванадцятого випусків. Досліджено та порівняно інформативність електронних ресурсів про лікарські засоби та дієтичні добавки з ПБ.
Проведено експертну оцінку ПБ за наступними параметрами: ефективність, безпечність, частота призначення, група VEN (життєво важливі, необхідні та другорядні) та попит. Сформовано рейтинговий список ПБ. Розроблено комп’ютерну програму для спрощення системи вибору оптимального ПБ за заданими параметрами.
Опрацьовано модель оптимізації фармацевтичного забезпечення ПБ.

УДК 615:061]:614.2(477):346.1:37.011

Панькевич Остап Богданович. Наукове проєктування ефективного механізму регулювання і саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / О. Б. Панькевич. - Львів, 2020. - 182 с. - Бібліогр.: с. 124-144 (189 назв).

Панькевич О. Б. Наукове проєктування ефективного механізму регулювання і саморегулювання фармацевтичної діяльності в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» (22 «Охорона здоров‟я»). – Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2020.
Дисертаційна робота присвячена проєктуванню ефективного механізму поєднання державного регулювання та саморегулювання фармацевтичної
діяльності в Україні.
Фармацевтичний ринок є соціально хворобливою сферою цивільних відносин, пов'язаною з необхідністю забезпечення не тільки якості, але й
доступності лікарських засобів та фармацевтичних послуг для населення, тому у формуванні систем регулювання цього ринку слід виходити з принципу пропорційного поєднання регулювання та саморегулювання фармацевтичної діяльності.
Аналіз сучасного стану законодавчої та нормативно-правової бази щодо саморегулювання показав, що на сьогодні немає комплексного Закону
України, який би слугував цілісною правовою основою для ефективного функціонування саморегулівних організацій. Законодавцем спорадично
здійснюються спроби врегулювання даного питання, що підтверджують два проєкти Закону України «Про саморегулювання господарської та професійної діяльності» зареєстровані за № 2613 від 17.12.2019 р. та № 4221 від 15.10.2020 р., жоден з яких не прийнятий Верховною Радою України, що як наслідок, призводить до розрізнення підходів до здійснення саморегулювання у різних сферах. З‟ясовано, що попри відсутність уніфікованих норм щодо саморегулювання господарської та/або професійної діяльності, воно здійснюється на ринку фінансових послуг та його сегментів, у сфері землеустрою, архітектурної 3  діяльності оцінювачів, адвокатів, нотаріусів, аудиторів та ін., окрім цього окремими нормативно-правовими актами передбачено доцільність впровадження саморегулювання в інформаційній та в аграрній сфері, а також у сфері туризму та курортів. 

УДК 579.262 : (547.789 + 615.276.1)] - 092. 9

 Руминська Тетяна Миколаївна. Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4-тіазолідинону та нестироїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус лабораторних тварин :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 091, 09 /  Т. М. Руминська. - Львів, 2024. - 214 с. - Бібліогр.: с. 160-200 (290 назв).

Протизапальні й протимікробні властивості похідного 4- тіазолідинону та
нестероїдного протизапального препарату та їхній вплив на мікроекологічний та біохімічний статус
лабораторних тварин. — Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття
ступеня доктора філософії за спеціальністю 091 Біологія (09-Біологія). — Інститут біології тварин НААН,
Львів, 2024. У представленій дисертаційній роботі вперше досліджувалась новосинтезована похідна
4-тіазолідинону (5Z)-5-[(1,3-Дифенілпіразол-4-іл) метилен]тіазолідин-2,4-діон — сполука Les-6490.
Досліджено її токсичні, протизапальні та антимікробні властивості, а також проведено порівняльне
дослідження впливу сполуки Les-6490 та протизапального препарату — німесуліду на альтерацію
кишкового мікробіому та окремих представників кишкової мікробіоти. Вивчення антибактеріальної та
протигрибкової дії сполук проводилось методом дифузії в агар та методом серійних розведень in
vitro. Експерименти in vivo виконували на лабораторних щурах, які були розділені на наступні групи:
контрольна група; група з місцевим запальним процесом у тканинах стопи, індукованим ад’ювантом
Фрейнда; групи здорових тварин та тварин із запаленням, у яких досліджували дію сполуки Les-6490
та німесуліду. У роботі застосовано мікробіологічні, гематологічні та біохімічні методи. Проведено
аналіз складу бактеріальних геномів кишкового каналу щурів за допомогою секвенування 16s рРНК з
наступним генеруванням операційних таксономічних одиниць та ідентифікацією одержаних таксонів
різних рівнів — від Filum (тип) до Species (вид). Отримані результати свідчать про те, що досліджувана
речовина може бути віднесена до малотоксичних препаратів, ЛД50 сполуки для мишей становить
910,0 ±57,0 мг/кг (4 клас токсичності), і є придатною для використання у біологічних експериментах. 3
Встановлено, що сполука Les-6490 проявила протизапальні властивості, затримуючи розвиток
клінічних і біометричних проявів запального процесу у стопі та зменшуючи нейтрофільний
лейкоцитоз. При цьому спостерігалися ефекти, що перевищували протизапальний вплив препарату
порівняння - німесуліду. У ході експерименту не виявлено впливу сполуки Les-6490 на основні
біохімічні показники крові та рівень трансаміназ, що свідчить про відсутність токсичного впливу на
функцію печінки в умовах проведення досліджень. Встановлено, що при запальному процесі на тлі
введення досліджуваної сполуки Les-6490 у щурів не виявляються зміни вмісту загального протеїну,
концентрації сечовини та креатиніну порівняно з контролем, проте спостерігається зниження вмісту
альбуміну. Поза тим препарат порівняння (німесулід) викликав зниження кількісного рівня загального
протеїну, альбуміну та сечовини. При дослідженні рівня холестеролу та тригліцеридів виявлено
зниження вмісту показників ліпідного обміну у всіх групах тварин у порівнянні з контролем. Особливо
виражене зниження цих показників зафіксовано в крові тварин дослідних груп, що одержували
сполуку Les-6490 на тлі індукованого запалення. Експериментально підтверджено також зниження
кількості неорганічних фосфатів та кальцій-іонів на тлі запального процесу. Встановлено коригуючий
вплив досліджуваних речовин на показники порушень мінерального обміну, проте більш виражений
ефект спостерігався при дії на тварин сполуки Les-6490. За результатами скринінга 22 похідних 4-
тіазолідинонів, встановлено, що сполука Les- 6490 проявила найбільш виражені антимікробні
властивості. Для вивчення антимікробноїдії в якості тест-мікроорганізмів використано музейні штами
та клінічні ізоляти грамнегативних бактерій родини Enterobacteriaceae: Proteus vulgaris No152,
Pseudomonas aeruginosa ATCC 10145, Klebsiella pneumoniae 189, Raoultella terrigena ATCC 33257, а
також представник родини Vibrionaceae, роду Aeromonas — Aeromonas hydrophila N196. 4 Вивчено
дію сполуки Les-6490 на грампозитивні мікроорганізми — Streptococcus agalactiae ATCC 13813,
Staphylococcus еpidermidis ATCC 12228, Staphylococcus aureus ATCC 25923 (резистентний до
пеніцилінів), Staphylococcus aureus N23, Lactobacillus fermentum (пробіотичний штам). Протигрибкові
ж властивості сполуки Les-6490 досліджено на штамах одноклітинних грибів Candida albicans ATCC
885-653, Candida albicans N67, Saccharomyces cerevisiae N62. Виявлено помірну та вибіркову
антимікробну дію сполуки Les-6490 на стафілококи, при цьому не спостерігалось впливу на
лактобактерії та γ- протеобактерії. Протигрибкова дія проявлялась на рівні мінімальної інгібуючої
концентрації контрольного препарату — клотримазолу, а саме до Saccharomyces cerevisiae N62. При дослідженні впливу сполуки Les-6490 на біоплівкові форми клінічних штамів S. aureus subsp. та L.
fermentum статистично значущих змін оптичної щільності не помічено. Проведене бактеріологічне
дослідження показало зміни стану мікробіому кишкового біотопу щурів під впливом досліджуваних
речовин. Виявлено зниження кількості протеобактерій та лактобактерій при використанні німесуліду, а також збільшення кількості Bifidobacterium при використанні сполуки Les-6490, що вказує на
потенційну здатність Les-6490 відновлювати баланс кишкової мікробіоти. При аналізі метагеномних
даних кишкового каналу щурів, в групі тварин, котра отримувала сполуку Les-6490, виявлено високий вміст бактерій роду Helicobacter. Важливо зазначити, що в групах, які також отримували сполуку Les-
6490, не виявлено прокаріотів роду Treponema. Це може свідчити про протитрепонемну дію цієї сполуки. Слід також зауважити, що сполука суттєво вплинула на підвищення рівня протизапальних мікроорганізмів, таких як Blautia, Faecalibacterium prausnitzii, Succivibrionaceae та Coriobacteriales. 5 За генотипом у дослідженні ідентифіковано окремі види — F.prausnitzii, L. johnsonii, L. reuteri. Вказані таксони населяють кишковий канал людини й тварин, проявляють протизапальну дію, продукують такі важливі метаболіти як коротколанцюгові жирні кислоти (бутират), а також їх використовують як пробіотичні препарати. Метагеномним аналізом із застосуванням статистичних методів мікробіологічної екогеноміки — визначення кривої біорізноманіття, індексів оцінки охоплення на основі чисельності (АСЕ– Abundance-based coverage estimators), графіків «цілого дерева» — встановлено зростання альфарізноманіття більш за дії сполуки Les-6490, ніж при застосуванні
препарату порівняння німесуліду. Виявлено наростання бета-різноманіття мікробіомів у групах тварин, що одержували сполуку Les-6490 на основі методів аналізу головних компонентів з кластерним перетворенням, несиметричного багатовимірного шкалювання, процедури перестановки з кількома відповідями. На основі результатів досліджень із застосуванням t-тестового аналізу таксонів різних рівнів, а також методів метагеноміки, виявлено статистично значущу різницю

УДК: 616.89-008.441.1-06:(616.89-02:613.861.3+616.8-008.615.1)]-036

Березюк Олег Романович. Клінічне значення психопатологічного феномену власної неповноцінності у формуванні та перебігу посттравматичного стресового розладу
 :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / О. Р. Березюк. - Львів, 2024. - 191 с. - Бібліогр.: с. 145-167 (209 назв).

Комплексним дослідженням вирішено важливе науково-практичне завдання оцінки клініко -психопатологічних проявів феномену власної
неповноцінності як валідного предиктора формування та перебігу ПТСР у пацієнтів-чоловіків з перенесеною бойовою психічною травмою, що дозволить проводити своєчасну ефективну діагностику та якісне лікування таких пацієнтів.
1. Проведений аналіз міжнародних та вітчизняних наукових джерел засвідчив актуальність дослідження асоціацій феномену власної
неповноцінності, що дозволяє суттєво розширити та поглибити клінічну кваліфікацію досліджуваних психічних розладів, а також сприяти
конструктивному розвитку оздоровчих ресурсів особистості.
2. Досліджено прояви феномену власної неповноцінності/надцінності (ФВН) у структурі ПТСР і, зокрема, його компонентів – рівня самоефективності та самооцінки, що набуває особливої вагомості у сучасних травматичних умовах клінічної видозміни коморбідних депресивних та тривожних розладів, а також і відповідних проявів особистісної дезадаптації.
3. У роботі здійснено переклад українською мовою та проведено валідизацію усіх складових опитувальника ПІПН з його україномовними описовими прикметниками; при цьому загальні показники альфи Кронбаха склали 0,85 – для шкали сімейної оцінки, і 0,80 – для шкали самооцінки, що засвідчує високий ступінь валідності та надійності україномовного перекладу шкали ПІПН; пілотне ж тестування перекладеного опитувальника та повторний ре-тест показали високу валідність на надійність (validity) опитувальника ПІПН
загалом.
4. На рівні загальної популяції у більшості анкетованих – 81,86±1,56 % – встановлено відсутність феномену зміненої самооцінки (Norma), тоді як у 11,11±1,27 % респондентів виявлено підвищений індекс надцінності (index of superiority), і лише у 7,03±1,03 % – індекс неповноцінності (index of inferiority) 142 ФВН.
4.1 При цьому, анкетовані з виявленим індексом надцінності (index of superiority) ФВН, мали достовірно (р<0,05) найменші медіанні значення самоефективності (28 [25; 32] балів), самооцінки (18 [15,75;22] балів) добросовісності (5,00±1,26 балів) та емоційної стабільності (3,90±1,58 балів), найбільші медіанні значення балів – за шкалою тривоги Бека (8,5 [5; 16,3] балів) та за шкалою депресії (10 [6; 15] балів).
5. У чоловіків з ПТСР, які перенесли бойову психічну травму, виявлено наступні особливості:
5.1. Загальна сума балів згідно шкали PCL-5 є достовірно більшою (р=0,04) для пацієнтів, які мали будь-який прояв феномену зміненої самооцінки (індекс неповноцінності + індекс надцінності) – 66,00 [63,00; 69,50] балів, порівняно з пацієнтами із відсутнім феноменом зміненої самооцінки, де цей показник становив 59,00 [51,50; 64,75] балів.
5.2. Згідно з опитувальником загальної самоефективності Шварцера і Єрусалима, у 100% чоловіків з будь-якими проявами феномену зміненої самооцінки (сукупний ФВН = індекс неповноцінності + індекс надцінності) виявлено рівень самоефективності на рівні «нижче середнього», що достовірно (р=0,03) перевищує такий рівень самоефективності («нижче середнього») серед чоловіків, у яких феномен зміненої самооцінки відсутній – 32,00% [19,92-45,45]) пацієнтів.
5.3. Чоловіки з ПТСР та з будь-якими проявами феномену зміненої самооцінки достовірно (p=0,04) відрізнялись від чоловіків з відсутнім
феноменом зміненої самооцінки за показником важкості депресії, вимірюваним за шкалою депресій Бека: рівень депресії у чоловіків з індексом надцінності ФВН становив 36,00 [27,75; 44,25] балів, у чоловіків з індексом неповноцінності ФВН – 38,00 [32,50; 43,00] балів (показники «важкої депресії), коли ж у чоловіків з відсутнім феноменом зміненої самооцінки рівень депресії був найнижчим (23,00
[18,25; 31,75] балів), що відповідало рівню «середня депресія».
5.4. Згідно з даними кореляційного аналізу встановлено, що високі рівні 143 депресії поєднуються з низькими балами самооцінки (r=-0,64; p<0,05) та самоефективності (r=-0,46; p<0,05), а також з високими балами загальної тривожності згідно з опитувальником Бека (r = 0,65; p<0,05) та з високими балами опитувальника PCL-5 (r = 0,56; p<0,05); водночас високі бали шкали тривожності Бека достовірно поєднувались з високими балами опитувальника PCL-5 (r = 0,40; p<0,05).
6. У чоловіків, які перенесли бойову психічну травму, розвиток ПТСР провокують три наступні фактори:

1) відсутність феномену зміненої самооцінки
2) високі бали згідно опитувальників PHQ-9 та 3) високі бали за шкалою GAD-7.
Таким чином, наявність Superiority або Inferiority ФВН матиме запобіжний вплив на появу ПТСР. Також з’ясовано, що наявність Superiority впливатиме на розвиток симптомів інтрузії ПТСР (критерій В), тоді як наявність Inferiority – на появу негативних думок та емоцій (критерій D) та на появу надмірної реактивності (критерій Е у структурі ПТСР). Прогностично несприятливими на появу окремих критеріїв у структурі ПТСР є низькі бали самооцінки, високий рівень тривожності згідно з опитувальником Бека, відкритість новому досвіду з опитувальника ТІРІ, високі бали згідно з опитувальниками PHQ-9 та GAD-7, а також старший вік чоловіків,
які перенесли бойову психічну травму.
7. Результати, отримані у роботі, показують, що інтеграція шкал для вимірювання почуття неповноцінності, самооцінки та самоефективності, а саме: шкали ПІПН (Comparative Feeling of Inferiority Index – CFII), шкали самооцінки Розенберга, та шкали загальної самоефективності Шварцера і Єрусалима, – дозволяє суттєво удосконалити діагностичний алгоритм для ПТСР, а також адаптувати лікування до унікальних потреб пацієнта та потенційно вплинути на покращення результатів терапії.
8. Для мінімізації впливу феномену власної неповноцінності на розвиток симптоматики ПТСР визначено рекомендації для п’яти терапевтичних алгоритмів з виокремленням специфічних мішеней психотерапевтичних інтервенцій:

1) когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);

2) схемна терапія;

3)терапія прийняття та відповідальності (Acceptance and Commitment Therapy – ACT);

4) десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей (Eye Movement Desensitization and Reprocessing – EMDR); 5) адлеріанська психотерапія.
Використання цих психотерапевтичних методів дозволить розробляти більш персоналізовані та ефективні плани лікування, потенційно покращуючи ментальне здоров’я пацієнтів

УДК : 579.864.017:579.26:[579.61:616-092].041/.042

Лаврик Галина Стефанівна. Характеристика біологічних властивостей лактобацил за взаємодії з автохтонною і патогенною мікробіотою in vivo та in vitro : дис. ... канд. біол. наук : [спец.] 03.00.07 / Г. С. Лаврик. - Львів, 2020. - 193 с. - Бібліогр.: с. 155-186 (333 назви).

Встановлено здатність пробіотичного штаму L. рlantarum 8R-A3 в умовах in vitro до біоплівкоутворення, а також показано набуття здатності лактобацил до росту на глюкозному агарі (1%) за аеробних умов після виділення їх зі змішаних культур з біоплівкоутворювальними стафілококами; виявлено
незворотні зміни ультраструктури біоплівкоутворювальних стафілококів, спричинені активністю пробіотичних штамів лактобацил, тоді як індигенні лактобацили індукували перехід стафілококів у стан спокою; виявлено, що
антагоністична активність лактобацил індукується біоплівкоутворювальними стафілококами; встановлено в експерименті за умов антибіотикоасоційованого дисбактеріозу високу ефективність застосування біокорегуючих препаратів для відновлення лактобацилярної мікробіоти, а відновлення вихідних кількісних рівнів індигенної нормобіоти було досягнуто, лише за умов спонтанного відновлення та використання аутоштамів лактобацил.