Abstract: A novel 4-thiazolidinone derivative Les-6490 (pyrazol-4-thiazolidinone hybrid) was designed, synthesized, and characterized by spectral data. The compound was screened for its antimicrobial activity against some pathogenic bacteria and fungi and showed activity against Staphylococcus and Saccharomyces cerevisiae (the Minimum Inhibitory Concentration (MIC) 820 µM). The compound was studied in the rat adjuvant arthritis model (Freund’s Adjuvant) in vivo. Parietal and fecal microbial composition using 16S rRNA metagenome sequences was checked. We employed a range of analytical techniques, including Taxonomic Profiling (Taxa Analysis), Diversity Metrics (Alpha and Beta Diversity Analysis), Multivariate Statistical Methods (Principal Coordinates Analysis, Principal Component Analysis, Non-Metric Multidimensional Scaling), Clustering Analysis (Unweighted Pair-group Method with Arithmetic Mean), and Comparative Statistical Approaches (Community Differences Analysis, Between Group Variation Analysis, Metastat Analysis). The compound significantly impacted an increasing level of anti-inflammatory microorganisms (Blautia, Faecalibacterium prausnitzii, Succivibrionaceae, and Coriobacteriales) relative recovery of fecal microbiota composition. Anti-Treponemal activity in vivo was also noted. The tested compound Les-6490 has potential prebiotic activity with an indirect anti-inflammatory effect.
Keywords: 4-thiazolidinones; antimicrobial activity; anti-inflammatory activity; metagenomic sequencing; rats; gut microbiota
УДК:616.15+615.38
Лангергансоклітинний гістіоцитоз (ЛКГ) захворювання Моноцитарно-макрофагальної системи морфологічним і патофізіологічний субстрат проліферуючі клітини Лангерганса. Захворювання характеризується інфільтрацією одного або кількох органів чи систем організму. надалі тривають багатоцентрові клінічні дослідження із застосуванням нових методів лікування для групи пацієнтів із реактивацією хвороби та резистентними формами ЛКГ із метою покращення результатів лікування.
УДК:616.12-005.4+616.379-008.65)]-008.9-085.225.2-07:616.441:616.15-07
Актуальність. Метаболічний синдром (МС), цукровий діабет (ЦД) 2 типу та ішемічна хвороба серця (ІХС) належать до глобальних проблем охорони здоров’я з огляду на своє соціально-економічне значення. Стрімкий розвиток, оптимізація методик діагностики та лікування сприяють збільшенню тривалості життя пацієнтів, однак одночасно зростає частота коморбідної та синтропічної патології. Ризик виникнення ускладнень та смерті при ІХС зростає відповідно до збільшення кількості факторів ризику та супутніх захворювань. Основною причиною негативних тенденцій вважають розвиток у хворих інсулінорезистентності, яка посилює дисліпідемію, а гіперглікемія, дисфункція ендотелію, хронічне системне запалення і оксидативний стрес розглядають як фактори патогенезу атеросклеротичного ураження судин при МС і ЦД2. Актуальність даного наукового дослідження обумовлена недостатніми даними щодо особливостей вуглеводного обміну, функціонального стану щитоподібної залози при застосуванні телмісартану у складі комплексної терапії пацієнтів з ішемічною хворобою серця, цукровим діабетом 2 типу на грунті метаболічного синдрому та виникнення потребиіндивідуального підходу ведення пацієнта з синтропічною патологією, з врахуванням впливу на артеріальну гіпертензію, як компонент метаболічного синдрому, інсулінорезистентність та метаболічні порушення, що забезпечить оптимізацію лікувальної тактики та покращить прогноз і якість життя пацієнта.
Мета дослідження:вивчення особливостей показників вуглеводного обміну, функціонального стану щитоподібної залози при застосуванні телмісартану у складі комплексної терапії хворих з ІХС, ЦД 2 типу на грунті МС.
Матеріал і методи.
Дослідження проведено на базі Львівського обласного державного клінічного лікувально-діагностичного ендокринологічного центру та КНП «Львівське територіальне медичне об’єднання «Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги». До дослідження залучено 51 хворого з наявністю ішемічної хвороби серця та компенсованого цукрового діабету 2 типу на грунті метаболічного синдрому. Дизайн дослідження. На першому етапі проведено формування груп: дослідної (ДГ) та групи порівняння (ГП). ДГ, що налічувала 27 пацієнтів, серед яких було 13 чоловіків та 14 жінок, отримувала телмісартан 80 мг/добу у складі комплексної терапії (метформін, амлодипін, розувастатин, ацетилсаліцилову кислоту та нітрогліцерин при потребі). ГП, що складалась з 24 пацієнтів ( 12 чоловіків і 12 жінок), отримувала крім вищевказаної стандартної терапії раміприл, 5 мг/добу. На другому етапі у пацієнтів проводилось дослідження вуглеводного обміну та тиреотропного гормону і вільного тироксину. На третьому етапі пацієнтам призначено лікування на 1 місяць. Четвертий етап: повторне дослідження гормонів та параметрів вуглеводного метаболізму через місяць після початку терапії. Група контролю складалась з 40 осіб: практично здорових 17 чоловіків та 23 жінки.
Робота передбачала дослідження параметрів вуглеводного спектру а також гормонів: вТ4 та ТТГ, контроль параметрів артеріального тиску. Пацієнтам двічі проведено обстеження: у день поступлення на стаціонарне лікування та через 1 місяць. За результатами отриманих даних проведено порівняння досліджуваних груп між собою, а також з групою практично здорових осіб.
Результати.
У дослідженні порівнювали динаміку параметрів артеріального тиску, показників вуглеводного обміну, тиреотропного гормону і вільного тироксину у хворих на ІХС та компенсований ЦД 2 типу на грунті МС, в залежності від прийому телмісартану чи раміприлу на фоні стандартної терапії, що включала: метформін, амлодипін, ацетилсаліцилову кислоту. У групі, що приймала телмісартан у складі комплексного лікування, виявлено зменшення клінічних проявів синтропічної патології, відмічено наявність позитивної динаміки показників діастолічного артеріального тиску вже навіть через 1 місяць лікування. Результати нашого дослідження свідчать, що прийом телмісартану у складі комплексної терапії сприяв змінам параметрів вуглеводного обміну: достовірно значніше знижувалась глюкоза крові натще, рівень інсуліну, індекс НОМА-IR, що можна пояснити зниженням інсулінорезистентності при додаванні телмісартану до складу комплексного лікування. На відміну від вищевказаних параметрів, показники глікозильованого гемоглобіну через 1 міс. лікування достовірно не змінювались, що можна пояснити недостатньою тривалістю лікування для зміни даного показника. У хворих дослідної групи виявлено, що рівень ТТГ достовірно знижувався впродовж лікування телмісартаном у складі комплексної терапії, на відміну від групи порівняння, яка приймала при цьому раміприл. Рівень вільного тироксину у хворих ДГ зростав через місяць з початку терапії, тоді як у пацієнтів ГП – залишався без змін.
Висновки:
1.Використання телмісартану у хворих з синтропічною патологією ефективне щодо корекції клінічних змін та параметрів діастолічного АТ.
- Застосування телмісартану у складі комплексного лікування зменшує інсулінорезистентність;
сприяє зниженню рівня глюкози крові натще, значень індексу НОМА-IR, а також вмісту у крові інсуліну.
- Використання телмісартану у хворих з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2 типу на грунті метаболічного синдрому сприяє зниженню рівня ТТГ та підвищенню вТ4(в межах референтних значень), що підтверджує його участь в корекції метаболічних змін.
Ключові слова: ішемічна хвороба серця, цукровий діабет 2 типу, метаболічний синдром, функція щитоподібної залози, телмісартан.
Лайм-бореліоз є найпоширенішим трансмісивним інфекційним захворюванням, яке характеризується широким поліморфізмом клінічних проявів
на різних стадіях. Рання локалізована стадія Лаймбореліозу виникає через 1-30 днів (у середньому через 7 днів) після укусу інфікованого кліща. Патогномонічним симптомом цієї стадії захворювання є поява ізольованої мігруючої еритеми на місці інокуляції збудника. Мігруюча еритема ідентифікується у 50–90% пацієнтів із Лайм-бореліозом. Через декілька днів після завершення ранньої локалізованої стадії захворювання переходить у наступну фазу - ранню дисеміновану, для якої характерне гематогенне розповсюдження збудника та генералізація інфекційного процесу. На фоні генералізації процесу можлива поява нових плям (зазвичай менших розмірів, ніж первинна мігруюча еритема) на різних ділянках тіла - множинних мігруючих еритем. Нерідко виникають короткочасні розеольозні, папульозні або уртикарні висипання. Тривалість ранньої дисемінованої стадії зазвичай становить 3-6 тижні. Пізня стадія Лайм-бореліозу розвивається через місяці-роки після інфікування та переважно характеризується ураженням однієї системи (Лайм-артрит, хронічний атрофічний акродерматит або нейробореліоз). В основі клінічних проявів, характерних для пізньої стадії Лайм-бореліозу, лежать аутоімунні реакції. Чітко розмежувати стадії важко, особливо у педіатричній практиці. Дуже складно встановити час інфікування дитини, як було у нашому описаному випадку.
Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) – це інфекційне природно-осередкове трансмісивне захворювання, яке спричиняється бактеріями комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato і характеризується переважним ураженням шкіри, серцевосудинної системи, нервової системи й опорно-рухового апарату. Комплекс Borrelia burgdorferi sensu lato включає 8 різних видів борелій, 3 із них мають патогенний потенціал для людини : B. Burgdorferi sensu strico, B. Afzelii, B. bavariensis, B. bissettii, B. Garinii, B. Kutenbachii, B. Lusitaniae, B. Spielmanii, B. Valasiana. Найчастіше зустрічаються 3 види: B. Burgdorferi sensu strico (Пн Америка і Європа), B. Afzelii (Європа та Азія, ураження шкіри), B. Garinii (Європа, ураження ЦНС). Офіційна реєстрація хвороби Лайма в Україні проводиться з 2000 року. За даними Центру Громадського Здоров’я, протягом 2019 року було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців, з них - 492 випадки у дітей до 17 років. У США щорічно реєструють близько 300 000 випадків хвороби Лайма і дане захворювання посідає друге місце за частотою після ВІЛ-інфекції. У Канаді з 2009 по 2022 рік було зафіксовано 17080 випадків хвороби Лайма. У Західній Європі виявляють 22 випадки хвороби Лайма на 100 000 населення за рік