Репозитарій

Abstract
Introduction. The periodontal disease is one of the leading challenges in modern dentistry, due to its high prevalence in people of all ages, to the lack of methods for nosological diagnosis and to effective prevention and treatments. Undoubtedly, excessive alcohol consumption has a detrimental effect on the body, in particular on the liver. We have proven that not only alcohol consumption, but also prolonged inhalation of alcohol, occurring during alcohol production, lead to liver disfunction and to hepatitis. At the same time, the condition of the liver significantly affects the condition of other organs and systems, including the tissues of the oral cavity (“hepato-oral syndrome”).

Aim. To determine the characteristic features of pathomorphological changes in the gums and liver of experimental animals under the influence of alcohol inhalation.

Materials and methods. White Wistar rats were used in the experiments. 4 experimental groups were formed. Experimental periodontitis in rats was modelled by converting the animals to a peroxide model of periodontitis with the addition of the usual diet of peroxidized sunflower oil, at a dose of 1 ml per animal. The material of the study was provided by the biopsies of the mucous membrane of the gums and liver tissue of experimental rats. General histomorphology was studied on drugs stained with Ehrlich hematoxylin – eosin, by the method of van Gizon.

Results and discussion. Pathomorphological changes in the gums of animals from the experimental group IV show the presence in the gums of rats of focal wet and dry necrosis of their epithelial layer. The epithelial areas become homogeneous and intensely stained blue with hematoxylin. Hyperplasia and desquamation of the superficial layers of the epithelium are observed near the areas of necrosis. The
necrotic areas are separated and ulcers are formed in their place. In such places, an inflammatory infiltration of the subepithelial connective tissue, a sharp dilation of blood vessels, hemorrhage, may be observed. Histological examination of the liver evidenced that animals treated with alcohol inhalation showed perivascular lymphoid infiltration of the liver of moderate severity. Focal vacuolar degeneration of the small groups of hepatocytes is also characteristic.

Conclusions. The pathomorphological changes in rats with simulated periodontitis caused by inhalation exposure to ethanol vapor revealed vacuolar epitheliocyte distrophy, hyperplasia and desquamation of the surface layers of the epithelium.
Keywords: histomorphology, gums, liver, alcohol inhalation

УДК 616.311.2-002.2-036:616.98]-053.2

Мета дослідження. Вивчити поширеність та особливості перебігу хронічного катарального гінгівіту у дітей на тлі психоневрологічних розладів. Матеріал і методи. Для досягнення поставленої мети було обстежено 108 дітей віком 13–18 років з психоневрологічними розладами (основна група) та 86 практично здорових дітей (група порівняння). Результати дослідження. При аналізі отриманих результатів у дітей основної групи хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ) виявлено, в середньому, у 75,79±5,13%, що в 1,6 рази більше, ніж у дітей групи порівняння (47,15±4,02%, 
р<0,05). Виявлено, що у дітей з розумовою відсталістю поширеність ХКГ була найвищою і складала 90,42±5,96%, що майже в два рази більше відносно групи порівняння (р˂0,05), у дітей з синдромом Дауна – в 1,6 рази (р˂0,05), у дітей з аутизмом – майже в 1,3 рази (р˂0,05). При аналізі за нозологічними формами основного захворювання виявлено, що у дітей з затримкою психічного розвитку частота ХКГ була найвищою, у дітей з синдромом Дауна – майже в 1,2 рази нижчою у порівнянні з дітьми з розумовою відсталістю (р˂0,05), а у дітей з аутизмом – нижчою майже в 1,5 рази (р˂0,05). При цьому поширеність ХКГ у дітей з аутизмом була в 1,2 рази нижчою, ніж у дітей з синдромом Дауна (р˂0,05). Виявлено, що легкий ступінь важкості ХКГ найбільш часто діагностували серед дітей віком 13–15 та 16–18 років з аутизмом, натомість середній ступінь важкості ХКГ у віці 13–15 років частіше виявлено у дітей з синдромом Дауна, а у 16–18 років – у дітей з розумовою відсталістю. Тяжку форму ХКГвизначали у більшої кількості 13–15-річних дітей з розумовою відсталістю, але у віці 16–18 років цю форму більш часто діагностували у дітей з синдромом Дауна. Висновки. Таким чином, у дітей з різними психоневрологічними розладами спостерігається висока поширеність хронічного катарального гінгівіту. Частота та важкість перебігу хронічного катарального гінгівіту залежить від форми супутньої патології.
Ключові слова: хронічний катаральний гінгівіт, розумова відсталість, синдром Дауна, аутизм, поширеність, діти. 

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-06:616.24-002.5]-053.2-092.19
Однією із актуальних проблем стоматології продовжує залишатися поширеність запальних захворювань пародонта, які займають друге місце за частотою серед усіх стоматологічних захворювань, а їх поширення зростає з віком. Основним етіологічним чинником розвитку запалення в тканинах пародонта є якісні та кількісні зміни мікрофлори порожнини рота, що веде до активації пародонтопатогенних мікроорганізмів. Але більшою мірою, ніж пародонтальні патогени, на прогресування захворювань пародонта впливають системні фактори, які у 85 % випадків є супутніми та активізують патологічний процес у пародонті. Значну роль в ланцюгові патологічних механізмів при захворюваннях пародонта відіграє імунна система, порушення показників якої сприяють виникненню та розвитку запального процесу, що обумовлює необхідність вивчення показників місцевого імунітету у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу для своєчасного проведення профілактичних заходів та лікування запальних процесів у пародонті. Мета дослідження. Вивчення стану основних показників місцевого імунітету порожнини рота у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання. 
Матеріал та методи дослідження. Для вивчення показників імунологічної реактивності ротової рідини обстеження проведено у 67 дітей віком від 7, 12 та 15-ти років з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання (основна група). Контрольну групу склали 43 здорових дітей аналогічного віку з клінічно здоровими тканинами пародонта. Імунологічне обстеження включало визначення рівня про- та протизапальних цитокінів, концентрації імуноглобулінів різних класів та лізоциму у ротовій рідині дітей. Наукова новизна. Встановлено, що стан місцевого імунітету порожнини рота у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу проявлявся зростанням з віком прозапального інтерлейкіну IL-1ß від 56,1±1,7пг/мл у 7-річних до 140,2±1,74пг/мл у 15-річних та зниженням рівня IL-4 – від 28,7±0,3 пг/мл у 7-ічних до 20,6±0,6 пг/мл у 15-річних. Вміст sIgA та IgA зазнали тенденції до зниження, а вміст IgG зростав від 0,554±0,014 г/л у 7-річних до 0,822±0,016 г/л у дітей 15-річного віку, що можна розглядати як можливий фактор пролонгування запалення та свідчення порушення взаємозв’язку між секреторною та гуморальною ланками місцевого імунітету. Рівень Lz в ротовій рідині знижувався – від 23,42±1,14 мкг/л 
у 7-річних до 14,43±1,12 мкг/л у 15-річних. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать,що у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання спостерігається напруження показників секреторного імунітету порожнини рота, що проявляється дисбалансом інтерлейкінів та імуноглобулінів різних класів. Зниження sIgA та IgA і зростання IgG можна розглядати як фактори пролонгування запального процесу в пародонті, що може свідчити про негативний вплив туберкульозу органів дихання на стан показників місцевого імунітету ротової порожнини дітей з запальними захворюваннями пародонта.
Ключові слова: діти, пародонт, туберкульоз, ротова рідина, місцевий імунітет. 

УДК 616.12-005.4-008.4 : 612.397-06 : 616.441]-036

У дослідженні представлені результати дослідження особливостей ліпідного обміну у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

Мета. Провести аналіз особливостей порушень ліпідного обміну у пацієнтів з ГКС, залежно від рівня ТТГ.

Матеріали та методи. В дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98±0,81 років). Усі хворі були розподілені у дві групи, залежно від функції щитоподібної залози (ЩЗ). До першої групи (І) було включено 51 особу (40,8%) – хворі зі зниженою функцією ЩЗ (рівень ТТГ>4 мкМО/мл), середній вік – 62,51±1,18 роки. У ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл), середній вік – 59,93±1,08 років. Серед усіх обстежених хворих питома вага осіб з нестабільною стенокардією (НС) складала 28,8%, з інфарктом міокарда (ІМ) – 71,2%. Зокрема, в І групі частка хворих з НС складала 23,53%, з ІМ – 76,47%. У ІІ групі частка хворих з НС – 32,43%, та з ІМ – 67,57%, p>0,05 між І і ІІ групами. Частка жінок у І групі складала 27,45% (n=14), частка чоловіків – 72,55% (n=37). У ІІ групі – 29,73% (n=22) та 70,27 (n=52), відповідно.

Визначали наступні показники ліпідного обміну: загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ), холестерин не-ліпопротеїдів високої щільності (ХС не-ЛПВЩ). Для оцінки функції ЩЗ у обстежених пацієнтів, визначали рівень ТТГ.

Результати. На початку дослідження виявлено достовірно вищі середні рівні ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС не-ЛПВЩ у І групі хворих порівняно з ІІ групою: ЗХС – на 25,17% (5,76±1,19 ммоль/л (І) проти 4,31±1,30 (ІІ), р< 0,001), ХС ЛПНЩ – на 31,64 % (3,54±1,10 ммоль/л (І) проти 2,42±1,08 (ІІ), р< 0,001), ТГ – на 21,95 % (2,05±1,61 ммоль/л (І) проти 1,60±1,24 (ІІ), р< 0,05) та ХС не-ЛПВЩ на 25,78 % (4,46±1,18 ммоль/л (І) проти 3,31±1,31 (ІІ) р< 0,001), відповідно.

Частка осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ також достовірно більша в осіб зі зниженою функцією ЩЗ (І): на 39,46 % (92,16 ±3,76 проти 52,70 ±5,80%), 16,96 % (98,04 ±1,94 проти 81,08 ±4,55%) та 10,34 % (94,12 ±3,29 проти 83,78 ±4,28%), відповідно, порівняно з хворими без порушення функції ЩЗ (ІІ).

При оцінці взаємозв’язку між середніми рівнями ТТГ і показників ліпідного обміну, нами встановлено середньої сили прямий кореляційний зв’язок між рівнями ТТГ та ЗХС (коефіцієнт кореляції (r) = 0,335, p < 0,05), та – ТТГ і ХС ЛПНЩ (r = 0,384, p < 0,01) у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І). Подібні зміни не спостерігались в осіб з нормальною функцією ЩЗ (ІІ).

Висновки.У групі хворих з ГКС та зниженою функцією ЩЗ (І) реєструються на 20-30% достовірно вищі середні рівні основних проатерогенних фракцій ліпідів (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС-неЛПВЩ), порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ (ІІ). Серед хворих з ГКС та ТТГ більше 4,0 мкМО/мл (І) питома вага осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ достовірно більша, порівняно з такими при ТТГ менше 4,0 мкМО/мл (ІІ), на: 39,46%, 16,96 % та 10,34 %, відповідно. Встановлено прямий середньої сили кореляційний зв’язок між рівнями: ТТГ та ЗХС (коефіцієнт кореляції (r) = 0,335, p < 0,05), ТТГ та ХС ЛПНЩ (r = 0,384, p < 0,01), у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І). В осіб з нормальною функцією ЩЗ (ІІ) подібні зміни не спостерігались.

Ключові слова: гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, функція щитоподібної залози, гіпотиреоз, субклінічний гіпотиреоз, тиреотропний гормон, ліпідний обмін

The paper presents the results of a study of characteristics of lipid metabolism in patients with acute coronary syndrome (ACS) and their association with thyroid-stimulating hormone (TSH) levels.

Purpose. To study the characteristics of lipid metabolism disorders in patients with ACS and their association with the TSH levels.

Materials and Methods. The study includes 125 patients with ACS aged 36 to 81 (mean age – 60,98± 0,81 years old). The patients were divided into two groups according to thyroid function. Group one (I) included 51 individuals (40.8%) – hypothyroid patients (TSH level>4 μIU/ml), mean age – 62.51±1.18 years old. Group II included 74 individuals (59.2%) – euthyroid patients (TSH level 0.4-4 μIU/ml), mean age – 59.93±1.08 years old. The proportion of patients with unstable angina (UA), among all examined individuals, was 28.8%, and with myocardial infarction (MI) – 71.2%. More specifically, in Group I, the proportion of patients with UA was 23.53%, and with MI – 76.47%. In Group II, the proportion of patients with UA was 32.43%, and with MI – 67.57%, p>0.05 between Groups I and II. The proportion of women in Group I was 27.45% (n=14), and the proportion of men – 72.55% (n=37). In Group II, the proportions were 29.73% (n=22) and 70.27% (n=52) respectively.

The following indicators of lipid metabolism were determined: total cholesterol (TC), high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C), low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C), triglycerides (TG), and non-high-density lipoprotein cholesterol (non-HDL-C). The TSH level was determined to assess thyroid function in the patients examined.

Results. At the study initiation, mean TC, LDL-C, TG, and non-HDL-C levels were significantly higher in Group I patients compared to Group II patients: TC – by 25.17% (5.76 ±1.19 mmol/l (I) vs 4.31 ±1.30 (ІІ), р<0.001), LDL-C – by 31.64% (3.54 ±1.10 mmol/l (І) vs 2.42 ±1.08 (ІІ), р<0.001), TG – by 21.95% (2.05 ±1.61 mmol/l (І) vs 1.60 ±1.24 (ІІ), р<0.05), and non-HDL-C – by 25.78% (4.46 ±1.18 mmol/l (І) vs 3.31 ±1.31 (ІІ) р<0.001) respectively.

The proportion of individuals with TC, LDL-C, and non-HDL-C levels above target ones was also significantly higher in hypothyroid individuals (I): by 39.46% (92.16 ±3.76 vs 52.70 ±5.80%), 16.96% (98.04 ±1.94 vs 81.08 ±4.55%), and 10.34 % (94.12 ±3.29 vs 83.78 ±4.28%) respectively as compared to euthyroid patients (II).

The assessment of the association of the mean TSH levels with lipid metabolism indicators shows a moderate direct correlation between the TSH and TC levels (correlation coefficient (r) = 0.335, p<0.05), and TSH and LDL-C levels (r = 0.384, p<0.01) in the group of hypothyroid patients (I). Such changes were not observed in euthyroid individuals (II).

Conclusions. Mean lipid (TC, LDL-C, TG, and non-HDL-C) major pro-atherogenic fraction levels were significantly higher, by 20-30%, in the group of hypothyroid patients with ACS (I) compared to euthyroid patients (II). The proportion of individuals with TC, LDL-C, and non-HDL-C levels above target ones was significantly higher among patients with ACS and TSH above 4.0 μIU/ml (I) compared to those with TSH below 4.0 μIU/ml (II) by 39.46%, 16.96%, and 10.34% respectively. A moderate direct correlation was established between the TSH and TC levels (correlation coefficient (r) = 0.335, p<0.05), and TSH and LDL-C levels (r = 0.384, p<0.01) in the group of hypothyroid patients (I). Such changes were not observed in euthyroid individuals (II).

Key words:acute coronary syndrome, myocardial infarction, unstable angina, thyroid function, hypothyroidism, subclinical hypothyroidism, thyroid-stimulating hormone, lipid metabolism

УДК 616.132.2-008.64:616.441-008.64:577.112

Мета. Провести оцінку рівнів розчинної форми стимулюючого фактору росту, що експресується геном 2 (sST2) та N-кінцевого фрагменту попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС), залежно від наявності супутнього субклінічного гіпотиреозу (СГ).

Матеріали та методи.У дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98±0,81 років). За станом функції щитоподібної залози (ЩЗ) всіх хворих було розподілено у дві групи. Першу (І) групу склала 51 особа (40,8%) – хворі із СГ (рівень тиреотропного гормону (ТТГ) >4 мкМО/мл), середній вік – 62,51±1,18 роки; ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл), середній вік – 59,93±1,08 років. Стан СГ встановлювався при рівні ТТГ >4,0 мкМО/мл та рівні вільного тироксину (FT4) у сироватці крові в межах норми.

Результати. У групі хворих з ГКС та СГ (І) виявлено достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP, порівняно з хворими без порушень функції ЩЗ (ІІ), відповідно: 46,6 (27,9; 57,7) нг/мл (І) проти 29,9 (22,0; 38,5) нг/мл (ІІ), р=0,001 та 173,0 (103,4; 1005,1) нг/л (І) проти 95,9 (71,8; 178,6) нг/л (ІІ), р=0,0001. Серед пацієнтів з ГКС та СГ (І) в 1,94 рази частіше виявляли рівень sST2 35-70 нг/мл, та у 2,28 разів – sST2 >70 нг/мл, порівняно з хворими з ГКС без порушення функції ЩЗ (ІІ), відповідно: на 22,74% (47,06±6,99% (І) проти 24,32±4,99% (ІІ), p=0,008) та на 15,81% (21,57±5,76% (І) проти 9,46±3,40% (ІІ), p<0,05). Під час дослідження рівнів NT-proBNP у хворих з ГКС та СГ (І) виявлено на 75,67% достовірно вищі частки осіб з рівнем NT-proBNP >600 нг/л (33,33±6,60% (І) проти 8,11±3,17% (ІІ), p=0,001), порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ (ІІ). У 2,31 разів частіше реєструвався рівень NT-proBNP <125 нг/л у групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ), порівняно з хворими з ГКС із СГ (І): на 36,06% (63,51±5,60% (ІІ) проти 27,45±6,25% (І), p=0,00002). При оцінці взаємозв’язку між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP, встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок у групі хворих з ГКС та СГ (І) (коефіцієнт кореляції (r) = 0,775, p<0,001). У групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ) виявлено середньої сили кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP (r = 0,678, p<0,001).

Висновки. 1). У групі хворих з ГКС та помірно зниженою функцією ЩЗ (СГ), реєструвались достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP і достовірно більші частки осіб із рівнями sST2 ≥35 нг/мл, NT-proBNP >600 нг/л, порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ. Отримані результати можуть свідчити про вищий ризик розвитку, прогресування та ускладнень серцевої недостатності (СН), за рахунок вищої ймовірності міокардіального фіброзу та подальшого ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з ГКС при наявності СГ.

2). Встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP у групі хворих з ГКС та СГ (І) (r = 0,775, p<0,001). У групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ) кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNPвиявився менш вираженим (r = 0,678, p<0,001).

3). Визначення комбінації даних біомаркерів може бути більш інформативним для діагностики та прогнозування перебігу СН у пацієнтів з ГКС та супутньою дисфункцією ЩЗ, ніж дослідження окремих біомаркерів. Зокрема, одночасне підвищення sST2 і NT-proBNP вище допустимих значень дозволяє виділити групу особливо високого ризику виникнення та прогресування СН у пацієнтів з ГКС.

Ключові слова:біомаркери, sST2,NT-proBNP, гострий коронарний синдром, серцева недостатність, функція щитоподібної залози, субклінічний гіпотиреоз, тиреотропний гормон.

Purpose. To evaluate the levels of soluble form of stimulatory growth factor expressed by gene 2 (sST2) and N-terminal fragment of brain natriuretic peptide precursor (NT-proBNP) in patients with acute coronary syndrome (ACS), depending on the presence of concomitant subclinical hypothyroidism (SH).

Materials and methods. 125 patients with ACS aged 36 to 81 years (mean age - 60.98±0.81 years) were included in the study. All patients were divided into two groups according to the state of thyroid function. The first (I) group consisted of 51 patients (40.8%) - patients with SH (thyroid-stimulating hormone (TSH) level >4 μIU/mL), average age - 62.51±1.18 years; group II - 74 patients (59.2%) - patients with normal thyroid function (TSH level 0.4-4 μIU/mL), average age - 59.93±1.08 years. The state of SH was established at a TSH level of >4.0 μIU/mL and a free thyroxine (FT4) level in the blood serum within the normal range.

Results. In the group of patients with ACS and SH (I), significantly higher mean levels of sST2 and NT-proBNP were found compared with patients without thyroid dysfunction (II), respectively: 46.6 (27.9; 57.7) ng/ml (I) vs. 29.9 (22.0; 38.5) ng/ml (II), p=0.001 and 173.0 (103.4; 1005.1) ng/l (I) vs. 95.9 (71.8; 178.6) ng/l (II), p=0.0001. Among patients with ACS and SH (I), the level of sST2 35-70 ng/ml was 1.94 times more common, and sST2 >70 ng/ml was 2.28 times more common, compared with patients with ACS without thyroid dysfunction (II), respectively: 22.74% (47.06±6.99% (I) vs. 24.32±4.99% (II), p=0.008) and 15.81% (21.57±5.76% (I) vs. 9.46±3.40% (II), p<0.05). The study of NT-proBNP levels in patients with ACS and SH (I) revealed a 75.67% significantly higher proportion of patients with NT-proBNP levels >600 ng/L (33.33±6.60% (I) vs. 8.11±3.17% (II), p=0.001) compared with patients with ACS and normal thyroid function (II). The level of NT-proBNP <125 ng/l was recorded 2.31 times more often in the group of patients with ACS and normal thyroid function (II) compared with patients with ACS with SH (I): by 36.06% (63.51±5.60% (II) vs. 27.45±6.25% (I), p=0.00002). When assessing the relationship between the mean levels of sST2 and NT-proBNP, a significant strong direct correlation was found in the group of patients with ACS and SH (I) (correlation coefficient (r) = 0.775, p<0.001). In the group of patients with ACS and normal thyroid function (II), a medium-strength correlation was found between the average levels of sST2 and NT-proBNP (r = 0.678, p<0.001).

Conclusions. 1). In the group of patients with ACS and moderately reduced thyroid function (SH), significantly higher mean levels of sST2 and NT-proBNP and significantly higher percentage of patients with sST2 levels ≥35 ng/mL, NT-proBNP >600 ng/L were recorded compared to patients with ACS and normal thyroid function. These results may indicate a higher risk of development, progression and complications of heart failure (HF) due to a higher probability of myocardial fibrosis and subsequent left ventricular (LV) remodeling in patients with ACS in the presence of SH.

2). A significant strong direct correlation was found between the mean levels of sST2 and NT-proBNP in the group of patients with ACS and SH (I) (r = 0.775, p<0.001). In the group of patients with ACS and normal thyroid function (II), the correlation between the mean levels of sST2 and NT-proBNP was less pronounced (r = 0.678, p<0.001).

3). Determination of a combination of these biomarkers may be more informative for the diagnosis and prognosis of HF in patients with ACS and concomitant thyroid dysfunction than the study of individual biomarkers. In particular, the simultaneous increase in sST2 and NT-proBNP above the permissible values allows us to identify a group of particularly high risk of HF occurrence and progression in patients with ACS.

Key words: biomarkers, sST2,NT-proBNP, acute coronary syndrome, heart failure, thyroid function, subclinical hypothyroidism, thyroid-stimulating hormone.