INTRODUCTION
Invasive mechanical ventilation (MV) remains a widely used respiratory support for the sickest very-low-birth-weight (VLBW) infants. However, prolonged exposure to this invasive treatment can be associated with adverse outcomes. It is essential to establish the factors which influence the duration of MV. The study aimed to determine the factors affecting the duration of MV in VLBW infants.
MATERIALS AND METHODS
Data obtained from a prospectively created computer database were used in a retrospective cohort study. The database included information about 1,086 VLBW infants < 32 weeks of gestation who were intubated and mechanically ventilated at any time during their hospital stay at Lviv Regional Clinical Hospital between January 2010 and December 2020.
RESULTS
The infants had a mean (SD) gestational age of 27.6 (2.2) weeks and birth weight of 1,007 (262) g. 43% of them were delivered by cesarean section, 26% from multiple pregnancies, 58% were intubated and ventilated at birth, and 49% were treated with surfactant. Severe intraventricular hemorrhages (IVH) occurred in 179 (16%), periventricular leukomalacia (PVL) in 60 (6%), bronchopulmonary dysplasia (BPD) in 135 (12%), and necrotizing enterocolitis (NEC) in 41 (4%) infants. In 49 (5%) cases, the BPD was severe. 678 (62%) patients survived until discharge. The median (IQR) duration of endotracheal MV was 47 (10-103) hours. BPD (rS = 0.32, p < 0.05), severe BPD (rS = 0.418, p < 0.05), pneumothorax (rS = 0.06, p = 0.05), severe IVH (rS = 0.255, p < 0.05), PVL (rS = 0.15, p < 0.05), sepsis (rS = 0.087, p < 0.05), NEC (rS = 0.088, p < 0.05), antibiotic therapy duration (rS = 0.168, p < 0.05), and smaller gestational age (rS = -0.118, p < 0.05) were reliably associated with longer duration of MV in VLBW infants.
Based on a one-way analysis of covariance, only severe BPD (F = 20.898, p < 0.0001) and PVL (F = 5.989, p < 0.05) significantly and independently increased the duration of MV.
CONCLUSIONS
Severe lung injury and brain injury are the main factors affecting the duration of MV in our 10-year cohort of VLBW infants.
УДК: 616-053.2:378.046.4[477]
Мета публікації – проаналізувати особливості післядипломної освіти в різних європейських країнах та запропонувати шляхи оптимізації розвитку медицини в Україні в умовах сьогодення. Матеріали і методи. Проведено огляд літератури за тематикою отримання медичної освіти в різних країнах, використано дані офіційних Інтернет-ресурсів та дані Міністерства охорони здоров’я України. Результати і обговорення. Наведено короткі відомості про сучасні особливості післядипломної освіти в Україні та світі. Проведено паралелі на різних етапах навчання, проаналізовано їх тривалість, напрями та основні характеристики. Термін підготовки практикуючого лікаря в Україні є одним із найкоротших у світі – 6–9 років, а найдовшим серед європейських країн – у Франції – 9–14 років. Висновки. У процесі реалізації реформування післядипломної освіти в Україні потрібно орієнтуватися на уніфікацію робочих навчальних програм та наближення стандартів післядипломної освіти. Упровадження поступової трансформації системи шляхом збільшення тривалості підготовки післядипломної підготовки дасть змогу наблизити рівень освіти до європейських стандартів і готувати конкурентних спеціалістів.
Ключові слова: післядипломна освіта, медицина, шляхи оптимізації, інтернатура, резидентура.
УДК 616.314-002/-008.1:616-002.7]-06(048.8)
Резюме. Зв’язок запально-дистрофічних процесів у тканинах пародонта з рядом системних захворювань не одноразово описано в науковій літературі. Високий показник розповсюдження захворювань пародонта відмічається у поєднанні з різними загальносоматичними захворюваннями на тлі значного зниження захисних сил організму. Інтерес до виявлення такого зв’язку зріс, оскільки професія охорони здоров’я шукає кращого розуміння патогенезу різних захворювань та їх зв’язку з пародонтом та іншими хворобами порожнини рота.
Мета дослідження – проаналізувати дані наукових джерел літератури та надати свіжу інформацію про зв’язок між пародонтитом і системними захворюваннями, такими, як: аномалії серцево-судинної, дихальної, ендокринної, кістково-м’язової та репродуктивної систем.
Матеріали і методи. Застосовано бібліосемантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів попередніх наукових досліджень на основі джерел літератури та електронних ресурсів.
Результати досліджень та їх обговорення. Часте поєднання та взаємообтяжливий вплив захворювань пародонта із хворобами внутрішніх органів свідчить про їх патогенетичну єдність, що виражається складними порушеннями гомеостазу. Системні порушення збільшують частоту і тяжкість захворювань пародонта шляхом зміни імунної відповіді організму на дію пародонтопатогенних мікроорганізмів і продуктів їх обміну, а також переважно генералізований та швидкопрогресуючий перебіг захворювань пародонта.
Висновки. Методи діагностики повинні ідентифікувати можливі ключові етіологічні чинники, що дозволить на ранніх етапах виявити захворювання пародонта, тим самим покращуючи прогноз хвороби, а у комплексному лікуванні необхідно враховувати не тільки стан тканин пародонта, зубів, порожнини рота, а й організму пацієнта в цілому.
Development and progression of chronic kidney disease (CKD) in patients with renal cell carcinoma (RCC) after radical nephrectomy remains an extremely pressing contemporary issue.
Postoperative changes of the ultrasound resistance index (RI) in the contralateral kidney not affected by the tumor after surgical treatment of RCC, as well as correlations between changes in IR and in glomerular filtration rate (GFR) remain far from being comprehensively investigated.
The RI changes in the parenchyma of the intact (unaffected by the tumor) kidney before and after surgical treatment for RCC, and establishing correlations between RI changes and creatinine-dependent GFR remain unexplored issues.
Objective. To assess the correlation between RI and GFR in the kidney not affected by the RCC before and after radical nephrectomy.
Materials and methods. The study enrolled 49 patients. Group I included 37 patients with an initial diagnosis of RCC (on the right), Stage III of the disease, and without signs of chronic renal failure (GFR was ≥ 90 ml/min/1.73 m2).
In patients with RCC, six months after surgery, the RI increase in the contralateral kidney unaffected by the tumor was significantly associated with a significant reduction in GFR. Thus, RI can be potentially used to predict the development of CKD in this patient population.
УДК 616.314.2+616.716.1/.4)-007.1-053.2:611.314.018
Стан твердих тканин тимчасових зубів суттєво впливає на розвиток зубощелепної системи дитини. Каріозні ураження жувальних та апроксимальних поверхонь тимчасових зубів, передчасне видалення є причинами не лише формування зубощелепних аномалій та деформацій, але й порушення функцій жування та мови, що призводить до зниження самооцінки і порушення адаптації дитини в соціумі та є негативним фактором при формуванні її особистості. Усе це обумовлює необхідність проведення профілактичних заходів та своєчасного лікування карієсу молочних зубів.
Мета дослідження. Вивчення поширеності та інтенсивності карієсу тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями.
Матеріал та методи дослідження. Для оцінки стану твердих тканин зубів обстежено 720 дітей віком 6-12 років м. Львова. Оцінку ураженості карієсом тимчасових зубів проводили згідно наступних показників: поширеності (у %) та інтенсивність карієсу за показником кп. Характер прикусу оцінювали за класифікаціями Енгля Е. (1889) та Калвеліса Д.А.
Наукова новизна.
У даному дослідженні було вивчено ураженість карієсом тимчасових зубів у дітей із зубощелепними аномаліями. Встановлено, що, в середньому, поширеність та інтенсиність карієсу тимчасових зубів у дітей із ЗЩА достовірно вищі порівняно із дітьми без ЗЩА. У результаті аналізу індексу інтенсивності карієсу поверхонь зубів виявлено, що, в середньому, на одну дитину із ЗЩА припадає 6,73 поверхні зуба, тоді як на одну дитину без ЗЩА – 4,29 поверхні зуба. На одну дитину із ЗЩА припадає, в середньому, 0,98 тимчасового зуба з ускладненим карієсом, тоді як на одну дитину без ЗЩА – на 78,18 %. Кількість передчасно видалених тимчасових зубів, в середньому, складало 0,26 тимчасового зуба, на одну дитину із ЗЩА та 0,07 зуба на одну дитину без ЗЩА.
Висновки. Таким чином, отримані дані свідчать, що існує взаємозв’язок між наявністю карієсу тимчасових зубів та формуванням зубощелепних аномалій у дітей у ранньому та пізньому змінному прикусі, а також необхідності мотивації батьків до збереження стоматологічного здоров'я дітей. Схильність дитини до карієсу тимчасових зубів, може свідчити і про можливу схильність до формування зубощелепних аномалій в силу наявності порушення мінерального обміну в цілому організмі, зокрема в екосистемі порожнини рота, що обумовлює актуальність подальших досліджень.
Ключові слова: діти, карієс, тимчасові зуби, зубощелепні аномалії.