УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-06:616.24-002.5]-053.2-092.19
Однією із актуальних проблем стоматології продовжує залишатися поширеність запальних захворювань пародонта, які займають друге місце за частотою серед усіх стоматологічних захворювань, а їх поширення зростає з віком. Основним етіологічним чинником розвитку запалення в тканинах пародонта є якісні та кількісні зміни мікрофлори порожнини рота, що веде до активації пародонтопатогенних мікроорганізмів. Але більшою мірою, ніж пародонтальні патогени, на прогресування захворювань пародонта впливають системні фактори, які у 85 % випадків є супутніми та активізують патологічний процес у пародонті. Значну роль в ланцюгові патологічних механізмів при захворюваннях пародонта відіграє імунна система, порушення показників якої сприяють виникненню та розвитку запального процесу, що обумовлює необхідність вивчення показників місцевого імунітету у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу для своєчасного проведення профілактичних заходів та лікування запальних процесів у пародонті. Мета дослідження. Вивчення стану основних показників місцевого імунітету порожнини рота у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання.
Матеріал та методи дослідження. Для вивчення показників імунологічної реактивності ротової рідини обстеження проведено у 67 дітей віком від 7, 12 та 15-ти років з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання (основна група). Контрольну групу склали 43 здорових дітей аналогічного віку з клінічно здоровими тканинами пародонта. Імунологічне обстеження включало визначення рівня про- та протизапальних цитокінів, концентрації імуноглобулінів різних класів та лізоциму у ротовій рідині дітей. Наукова новизна. Встановлено, що стан місцевого імунітету порожнини рота у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу проявлявся зростанням з віком прозапального інтерлейкіну IL-1ß від 56,1±1,7пг/мл у 7-річних до 140,2±1,74пг/мл у 15-річних та зниженням рівня IL-4 – від 28,7±0,3 пг/мл у 7-ічних до 20,6±0,6 пг/мл у 15-річних. Вміст sIgA та IgA зазнали тенденції до зниження, а вміст IgG зростав від 0,554±0,014 г/л у 7-річних до 0,822±0,016 г/л у дітей 15-річного віку, що можна розглядати як можливий фактор пролонгування запалення та свідчення порушення взаємозв’язку між секреторною та гуморальною ланками місцевого імунітету. Рівень Lz в ротовій рідині знижувався – від 23,42±1,14 мкг/л
у 7-річних до 14,43±1,12 мкг/л у 15-річних. Висновки. Результати проведених досліджень свідчать,що у дітей з запальними захворюваннями пародонта на тлі туберкульозу органів дихання спостерігається напруження показників секреторного імунітету порожнини рота, що проявляється дисбалансом інтерлейкінів та імуноглобулінів різних класів. Зниження sIgA та IgA і зростання IgG можна розглядати як фактори пролонгування запального процесу в пародонті, що може свідчити про негативний вплив туберкульозу органів дихання на стан показників місцевого імунітету ротової порожнини дітей з запальними захворюваннями пародонта.
Ключові слова: діти, пародонт, туберкульоз, ротова рідина, місцевий імунітет.
УДК 616.12-005.4-008.4 : 612.397-06 : 616.441]-036
У дослідженні представлені результати дослідження особливостей ліпідного обміну у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ).
Мета. Провести аналіз особливостей порушень ліпідного обміну у пацієнтів з ГКС, залежно від рівня ТТГ.
Матеріали та методи. В дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98±0,81 років). Усі хворі були розподілені у дві групи, залежно від функції щитоподібної залози (ЩЗ). До першої групи (І) було включено 51 особу (40,8%) – хворі зі зниженою функцією ЩЗ (рівень ТТГ>4 мкМО/мл), середній вік – 62,51±1,18 роки. У ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл), середній вік – 59,93±1,08 років. Серед усіх обстежених хворих питома вага осіб з нестабільною стенокардією (НС) складала 28,8%, з інфарктом міокарда (ІМ) – 71,2%. Зокрема, в І групі частка хворих з НС складала 23,53%, з ІМ – 76,47%. У ІІ групі частка хворих з НС – 32,43%, та з ІМ – 67,57%, p>0,05 між І і ІІ групами. Частка жінок у І групі складала 27,45% (n=14), частка чоловіків – 72,55% (n=37). У ІІ групі – 29,73% (n=22) та 70,27 (n=52), відповідно.
Визначали наступні показники ліпідного обміну: загальний холестерин (ЗХС), холестерин ліпопротеїдів високої щільності (ХС ЛПВЩ), холестерин ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тригліцериди (ТГ), холестерин не-ліпопротеїдів високої щільності (ХС не-ЛПВЩ). Для оцінки функції ЩЗ у обстежених пацієнтів, визначали рівень ТТГ.
Результати. На початку дослідження виявлено достовірно вищі середні рівні ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС не-ЛПВЩ у І групі хворих порівняно з ІІ групою: ЗХС – на 25,17% (5,76±1,19 ммоль/л (І) проти 4,31±1,30 (ІІ), р< 0,001), ХС ЛПНЩ – на 31,64 % (3,54±1,10 ммоль/л (І) проти 2,42±1,08 (ІІ), р< 0,001), ТГ – на 21,95 % (2,05±1,61 ммоль/л (І) проти 1,60±1,24 (ІІ), р< 0,05) та ХС не-ЛПВЩ на 25,78 % (4,46±1,18 ммоль/л (І) проти 3,31±1,31 (ІІ) р< 0,001), відповідно.
Частка осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ також достовірно більша в осіб зі зниженою функцією ЩЗ (І): на 39,46 % (92,16 ±3,76 проти 52,70 ±5,80%), 16,96 % (98,04 ±1,94 проти 81,08 ±4,55%) та 10,34 % (94,12 ±3,29 проти 83,78 ±4,28%), відповідно, порівняно з хворими без порушення функції ЩЗ (ІІ).
При оцінці взаємозв’язку між середніми рівнями ТТГ і показників ліпідного обміну, нами встановлено середньої сили прямий кореляційний зв’язок між рівнями ТТГ та ЗХС (коефіцієнт кореляції (r) = 0,335, p < 0,05), та – ТТГ і ХС ЛПНЩ (r = 0,384, p < 0,01) у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І). Подібні зміни не спостерігались в осіб з нормальною функцією ЩЗ (ІІ).
Висновки.У групі хворих з ГКС та зниженою функцією ЩЗ (І) реєструються на 20-30% достовірно вищі середні рівні основних проатерогенних фракцій ліпідів (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС-неЛПВЩ), порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ (ІІ). Серед хворих з ГКС та ТТГ більше 4,0 мкМО/мл (І) питома вага осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС ЛПНЩ та ХС не-ЛПВЩ достовірно більша, порівняно з такими при ТТГ менше 4,0 мкМО/мл (ІІ), на: 39,46%, 16,96 % та 10,34 %, відповідно. Встановлено прямий середньої сили кореляційний зв’язок між рівнями: ТТГ та ЗХС (коефіцієнт кореляції (r) = 0,335, p < 0,05), ТТГ та ХС ЛПНЩ (r = 0,384, p < 0,01), у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І). В осіб з нормальною функцією ЩЗ (ІІ) подібні зміни не спостерігались.
Ключові слова: гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, функція щитоподібної залози, гіпотиреоз, субклінічний гіпотиреоз, тиреотропний гормон, ліпідний обмін
The paper presents the results of a study of characteristics of lipid metabolism in patients with acute coronary syndrome (ACS) and their association with thyroid-stimulating hormone (TSH) levels.
Purpose. To study the characteristics of lipid metabolism disorders in patients with ACS and their association with the TSH levels.
Materials and Methods. The study includes 125 patients with ACS aged 36 to 81 (mean age – 60,98± 0,81 years old). The patients were divided into two groups according to thyroid function. Group one (I) included 51 individuals (40.8%) – hypothyroid patients (TSH level>4 μIU/ml), mean age – 62.51±1.18 years old. Group II included 74 individuals (59.2%) – euthyroid patients (TSH level 0.4-4 μIU/ml), mean age – 59.93±1.08 years old. The proportion of patients with unstable angina (UA), among all examined individuals, was 28.8%, and with myocardial infarction (MI) – 71.2%. More specifically, in Group I, the proportion of patients with UA was 23.53%, and with MI – 76.47%. In Group II, the proportion of patients with UA was 32.43%, and with MI – 67.57%, p>0.05 between Groups I and II. The proportion of women in Group I was 27.45% (n=14), and the proportion of men – 72.55% (n=37). In Group II, the proportions were 29.73% (n=22) and 70.27% (n=52) respectively.
The following indicators of lipid metabolism were determined: total cholesterol (TC), high-density lipoprotein cholesterol (HDL-C), low-density lipoprotein cholesterol (LDL-C), triglycerides (TG), and non-high-density lipoprotein cholesterol (non-HDL-C). The TSH level was determined to assess thyroid function in the patients examined.
Results. At the study initiation, mean TC, LDL-C, TG, and non-HDL-C levels were significantly higher in Group I patients compared to Group II patients: TC – by 25.17% (5.76 ±1.19 mmol/l (I) vs 4.31 ±1.30 (ІІ), р<0.001), LDL-C – by 31.64% (3.54 ±1.10 mmol/l (І) vs 2.42 ±1.08 (ІІ), р<0.001), TG – by 21.95% (2.05 ±1.61 mmol/l (І) vs 1.60 ±1.24 (ІІ), р<0.05), and non-HDL-C – by 25.78% (4.46 ±1.18 mmol/l (І) vs 3.31 ±1.31 (ІІ) р<0.001) respectively.
The proportion of individuals with TC, LDL-C, and non-HDL-C levels above target ones was also significantly higher in hypothyroid individuals (I): by 39.46% (92.16 ±3.76 vs 52.70 ±5.80%), 16.96% (98.04 ±1.94 vs 81.08 ±4.55%), and 10.34 % (94.12 ±3.29 vs 83.78 ±4.28%) respectively as compared to euthyroid patients (II).
The assessment of the association of the mean TSH levels with lipid metabolism indicators shows a moderate direct correlation between the TSH and TC levels (correlation coefficient (r) = 0.335, p<0.05), and TSH and LDL-C levels (r = 0.384, p<0.01) in the group of hypothyroid patients (I). Such changes were not observed in euthyroid individuals (II).
Conclusions. Mean lipid (TC, LDL-C, TG, and non-HDL-C) major pro-atherogenic fraction levels were significantly higher, by 20-30%, in the group of hypothyroid patients with ACS (I) compared to euthyroid patients (II). The proportion of individuals with TC, LDL-C, and non-HDL-C levels above target ones was significantly higher among patients with ACS and TSH above 4.0 μIU/ml (I) compared to those with TSH below 4.0 μIU/ml (II) by 39.46%, 16.96%, and 10.34% respectively. A moderate direct correlation was established between the TSH and TC levels (correlation coefficient (r) = 0.335, p<0.05), and TSH and LDL-C levels (r = 0.384, p<0.01) in the group of hypothyroid patients (I). Such changes were not observed in euthyroid individuals (II).
Key words:acute coronary syndrome, myocardial infarction, unstable angina, thyroid function, hypothyroidism, subclinical hypothyroidism, thyroid-stimulating hormone, lipid metabolism
УДК 616.132.2-008.64:616.441-008.64:577.112
Мета. Провести оцінку рівнів розчинної форми стимулюючого фактору росту, що експресується геном 2 (sST2) та N-кінцевого фрагменту попередника мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP) у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС), залежно від наявності супутнього субклінічного гіпотиреозу (СГ).
Матеріали та методи.У дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98±0,81 років). За станом функції щитоподібної залози (ЩЗ) всіх хворих було розподілено у дві групи. Першу (І) групу склала 51 особа (40,8%) – хворі із СГ (рівень тиреотропного гормону (ТТГ) >4 мкМО/мл), середній вік – 62,51±1,18 роки; ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 0,4-4 мкМО/мл), середній вік – 59,93±1,08 років. Стан СГ встановлювався при рівні ТТГ >4,0 мкМО/мл та рівні вільного тироксину (FT4) у сироватці крові в межах норми.
Результати. У групі хворих з ГКС та СГ (І) виявлено достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP, порівняно з хворими без порушень функції ЩЗ (ІІ), відповідно: 46,6 (27,9; 57,7) нг/мл (І) проти 29,9 (22,0; 38,5) нг/мл (ІІ), р=0,001 та 173,0 (103,4; 1005,1) нг/л (І) проти 95,9 (71,8; 178,6) нг/л (ІІ), р=0,0001. Серед пацієнтів з ГКС та СГ (І) в 1,94 рази частіше виявляли рівень sST2 35-70 нг/мл, та у 2,28 разів – sST2 >70 нг/мл, порівняно з хворими з ГКС без порушення функції ЩЗ (ІІ), відповідно: на 22,74% (47,06±6,99% (І) проти 24,32±4,99% (ІІ), p=0,008) та на 15,81% (21,57±5,76% (І) проти 9,46±3,40% (ІІ), p<0,05). Під час дослідження рівнів NT-proBNP у хворих з ГКС та СГ (І) виявлено на 75,67% достовірно вищі частки осіб з рівнем NT-proBNP >600 нг/л (33,33±6,60% (І) проти 8,11±3,17% (ІІ), p=0,001), порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ (ІІ). У 2,31 разів частіше реєструвався рівень NT-proBNP <125 нг/л у групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ), порівняно з хворими з ГКС із СГ (І): на 36,06% (63,51±5,60% (ІІ) проти 27,45±6,25% (І), p=0,00002). При оцінці взаємозв’язку між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP, встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок у групі хворих з ГКС та СГ (І) (коефіцієнт кореляції (r) = 0,775, p<0,001). У групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ) виявлено середньої сили кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP (r = 0,678, p<0,001).
Висновки. 1). У групі хворих з ГКС та помірно зниженою функцією ЩЗ (СГ), реєструвались достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP і достовірно більші частки осіб із рівнями sST2 ≥35 нг/мл, NT-proBNP >600 нг/л, порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ. Отримані результати можуть свідчити про вищий ризик розвитку, прогресування та ускладнень серцевої недостатності (СН), за рахунок вищої ймовірності міокардіального фіброзу та подальшого ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у хворих з ГКС при наявності СГ.
2). Встановлено достовірний сильний прямий кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNP у групі хворих з ГКС та СГ (І) (r = 0,775, p<0,001). У групі хворих з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (ІІ) кореляційний зв’язок між середніми рівнями sST2 і NT-proBNPвиявився менш вираженим (r = 0,678, p<0,001).
3). Визначення комбінації даних біомаркерів може бути більш інформативним для діагностики та прогнозування перебігу СН у пацієнтів з ГКС та супутньою дисфункцією ЩЗ, ніж дослідження окремих біомаркерів. Зокрема, одночасне підвищення sST2 і NT-proBNP вище допустимих значень дозволяє виділити групу особливо високого ризику виникнення та прогресування СН у пацієнтів з ГКС.
Ключові слова:біомаркери, sST2,NT-proBNP, гострий коронарний синдром, серцева недостатність, функція щитоподібної залози, субклінічний гіпотиреоз, тиреотропний гормон.
Purpose. To evaluate the levels of soluble form of stimulatory growth factor expressed by gene 2 (sST2) and N-terminal fragment of brain natriuretic peptide precursor (NT-proBNP) in patients with acute coronary syndrome (ACS), depending on the presence of concomitant subclinical hypothyroidism (SH).
Materials and methods. 125 patients with ACS aged 36 to 81 years (mean age - 60.98±0.81 years) were included in the study. All patients were divided into two groups according to the state of thyroid function. The first (I) group consisted of 51 patients (40.8%) - patients with SH (thyroid-stimulating hormone (TSH) level >4 μIU/mL), average age - 62.51±1.18 years; group II - 74 patients (59.2%) - patients with normal thyroid function (TSH level 0.4-4 μIU/mL), average age - 59.93±1.08 years. The state of SH was established at a TSH level of >4.0 μIU/mL and a free thyroxine (FT4) level in the blood serum within the normal range.
Results. In the group of patients with ACS and SH (I), significantly higher mean levels of sST2 and NT-proBNP were found compared with patients without thyroid dysfunction (II), respectively: 46.6 (27.9; 57.7) ng/ml (I) vs. 29.9 (22.0; 38.5) ng/ml (II), p=0.001 and 173.0 (103.4; 1005.1) ng/l (I) vs. 95.9 (71.8; 178.6) ng/l (II), p=0.0001. Among patients with ACS and SH (I), the level of sST2 35-70 ng/ml was 1.94 times more common, and sST2 >70 ng/ml was 2.28 times more common, compared with patients with ACS without thyroid dysfunction (II), respectively: 22.74% (47.06±6.99% (I) vs. 24.32±4.99% (II), p=0.008) and 15.81% (21.57±5.76% (I) vs. 9.46±3.40% (II), p<0.05). The study of NT-proBNP levels in patients with ACS and SH (I) revealed a 75.67% significantly higher proportion of patients with NT-proBNP levels >600 ng/L (33.33±6.60% (I) vs. 8.11±3.17% (II), p=0.001) compared with patients with ACS and normal thyroid function (II). The level of NT-proBNP <125 ng/l was recorded 2.31 times more often in the group of patients with ACS and normal thyroid function (II) compared with patients with ACS with SH (I): by 36.06% (63.51±5.60% (II) vs. 27.45±6.25% (I), p=0.00002). When assessing the relationship between the mean levels of sST2 and NT-proBNP, a significant strong direct correlation was found in the group of patients with ACS and SH (I) (correlation coefficient (r) = 0.775, p<0.001). In the group of patients with ACS and normal thyroid function (II), a medium-strength correlation was found between the average levels of sST2 and NT-proBNP (r = 0.678, p<0.001).
Conclusions. 1). In the group of patients with ACS and moderately reduced thyroid function (SH), significantly higher mean levels of sST2 and NT-proBNP and significantly higher percentage of patients with sST2 levels ≥35 ng/mL, NT-proBNP >600 ng/L were recorded compared to patients with ACS and normal thyroid function. These results may indicate a higher risk of development, progression and complications of heart failure (HF) due to a higher probability of myocardial fibrosis and subsequent left ventricular (LV) remodeling in patients with ACS in the presence of SH.
2). A significant strong direct correlation was found between the mean levels of sST2 and NT-proBNP in the group of patients with ACS and SH (I) (r = 0.775, p<0.001). In the group of patients with ACS and normal thyroid function (II), the correlation between the mean levels of sST2 and NT-proBNP was less pronounced (r = 0.678, p<0.001).
3). Determination of a combination of these biomarkers may be more informative for the diagnosis and prognosis of HF in patients with ACS and concomitant thyroid dysfunction than the study of individual biomarkers. In particular, the simultaneous increase in sST2 and NT-proBNP above the permissible values allows us to identify a group of particularly high risk of HF occurrence and progression in patients with ACS.
Key words: biomarkers, sST2,NT-proBNP, acute coronary syndrome, heart failure, thyroid function, subclinical hypothyroidism, thyroid-stimulating hormone.
УДК: 616.12-008.331.-02:616.441-06:616.132-008.64-036.11]-079.4
У статті представлені результати дослідження особливостей добового профілю артеріального тиску (АТ) у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) залежно від рівня тиреотропного гормону (ТТГ).
Мета. Провести порівняльну оцінку показників добового моніторингу АТ (ДМАТ), залежно від рівня ТТГ у пацієнтів з ГКС.
Матеріали та методи. В дослідження включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98± 0,81 років). За станом функції щитоподібної залози (ЩЗ) всіх хворих було розподілено у дві групи. Першу (І) групу склала 51 особа (40,8%) – хворі зі зниженою функцією ЩЗ (рівень ТТГ >4 мкМО/мл), середній вік – 62,51±1,18 роки; ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень ТТГ 4-0,4 мкМО/мл), середній вік – 59,93±1,08 років. В загальній групі частка осіб з нестабільною стенокардією (НС) становила 28,8%, з інфарктом міокарда (ІМ) – 71,2%, зокрема в І групі – частка НС складала 23,53%, з ІМ – 76,47%, в ІІ групі – НС – 32,43%, ІМ – 67,57%, p>0,05 між І і ІІ групами.
Після стабілізації стану пацієнта (у другу добу госпіталізації), проводили добовий моніторинг АТ за допомогою приладу Biomed ВАТ41-2. Визначали наступні показники: систолічний АТ (САТ), денний, нічний та середньодобовий (24 години) (САТд, САТн, САТдоб); діастолічний АТ (ДАТд, ДАТн, ДАТдоб); пульсовий АТ (ПАТд, ПАТн, ПАТдоб); індекс часу (ІЧ) для САТд та САТн, САТдоб (ІЧ САТд, ІЧ САТн, ІЧ САТдоб) і ДАТ (ІЧ ДАТд, ІЧ ДАТн, ІЧ ДАТдоб); варіабельність для САТд та САТн, САТдоб (вар САТд, вар САТн, вар САТдоб) і ДАТ (вар ДАТд, вар ДАТн, вар ДАТдоб); добовий індекс САТ (ДІ САТ), ДАТ (ДІ ДАТ), середньодобову частоту серцевих скорочень (ЧССдоб).
Для вивчення функції ЩЗ у включених у дослідження хворих визначали рівень ТТГ методом хемілюмінесцентного імуноаналізу на аналізаторі ARCHITECT iSystem із використанням набору реактивів для кількісного визначення ТТГ (ARCHITECT TSH).
Результати. При порівнянні результатів ДМАТ у двох групах хворих з ГКС нами встановлено достовірно вищі середньонічні рівні - САТн та ДАТн у І групі, порівняно з ІІ групою: САТн – на 6,27% (125,44±2,98 мм рт.ст. (І) проти 117,58±2,26 (ІІ), p<0,05), ДАТн – на 6,15% (73,65±1,91 мм рт.ст. (І) проти 69,12±1,62 (ІІ), p<0,05), при відсутності суттєвої міжгрупової різниці між середніми рівнями аналогічних добових і денних показників. Середнє значення ІЧ ДАТн також виявилося достовірно вищим у І групі порівняно з ІІ групою на 33,69% (42,47±4,60 % (І) проти 28,16±3,60 % (ІІ), p<0,01). Виявлено достовірну різницю середніх показників ДІ САТ та ДІ ДАТ у групі хворих з гіпотиреозом (І) проти аналогічних показників у хворих з еутиреозом (ІІ): ДІ САТ (І) 2,52±1,25 % проти ДІ САТ (ІІ) 5,99±0,98, p<0,05; та ДІ ДАТ (І) 4,69±1,38% проти ДІ ДАТ (ІІ) 8,88±1,32, p<0,05 (табл.1).
Висновки. 1) У групі пацієнтів з ГКС та зниженою функцією ЩЗ виявлено достовірно вищі середні рівні нічних показників АТ - САТн, ДАТн та ІЧ ДАТн, порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ. При цьому частка хворих, чиї середні рівні САТ та ДАТ в нічний час перевищували припустимі значення (САТн <120, ДАТн <70 мм рт.ст.), була достовірно більшою у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І), порівняно з групою хворих без порушення функції ЩЗ (ІІ).
2). У кожного третього пацієнта зі зниженою функцією ЩЗ (І) (37,25% за ДІ САТ, та 31,37% за ДІ ДАТ) спостерігається прогностично вкрай несприятливий добовий профіль АТ «night-peaker», що характеризується підвищенням, а не зниженням АТ вночі.
Отримані результати можуть свідчити про додатковий несприятливий вплив дисфункції ЩЗ на стан тонусу артеріальних судин та відповідно, – регуляцію АТ, що зумовлює високий ризик ускладнень при перебігу ГКС.
Ключові слова: гострий коронарний синдром, інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, функція щитоподібної залози, гіпотиреоз, тиреотропний гормон, добовий моніторинг артеріального тиску, добовий індекс артеріального тиску.
The paper presents the results of a study of circadian arterial blood pressure (ABP) profile in patients with Acute Coronary Syndrome (ACS) and their association with thyroid-stimulating hormone (TSH) levels.
Purpose. To conduct a comparative analysis of circadian BP monitoring (CBPM) indicators in patients with ACS and their association with the TSH level.
Materials and Methods. The study includes 125 patients with ACS aged 36 to 81 (mean age – 60.98± 0.81 years old). The patients were divided into two groups according to thyroid function. Group one (I) included 51 individuals (40.8%) – hypothyroid patients (TSH level>4 μIU/ml), mean age – 62.51±1.18 years old; Group II included 74 individuals (59.2%) – euthyroid patients (TSH level 0.4-4 μIU/ml), mean age – 59.93±1.08 years old. The serum-free thyroxine (FT4) levels were within the normal range in both groups. In the general group, the proportion of individuals with unstable angina (UA) was 28.8%, and with myocardial infarction (MI) – 71.2%. In particular, in Group I, the proportion of individuals with UA was 23.53%, and with MI – 76.47%; in Group II, the proportion of individuals with UA was 32.43%, and with MI – 67.57%, p>0,05 between Groups I and II.
The circadian BP monitoring was carried out using the Biomed ВАТ41-2 device after stabilization of the patient's condition (on the second day of hospital admission). The following indicators have been determined: systolic BP (SBP) – daytime, nighttime, and average daily (24 hours) (SBPd, SBPn, and SBPav); diastolic BP (DBPd, DBPn, and DBPav); pulse BP (PBPd, PBPn, and PBPav); time index (TI) for SBPd, SBPn, and SBPav (SBPd TI, SBPn TI, and SBPav TI) and DBP (DBPd TI, DBPn TI, and DBPav TI); variability of SBPd, SBPn, and SBPav (SBPd var, SBPn var, and SBPav var) and DBP (DBPd var, DBPn var, and DBPav var); average daily index for SBP (SBP AvDI) and DBP (DBP AvDI); average daily heart rate (HRav).
To study thyroid function in patients enrolled, TSH and FT4 levels were determined by chemiluminescent immunoassay method on the ARCHITECT iSystem analyzer using reagent kits for the quantitative determination of TSH (ARCHITECT TSH) and FT4 (ARCHITECT Free T4).
Results. The comparison of the CBPM results in both groups of patients with ACS shows significantly higher mean nighttime (SBPn and DBPn) levels in Group I patients compared to Group II patients: SBPn – by 6.27% (125.44±2.98 mm Hg (I) versus 117.58±2.26 (II), p<0,05), DBPn – by 6.15% (73.65±1.91 mm Hg (I) versus 69.12±1.62 (II), p<0,05), in the absence of a significant between-group difference between the mean levels of respective daytime and average daily indicators. Mean DBPn TI value also turned out to be significantly higher in Group I patients compared to Group II patients – by 33.69% (42.47±4.60% (I) versus 28.16±3.60% (II), p<0.01). Significant difference was detected between mean SBP AvDI and DBP AvDI indicators in hypothyroid patients (I) versus respective indicators in euthyroid patients (II): SBP AvDI (I) 2.52±1.25% versus SBP AvDI (II) 5.99±0.98, p<0.05; and DBP AvDI (I) 4.69±1.38% versus DBP AvDI (II) 8.88±1.32, p<0.05 (Table 1).
Conclusions. 1) Mean nighttime BP indicator (SBPn, DBPn, and DBPn TI) levels were significantly higher in the Group of hypothyroid patients with ACS, compared to euthyroid patients. In addition, the proportion of patients whose mean nighttime SBP and DBP levels exceeded the permissible values (SBPn<120, DBPn<70 mm Hg) was significantly higher in the Group of hypothyroid patients (I) compared to the Group of euthyroid patients (II).
2) Every third hypothyroid patient (I) (SBP AvDI: 37.25% and DBP AvDI: 31.37%) had a night-peaker circadian BP profile, characterized by nighttime BP increase instead of reduction, which suggests an extremely unfavorable prognosis.
The findings may signal an additional adverse effect of thyroid dysfunction on arterial tone and, accordingly, BP regulation, which brings about a high risk of complications of ACS.
Key words: acute coronary syndrome, myocardial infarction, unstable angina, thyroid function, hypothyroidism, thyroid-stimulating hormone, circadian blood pressure monitoring, blood pressure average daily index.
UDC: 616.155.3-097.37:612.176:612.017.1:575.75.8
Abstract
The aim of our study is to elucidate changes in the content of pro-inflammatory interleukin-6 (IL-6) and tumor necrosis factor-α (TNF-α) and anti-inflammatory cytokines interleukin-10 (IL-10) in the blood serum of guinea pigs in the dynamics of experimental immobilization stress. The dynamics of the immobilization stress is accompanied by a pronounced progression of the proinflammatory group of cytokines - TNF-α and IL-6 against theт background of declining functional activity of IL-10 at all stages of their formation (3 rd, 5 th and 15 th days) with an advantage on the 3 rd day of the experiment. The data obtained indicate an imbalance of pro- and anti-inflammatory cytokines and impaired cytokinogenesis, which is important for the pathogenesis in immobilization stress.
Key words: immobilization stress; tumor necrosis factor – α; interleukins; cytokines.