Репозитарій

   УДК: 616.155.392-02:[616.155.302:575.24]-036.11-053.2

Винницька О. А. Особливості мутаційного статусу при гострій лімфобластній лейкемії в дітей : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / О. А. Винницька - Львів, 2023. - 162 с. - Бібліогр.: с. 135-153 (148 назв). 

      Винницька О.А. Особливості мутаційного статусу при гострій лімфобластній лейкемії в дітей. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

ВИСНОВКИ

• Дисертаційна робота містить теоретичне обґрунтування та практичне розв’язання актуального наукового завдання в педіатрії – удосконалення моніторингу перебігу ГЛЛ у дітей на підставі вивчення молекулярногенетичних змін у клітинах крові, пов’язаних з хворобою.

• Застосування ALLIC-BFM 2009 терапії було ефективне у 88 % дітей з повною ремісією. При цьому безрецидивне виживання в загальній вибірці дітей складало 85 %, а безподійне виживання становило 78,7 % (р<0,05). У 12 % дітей простежували часткову резистентність до хіміопрепаратів, що проявлялося рецидивом захворювання (р<0,05).

• Незалежним несприятливим прогностичним фактором розвитку рецидиву після хіміотерапії є MRD. Встановлено, що розвиток рецидиву вищий у тих дітей з ГЛЛ, у яких після завершення цитостатичної терапії рівень MRD на 15 день захворювання складав 1 % і більше, порівняно з пацієнтами, у яких показник MRD становив менше 1 % (р<0,05).

• У дітей з рецидивом ГЛЛ простежуються імунофенотипові аберації, не властиві нормальним гемопоетичним клітинам. Так, бластні клітини у пацієнтів з рецидивом експресували лінійно-незалежні антигени HLA – 93 %, Auti-TdT – 91 %, СD10 – 78 %, СD38 – 91 % і СD34 – 57 % та В-лінійних антигенів – СD19, СD22, СD58, СD79а, серед яких найвища експресія виявлена для антигена СD19 (р<0,05). Низький рівень експресії CD45 зафіксовано у 28 % дітей з рецидивом ГЛЛ та високий – у 89 % дітей при повній ремісії захворювання (р<0,05).

• Найвища стійкість до хіміотерапії спостерігається у дітей, хворих на ГЛЛ, у яких виявлено BCR/ABL1 та E2A/PBX1 молекулярно-генетичні транслокації. Меншою резистентністю до хіміотерапії відзначались пацієнти з AF4/MLL та TEL/AML генетичними особливостями (р<0,05).

• Несприятливим прогностичними маркерами виникнення рецидиву ГЛЛ у дітей є наявність онкогенів BCR/ABL та E2A/PBX1 (р<0,05)

УДК 373.5.016:811.161.2:811.161.2:811.161.2:373.5.016:821:94(477):008

У збірнику наукових праць уміщено матеріали учасників усеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Лінгвоекологія: мова медицини». Подано розвідки, в яких порушено проблеми збереження національної унікальности мови медицини, її зв’язок із етнічною аксіосферою; забезпечення її чистоти, відповідности національному способу мислення українців. Охарактеризовано процес деросіянізації мови клінік, медичної практики в Україні як важливого етапу національного державотворення; десемантизацію базових ідеологем радянської семіосфери в сучасному медичному дискурсі; окреслено роль Наукового товариства ім. Шевченка та Українського лікарського товариства у становленні мови медицини на рідномовній основі; вказано на культуру терміновживання й відродження національної мовної традиції в медицині; на функціонування медичної термінології у науковому, публіцистичному і художньому стилях. Розглянуто росіянізацію сфери медицини як інструмент експансії і неототалітаризму у часі московсько-української війни (2014-2022 рр.). Висвітлено питання терапії мови і мовлення дітей і дорослих як новітню галузь мовленнєвої реабілітації. Для науковців у галузі українознавства, філологів, культурологів, істориків, лікарів

УДК: 616.2+616.1+616.3)-06.379-00864-056.52]-092-07-08

Ланюш Ф.В. Порушення харчової поведінки у хворих на цукровий діабет 2 типу: дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Ф. В. Ланюш - Львів, 2023. - 180 с. - Бібліогр.: с. 131-158 (234 назв). 

АНОТАЦІЯ

Ланюш Ф.В. Порушення харчової поведінки у хворих на цукровий діабет 2 типу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 22 Охорона здоров’я за спеціальністю 222 Медицина. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2023.

У дисертаційній роботі наведено нове рішення і теоретичне обґрунтування важливого завдання – покращення діагностики та лікування гіперфагічних ПХП в осіб із ЦД 2 типу та ожирінням/НМТ шляхом удосконалення діагностичних та лікувальних заходів на основі вивчення змін гормонально-метаболічних показників, які контролюють ХП, під впливом ЦЗП.

1. За даними опитувальників (ОВКП та ОСНП) в осіб із ЦД 2 типу та ожирінням/НМТ поширеність КП становить 18 %, СНП – 13,1 %. У більшості випадків (62,7 %) дані ПХП виникають ще до початку ЦД 2 типу, у 42,2 % - в дитинстві чи підлітковому періоді. У 38,2 % осіб триґерним фактором початку ПХП є стрес, а третина осіб із ПХП (29,4 %) обирають прості вуглеводи при нападах переїдання.
2. В осіб із ЦД 2 типу з ожирінням/НМТ та супутніми ПХП спостерігається вищий рівень лептину (13,7 ± 9 нг/мл, p < 0,05) порівняно із пацієнтами з ЦД 2 типу із ожирінням/НМТ, проте без ПХП (6,51 ± 4,3 нг/мл) або ж особами із ожирінням/НМТ без будь-яких порушень вуглеводного обміну та без ПХП (9,2 ± 5 нг/мл). В осіб із ЦД 2 типу з ожирінням/НМТ та супутніми ПХП визначається найнижчий рівень греліну (17,1 ± 7,7 нг/мл, p < 0,05) порівняно із особами з ЦД 2 типу та ожирінням/НМТ, проте без ПХП (24,6 ± 15,8 нг/мл) та людьми із ожирінням/НМТ без будь-яких порушень вуглеводного обміну та без ПХП (23,9 ± 7,2 нг/мл), а також вищий індекс лептин/грелін (0,32 vs 0,78, p < 0,05).
3. Зниження маси тіла призводить до нормалізації ПХП у 12,5 % пацієнтів, а також зменшення рівня лептину з 13,1 ±7,8 нг/мл до 11,6 ± 6,5 нг/мл, p < 0,05 та підвищення рівня греліну з 17,8 ± 10,5 нг/мл до 20,2 ± 11,4 нг/мл, p < 0,05.
4. Дапагліфлозин в комбінації з метформіном позитивно впливає на масу тіла та ІМТ, що відображається статистично значущим зниженням вищевказаних показників (зниження маси тіла в середньому на 2,6 кг та ІМТ на 1,5 % від початкового, p < 0,05 для обох показників). Застосування ліраглутиду та метформіну впродовж 3-х місяців знижує масу тіла в середньому на 6,3 кг (p < 0,05) та ІМТ на 2,2 % від початкового рівня (p < 0,05). Ліраглутид в комбінації із метформіном знижує рівень лептину в середньому на 3,1 нг/мл (p < 0,05), підвищує рівень греліну (на 5,3 нг/мл, p < 0,05) та знижує індекс лептин/грелін (0,81 vs 0,47, p < 0,05) впродовж 3-х місяців застосування.
5. Комбінація ліраглутиду із метформіном покращує гіперфагічну ХП, оскільки результати ОВКП та ОСНП продемонстрували відсутність нападів КП у 40 % осіб та СНП у 50 % випадків після 3-х місяців застосування вищезгаданих препаратів.

616.391-008.64:546.41]-036-053.51-08

Титуса А. В. Субклінічний дефіцит кальцію у дітей раннього шкільного віку: шляхи формування та корекції : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / А. В. Титуса  - Львів, 2023. - 189 с. - Бібліогр.: с. 146-179 (340 назв).

У дисертаційному дослідженні на основі вивчення ХП та харчового забезпечення у дітей молодшого шкільного віку шляхом анкетування, дослідження харчового раціону та добового нутритивного споживання у школярів молодших класів за допомогою програми Dietplan7, визначення особливостей взаємозв'язку аліментарного надходження кальцію та вітаміну D, їхніх рівнів у сироватці крові та вмісту кальцію у волоссі вирішено актуальне наукове завдання, яке полягало у підвищенні ефективності діагностики та своєчасної корекції субклінічного дефіциту кальцію у дітей молодшого шкільного віку шляхом впровадження сучасних методів оцінки харчування, оптимальних методів діагностики та впровадження ефективної корекції дефіциту кальцію та вітаміну D з використанням модифікації дієти та застосування препаратів кальцію та вітаміну D.

1. У значної кількості учнів початкової школи харчування є незбалансованим, не забезпечує усіх потреб метаболізму дитини, що швидко росте і інтенсивно розвивається. Серед порушень ХП найчастіше зустрічалось: споживання їжі безпосередньо перед сном (83,6%), часте споживання печива (82,1%), солодощів (71%), булочок (63,7%), пропуски обідів в школі (41%), споживання їжі під час перегляду телевізора (33,6%), нерегулярне харчування (14,3%), недостатній добовий об’єм їжі (13,7%), споживання їжі швидкого приготування (8,4%).
2. Дефіцит денного споживання жирів спостерігався у - у 42,4 %, білків – у 31,4 %, вуглеводів - у 30,2 %, енергії - у 27,3 % дітей 1-4 класів. У 48,8 % дітей цієї вікової групи у добовому споживанні визначено зменшення кількості харчових волокон, у 66,9 % ПНЖК, у 48,3 % - мононенасичених жирних кислот, у 18,0 % - ненасичених жирних кислот. У 90,7% школярів цієї вікової групи було визначено добовий дефіцит споживання йоду, у 80,8% - магнію, у 69,2% - селену, у 64,0% - заліза, у 62,2% - кальцію, у 39,0% - цинку. У 95,4% школярів спостерігалось недостатнє добове споживання вітаміну Е, у 92,5% - біотину, у 91,9% - вітаміну D, у 75,1% - ретинолу, вітаміну С у 70,9%, у 40,5% - фолатів, у 69,9% - каротину, у 54,6% - пантотенату, у 39,6% - рибофлавіну,у 36,6% - ніацину. За багатьма показниками була визначена достовірна різниця добового споживання нутрієнтів серед хлопців та дівчаток.
3. Згідно аналізу харчової цінності добових раціонів було визначено, що середнє значення добового споживання кальцію становило 750,00 мг (норма – 800мг) на добу [603,00; 949,00] у хлопчиків та 646,00 мг (норма – 800мг) на добу [502,50; 744,50] у дівчат. Недостатнє денне споживання кальцію було визначено у 50,7 % хлопчиків та у 70,7 % дівчат. Середнє значення добового споживання вітаміну D у школярів становило 2,59 мкг  (норма – 5 мкг)  [1,68; 4,08] у хлопчиків та 1,97 мкг (норма – 5 мкг) [1,19; 3,08] у дівчат. Зменшення споживання вітаміну D згідно статі було визначено у 84,9 % хлопчиків та 96,9 % дівчат.
4. Порівнянням залежності показника кальцію у крові та споживанням нутрієнтів показало, що найчастіше високий показник кальцію у крові спостерігається за наявності високих значень показників споживання вітаміну D (R = 0,45, p < 0,01), вітаміну В12 (R = 0,42, p < 0,01) та вітаміну В6 (R = 0,40, p < 0,01). Малий вміст  кальцію у крові мав істотну від’ємну кореляцію  з добовим споживанням цинку, тіаміну, заліза (R = -0,40, p < 0,01) та марганця (R = -0,35, p < 0,01). Показник вмісту кальцію у волоссі корелював із показниками вмісту кальцію в крові та добовим споживанням кальцію (R = 0,62, р < 0,01). Максимальні позитивні корелятивні значення спостерігалися між рівнем кальцію у крові та частотою споживання молочних продуктів (p < 0,01). Низький рівень вітаміну D мав кореляцію з недостатнім споживанням фруктів, м’яса, риби та овочів (p < 0,01).
5. У дітей із зниженим добовим споживанням кальцію та вітаміну D можливий розвиток субклінічного дефіциту кальцію. Так, серед 56 здорових дітей із зниженим рівнем добового споживання кальцію та вітаміну D знижений рівень загального кальцію у крові було визначено у 2 хлопчиків (3,6 %) та у 13 дівчат (23,2 %) (p < 0,01), іонізованого кальцію – у 1 хлопчика (1,8 %) та у 8 дівчат (14,3%) (p < 0,01), вітаміну D – у 8 хлопчиків (14,3 %) та у 19 (33,9 %) дівчат (p = 0,02) цієї групи. Знижений вміст кальцію у волоссі був визначений у 8 (14,3%) хлопчиків та у 22 (39,3 %) дівчат (p < 0,01).
6. Корекцію наявного дефіциту кальцію та вітаміну D слід проводити шляхом модифікації дієти із збільшенням споживання молока (при відсутності ознак лактазної недостатності), кисломолочних продуктів, йогуртів та сиру, квасолі і бобів, шпинату, броколі, іншої листової зелені, проростків пшениці, горіхів, кунжутного насіння, риби, сухофруктів на фоні прийому препаратів кальцію з вітаміном D, протягом 3 місяців. Застосування неінвазивного методу дослідження вмісту кальцію у волоссі дозволяє як підтвердити дефіцит кальцію в організмі дитини так і контролювати процес його відновлення.
7. Використання розробленого рівняння лінійної регресії, дозволяє розрахувати персоніфіковані залежності рівня кальцію у крові та волоссі, а також рівня вітаміну D у сироватці крові від ряду наявних аліментарних факторів.

616.314-007.285-089.29-634-17]-036].004.6

Гуньовський Ярослав Романович. Клінічне та лабораторне обґрунтування застосування акрилових та безмономерних базисних пластмас в ортопедичному лікуванні пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів: : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Я. Р. Гуньовський. - Львів, 2023. - 233 с. - Бібліогр.: с. 191-221 (257 назв). 

Анотація

   У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення практичного завдання ‒ підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з частковою втратою зубів з використанням акрилових і термопластичних знімних протезів, завдяки дослідженню методом акустичної емісії стійкості до руйнування базисних матеріалів та порівняльному аналізу їх фізико-механічних властивостей,  структури і шорсткості їх поверхні при застосуванні різних полірувальних паст та  ступеню адгезії мікроорганізмів.

   1. За допомогою експериментальних досліджень з використанням методу акустичної емісії для визначення механічних параметрів матеріалів базисів знімних протезів та особливостей їх руйнування під дією квазістатичного навантаження показали, що акриловий полімер Villacryl H Plus має найбільшу межу міцності s_B (78,00±2,88) та напруження під час руйнування σ_ff, (73,33±3,05), які майже на 40% перевищують відповідний показник Vertex™ ThermoSens ‒ s_B (73,33±8,82), σ_ff (43,33±14,53). У випадку напружень остаточного руйнування σ_ff, отримали такий порядок матеріалів: Vertex™ ThermoSens (43,33 кН) < Фторакс (71,33кН) < Villacryl H Plus (73,33кН). За критерієм Tьюкі статистично різниця між значеннями визначених параметрів для всіх матеріалів незначна (p>0,05). Хоча межа міцності термопластичного полімеру виявилася не найбільшою, для її досягнення потрібно у 4-4,5 рази більше часу навантаження зразків, ніж для акрилових полімерів.

   Поява сигналів акустичної емісії під час розтягу зразків свідчить, про зародження у матеріалі ділянок руйнування, при тому матеріал Фторакс руйнується крихко, Villacryl H Plus ‒ пружно-пластично, а Vertex™ ThermoSens характеризується значною в’язкістю. Як результат, відносне видовження всіх матеріалів значно відрізняється (p<0,01): Фторакс (), Villacryl H Plus (), Vertex™ ThermoSens (). Найбільше відносне видовження мав термопластичний полімер Vertex™ ThermoSens. Термопластичний полімер характеризується значною пластичністю під час розтягу, а макропоказник в’язкості його руйнування вдвічі перевищує аналогічний параметр акрилового полімеру. Відповідно частковий знімний протез виготовлений з термопластичного матеріалу добре протидіє руйнуванню, що сприяє збільшенню терміну користування знімним протезом.

У результаті порівняльного аналізу міцнісних характеристик базисні полімери розташувались у такому порядку: Villacryl H Plus, Vertex™ ThermoSens, Фторакс, а за макропоказником в’язкості руйнування К_ІС – Vertex™ ThermoSens, Фторакс, Villacryl H Plus.

   2. За електронно-фрактографічним аналізом поверхні досліджуваних матеріалів для базисів знімних протезів встановлено, що внаслідок обробки поверхні полімеру Фторакс фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,79±0,095) ˃ Blue Shine (0,66±0,056) ˃ ThermoGloss (0,39±0,023) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 4 – 4,5 рази. Вивчення полімеру Villacryl H Plus показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,77±0,066) ˃ Blue Shine (0,57±0,061) ˃ ThermoGloss (0,49±0,055) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується майже в 4 рази. Дані вивчення шорсткості пластмаси Vertex™ ThermoSens показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість значно зменшується (без обробки (2,02±0,099) ˃ Blue Shine (1,21±0,13) ˃ ThermoGloss (0,88±0,079) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою ThermoGloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 2 – 2,5 рази. Встановлено, що полірування фінішною пастою ThermoGloss забезпечує меншу шорсткість поверхні, ніж пастою Blue Shine, для всіх типів базисних полімерів, що сприяє покращенню якості знімних протезів.

   3. У результаті мікробіологічного дослідження визначено, що ступінь мікробної адгезії до вивчених штамів був помірним порівняно з контрольним матеріалом (склом) (p˂0,001), і не залежав від виду базисного матеріалу. Аналіз індексу адгезії мікроорганізмів до базисних пластмас виявив найменшу адгезивну здатність до поверхні полімеру Vertex™ ThermoSens з фінішною обробкою пасти ThermoGloss. У термопластичних полімерівVertex™ ThermoSens рівень адгезії E. coliбув меншим на 19,6% (p˂ 0,05), C. albicansзменшувався на 18,5 % (p˂0,05), S.aureusна 4,4% (p˃0,05), E. oralisна 4,1% (p˃0,05)  порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine.

Натомість у акрилових полімерівVillacryl H Plus  рівень адгезії E. coliпри обробці пастоюVertex™ThermoGloss є меншим на 12,9% (p˂0,05), C. albicansзменшувався на 10,3 % (p˂0,05), S.aureusна 6,1% (p˃0,05), E. oralisна 5,9% (p˃0,05) порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що взірці з полімерних матеріалів для виготовлення базисів протезів суттєво відрізняються за ступенем адгезії бактерій, та грибів роду Candida. Відмінності колонізаційної резистентності до формування мікробної біоплівки при використанні полімеру в клінічних умовах залежить від структури поверхні матеріалу, способу полірування, та вибору полірувальних паст.

   4. У результаті аналізу гігієнічного стану, через один місяць використання, часткових знімних протезів з досліджуваних термопластичних та акрилових полімерів оброблених полірувальними пастами Blue Shine і Vertex™ThermoGloss, виявлено значне збільшення показників індексу гігієни ортопедичних конструкцій (p˂0,05) з коливаннями у межах декілька відсотків у досліджуваних групах. У пацієнтів у процесі 12-місячного користування зубними протезами виготовленими з термопластичного матеріалу Vertex™ThermoSens полірованими пастою ThermoGloss «задовільний» стан гігієни становив 80%, натомість рівень гігієни протезів ‒ «задовільний», виготовлених з акрилових пластмас полірованих пастою ThermoGloss  становив  67,0% (р˂0,05).

 5.Найбільше значення площ запалення слизівки (55-89%) зареєстровано серед пацієнтів другої групи, проти пацієнтів першої групи у якій максимальна площа становила (30-70%). Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів першої групи, другої підгрупи. Через сім діб після накладання часткового знімного протезу клінічна картина дещо змінилась у другій групі, потреба у корекції в першій та другій підгрупах склала відповідно 53,4% та 46,7% пацієнтів і це було істотно менше в порівнянні з першою добою. Виявлена істотна тенденція до зменшення суб’єктивних відчуттів у пацієнтів першої групи: у першій підгрупі 26,7%, другій підгрупі 13,4%. Зменшення кількості корекцій пояснюється зниженням інтенсивності запалення, а швидка адаптація і відсутність необхідності у корекції практично у всіх пацієнтів першої групи свідчить про більш комфортні умови користування термопластичними протезами.

Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів, що користуються термопластичними знімними протезами полірованими пастою ThermoGloss, що підтверджує важливість наявної якісної поверхні знімної конструкції зубного протеза і свідчить про перевагу фінішної обробки протеза полірувальною пастою ThermoGloss.

Середній показник кількості відвідувань для корекції протезів склав: у першій групі 1 підгрупі – 0,80±0,11, у першій групі 2 підгрупі – 0,73±0,12, у другій групі 1 підгрупі – 1,13±0,09, у другій групі 2 підгрупі – 0,93±0,07.

Отже, використання пасти ThermoGloss для кінцевого полірування полімерів дозволило знизити запальну реакцію слизової оболонки протезного ложа та підвищити її резистентність до негативної дії часткового знімного протеза в період адаптації.