Репозитарій

УДК: 613.287.1:614.25:347.61

У статті представлено переваги грудного вигодовування, сучасні рекомендації з грудного вигодовування
дітей, отримані шляхом аналізу наукової літератури. Деталізовано дані, що підкреслюють значущість, унікальність якісного і кількісного складу грудного молока — найкращого виду вигодовування немовлят. Акцентовано увагу на існуючих науково визначених фактах, що пояснюють значення грудного вигодовування як найкращого способу забезпечення росту й розвитку немовляти. Відзначено, що адекватне вигодовування матері захищає малюка від різних інфекцій, алергічних реакцій і захворювань, сприяє формуванню власної імунної системи. Захисну функцію забезпечує чимало специфічних і неспецифічних протиінфекційних факторів, що містяться в молозиві та молоці людини: секреторний імуноглобулін А у високій концентрації, імуноглобуліни А, G, М, Е, живі клітинні елементи (нейтрофіли, макрофаги), лактоферин, лізоцим, біфідофактор, комплемент, параамінобензойна кислота (захист від малярії), антистафілококовий чинник тощо. Грудне молоко відіграє значну роль у профілактиці харчової алергії. У даній статті підкреслено важливість основних положень, на які слід опиратися при проведенні допологової бесіди, а також зосереджено увагу на збалансованості роботи лікаря-педіатра та лікаря загальної практики — сімейного лікаря медичних установ первинної ланки, яка є запорукою успіху грудного вигодовування. Робиться акцент на володінні лікарями первинної ланки медичної допомоги основами менеджменту періоду лактації та грудного вигодовування, а також забезпеченні теоретичної, практичної і психологічної підтримки матерів. Крім теорії знання, важливою умовою успіху роботи лікарів у підтримці грудного вигодовування є переконання матері в його перевагах і важливості. Описано властивості грудного молока, що повністю відповідають морфофункціональним потребам немовляти. Звернено увагу на основні положення бесіди сімейного лікаря чи педіатра щодо підтримки грудного вигодовування при первинному патронажі.
Ключові слова: грудне вигодовування, грудне молоко, новонароджена дитина, імуноглобуліни, молозиво.

УДК 342.951:61

Відлік сучасної стандартизації надання медичної допомоги у системі охорони здоров'я України почався у 80-ті
роки минулого сторіччя з упровадження у роботу медичних закладів клініко-статистичних груп і медико-економічних стандартів. Фокус на пацієнт-центрування - визначення необхідного рівня й обсягу медичної
допомоги з використанням медико-технологічних стандартів припадає на перші роки незалежної України [3].
Сьогодення медичної практики України характеризується революційними (і не завжди однозначними) змінами -
появою нової моделі функціонування медичної сфери з державним гарантуванням певного пакета економічного забезпечення медичної послуги.
Скерованість сучасної охорони здоров'я на стандартизацію і контроль, беззаперечно підвищують ефективність
медичної сфери. Але виникає закономірне питання: як процес стандартизації медичної послуги впливає на її
якість, чи з використанням стереотипного протоколу/стандарту ми не втрачаємо пацієнторієнтованість та
індивідуальний підхід у лікуванні кожного хворого? Кого захищають створені медичні стандарти?
Аналіз деяких аспектів упровадження стандартів медичної допомоги дітям з позиції практичної педіатрії був
метою нашої уваги.

УДК: 616.5-002.2:612.015.6:577.161.2]-053.2

Вітамін D – важливий для дерматології стероїдний гормон. Шкіра є унікальним органом, оскільки в ній синтезується цей вітамін під час перебування на сонці, та органом-мішенню для його діяльності. Надзвичайно важливі в медицині дослідження фізіології метаболізму, механізму дії вітаміну D та його впливу на шкіру. Разом із тим, важливою опцією є участь вітаміну D у роботі уродженого й адаптивного імунітету, а саме його вплив на функцію кератиноцитів і проліферацію, що може свідчити про ймовірну роль вітаміну D у шкірній алергічній сенсибілізації та розвитку атопічного дерматиту (АД).
Мета дослідження – визначити рівень вітаміну D у дітей з атопічним дерматитом різного ступеня
тяжкості залежно від значення індексу SCORAD за допомогою імунохімічного методу з хемілюменісцентною детекцією для глибшого розуміння патогенетичних механізмів розвитку атопічного дерматиту, оптимізації діагностичних втручань, персоніфікованого терапевтичного підходу до вибору схеми дотації вітаміну в дітей з атопічним дерматитом.

УДК: 616.5-002.2:612.015.6:577.161.2]-053.2

Атопічний дерматит є одним з найпоширеніших захворювань шкіри, яке вражає до 20 % дітей та
1–3 % дорослих у більшості країн світу. Велике значення у розвитку атопічного дерматиту мають механізми, які лежать в основі зміни мікробіому шкіри та потребують подальшого з’ясування. Загострення уваги лікарів на проблемі атопічного дерматиту полягає у тому, що це – алергічне захворювання, яке розвивається в осіб із генетичною схильністю до атопії, має рецидивний перебіг, вікові особливості клінічних проявів та характеризується підвищеним рівнем загального і специфічних IgE у сироватці крові. Типовими клінічними проявами АД є екзематозні і ліхеноїдні висипи, що виникають унаслідок гіперчутливості до специфічних (алергени) і неспецифічних подразників.
Актуальність проблеми менеджменту діагностики, лікування та профілактики АД є багатофакторною та полягає у порушеннях функції бар’єру шкіри, дисфункції імунної системи та аутореактивності IgE. Останні наукові
дослідження свідчать про те, що приблизно 80 % пацієнтів, які страждають АД, мають підвищений рівень IgE в
сироватці крові, який корелює зі ступенем тяжкості АД.
Мета – визначення рівня IgE у дітей з атопічним дерматитом різного ступеня тяжкості за допомогою імунохімічного методу з хемілюмінесцентною детекцією для глибшого розуміння патогенетичних механізмів розвитку атопічного дерматиту, оптимізації діагностичних втручань, персоніфікованого терапевтичного підходу до вибору схеми терапії дітей з атопічним дерматитом.

616. 2 - 008. 4 -008. 843. 5 - 02 : 618. 33 ] – 038

У статті узагальнені дані про відомі чинники ризику синдрому аспірації меконію (САМ) і ті, що продовжують вивчатись, з метою підвищення ефективності організації й надання первинної реанімаційної допомоги щойно народженій дитині, інтенсивної допомоги новонародженим зі САМ, профілактики аспіраційної пневмонії й ускладнень, асоційованих зі САМ, у тому числі, раннього та пізнього неонатального сепсису. САМ не втрачає своєї актуальності впродовж останніх років, незважаючи на дослідження даної проблеми на усіх континентах та майже в кожній країні світу, що пов’язане із достатньо високою частотою розвитку САМ, аспіраційної пневмонії, синдрому персистуючої легеневої гіпертензії, пневмотораксу. Частота появи меконію в навколоплідних водах складає від 10 до 24 %, реалізація синдрому аспірації меконію відбувається у 3-12% випадків. САМ збільшує частоту антенатальної, інтранатальної загибелі плоду, а також неонатальної смертності до 4,2% у випадку важкої меконіальної аспірації. Незважаючи на науково-доведений зв’язок появи меконіальних навколоплідних вод з окремими факторами, серед яких переношена вагітність, інфекція та гіпоксія, які відіграють ключову роль у розвитку САМ, ступінь впливу даних факторів у різні терміни вагітності все ще вивчається. Зокрема, дослідження впливу гіпоксії та інфекції на порушення рівноваги між внутрішньоутробною дефекацією, сечовипусканням, ковтанням, секрецією респіраторного тракту та кліренсом амніотичної рідини. Показані відмінності між значенням фізіологічної внутрішньоутробної дефекації і патологічним відходженням меконію внутрішньоутробно на тлі інфекційного процесу у матері (мікробна колонізація амніотичної порожнини, фунізит), фетального дистресу. Підкреслена роль переношеної вагітності, інфекції та гіпоксії під час вагітності у розвитку САМ з акцентом на хронічний перебіг цих процесів. Виділено, що гестаційний вік понад 41 тижнів не може розглядатись як першочерговий чинник, ризик розвитку САМ і те, що маса тіла при народженні також має значення у появі навколоплідних вод, забруднених меконієм й розвитку САМ. Якщо у вагітної жінки наявна мікробна інвазія амніотичної порожнини: хоріоамніоніт, фунізит, то розвиток САМ можливий у дитини, що народилась передчасно. Підкреслено діагностичне значення внутрішньоутробного інфікування – чинника ризику САМ через збільшення понад норму низки медіаторів запалення, визначених у пуповинній крові. Зазначений вплив циркуляторних порушень, що виникають в організмі внутрішньоутробної дитини під впливом стресових та шокових чинників (функціональних порушень в системі «мати-плацента-плід», артеріальної гіпертензії, пізнього гестозу у матері, маловоддя, інфекції, метаболічних порушень, шкідливих звичок). Потребує додаткового зосередження увага лікарів-неонатологів з метою забезпечення об’єктивного моніторингу стану внутрішньоутробної дитини у пологових стаціонарах під час брифінгу, прогнозування перебігу САМ матиме недостатнє обґрунтування показань до застосування окситоцину. Вчасно виявленні нові чинники ризику САМ, доповнення їх значень у розвитку САМ допоможуть удосконалювати й вчасно оновлювати протоколи ведення пологів, за наявності навколоплідних вод, забруднених меконієм, реанімаційної і постреанімаційної допомоги новонародженим, оптимізувати клінічні маршрути пацієнта.