У пацієнтів з хронічною хворобою нирок (ХХН) підвищення рівнів NT-proBNP та ST2 пов’язане з розвитком атеросклерозу. Незважаючи на широке використання цих біомаркерів в клінічній практиці, не достатньо досліджена їхня роль при поєднанні ураження серця, зокрема гострого коронарного синдрому (ГКС) та ХХН, враховуючи фактор куріння. Проаналізовано рівні NT-proBNP та ST2 у 89 пацієнтів з ГКС та ХХН, середній вік хворих становив 60,36±1,07 років, частка жінок складала 28,09% (n=25), частка чоловіків – 71,91% (n=64). Залежно від рівня ШКФ хворі розподілені у дві групи: І група – 29 осіб зі ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2, ІІ група – 60 осіб зі ШКФ ≥60 мл/хв/1,73 м2. Хворих обох груп було розподілено у підгрупи за фактором куріння: Ік (n=11), ІІк (n=24) – курці та Інк (n=18), ІІнк (n=36) – некурці. Визначення біомаркерів проводили у 2 добу перебування хворих в стаціонарі. У І групі, тобто серед хворих зі зниженою ШКФ, порівняно з ІІ групою, визначено у 3,21 рази достовірно вищий рівень NT-proBNP (687,0±169,77 пг/мл (І) проти 215,1±56,86 пг/мл (ІІ), p<0,05) та незначно вищий рівень ST2 (p>0,05). У підгрупі Ік, порівняно з підгрупою ІІк, встановлено у 4,31 рази достовірно вищий рівень NT-proBNP (1032,1±317,21 пг/мл (Ік) проти 240,2±81,15 пг/мл (ІІк), p<0,01) та вищий рівень ST2 (p>0,05). У підгрупі Інк, порівняно з підгрупою ІІнк, виявлено вищий рівень NT-proBNP (p>0,05) та у 1,24 рази достовірно вищий рівень ST2 (36,20±2,86 нг/мл (Інк) проти 29,20±2,66 нг/мл (ІІнк), p<0,05). У підгрупі Ік, порівняно підгрупою Інк, визначено вищий рівень NT-proBNP (p>0,05) та у 1,53 рази достовірно вищий рівень ST2 (56,40±6,93 нг/мл (Ік) проти 36,80±3,67 нг/мл (Інк), p<0,05). У підгрупі ІІк, порівняно з підгрупою ІІнк, виявлено у 2,14 рази достовірно вищий рівень NT-proBNP (233,80±67,97 пг/мл (ІІк) проти 109,10±12,61 пг/мл (ІІнк), p<0,05) та у 1,55 рази достовірно вищий рівень ST2 (46,50±3,17 нг/мл (ІІк) проти 30,00±2,46 нг/мл (ІІнк), p<0,001). У групі пацієнтів зі ШКФ <60 мл/хв/1,73 м2 (І) реєструються достовірно вищі середні рівні NT-proBNP та ST2 порівняно з ІІ групою, незалежно від фактору куріння. Разом з цим, у пацієнтів курців виявлено достовірно істотно вищі рівні NT-proBNP та ST2 порівняно з некурцями, незалежно від рівня ШКФ. Однак поєднання стану зниженої ниркової функції та фактору куріння спричиняють найвище зростання як рівня NT-proBNP (1032,10±317,21 пг/мл), так і ST2 (56,40±6,93 нг/мл). In patients with chronic kidney disease (CKD), elevated levels of NT-proBNP and ST2 are associated with the progression of atherosclerosis. Despite the widespread use of these biomarkers in clinical practice, their role in the combination of heart damage, particularly acute coronary syndrome (ACS) and CKD, considering smoking status, remains insufficiently studied. Levels of NT-proBNP and ST2 were analyzed in 89 patients with ACS and CKD, with a mean age of 60.36±1.07 years; women accounted for 28.09% (n=25) and men – 71.91% (n=64). Based on the glomerular filtration rate (GFR), patients were divided into two groups: Group I – 29 patients with GFR <60 ml/min/1.73 m², and Group II – 60 patients with GFR ≥60 ml/min/1.73 m². Both groups were further divided into subgroups based on smoking status: Іk (n=11), ІІs (n=24) – smokers, and Іns (n=18), ІІнк (n=36) – non-smokers. Biomarkers were measured on the 2nd day of hospitalization. In Group I, patients with reduced GFR showed a 3.21-fold significantly higher NT-proBNP level compared to Group II (687.0±169.77 pg/ml (I) vs. 215.1±56.86 pg/ml (II), p<0.05) and a slightly higher ST2 level (p>0.05). In subgroup Іk compared to ІІk, NT-proBNP was 4.31 times significantly higher (1032.1±317.21 pg/ml (Іs) vs. 240.2±81.15 pg/ml (ІІs), p<0.01) and ST2 was also higher (p>0.05). In subgroup Інк compared to ІІнк, NT-proBNP levels were higher (p>0.05) and ST2 was 1.24 times significantly higher (36.20±2.86 ng/ml (Іns) vs. 29.20±2.66 ng/ml (ІІns), p<0.05). In subgroup Іk compared to Інк, NT-proBNP levels were higher (p>0.05), and ST2 was 1.53 times significantly higher (56.40±6.93 ng/ml (Іs) vs. 36.80±3.67 ng/ml (Іns), p<0.05). In subgroup ІІs compared to ІІns, NT-proBNP was 2.14 times significantly higher (233.80±67.97 pg/ml (ІІs) vs. 109.10±12.61 pg/ml (ІІns), p<0.05) and ST2 was 1.55 times significantly higher (46.50±3.17 ng/ml (ІІs) vs. 30.00±2.46 ng/ml (ІІns), p<0.001). In the group of patients with GFR <60 ml/min/1.73 m² (Group I), significantly higher mean NT-proBNP and ST2 levels were observed compared to Group II, regardless of smoking status. At the same time, smokers demonstrated significantly higher levels of NT-proBNP and ST2 compared to non-smokers, regardless of GFR level. However, the combination of reduced kidney function and smoking resulted in the highest levels of both NT-proBNP (1032.10±317.21 pg/ml) and ST2 (56.40±6.93 ng/ml).
УДК 616.311.2+616.314.17)]-002-06:616.72-002.77]-08-059-071.3
Вступ. Генералізований пародонтит (ГП) на тлі ревматоїдного артриту (РА) залишається одним із складних і недостатньо вивчених проблем стоматології та медицини. Взаємозв’язок патогенетичних механізмів ГП та РА зумовлюють необхідність міждисциплінарного підходу для розпрацювання ефективних комплексних схем лікування та профілактики ГП на тлі РА.
Мета дослідження полягала у вивченні динаміки пародонтальних індексів після проведення консервативного лікування ГП у пацієнтів з РА.
Матеріали і методи. Пародонтологічне лікування було проведено 58 пацієнтам із ГП на тлі РА, яких розподілено на дві групи. В основну групу було включено 31 пацієнт (53,45%), у яких лікування проводили із застосування розробленої схеми консервативного лікування ГП. Групу порівняння склали 27 пацієнтів (46,55%), у яких лікування ГП здійснювалась відповідно до загальноприйнятих протоколів. Динаміку значень індексів РМА, OHI-S, CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів ясен за методикою В.І. Кулаженко оцінювали до лікування, через 6 та 12 місяців після лікування.
Результати. Результати оцінки ефективності роз- робленої схеми консервативного лікування ГП І та ІІ ступеню тяжкості на тлі РА при значеннях індексу CPITN < 2 балів вказують на покращення та стабілізацію патологічного процесу в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у віддалені терміни спостереження. У пацієнтів, яким проводили лікування із застосуванням розробленої схеми, спостерігали достовірне покращення гігієни порожнини рота та клінічного стану ясен, зокрема зменшення ступеня запального процесу за індексом РМА.
Висновок. Виражену ефективність розробленої схеми лікування ГП на тлі РА також доведено високим відсотком пацієнтів (80,65%), у яких констатували «стабілізацію» патологічного процесу після 12 місяців спостереження. На противагу, у групі порівняння, у яких лікування ГП проводили традиційними методами, кількість таких осіб була значно меншою та становила 40,47% (р<0,01).
Ключові слова: генералізований пародонтит, ревматоїдний артрит, індексна оцінка пародонтального статусу, консервативне лікування.
З початком агресивної російсько-української війни в Україні зросли негативні чинники, що призводять до загострення паразитарної ситуації. Антропогенний вплив багатофакторний і пов’язаний з масивним забрудненням навколишнього середовища, зміною клімату, соціально-економічними процесами – урбанізацією, міграцією населення, погіршенням санітарних умов проживання людей, утримання тварин.
Мета: проаналізувати характер і структуру паразитарних інвазій за 2022, 2023 роки у Львівській області за даними результатів лабораторних досліджень приватного підприємства «МОТАЛАБ».
UDC 616.314-089.23:616.314.17/.2-018-02]-07
Мета роботи – висвітлення результатів сучасних наукових досліджень щодо механізмів місцевого стрес-моделювального впливу ортодонтичної апаратури на порожнину рота і тканини пародонтального комплексу в процесі активного ортодонтичного лікування.
Матеріали та методи. Методологія дослідження реалізована у збиранні й аналізі наукових результатів про стрес-моделювальну дію ортодонтичної апаратури у пацієнтів зі зубощелепними аномаліями, що отримали з опрацьованих джерел фахової літератури, – повнотекстових статей оригінальних, фундаментальних досліджень вітчизняних і закордонних авторів, індексованих у доказових базах даних MEDLINE / PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсах.
Результати. Здійснили аналіз основних компонентів стрес-моделювального впливу незнімної ортодонтичної техніки на порожнину рота та тканини пародонта зокрема. Питома вага різних ускладнень є доволі високою, становить від 32,7 % до 50,0 % усіх випадків. Порушення мікроциркуляції та гіпоксія тканин пародонта потенціюють розвиток оксидативного стресу під час ортодонтичного лікування. Визначили особливості реакції клітин пародонтального комплексу, що мають здатність переносити напругу, яка генерується в актиновому цитоскелеті шляхом прямої механічної стимуляції, на білки позаклітинного матриксу, впливаючи на тривимірну організацію позаклітинного матриксу та його ремоделювання. Встановлено роль перекисного окиснення ліпідів, антиоксидантної системи та ферментної реакції ротової та кревікулярної рідин.
Висновки. Оксидативний стрес під час ортодонтичного лікування може бути спричинений місцевим і системним впливом металів, зокрема корозійними процесами; запаленням тканин пародонта через погану гігієну ротової порожнини й активізацію пародонтопатогенної мікрофлори; асептичним запаленням у періодонтальній зв’язці через застосування механічної сили. Окремі ферменти ротової рідини, як-от лактатдегідрогеназа, можуть бути чутливим маркером змін метаболізму періодонтальної зв’язки під час ортодонтичного переміщення зубів. Локалізація та характер вільнорадикальної патологіїзначною мірою спричинені природою екзогенного індуктора перекисного окиснення ліпідів і генотиповими особливостями антиоксидантної системи. Саме від цього співвідношення залежить старт і наступне розгалуження ланцюгових вільнорадикальних реакцій. Без нормалізації всіх ланок патогенезу не можливе успішне лікування запальних і дистрофічно-запальних захворювань тканин пародонта, зокрема в ортодонтичних пацієнтів.
УДК 616.311.2+616.314.17)]-002-06:616.72-002.77]-08-059-071.3
Мета дослідження. Оцінити ефективність розпрацьованої схеми комплексного лікування генералізова- ного пародонтиту (ГП) у пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА) за динамікою пародонтальних та гігієнічного індексів.
Методи дослідження. Пародонтологічне лікування було проведено 78 пацієнтам із ГП на тлі РА. Критерії включення: ГП у пацієнтів із РА. Критерії виключення: ГП у пацієнтів з іншою соматичною патологією, вагітність, лактація. Усі пацієнти були розподілені на 2 групи: основну – 44 пацієнти (56,41%), лікування яких проводилось із застосуванням розпрацьованої схеми комплексного лікування ГП, та групу порівняння – 34 пацієнти (43,59%), у яких лікування ГП здійснювалась за загальноприйнятими протоколами. Пацієнтам груп дослідження проводили професійну гігієну ротової порожнини, призначали комплекс індивідуальних гігієнічних засобів: щітки серії «Colgate Total», зубну пасту «Проденталь», ополіскувач «Octenidol MouthWash», міжзубні йоржики «Colgate Total», флоси «Colgate Total Pro-Gum Health». Розпрацьована схема лікування ГП для пацієнтів основної групи включала засоби місцевої («Солкосерил, дентальна адгезивна паста», «Актовегін-гель») та загальної терапії («Хондроїтин Актив», «Коензим Q10»).
Оцінювали динаміку значень індексів РМА, OHI-S,
CPITN та вакуумної проби стійкості капілярів (ВПСК) ясен за методикою В.І. Кулаженко до лікування, після лікування, через 3, 6 та 12 місяців після лікування.
Результати. Через 12 місяців у пацієнтів основної групи спостерігали покращення усіх індексних оцінок, тоді як у групі порівняння значення відповідних показ- ників суттєво не відрізнялись від вихідних значень.
Висновки. Комплексне лікування ГП при значеннях індексу CPITN > 2 балів на тлі РА, із застосуванням розпрацьованої схеми сприяло ліквідації запалення, покращенню гігієни порожнини рота і нормалізації гемодинаміки в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у най- ближчі та віддалені терміни спостереження.
Ключові слова: генералізований пародонтит, ревматоїдний артрит, індексна оцінка пародонтального статусу, комплексне лікування.