Репозитарій

Інфекції, пов’язані з наданням медичної допомоги (ІПНМД): цей термін зараз включає в себе розвиток інфекційних процесів у різних системах органів пацієнтів і у шпиталях різної спеціалізації. Вважається, що ІПНМД — це інфекції, які вперше виникають через 48 годин чи пізніше після госпіталізації або ж через 30 днів після отримання медичної опіки. Мета дослідження: ретроспективний аналіз захворюваності серед дітей в Україні на ІПНМД протягом 2009–2021 рр.

Матеріали та методи. Статистичний аналіз поширеності зареєстрованих випадків ІПНМД в Україні у 2009–2021 рр. за даними ЦГЗ МОЗ України. 
Результати. У середньому щороку в Україні реєстрували 966 ± 489 випадків ІПНМД серед дітей різного віку.
За віковим розподілом серед пацієнтів дитячої категорії з ІПНМД в середньому щороку на новонароджених дітей до 1 місяця життя припадало 65,8 %, від 1 місяця до 1 року — 5,9 %, від 1 до 17 років — 28,3 %. За нозологічною структурою ІПНМД у дітей превалювали інфекції окремих станів, що виникають в перинатальному періоді. У середньому відсоток таких хвороб за 2010–2021 рр. становив 49,5 ± 7,5 % (серед дітей 0–17 років) та 13,8 % від загальної кількості випадків ІПНМД в Україні. Висновки. Останніми роками в Україні спостерігався недооблік випадків ІПНМД як серед дорослих пацієнтів, так і серед дітей. Показники, надані установами окремих регіонів (Одеська та Київська області), дають змогу з певною мірою вірогідності отримати уявлення про структуру захворюваності на ІПНМД в цілому у країні. За віковою структурою ІПНМД у дітей (0–17 років) за 2009–2021 рр. становили 22,06 % від загальної кількості ІПНМД. Найбільшу кількість випадків за вказаний період зафіксовано серед новонароджених дітей, що становить 65,8 % від усіх дітей з ІПНМД. Тож основні зусилля повинні бути спрямовані на зниження рівня ІПНМД серед малюків.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та роз’яснення науково-практичної проблеми щодо клініко-патогенетичних механізмів виникнення ендотеліальної дисфункції при АГ у пацієнтів з надмірною масою тіла та ожирінням з врахуванням результатів електрокардіографічного та ехокардіографічного обстеження серця, компонентів біохімічного аналізу крові, даних ліпідограми, вмісту газотрансмітерів (L-аргініну, аргінази, NO_x та H₂S), а також рівня адропіну та фактора фон Віллебранда у сироватці крові. Додатково розглянуто вплив тютюнопаління на метаболічний профіль пацієнтів з АГ, надмірною масою тіла та ожирінням, та перебіг основної патології. Встановлено доцільність призначення статинів з метою корекції ліпідного обміну щодо позитивного впливу адропіну, як регулятора функцій серцево-судинної системи.

1. У пацієнтів з АГ та ожирінням спостерігали тяжчий перебіг АГ, зумовлений вищими показниками систолічного та пульсового АТ (p<0,01), збільшенням товщини задньої стінки ЛШ (p<0,01), маси міокарда ЛШ та відносної товщини стінки ЛШ (p<0.05). Достовірно частіше діагностували збільшення розмірів ЛП (p<0.05) та блокаду лівої ніжки пучка Гіса (p<0.05). При тестуванні за шкалою MMSE у модифікації С.М. Коваля з метою визначення когнітивних функцій, пацієнти з АГ та ожирінням отримували достовірно меншу кількість балів (p<0,01), у порівнянні з особами з АГ та надмірною масою тіла.
2. Перебіг АГ у поєднанні з ожирінням призводить до порушення вазодилатуючої складової газотрансмітерів, що супроводжується достовірним зниженням рівня NO_x (p<0.05) та H₂S (p<0,01), у поєднанні з тенденцією до зростання активності аргінази. Рівень NO_x залежав від вмісту L-аргініну (r=0.785; p<0.01), а також був пов’язаний з другим газотрансмітером H₂S (r=0.758; p<0.01). Негативний вплив на концентрацію NO_x був асоційований з ОТ (r=-0.283; p<0.05), ОТ/ОС (r=-0.236; p<0.01) у пацієнтів з АГ, надмірною масою тіла та ожирінням, а також додатково з ВЖМ в осіб жіночої статі (r=-0.496; p<0.05).
3. Встановлена негативна кореляція між рівнем NO_x та кількістю викурених цигарок за добу (r=-0,580, p<0.05) у пацієнтів з АГ, надмірною масою тіла та ожирінням, що вказує на порушення газотрансміттерних механізмів на тлі тютюнопаління. Одночасно у курців спостерігали достовірне зниження не тільки рівня NO_x (p<0.05), але й вмісту L-аргініну (p<0.05) на тлі одночасного зростання активності аргінази (p<0.05).
4. У пацієнтів з надмірною масою тіла та ожирінням АГ перебігає на тлі зростання рівнів фактора фон Віллебранда (p<0.01). Наявні кореляційні зв’язки між рівнем vWF та розмірами ЛП (r=0,667; p<0.01), ПШ (r=0,487; p<0.05), ФВ ЛШ (r=-0,461; p<0.05), ММЛШ (r=0,795; p<0.01) та ІММЛШ (r=0,731; p<0.01) свідчать про те, що vWF може виступати не лише додатковим маркером ендотеліальної дисфункції, але і предиктором СН.
5. Рівень адропіну був достовірно нижчим у пацієнтів з АГ у поєднанні з ожирінням (p<0.01), при збільшенні ІМТ (p<0.01), на тлі тютюнопаління (p<0.01), зростання рівня глюкози венозної крові (p<0.05), а також негативно корелював з показниками систолічного (r=-0,246; p<0.05) та діастолічного АТ (r=-0,261; p<0.05). Вірогідне збільшення його рівня спостерігали при призначенні статинів (p<0,01).

Мета роботи – з’ясувати діагностичну цінність показників NT-proBNP (N-кінцевий фрагмент попередника мозкового натрійуретичного пептиду) та ST2 (стимулювальний фактор росту, що експресується геном 2) і визначити їх прогностичне значення щодо виникнення серцево-судинних ускладнень (ССУ) у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ) з елевацією сегмента ST за наявності ожиріння. Матеріали і методи. Усі пацієнти були розподілені на три групи залежно від маси тіла: І групу становили 52 пацієнти з нормальною масою тіла (середній вік (60,83±11,94) року); ІІ групу – 51 пацієнт з надлишковою масою тіла (середній вік (62,04±8,55) року); ІІІ групу – 55 пацієнтів з ожирінням І–ІІІ ступеня (середній вік (60,96±11,31) року). Для детальнішого дослідження було відібрано 60 пацієнтів, у яких додатково визначали концентрацію NT-proBNP та ST2 у сироватці крові імуноферментним методом за допомогою тест-систем виробництва Biomedica і Presage ST2 assay при госпіталізації і на 10-ту добу захворювання. Результати та обговорення. Залежно від перебігу захворювання впродовж стаціонарного лікування вибірку із загальної групи ретельно обстежених пацієнтів (n=60) було розподілено на дві групи: А (n=22) – особи, в яких перебіг захворювання ускладнився появою серцево-судинних подій, Б (n=38) – пацієнти, у яких ГІМ був без ускладнень. При госпіталізації середні показники NT-proBNP були незначно вищими в пацієнтів із ССУ (група А) (612,8 [489,5; 860,4] пг/мл) порівняно з пацієнтами без ССУ (група Б) (598,6 [326,6; 913,1] пг/мл, р>0,05). При повторному визначенні біомаркера NT-proBNP в обох групах пацієнтів спостерігали суттєве його зниження (р<0,01) незалежно від перебігу ГІМ: на 44,52 % – у групі А та 68,24 % – у групі Б. Однак рівні NT-proBNP у пацієнтів групи А на 10-ту добу спостереження статистично значуще переважали відповідні показники осіб групи Б (р<0,05). При госпіталізації середні показники ST2 були статистично значуще вищими в пацієнтів із виявленими ССУ (61,1 [44,8; 133,6] нг/мл – група А) порівняно з пацієнтами без ускладнень (40,8 [33,1; 64,3] нг/мл – група Б, p<0,05). При повторному визначенні біомаркера ST2 в обох групах пацієнтів спостерігали значне (p<0,001) його зниження: відповідно до 23,7 [18,8; 28,3] нг/мл і 24 [19,7; 28,7] нг/мл, без статистично значущої різниці між групами. Висновки. Біомаркер ST2 можна розглядати як предиктор виникнення ССУ в пацієнтів із ГІМ з елевацією сегмента ST у ранній післяінфарктний період. Значення NT-proBNP у пацієнтів, в яких виникали ускладнення в ранній післяінфарктний період, залишаються на 10-ту добу спостереження статистично значуще вищими порівняно з відповідними в пацієнтів, у яких небажані події не виникали. Наявність ожиріння погіршує перебіг ГІМ з елевацією сегмента ST: у таких пацієнтів вищі значення біомаркерів ремоделювання міокарда NT-proBNP та ST2 (у дебюті захворювання) і частіше виникають ускладнення в ранній післяінфарктний період (у групі з ускладненнями ожиріння відзначали статистично значуще частіше, ніж серед осіб групи без ускладнень, р=0,02).

The aim – to find out the diagnostic value of NT-proBNP and ST2 and to determine their correlations with the development of cardiovascular (CV) complications in patients with ST-elevation myocardial infarction (STEMI) and obesity. Materials and methods. All patients were divided into 3 groups depending on body weight: group I included 52 patients with normal body weight (mean age – 60.83±11.94 years); group II – 51 patients with excess body weight (mean age – 62.04±8.55 years); group III – 55 patients with obesity I–III degree (mean age 60.96±11.31 years). 60 patients were selected in whose serum NT-proBNP and ST2 concentration were additionally determined twice, on admission and on the 10th day of treatment, using the test systems by Biomedica and Presage ST2 assay. Results and discussion. Patients were divided into 2 subgroups depending on the course of the disease: group A – 22 patients with STEMI complicated with acute HF with Killip class III–IV, acute left ventricular aneurysm, rhythm and conductivity disturbances; group B – 38 patients with STEMI without CV complications. At admission to the hospital mean levels of NT-proBNP were higher in patients with CV complications (612.8 [489.5; 860.4] pg/ml – group I) when compared to non CV complications patients (598.6 [326.6; 913.1] pg/ml – group II, p>0.05). On the 10th day of the hospitalization serum levels of NT-proBNP decreased in both groups of patients (p<0.01), regardless of the course of acute myocardial infarction: on 44.52 % – in group A and 68.24 % – in group B. However, it should be noted that the values of NT-proBNP in group A on the 10th day of observation significantly exceeded the corresponding indicators in group B (p<0,05). At admission to the hospital mean ST2 values were significantly higher in patients with diagnosed CV complications (61.1 [44.8; 133.6] ng/ml – A) compared with patients without complications (40.8 [33.1; 64.3] ng/ml – B, p<0.05). When re-determining the ST2 biomarker in both groups of patients there was a significant (p<0.001) decrease: to 23.7 [18.8; 28.3] ng/ml (A) and 24 [19.7; 28.7] ng/ml (B), respectively, without a significant difference between the groups. Conclusions. The biomarker ST2 can be considered as a predictor of cardiovascular complications in patients with STЕMI in the early postinfarction period. NT-proBNP values in patients with complications in the early postinfarction period remain significantly higher on the 10th day of observation compared with those in patients without complications. The presence of obesity worsens the course of STЕMI: in such patients the values of biomarkers NT-proBNP and ST2 are higher and complications are significantly more common in the early post-infarction period.

Анотація

Мeта статті — ознайомити кардіологів та лікарів сімейної медицини із сучасними лікувальними підходами, що враховують психологічні особливості пацієнтів. Професійна діяльність лікарів терапевтичного профілю значною мірою (порівняно з хірургічними та анестезіологічними спеціальностями) потребує розвитку комунікативних навиків, оскільки пацієнти відрізняються не лише за клінічними особливостями, а й за психологічними рисами, що виявляються під час діагностики та лікування. Представлено розбір чотирьох клінічних випадків із докладним описом соціально‑демографічних і поведінкових особливостей хворих, які звернулися до кардіолога для корекції медикаментозного лікування. Окрім аналізу скарг, анамнезу й даних лабораторних та інструментальних обстежень, описано типові проблеми спілкування зі «складними» хворими та надано практичні рекомендації. Висвітлено чотири варіанти можливої поведінки пацієнтів, що визначаються їхніми психологічними особливостями та виявляються під час спілкування із лікарями терапевтичного профілю. Як «класичні» обрано психотипи «експресивний», «директивний», «аналітичний» і «дружній». Для двох перших характерною ознакою є наявність високого рівня владності під час спілкування із співрозмовниками, а для двох останніх — низького рівня владності. «Аналітичні» та «директивні» особистості характеризуються значно вищим ступенем самоконтролю порівняно з «експресивними» та «дружніми». Переважно медичні працівники контактують із хворими, які поєднують риси двох психотипів із домінуванням одного з них. Обізнаність лікарів терапевтичного профілю з психологічними особливостями пацієнтів дасть змогу зрозуміти їхні очікування і поліпшити прихильність до фармакотерапії. 

Objective — to acquaint cardiologists and family medicine doctors with modern treatment approaches that take into account the psychological characteristics of patients. The professional activity of therapeutic doctors is to a large extent (especially in comparison with surgical and anesthesiology specialties) related to the need to develop communication skills, since patients differ not only in clinical features, but also in psychological traits that are revealed in the process of diagnosis and treatment. The authors performed the analysis of four clinical cases with a detailed description of socio-demographic and behavioral characteristics of patients who ask for a cardiologist’s consultation for the purpose of correcting drug treatment. In addition to the analysis of complaints, anamnesis and data from laboratory and instrumental examinations, typical problems of communication with «difficult» patients have been described and practical recommendations were provided. Four variants of the possible behavior of patients are presented, determined by their psychological characteristics and manifested during communication with doctors of a therapeutic profile. The following psychotypes were chosen as «classical»: «expressive», «directive», «analytical» and «friendly». For the first two, a characteristic feature is the presence of a high level of authority in the process of communicating with interlocutors, and for the last two — a low level. Also, «analytical» and «directive» personalities are marked by a significantly higher degree of self-control compared to «expressive» and «friendly». Doctors mostly come into contact with patients who combine the features of two psychotypes with the dominance of one of them.
Physicians’ understanding of the therapeutic profile of patients’ psychological characteristics will allow understanding their expectations and improving adherence to pharmacotherapy.

У статті наведено результати дослідження особливостей добового профілю артеріального тиску (АТ) у хворих з гострим коронарним синдромом без елевації сегменту ST (ГКСбелST) та хронічною хворобою нирок (ХХН), залежно від фактору куріння. Мета. Вивчити особливості добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ) у хворих з ГКСбелST та ХХН, залежно від фактору куріння. Матеріали та методи. В дослідження включено 70 пацієнтів з ГКСбелST та ХХН віком від 35 до 75 років. Хворих розподілено у 2 групи: І група – 35 осіб – курців (середній вік - 60,09±1,66 років), ІІ група – 35 осіб, які ніколи не курили (середній вік - 62,31±1,04 роки). Добовий моніторинг АТ проводили у другий день госпіталізації після стабілізації стану пацієнта. Визначали наступні показники: систолічний АТ (САТ), денний, нічний та середньодобовий (24 години) (САТд, САТн, САТдоб); діастолічний АТ (ДАТд, ДАТн, ДАТдоб); пульсовай АТ (ПАТд, ПАТн, ПАТдоб); індекс часу (ІЧ) для САТд та САТн (ІЧ САТд, ІЧ САТн) і ДАТ (ІЧ ДАТд, ІЧ ДАТн); частоту серцевих скорочень (ЧСС). Для вивчення функціонального стану нирок обстежених хворих визначали альбумін-креатиніновий індекс (АКІ) у сечі напівкількісним методом. Розрахунок швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) здійснювали за формулою CKD-EPІ на основі креатиніну. Результати. Виявлено достовірно вищі середні рівні САТ, ДАТ та ПАТ у І групі хворих порівняно з ІІ групою: САТд – на 5,10% (p˂0,05), САТн – на 6,60% (p˂0,05); ДАТд - на 9,60% (p=0,01), ДАТн – на 14,10% (p˂0,05); ПАТд – на 7% (p=0,05), ПАТн – на 8,50% (p˂0,05). Середнє значення ІЧ також виявилося достовірно вищим у групі курців (І) проти некурців (ІІ): ІЧ САТд – на 55,50% (p˂0,01), ІЧ САТн – на 58,90% (p˂0,01), ІЧ ДАТд – на 57,50% (p˂0,01), ІЧ ДАТн – на 46,30% (p˂0,01). ЧСС була вищою на 10,80% у І групі порівняно з ІІ групою (p˂0,01). Середній рівень ШКФ у курців на 13,00% нижчий порівняно з некурцями (p<0,05). Встановлено на 57% достовірно вищий рівень АКІ у групі курців (І група) порівняно з некурцями (ІІ група) (p˂0,01). Висновки. У групі пацієнтів-курців з ГКСбелST та ХХН виявлено достовірно вищі середні рівні САТ, ДАТ, ПАТ, ІЧ та ЧСС. У цій же групі зареєстровано більш виразні ознаки ураження нирок, а саме нижчі значення ШКФ та вищі АКІ, що свідчить про ймовірний несприятливий вплив куріння на стан регуляції АТ та мікроциркуляторне русло нирок.

The paper presents the results of a study of the effects of smoking on circadian arterial blood pressure (ABP) profile in patients with Non-ST-Segment Elevation Acute Coronary Syndrome (NSTE-ACS) and Chronic Kidney Disease (CKD). Purpose. To study the features of circadian blood pressure monitoring (CBPM) in patients with NSTE-ACS and CKD, smoking-dependent. Materials and Methods. The study includes 70 patients with NSTE-ACS and CKD aged 35 to 75 years. The patients were divided into 2 groups: Group I – 35 smokers (mean age – 60.09±1.66 years), Group II – 35 individuals who have never smoked (mean age – 62.31±1.04 years). The circadian blood pressure monitoring was carried out on the second day of hospital admission after stabilization of the patient's condition. The following indicators have been determined: systolic blood pressure (SBP) – daytime, nighttime, and average daily (24 hours) (SBPd, SBPn, and SBPav); diastolic blood pressure (DBPd, DBPn, and DBPav); pulse pressure (PBPd, PBPn, and PBPav); time index (TI) for SBPd and SBPn (SBPd TI and SBPn TI) and DBP (DBPd TI and DBPn TI); heart rate (HR). To study the renal functional status in the examined patients, the urine albumin-creatinine ratio (ACR) was determined using the semi-quantitative method. The glomerular filtration rate (GFR) was calculated using the CKD-EPI Creatinine Equation. Results. Mean SBP, DBP, and PBP levels were significantly higher in Group I patients compared to Group II patients: SBPd – by 5.10% (p˂0.05), SBPn – by 6.60% (p˂0.05); DBPd - by 9.60% (p=0.01), DBPn – by 14.10% (p˂0.05); PBPd – by 7% (p=0.05), PBPn – by 8.50% (p˂0.05). The mean TI value also turned out to be significantly higher in the group of smokers (I) versus non-smokers (II): SBPd TI – by 55.50% (p˂0.01), SBPn TI – by 58.90% (p˂0.01), DBPd TI – by 57.50% (p˂0.01), DBPn TI – by 46.30% (p˂0.01). The HR was higher by 10.80% in Group I patients compared to Group II patients (p˂0.01). The mean GFR level in smokers is 13.00% lower than in non-smokers (p<0.05). A 57% significantly higher ACR level was found in the group of smokers (Group I) compared to non-smokers (Group II) (p<0.01). Conclusions. Mean SBP, DBP, PBP, TI, and HR levels were significantly higher in the group of smokers with NSTE-ACS and CKD. In the same Group, more distinct signs of kidney injury were found, namely, lower GFR values and higher ACR values, which indicates the probable adverse effect of smoking on ABP regulation and renal microvasculature.