УДК : 616.158-03-053.2:616.012.03

Зозуля Ольга Василівна. Клініко-генетична характеристика дітей з хворобою Гоше та перспективи покращення якості їх життя : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / О. В. Зозуля. - Львів, 2026. - 161 с. - Бібліогр.: с. 134 -153. (161 назва).

У виконаному дослідженні розв’язано актуальне наукове завдання – комплексно охарактеризовано клініко-генетичні особливості, біомаркери активності та детермінанти якості життя дітей із хворобою Гоше 1 типу, що дозволило поглибити розуміння гетерогенності перебігу захворювання та чинників терапевтичної відповіді. Отримані результати сформували наукове підґрунтя для персоніфікованого підходу до моніторингу та лікування ХГ1 у дитячому віці, поєднавши генетичний профіль, клінічні показники, біохімічні маркери та індикатори якості життя в єдину аналітичну модель.

1. ХГ1 у дітей характеризується вираженою клінічною гетерогенністю, що зумовлена поєднанням генетичних, біохімічних та фенотипових чинників. Комплексний аналіз встановив широкий спектр проявів: від помірної анемії та тромбоцитопенії до спленомегалії > 15 см (зареєстровано у 100% дітей із генотипом N370S/84GG) та виражених кісткових уражень (p<0,05). Навіть за однакових мутацій GBA формуються різні клінічні фенотипи, що підтверджує варіабельність перебігу ХГ1.
2. Статистичний аналіз продемонстрував значущі зв’язки між мутаційним статусом гена GBA та клінічними характеристиками ХГ1. Зокрема, у дітей з мутацією N370S/84GG частота тромбоцитопенії < 100 Г/л становила 86%, а рівень Lyso-GL1 після 5 років терапії залишався підвищеним у 67% випадків (p < 0,05), що свідчить про прогностичну цінність мутаційного статусу.
3. Результати дослідження засвідчили високу клінічну ефективність ферментозамісної терапії іміглюцеразою. Через 5 років лікування у 85% дітей нормалізувалися показники гемоглобіну та тромбоцитів, у 78% відзначалося зменшення гепатоспленомегалії, а регрес кісткових проявів зафіксовано у 70% пацієнтів (p < 0,05). Водночас, не зважаючи на позитивну динаміку основних клініко-лабораторних показників, у частини дітей після проведеної терапії зберігалися окремі клінічні прояви захворювання. Зокрема спостерігалися болі в кістках (50 %) та підвищена втомлюваність (42 %). Ці симптоми частіше виявляли у пацієнтів зі складними генетичними  варіантами (p < 0,05).
4. Рівень Lyso-GL1 продемонстрував високу інформативність як біомаркер активності хвороби та відповіді на лікування. Підвищення Lyso-GL1 асоціювалося із тяжчими кістковими змінами та більшою вираженістю гепатоспленомегалії (p <0,05). Динаміка біомаркера дозволила оцінювати відновлення кісткової системи та ефективність ферментозамісної терапії в індивідуальному режимі.
5. Якість життя дітей з ХГ1 має прямий зв’язок із клінічним станом та ефективністю лікування. Виявлено статистично значущу кореляцію між тяжкістю спленомегалії, тромбоцитопенії, кістковими ураженнями та зниженням показників PedsQL (r = 0,62-0,78; p < 0,05). Після ≥ 5 років терапії покращення фізичного компонента QoL зафіксовано у 72% пацієнтів, психологічного – у 68%.

Задокументований клінічний випадок розвитку гострої лімфобластної лейкемії у дитини з ХГ1, який обґрунтовує необхідність онкологічної настороженості під час ведення таких пацієнтів. Отримані результати підтверджують доцільність персоніфікованого підходу до лікування, інтеграції клініко-генетичних даних, біомаркерів та показників якості життя при довготривалому спостереженні дітей із ХГ1.

УДК: 616. 832 - 004. 2-036. 67-079.43-05

Лафаренко Майя Ярославівна. Клініко-генетична характеристика пацієнтів з прогресуючим перебігом розсіяного склерозу. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. Я. Лафаренко. - Львів, 2026. - 277 с. - Бібліогр.: с. 205 -261. (489 назв).

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної неврології – оцінці ролі варіантів генів фолатного обміну у патогенезі та прогресуванні РС. Наукове дослідження реалізується в межах
мультидисциплінарного підходу, який передбачає інтеграцію клініко-демографічних, психоемоційних, генетичних та біохімічних маркерів у комплексному прогнозуванні перебігу захворювання та розробці
персоніфікованого прогностичного алгоритму ризику прогресування РС.
1. Встановлено, що у хворих на РС депресія і тривога є поширеним клінічним проявом, частота яких зростає зі збільшенням віку та тяжкості перебігу РС. Клінічно значуща депресія спостерігалася у 50,0% пацієнтів
із тяжким перебігом РС та у 18,7% осіб із легким перебігом (p&lt;0,05). Чоловіки більш вразливі психоемоційно (46,2%) порівняно з жінками (31,4%; p=0,04). Найчастішими проявами психоемоційних розладів у хворих на РС були пригнічений настрій (72,1%), негативне ставлення до себе (64,9%) та тривога (58,3%).
2. Алель 1298С гена MTHFR асоційована із підвищеним ризиком розвитку РС (OR=1,61; 95% CI: 1,05–2,46; p=0,027), тоді як алель 1298А має протективний ефект (OR=0,62; p=0,027). Для гена RFC1 генотип 80GG
знижує ризик розвитку РС (OR=0,45; 95% CI: 0,25–0,80; p=0,0056), а носійство алеля 80А підвищує його (OR=2,21; 95% CI: 1,24–3,94; p=0,0056). Для гена NOS3 встановлено, що генотип 4bb асоційований зі
зниженням ризику маніфестації РС, тоді як наявність алеля 4a підвищує ймовірність розвитку захворювання, що вказує на значущу роль ендотеліальної NO-синтази в етіології РС.
3. У хворих на РС рівень гомоцистеїну був значно вищим, ніж в контрольній групі (17,2±3,6 мкмоль/л проти 10,8±2,7 мкмоль/л; p&lt;0,001). Низькі рівні фолатів (&lt;7 нг/мл) спостерігалися у 48,5% хворих (проти 19,6% у
контролі; p&lt;0,01). Зниження вітаміну В12 (&lt;200 пг/мл) асоціювалося з тяжким перебігом РС (EDSS ≥4,5; p=0,02). Підвищений рівень NO (&gt;45 мкмоль/л) корелював із збільшенням частоти рецидивів (r=0,41; p&lt;0,01).
4. Комбінація генотипів 1298AC (MTHFR) + 80GA (RFC1) підвищує ризик розвитку РС у 3,56 разів (OR=3,56; 95% CI: 1,26–10,09; p=0,016), тоді як комбінації 677CC + 80GG та 1298AA + 80GG мають протективний ефект
(OR=0,41 та OR=0,36 відповідно). Водночас, у носіїв генотипу 4bb (NOS3) підвищений індекс маси тіла (BMI) та глюкокортикоїдна терапія сприяли тяжчому перебігу РС та формуванню несприятливого прогнозу.
5. На підставі інтегрованого аналізу клініко-неврологічних, генетичних варіантів MTHFR, RFC1 та NOS3 та показників фолатного обміну розроблено комплексну прогностичну модель стратифікації ризику
прогресування РС, котра надає можливість диференційовано оцінювати ризик несприятливого перебігу захворювання та визначати пацієнтів, які потребують посиленого динамічного спостереження та корекції терапії.

УДК : 616.727.3-007.24-02:616.717.4-001.5]-089

Обаранець Олег Васильович. Диференційна лікувальна тактика при метафізарних переломах дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків: дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / О. В. Обаранець. - Львів, 2026. - 160 с. - Бібліогр.: с. 138 -156. (151 назва).

Дисертаційна робота вирішує актуальне наукове завдання – покращення результатів лікування при метафізарних переломах дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків шляхом диференційної лікувальної тактики залежно від виду перелому і його ускладнень згідно класифікацій “Асоціації Остеосинтезу”, Gartland і запропонованих власних схем діагностики та лікування.

1. Метафізарні переломи дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків найчастіше бувають у дітей дошкільного віку – 53,7%, з них у вікової категорії 4-6 років - 42,8%. У хлопчиків цей вид перелому буває у 1,2 рази частіше. Основним механізмом травми є падіння (78,3%), а вид травматизму – побутовий.
2. Аналіз класифікацій “Асоціації Остеосинтезу” і Gartland для метафізарних переломів дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків виявив, що дані класифікації не враховують ступінь ротаційного зміщення уламків та неврологічні і судинні ускладнення. Доповнена до цих класифікацій запропонована нами бальна оцінка метафізарних переломів дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків дозволила покращити точність діагностики на 7,4%, що допомогло вибрати найбільш оптимальний спосіб лікування.
3. Розроблена і науково обгрунтована схема діагностики при метафізарних переломах дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків дозволила скоротити терміни діагностики на 12 хвилин (26,6%). і зменшити психоемоційне навантаження на дитину.
4. Розроблений диференційний підхід до вибору способу лікування метафізарних переломів дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків на основі детальної діагностики числа та розташування відламків і можливих ушкоджень судин і нервів дозволив зменшити число ускладнень на 6,2%.
5. Створена бальна оцінка віддалених результатів функціонального і анатомічного стану верхньої кінцівки після лікування метафізарних переломів дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків дає змогу обєктивно характеризувати результати лікування і коректно порівнювати їх з іншими лікувальними установими.
6. Впровадження запропонованої схеми діагностики, та диференційного вибору способу лікування при метафізарних переломах дистального відділу плечової кістки у дітей та підлітків збільшило число відмінних і добрих результатів у віддаленому періоді на 18,9%.

 УДК : 616.12-009.72:616.988:578.834:613.84]-06

Хамуляк Христина Михайлівна. Прогнозування перебігу нестабільної стенокардії у пацієнтів з постковідним синдромом, залежно від фактору куріння  : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Х. М. Хамуляк. - Львів, 2026. - 199 с. - Бібліогр.: с. 160 -180. (184 назви).

1. Наявність PACS у пацієнтів з НС асоціюється з більш вираженими порушеннями метаболічного профілю, передусім — з підвищенням рівнів ЗХС і ТГ приблизно на 10-13% (p=0,01), порівняно з пацієнтами без PACS. Фактор куріння в групах хворих на НС з і без PACS є незалежним предиктором поглиблення атерогенних змін ліпідного і вуглеводного обміну. Найбільш несприятливі порушення метаболічного статусу спостерігаються у підгрупі пацієнтів з поєднанням PACS та куріння, а саме — найвищі середні рівні ЗХС, ТГ, Інд.А, HbA1c та СК, найнижчі рівні ХС ЛПВЩ, що свідчить про взаємо посилюючий характер впливу цих двох чинників на кардіометаболічний профіль пацієнтів з НС.
2. У хворих на НС з PACS та фактором куріння реєструється найвищий ступінь активності системного запалення, що виявляється у 2,7 разів більшими медіанними рівнями СРБ (8,2 [7,6-9,1] мг/л), у 1,3-2,4 разів вищими медіанними значеннями лейкоцитарних маркерів запалення NLR, MLR, SII, SIRI, AISI, і достовірно у 2,2-5,8 разів більшими частками осіб із перевищенням оптимально граничних рівнів NLR, MLR, PLR, SII, SIRI (частки 31-61%), порівняно з пацієнтами без PACS та без фактору куріння (частки 6-25%), а також — істотно вищими рівнями перелічених показників, порівняно з хворими на НС, у яких реєструється лише один із цих двох чинників. PACS та куріння чинять незалежний адитивний несприятливий вплив на системний і гематологічний запальний профіль пацієнтів із НС.
3. Порівняно з хворими на НС без PACS, серед пацієнтів з його симптомами спостерігаються вищі середні рівні добового САТ, нічного ДАТ, ІЧ нічного САТ (на 15%), нижчий ДІ САТ і ДАТ (1,5-2,1 разів), достовірно частіше виникнення патологічних циркадних профілів та у 1,7-2,5 разів більші частки осіб з перевищенням цільових значень основних показників АТ. Фактор куріння незалежно погіршує стан регуляції АТ, як у пацієнтів із PACS, так і без PACS. Найбільш несприятливі зміни показників добового профілю АТ з найчастішим формуванням циркадних профілів АТ, зокрема night-peaker — у 41,2-50% випадків, найвищими ІЧ гіпертензії вдень (24,2-38,5%) і вночі (53,1–58,6%), та найбільшими частками осіб із відхиленням від цільових рівнів АТ за даними ДМАТ зареєстровано у пацієнтів із НС, які мають поєднання PACS та куріння.
4. В групі пацієнтів з НС та PACS, порівняно з особами без PACS, спостерігаються статистично значуще зниження ФВ ЛШ, збільшення розмірів ЛП, найнижча частка з нормальним типом геометричної моделі ЛШ (15,9%) та у 2,4 разів вище медіанне значення NT-proBNP (621,8 [370,0-1500,0] проти 254,9 [92,0-394,0] нг/мл, p < 0,005). Куріння істотно посилює несприятливі структурно-функціональні зміни міокарда, але особливо помітно — в підгрупі хворих на НС та PACS, серед яких виявляються достовірно найнижчі середні рівні ФВ ЛШ (47,14±10,54%), найбільші значення ІММЛШ (126,36±25,15%), формування ексцентричного типу гіпертрофії ЛШ у понад третини хворих (36,1%), найнижча частка осіб з нормальним типом геометрії ЛШ (13,9%) та найвищі рівні NT-proBNP (830,0 [544,0-1500,0] нг/мл).
5. У хворих з PACS та фактором куріння спостерігається більш несприятливий перебіг НС та реєструється значна частота її основних госпітальних серцево-судинних ускладнень: у 41,7-50,0% рецидиви больового синдрому, дестабілізація контролю АТ, ГСН та подовження термінів госпіталізації, у кожного четвертого — порушення ритму серця (27,8%), що у 1,3-2,3 разів частіше, ніж у підгрупах пацієнтів з одним чинником (PACS або фактор куріння), та у 2,2-5,2 разів частіше, порівняно з пацієнтами без обох цих чинників.
6. Серед хворих на НС без фактору куріння наявність PACS збільшує ризик основних госпітальних ускладнень в 1,4-3,6 разів, фактор куріння в осіб без PACS — в 1,2-3,7 разів, а поєднання PACS і куріння — в 2,8-8,3 разів, порівняно з пацієнтами з НС без обох цих чинників. Частота будь-якого ускладнення серед хворих на НС з PACS і фактором куріння становить 75%, а відношення шансів їх розвитку у 9,85 разів вище, порівняно з аналогічним показником підгрупи хворих без PACS і куріння (OR = 9,85; 95% ДІ 2,94-37,49; p = 0,0002). PACS і куріння мають незалежний та взаємопосилюючий вплив на ризик ускладненого перебігу НС, а ефект взаємодії між ними щодо ризику розвитку всіх основних госпітальних серцево-судинних ускладнень є надзвичайно високим (OR=41,44; 95% ДІ 1,6-248,98; p=0,03).

 УДК : 618.11-006.6-089.48-031:611.381-085.28:546.92

Фернеза Северин Романович. Прогнозування чутливості до препаратів платини при гіпертермічному внутрішньочеревному введенні у хворих з ІІІС стадією раку яєчників. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / С. Р. Фернеза. - Львів, 2026. - 233 с. - Бібліогр.: с. 161 -208. (302 назви).

• У результаті проведеного дослідження встановлено, що BRCA1-статус пухлини має важливе значення для прогнозування відповіді на платиновмісну хіміотерапію в режимі НІРЕС. Наявність соматичних або гермінальних мутацій гена BRCA1 асоціюється з вищою чутливістю пухлини до HIPEC у поєднанні з системною платиновмісною терапією, а також із кращими показниками загального виживання у пацієнток після виконання повної циторедукції (CC-0).
• При оцінці зв’язку між рівнем TNF у плазмі крові та відповіддю на платиновмісну хіміотерапію встановлено, що плазмовий рівень TNF не має самостійного прогностичного значення щодо чутливості раку яєчників ані до платиновмісної терапії, як до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміотерапії, так і системної. Таким чином, TNF не може розглядатися як ізольований предиктивний маркер для селекції лікування пацієнтів в режимі НІРЕС.
• У ході дослідження зв’язку між рівнем експресії miR-200a та miR-200c у плазмі крові і традиційними факторами прогнозу при раку яєчників встановлено, що достовірної асоціації між рівнями цих мікроРНК та стадією захворювання або морфологічним варіантом пухлини не виявлено.
• Дослідження впливу плазмових рівнів miR-200a та miR-200c на чутливість до платиновмісної терапії показало, що висока експресія обох мікроРНК асоціюється з вищою чутливістю раку яєчників до внутрішньочеревної гіпертермічної хіміоперфузії, а підвищення рівня miR-200c пов’язане також із кращою відповіддю на системну платиновмісну хіміотерапію. Таким чином, мікроРНК родини miR-200, особливо miR-200c, можуть розглядатися як перспективні молекулярні предиктори ефективності платиновмісного лікування, у тому числі при застосуванні HIPEC.
• При аналізі взаємозв’язків між рівнем експресії мікроРНК, BRCA1-статусом пухлини та плазмовими рівнями TNF не встановлено статистично достовірних кореляцій між цими показниками.
• Аналіз виживаності пацієнток дозволив встановити прогностичну роль miR-200c як молекулярного маркера, асоційованого з тривалішим виживанням хворих на рак яєчників. Зокрема, підвищений рівень експресії miR-200c може розглядатися як потенційний біомаркер сприятливого прогнозу, у тому числі щодо довготривалого виживання понад 8 років.
• Сукупність отриманих результатів дає підстави рекомендувати включення BRCA1-статусу, рівнів miR-200a/miR-200c разом з клінічними показниками до критеріїв селекції пацієнток для проведення внутрішньочеревної хіміотерапії в гіпертермічному режимі.
• Нами запропоновано наступний алгоритм селекції пацієнток з рецидивним раком яєчників для комбінованого протирецидивного лікування з включенням циторедукції та хіміотерапії в режимі HIPEC, а саме оцінку PCI та прогнозування можливості досягнення СС0–СС1 перед операцією, визначення BRCA1-статусу пухлини та визначення рівня експресії miR-200c і miR-200a в сироватці крові.