ЗАСТОСУВАННЯ МІТОМІЦИНУ С У КОМПЛЕКСНОМУ ПРОТИРЕЦИДИВНОМУ ЛІКУВАННІ СТРИКТУР СЕЧІВНИКА

АНОТАЦІЯ

Шеремета Д.Р. Застосування мітоміцину C у комплексному протирецидивному лікуванні стриктур сечівника - кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 Медицина. – ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького», Львів, 2025.

В дисертації викладено результати обстеження та оперативного лікування стриктур уретри 366 пацієнтів із клінічно-вираженим порушенням акту сечовипускання. Пацієнтів обстежували на базі урологічного відділення КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» та кафедри урології ДНП
«Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького».
Усім пацієнтам проведено ультразвукові дослідження нирок, сечового міхура та простати з визначенням об’єму залишкової сечі, а також уретрографія, урофлоуметрія та анкетування за шкалою IPSS (Міжнародний
індекс сумарної оцінки захворювань передміхурової залози). Лабораторні дослідження включали загальний і біохімічний аналізи крові, коагулограму, загальний аналіз сечі та посів сечі на мікрофлору з визначення чутливості до антибіотиків, групи крові та резус-фактора. Критерії включення: наявність у пацієнтів стриктури уретри протяжністю до 20 мм, вік старше 18 років. Вік пацієнтів коливався від 18 до 78 років, із середнім показником 40 років. Критерії виключення: наявність у пацієнтів стриктури уретри протяжністю понад 20 мм, вік до 18 років, пацієнти з важкими коагулопатіями, з важким імунодефіцитом, запальним процесом в активній фазі, індивідуальною непереносимістю мітоміцину С. Пацієнтів розділено на 2 групи: контрольну, - оптична уретротомія виконана без введення мітоміцину С (n=147) та дослідну – оптична уретротомія виконувалась із введенням мітоміцину С (n=219). Мітоміцин С застосовувався в концентрації 0,2 мг/мл і вводився за допомогою ін’єкційної голки Williams для цистоскопії. Препарат вводився в рубцеву тканину радіально у 9 рівновіддалених секторів умовного циферблату, по 0,5-1,0 мл до моменту проведення інцизії.
Оптична уретротомія проводилась за стандартною методикою з використанням уретротома з «холодним» ножем до відновлення адекватного просвіту, що не чинить перешкоди для проведення інструменту.
Результати оцінювали через 7 днів (момент видалення уретрального катетеру), а також через 3 місяці та 12 місяців. Для з’ясування ефективності лікування досліджувалися об’єм залишкової сечі, анкетування пацієнта за шкалою IPSS, урофлоуметрія (через 3 та 12 місяців після операції).
Біохімічні дослідження включали вивчення активностей і концентрації компонентів про- та антиоксидантної системи (пероксидації ліпідів, концентрації відновленого глутатіону, активностей глутатіонпероксидази,
глутатіонредуктази та глутатіонтрансферази), аргіназа/NO-синтазної системи (активностей аргінази, конститутивної та індуцибельної ізоформ NO- синтази), Са 2+ - та Na + -залежних АТФ-гідролазних систем лімфоцитів крові. На сьогодні проблемою залишається низька віддалена ефективність ендоскопічного лікування. Найпоширенішими ускладненням оптичної уретротомії та бужування уретри є рецидив стриктури. Надмірний синтез колагену і зміни у складі позаклітинного матриксу є ключовими у патогенезі стриктури сечівника. Припускається, що дослідження ефективності методу субепітеліального введення мітоміцину С, як засобу відновлення прохідності сечівника, – шлях до удосконалення способів лікування стриктур сечівника.
Проведені дослідження виявили, що стриктури ятрогенного генезу зустрічаються найчастіше, у 198 пацієнтів (54 %). Серед них ідентифікували пацієнтів, які раніше перенесли трансуретральні операції з приводу
захворювань сечостатевої системи – 141 пацієнт (38 %) і пацієнтів, в анамнезі котрих були катетеризації сечового міхура – 57 пацієнтів (16 %). На другому місці зустрічались посттравматичні стриктури. Вони виявлені у 87 пацієнтів (23,9 %). Приблизно однакова кількість пацієнтів була зі стриктурою уретри
постінфекційного та ідіопатичного генезу, відповідно 42 (11,5 %) та 39 (10,6%) пацієнтів. Серед пацієнтів 46,2 % були працездатного віку. Аналіз локалізації стриктури висячої уретри виявив, що у 33 (9 %)
пацієнтів вона знаходиться в човноподібній ямці, у 114 пацієнтів (31,1 %) - у пенільному відділі уретри. Стриктура мембранозної уретри виявлена у 147 (40,2 %) пацієнтів, а стриктура у 2 і більше пошкоджених відділах уретри – у 72 (19,7 %) пацієнтів. За протяжністю стриктури уретри усіх 366 пацієнтів було поділено на 3 групи. До 5 мм – 117 (32 %) пацієнтів, 6 – 15 мм – 177 (48,4 %) пацієнтів і понад 15 мм – 72 (19,6 %) пацієнта. Первинна оптична уретротомія (нерецидивна стриктура) проведена 129 (35,3 %) пацієнтам, уретротомія при рецидивних стриктур 237 (64,7 %) пацієнтам. Уретроскопію проводили у всіх випадках для підтвердження діагнозу та виключення новоутворень, дивертикулів і чужорідних тіл сечовидільного каналу. Дослідження проводилось уретроцитоскопом виробництва Karl Storz 22 Fr. Після проведення оптичної уретротомії з використанням уретротома з «холодним» ножем і відновлення адекватного просвіту проводили контрольні обстеження пацієнтів на 7 день, а також через 3 і 12 місяців. Так, на 3-му місяці спостереження у контрольній групі (n=147) у 108 пацієнтів на контрольному УЗ обстеженні з’явилась залишкова сеча.
Середній бал за шкалою IPSS становив 19 балів, а щодо урофлуометрії, то середня Q max сягала 8,8 мл/сек.
У дослідній групі (n=219) у 41 пацієнтів виявлена залишкова сеча. Середній бал за шкалою IPSS становив становив 7 балів, а щодо урофлуометрії, то середня Q max сягала 14,8 мл/сек. Через 12 місяців спостереження у контрольній групі ще у 12 пацієнтів, згідно вказаних показників, спостерігались ознаки рецидиву стриктури. У дослідній групі 6 пацієнтів не з’явились на контрольний огляд, проте явищ
рецидиву не було виявлено у жодного пацієнта щодо попереднього контрольного візиту у 3 місяці.
Аналізуючи пацієнтів із рецидивом стриктури як у контрольній, так і дослідній групах, де пацієнти належали до підгрупи первинних стриктур (від 16 до 20 мм) виявлено, що проведення оптичної уретромії та проведення оптичної уретромії із введенням мітоміцину С найменш ефективне при протяжних стриктурах. Воно не повинно пропонуватись при лікуванні протяжних рубцевих процесів в уретрі. Найкращі показники урофлоуметрії та балу IPSS припадали на підгрупи з протяжністю стриктури від 5 до 10 мм.
Таким чином, складна анатомія уретри, використання ригідного інструменту, невідповідність його діаметру просвіту уретри, тривала ішемія органу під час і після ендоурологічних маніпуляцій – це фактори, що можуть
призводити до ятрогенних пошкоджень. Одним із ефективних методів лікування стриктур уретри може бути
комбінація стандартної оптичної уретротомії (бужування) з підслизовим введенням у зону стриктури препарату, що володіє цитостатичним та імуносупресивним ефектом. У цьому випадку оптимальним препаратом є мітоміцин С. Саме мітоміцин С відповідає вимогам до місцевої фармакологічної активності і доступний у практиці лікаря. Варто зазначити, що препарат мітоміцин С має виражені антифібробластичні властивості та перешкоджає утворенню колагену у тканинах. У літературі зустрічається велика кількість повідомлень про ефективність мітоміцину С у боротьбі з надмірною проліферацією фібробластів. Однак мітоміцин С може мати і побічну дію, впливати на регуляторні системи клітин, що практично не досліджено.
Проведено порівняльне дослідження процесів пероксидації ліпідів (ПОЛ) і системи глутатіону в лімфоцитах периферичної крові при дії мітоміцину С. Показано зростання процесів ПОЛ за дії різних концентрації
мітоміцину С, яку оцінювали за визначенням концентрації малонового діальдегіду. Так, у контролі концентрація MДA у лімфоцитах крові складає (63,3±5,5) мкмоль/мг протеїну. При дії різних концентрацiй мітоміцину (10 - 6 –10 -3 М) ця величина зростає. Одночасно з незначним зниженням процесів ПОЛ, виявлені вiдповідні зміни в активності ензимів системи глутатіону. Так, показано, що в контролі глутатіонпероксидазна активність лімфоцитів складає (158,8±12,7) нмоль GSH/хв∙мг протеїну. За дії мітоміцину С ця активність практично дозозалежно зростає при всіх його концентраціях і сягає найвищого значення при 10 -3 М - (196,0 ± 11,5) нмоль GSH/хв∙мг протеїну. Щодо активності глутатіонредуктази, то в контролі вона складає (51,9±5,1) нмоль NADPH/хв∙мг протеїну. При дiї мітоміцину в концентраціях 10 -6 М і 10 -5 М ця активність достовірно зростала до (72,3 ± 6,8) і (85,1 ± 6,2) нмоль NADPH/ хв∙мг протеїну, відповідно. При вищих концентраціях мітоміцину - 10 -4 М і 10 -3 М, активність ензиму знижувалась до (38,6 ± 3,7) і
(10,1 ± 0,8) нмоль NADPH/ хв∙мг протеїну, відповідно. Глутатіон-S-трансферазна активність в контролі складала (114,9±9,2) нмоль GSH/хв∙мг протеїну. Додавання в iнкубаційне середовище мітоміцину
С в концентраціях 10 -6 – 10 -3 М дозозалежно знижувало активність цього ензиму, в 1,8 – 4,0 раза.
Показано, що мітоміцин С впливає і на аргіназо-NO-синтазну систему. Так, мітоміцин С у концентраціях 10 -6 – 10 -3 М дозозалежно призводить до зростання аргіназної активністі в лімфоцитах периферичної крові. При 10 -6 М концентрації препарату – в 1,2 раза, а при 10 -3 М концентрації в 1,5 раза щодо контролю.
Паралельно зі зростанням активності аргінази, виявлені вiдповідні зміни в активності конститутивної ізоформи NO-синтази. Так, показано, що в контролі ця активність в лімфоцитах складає (71,4±6,9), а активність індуцибельної ізоформи (1,58±0,18) нмоль NADPH(H + )/хв на 1 мг протеїну. За дії мітоміцину С в концентрації 10 -6 М активність сNOS знижувалась в 1,4 раза, щодо контрольних значень, а активність іNOS практично не детектується. При вивченні впливу мітоміцину С на актитвність iNOS лімфоцитів, виділених із крові практично здорових чоловіків, її активації ми не спостерігали, а інгібуючий ефект неможливо було визначити чeрез низьку активність. Для індукування активності iNOS в лімфоцитах крові використовували оксидативний стрес, преінкубуючи лімоцити з Н 2 О 2 .Преінкубація лімфоцитів із 0,2 мМ Н 2 О 2 призводить до зростання активності iNOS в 22,4 раза. На фоні активації iNOS гідрогeн пероксидом, мітоміцин С в концентрації 10 -6 М призводить до інгібування активності ензиму в 1,4 раза. Виявлено також, що за дії різних концентрацій мітоміцину С, в діапазоні 10 -5 …10 -3 М, дозозалежно зростає величина Na + ,K + -АТФазної активності і найвищою спостерігається при 10 -3 М концентрації, тобто зростає в 2,6 раза.
При збільшенні концентрації АТФ в інкубаційному середовищі як в контролі, так і при дії мітоміцину С спостерігалось монотонне зростання активності Na + ,K + -ATФази з виходом на плато за наявності 2,0 – 2,5  мМ АТФ. Для з’ясування механізму зміни Na + ,K + -ATФазної активності лімфоцитів крові при дії мітоміцину С проведено визначення основних кінетичних параметрів у координатах Лайнуівера-Берка. Встановлено, що початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ в Na + ,K + -ATФазній реакції в лімфоцитів крові за дії
мітоміцину С (10 -5 М) зростала в 2,5 раза. Водночас, величина константи афінності за дії 10 -5 М мітоміцину С була в 6,7 раза вищою щодо контролю, що свідчить про зниження спорідненості АТФази до АТФ. Таким чином, зростання Na + ,K + -ATФазної активності за дії мітоміцину С, що повинно призводити до зростання концентрації йонів Na + в цтитоплазмі, відбувається за рахунок збільшення числа обертів ензиму. Суттєві зміни в Na + ,K + -ATФазній активності за дії мітоміцину С можуть свідчити про задіяння цього ензиму в
сигнальному каскаді, який регулює проліферацію клітин. Також, при дії різних концентрацій мітоміцину С дозозалежно зростає величина Ca 2+ ,Mg 2+ -АТФазної активності плазматичної мембрани і найвищою є
при 10 -3 М концентрації, (3,98±0,42) мкмоль Р і /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто зростає в 1,36 раза. Тапсигаргін-чутлива компонента Ca 2+ ,Mg 2+ -АТФази лімфоцитів у контролі складає (2,19±0,27) мкмоль Р і /хв на 1 мг протеїну, а зі збільшенням концентрації мітоміцину C в середовищі інкубації вона зростає до (2,97±0,29) мкмоль Р і /хв на 1 мг протеїну (р<0,05), тобто в 1,35 раза.
Початкова максимальна швидкість гідролізу АТФ Ca 2+ ,Mg 2+ -АТФазою ПМ і ЕПР лімфоцитів при дії 10 -3 М мітоміцину С зростає в 1,3 раза. Зростання Сa 2+ ,Mg 2+ -ATФазних активностей плазматичної мембрани та ендоплазматичного ретикулуму за дії мітоміцину С свідчить, що він може
запобігати перевантаженню цитозолю йонами Сa 2+ і, таким чином, інгібувати
проліферативні процеси та утворення стриктур.
Таким чином, показано, що окрім основного механізму діє мітоміцину С, який полягає в формуванні зшивок ДНК-ДНК, інгібуванні проліферації фібробластів і запобіганні постопераційного рубцювання тканин цей
препарат суттєво впливає на про-/антиоксидантний статус клітин, аргіназо- NO-синтазну та іон транспортувальну регуляторні системи.
Ключові слова: стриктура уретри, оптична уретротомія, мітоміцин С, лімфоцити, оксидативний стрес, аргіназа, NO-синтаза, Са 2+ -залежна АТФ- гідролазна система, Na + ,К + -АТФаза.

SUMMARY

Sheremeta D. R. The use of mitomycin C in complex аntirelapse treatment of urethral strictures – qualifying scientific work on the right of manuscript. Dissertation for the PhD degree (PhD) in specialty 222 Medicine – Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2025.

The dissertation presents the results of the examination and surgical treatment of urethral strictures in 366 patients with clinically pronounced urinary incontinence. Patients were examined on the basis of the urology department Lviv Regional Clinical Hospital of the Communal noncommercial enterprise of the Lviv Regional Council and the Department of Urology of Danylo Halytsky Lviv National Medical University. All patients underwent ultrasound examinations of the kidneys, bladder, and prostate with the determination of residual urine volume, as well as urethrography, uro|owmetry, and questionnaires based on the IPSS scale (International Prostate Disease Summary Index). Laboratory studies included general and biochemical blood tests, coagulogram, general urinalysis and urine culture for micro|ora to determine sensitivity to antibiotics, blood group and Rhesus factor. Inclusion criteria: presence of urethral stricture in patients up to 2 cm in length, age over 18 years. The age of the patients ranged from 18 to 78 years, with an average of 40 years. Exclusion criteria: presence of urethral stricture in patients
with a length of more than 20 mm, age up to 18 years, patients with severe coagulopathy, with severe immunode{ciency, in|ammatory process in the active phase, individual intolerance of mitomycin C. Patients were divided into 2 groups. In control group an optical urethrotomy was performed without the introduction of mitomycin C (n=147) and in experimental one optical urethrotomy was performed with the introduction of
mitomycin C (n=219). Mitomycin C was used at a concentration of 0.2 mg/ml and was administered using
a Williams cystoscopy needle. The drug was injected into the scar tissue radially in 9 equidistant sectors of the conditional dial, 0.5-1.0 ml before the incision was made. Optical urethrotomy was performed according to the standard technique using a urethrotome with a "cold" knife until the restoration of an adequate lumen
that does not interfere with the passage of the instrument. Outcomes were assessed at 7 days (the time of removal of the urethral catheter), as well as at 3 months and 12 months. The dissertation presents the results of the examination and surgical treatment of urethral strictures in 366 patients with clinically pronounced
urinary incontinence. Patients were examined on the basis of the urology department Lviv Regional Clinical Hospital of the Communal noncommercial enterprise of the Lviv Regional Council and the Department of Urology of Danylo Halytsky Lviv National Medical University. All patients underwent ultrasound examinations of the
kidneys, bladder, and prostate with the determination of residual urine volume, as well as urethrography, uro|owmetry, and questionnaires based on the IPSS scale (International Prostate Disease Summary Index). Laboratory studies included general and biochemical blood tests, coagulogram, general urinalysis and urine culture for micro|ora to determine sensitivity to antibiotics, blood group and Rhesus factor. Inclusion criteria: presence of urethral stricture in patients up to 2 cm in length, age over 18 years. The age of the patients ranged from 18 to 78 years, with an average of 40 years. Exclusion criteria: presence of urethral stricture in patients with a length of more than 20 mm, age up to 18 years, patients with severe coagulopathy, with severe immunode{ciency, in|ammatory process in the active phase, individual intolerance of mitomycin C. Patients were divided into 2 groups. In control group an optical urethrotomy was performed without the introduction of mitomycin C (n=147) and in experimental one optical urethrotomy was performed with the introduction of mitomycin C (n=219).
Mitomycin C was used at a concentration of 0.2 mg/ml and was administered using a Williams cystoscopy needle. The drug was injected into the scar tissue radially in 9 equidistant sectors of the conditional dial, 0.5-1.0 ml before the incision was made. Optical urethrotomy was performed according to the standard technique using a urethrotome with a "cold" knife until the restoration of an adequate lumen that does not interfere with the passage of the instrument. Outcomes were assessed at 7 days (the time of removal of the urethral catheter), as well as at 3 months and 12 months. To find out the effectiveness of the treatment, the volume of residual urine,
the patient Biochemical studies included the study of activities and concentrations of components of the pro- and antioxidant system (lipid peroxidation, concentration of reduced glutathione, activities of glutathione peroxidase,
glutathione reductase, and glutathione transferase), arginase/NOsynthase system (activities of arginase, constitutive and inducible isoforms of NO-synthase), Са 2+ - and Na + -dependent ATP hydrolase systems of blood lymphocytes. Today, the low long-term effectiveness of endoscopic treatment remains a problem. The most
common complication of optical urethrotomy and urethral bulging is stricture recurrence. Excessive synthesis of collagen and changes in the composition of the extracellular matrix are key in the pathogenesis of urethral stricture. It is assumed that the study of the effectiveness of the method of subepithelial injection of mitomycin C as a means of restoring the patency of the urethra is a way to improve the methods of treating
strictures of the urethra. The conducted studies revealed that strictures of iatrogenic genesis occur most often in 198 patients (54%). Among them, 141 patients (38%) were identi{ed who previously underwent transurethral operations for diseases of the genitourinary system and 57 patients (16%) with a history of urinary bladder
catheterization. In second place were post-traumatic strictures. They were found in 87 patients (23.9%). Approximately the same number of patients had urethral stricture of postinfectious and idiopathic genesis, respectively 42 (11.5%) and 39 (10.6%) patients. Among the patients, 46.2% were of working age. The analysis of
the localization of the stricture of the hanging urethra revealed that in 33 (9%) patients it is located in the boat-shaped fossa, in 114 patients (31.1%) in the penile part of the urethra. Stricture of the membranous urethra was detected in 147 (40.2%) patients, and stricture in 2 or more damaged parts of the urethra in 72 (19.7%) patients.
According to the length of urethral stricture, all 366 patients were divided into 3 groups — Up to 5 mm were 117 (32 %) patients, 6 – 15 mm wrere 177 (48.4%) patients and more than 15 mm were 72 (19.6 %) patients. Primary optical urethrotomy (nonrecurrent stricture) was performed in 129 (35.3%) patients, urethrotomy for recurrent strictures in 237 (64.7%) patients. Rethroscopy was performed in all cases to con{rm the diagnosis and exclude neoplasms, diverticula, and foreign bodies of the urinary tract. The study was conducted with a
urethrocytoscope manufactured by Karl Storz 22 Fr. After performing an optical urethrotomy using a urethrotome with a "cold" knife and restoring an adequate lumen, control examinations of patients were performed
on the 7th day, as well as after 3 and 12 months. Thus, in the 3rd month of observation in the control group (n=147), 108 patients had residual urine at the control ultrasound examination. The average IPSS score was 19 points, and with regard to uro|owmetry, the average Qmax was 8.8 ml/sec. In the experimental group (n=219), 41 patients had residual urine. The average score on the IPSS scale was 7 points, and as for uro|owmetry, the average Qmax reached 14.8 ml/sec. After 12 months of observation in the control group, other 12 patients, according to the indicated indicators, had signs of stricture recurrence. In the experimental group, 6 patients did not show up for a follow-up examination, but no relapse was detected in any patient at the previous followup visit in 3
months. Analyzing patients with stricture recurrence in both control and experimental groups, where patients belonged to the subgroup of primary strictures (from 16 to 20 mm), it was found that optical urethromy and optical urethromy with the introduction of mitomycin C are the least effective for long strictures. It should not
be offered in the treatment of long scarring processes in the urethra. The best indicators of uro|owmetry and IPSS score occurred in subgroups with stricture length from 5 to 10 mm. Thus, the complex anatomy of the urethra, the use of a rigid instrument, the discrepancy. One of the effective methods of treatment of urethral strictures can be
a combination of A comparative study of the processes of lipid peroxidation (LPO) and the glutathione system in peripheral blood lymphocytes under the in|uence of mitomycin C was conducted. The growth of LPO processes under the in|uence of different concentrations of mitomycin C was shown, which was evaluated by determining the concentration of malondialdehyde. Thus, in the control, the concentration of MDA in blood lymphocytes is (63.3±5.5) μmol/mg of protein. Under the in|uence of different concentrations of mitomycin (10 -6 –10 -3 M), this
value increases. Simultaneously with a slight decrease in LPO processes, corresponding changes in the activity of enzymes of the glutathione system were detected. Thus, it was shown that in control glutathione peroxidase activity of lymphocytes is (158.8±12.7) nmol of GSH/min∙mg of protein. Under the action of mitomycin C, this activity increases almost dose-dependently at all its concentrations and reaches the highest value at 10 -3 М – (196.0 ± 11.5) nmol GSH/min∙mg of protein. As for glutathione reductase activity, it is (51.9±5.1) nmol NADPH/min∙mg protein in the Glutathione-S-transferase activity in the control was (114.9±9.2) nmol GSH/min∙mg of protein. It was shown that mitomycin C also affects the arginase-NO synthase system. Thus, mito in parallel with the increase in the activity of arginase, corresponding changes in the activity of the constitutive isoform of NO-synthase were detected. Thus, it was shown that in the control this activity in lymphocytes is (71.4±6.9), and the activity of the inducible isoform is (1.58±0.18) nmol of NADPH(H+)/min per 1 mg of protein. Under the in uence of mitomycin C at a concentration of 10 -6 M, the activity of cNOS decreased by 1.4 times, compared to the control values, and the activity of iNOS was practically not detected. When studying the effect of mitomycin C on the activity of iNOS lymphocytes isolated from the blood of practically healthy men, we did not observe its activation, and the inhibitory effect could not be determined due to low activity. Oxidative stress was used to induce iNOS activity in blood lymphocytes by preincubating lymphocytes with H 2 O 2 . Preincubation of lymphocytes with 0.2 mM H 2 O 2 leads to a 22.4-fold increase in iNOS activity. When activation of iNOS by hydrogen peroxide,
mitomycin C at a concentration of 10 -6 M leads to inhibition of enzyme activity by 1.4 times. It was also found that under the influence of different concentrations of mitomycin C, in t Also, under the influence of different
concentrations of mitomycin C, the value of Ca 2+ ,Mg-ATPase. An increase in the Ca 2+ ,Mg 2+ -ATPase activities of the plasma membrane and endoplas Thus, it has been shown that in addition to the main mechanism of action of mitomycin C, which consists in the formation of DNA-DNA crosslinks, inhibition of fibroblast proliferation and prevention of postoperative tissue scarring, this drug significantly affects the pro-/antioxidant status of cells, arginase-NO synthase and ion transport regulatory systems.
Key words: urethral stricture, optical urethrotomy, mitomycin C, lymphocytes, oxidative stress, arginase, NO-synthase, Ca 2+ -dependent ATP hydrolase system, Na + ,K + -ATPase.

https://drive.google.com/file/d/1M6vMAl2nbye7OML-TrMKoqqM6apfet8b/view?usp=sharing