Репозитарій

УДК 618.177:618.14-072.1-084

Широке впровадження гістероскопії в клінічну практику суттєво розширило можливості діагностики гінекологічної внутрішньоматкової патології. Гістероскопія є інвазивним хірургічним втручанням, яке має певний ризик ускладнень як під час виконання, так і в післяопераційному періоді. Серед всіх ускладнень гістероскопії, частота яких коливається від 0,4 до 6,0%, інфекційно-запальні ускладнення зустрічаються найчастіше (0,6–2,5%). Внутрішньоматкові втручання порушують «шийковий» бар’єр захисту, що, за наявності дисбіотичних або запальних процесів генітального тракту, збільшує ризик запальних ускладнень. З огляду на зростання частоти внутрішньоматкової патології та, відповідно, частоти діагностично-операційних внутрішньоматкових втручань у жінок репродуктивного віку, актуальною є розробка заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Мета дослідження: порівняльне оцінювання заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії.

Матеріали та методи. До дослідження увійшли 98 жінок віком від 22 до 48 років. Пацієнтки були розподілені на

дві групи залежно від алгоритму профілактики інфекційно-запальних ускладнень після гістероскопії. Пацієнткам І групи (60 жінок) на етапі планування гістероскопії проводили комплексне оцінювання стану цервіко-

вагінальної мікробіоти, що передбачало pH-метрію вагінального вмісту, бактеріоскопічне, бактеріологічне та молекулярно-біологічне дослідження матеріалу з цервікального каналу та піхви; застосовували вагінальні антисептики до і після гістероскопії та лікарські засоби, що сприяють зміцненню імунітету. Пацієнткам ІІ групи (38 жінок) відповідно до розроблених настанов проводили бактеріоскопічне дослідження вагінальних виділень, обробку нижніх відділів генітального тракту й піхви антисептиками перед операційним втручанням та одноразове внутрішньовенне введення 1,0 г цефазоліну в процесі виконання гістероскопії.

Результати дослідження. Серед пацієнток І групи 25,0% скаржилися на незначний ниючий біль унизу живота у першу добу після гістероскопії, який зберігався у 3,3% випадках до 3-ї доби; 8,3% жінок відмічали підвищення

температури тіла до 38 °С одноразово у першу добу після гістероскопії, а в 1 пацієнтки спостерігався субфебрилітет до 3-ї доби (р < 0,05 порівняно з ІІ групою). Пацієнтки ІІ групи вірогідно частіше та довше, порівняно з І групою

(р < 0,05), висловлювали скарги на біль унизу живота, запальні зміни вагінальних виділень, субфебрилітет. У разі поєднання збільшення до 106-7 КУО/л умовно-патогенних мікроорганізмів та появи понад 100 лейкоцитів у полі зору в цервікальних виділеннях, у 28,9% пацієнток визначались мінімальні діагностичні критерії запальних захворювань органів малого таза (ЗЗОМТ) з 3-ї доби після гістероскопії, що вимагало проведення антибактеріальної та симпто-

матичної терапії, у 10,5% пацієнток ІІ групи на 6-ту добу після гістероскопії розвинулася картина гострого ЗЗОМТ з подальшим стаціонарним лікуванням.

Висновки. При розробці заходів профілактики інфекційно-запальних ускладнень після внутрішньоматкових інвазійних втручань слід звертати увагу, що майже у 80% пацієнток в анамнезі відзначають запальні захворювання нижнього відділу генітального тракту та органів малого таза (28,2%). Відносний ризик розвитку ЗЗОМТ після гістероскопії за відсутності комплексного підходу до профілактики інфекційно-запальних ускладнень становить 7,895 (довірчий інтервал – 1,828–34,09), кількість пацієнтів, яку необхідно пролікувати (NNT) – 4,351. Ефективність комплексних заходів профілактики запальних ускладнень після гістероскопії сягала 96,7% при 71,1%

за умови проведення антибіотикопрофілактики шляхом одноразового введення антибіотика широкого спектра дії в процесі гістероскопії без поглибленого дослідження стану цервіко-вагінальної мікробіоти.

The widespread of hysteroscopy into clinical practice has significantly expanded the possibilities of diagnosing gynecological intrauterine pathology. Hysteroscopy is an invasive surgical intervention that has a certain risk of complications both during

and in the postoperative period. Among all complications of hysteroscopy, the frequency of which ranges from 0.4 to 6.0%, infectious and inflammatory complications are the most common problems (0.6–2.5%). Intrauterine interventions disturb the “cervical” barrier of protection, which, in the presence of dysbiotic or inflammatory processes of the genital tract, increases the risk of inflammatory complications. Given the increasing frequency of intrauterine pathology, and, accordingly, the frequency of diagnostic and surgical intrauterine interventions in women of reproductive age, the development of preventive measures for infectious and inflammatory complications after hysteroscopy is relevant.

The objective: to compare the preventive measures of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy.

Materials and methods. The study included 98 women aged from 22 to 48 years. Patients were divided into two groups depending on the algorithm for the prevention of infectious and inflammatory complications after hysteroscopy. Patients in the I group (60 women) had a comprehensive examination of the state of the cervical and vaginal microbiota at the hysteroscopy planning stage, which included pH-metry of vaginal contents, bacterioscopic, bacteriological and molecular biological examination of material from the cervical canal and vagina, vaginal antiseptics were used before and after hysteroscopy and drugs for immunity strengthen. Patients in the II group (38 women) had bacterioscopic examination of vaginal discharge,

treatment of the lower genital tract and vagina with antiseptics before surgery, and a single intravenous injection of 1.0 g of cefazolin during hysteroscopy, in accordance with the developed guidelines.

Results. 25.0% patients in the I group complained of slight aching pain in the lower abdomen on the first day after hysteroscopy, which persisted in 3.3% of cases until the 3rd day; 8.3% of women had an increased body temperature to 38 °C once

on the first day after hysteroscopy, and 1 patient had subfebrile temperature until the third day (p < 0.05 compared to the II group). Patients of the II group significantly more often and longer, compared to group I (p < 0.05), expressed complaints of

pain in the lower abdomen, inflammatory changes in vaginal discharge, and subfebrile temperature. In the case of a combination of an increased number of opportunistic microorganisms to 106-7 CFU/l and the appearance of more than 100 leukocytes in the field of view in cervical secretions, 28.9% of patients had the minimum diagnostic criteria for pelvic inflammatory disease (PID) on the third day after hysteroscopy, which required antibacterial and symptomatic therapy, and in 10.5% of patients in the II group acute PIDs on the 6th day after hysteroscopy were developed, which needed the follow-up inpatient treatment.

Conclusions. When developing preventive measures of infectious and inflammatory complications after intrauterine invasive interventions, it should be noted that almost 80% of patients have a history of inflammatory diseases of the lower genital tract

and pelvic organs (28.2%). The relative risk of PID development after hysteroscopy in the absence of a comprehensive approach to the prevention of infectious and inflammatory complications is 7.895 (confidence interval 1.828–34.09), NNT 4.351.

The effectiveness of complex measures to prevent inflammatory complications after hysteroscopy reached 96.7% at 71.1% provided that antibiotic prophylaxis was carried out by a single administration of a wide-spectrum antibiotic during hysteroscopy without an in-depth study of the state of the cervical and vaginal microbiota.

УДК 618.11-006.2-07:008.6:577.161.2

Значна частота пухлиноподібних утворень яєчників у жінок фертильного віку, неоднозначність їх впливу на репродуктивне здоров’я та фертильність визначає актуальність проблеми. Зростання частоти функціональних кіст яєчни-ків (ФКЯ), яке спостерігається останніми роками, зумовлено впливом зовнішніх і внутрішніх факторів, загальним підвищенням гінекологічної захворюваності. Також розглядається взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D, схильністю до рецидивування ФКЯ та зниженням оваріального резерву.

Мета дослідження: оцінювання ефективності проактивного менеджменту пацієнток із ФКЯ.

Матеріали та методи. У дослідження були залучені 65 жінок репродуктивного віку (від 19 до 38 років) із фолікулярними кістами і кістами жовтого тіла з оцінкою за системою O-RADS 2–3. I групу становили 35 осіб: 15 жінок, прооперовані з приводу апоплексії яєчника, і 20 жінок із больовою формою апоплексії на тлі ФКЯ, які впродовж 6 міс. отримували комплекс гормонально-метаболічної терапії. Цей комплекс включав комбінований естроген-гес-тагенний  препарат;  комплекс  вітамінів  і  мікроелементів;  екстракт  плодів  прутняку  звичайного;  холекальциферол  20 000 МО (1 раз на тиждень). У II групу увійшли 15 пацієнток, які з моменту виявлення ФКЯ отримували ана-логічний  комплекс  гормонально-метаболічної  терапії.  Групу  порівняння  склали  15  жінок  із  ФКЯ,  які  перебували  під динамічним спостереженням і проактивну терапію не отримували. Оцінювання ефективності запропонованого проактивного  менеджменту  проводили  за  такими  параметрами:  регулярність  менструального  циклу,  відновлення  овуляції, відсутність рецидиву ФКЯ впродовж 12 міс. після завершення гормонально-метаболічної терапії.

Результати. Застосування ранньої гормонально-метаболічної терапії достовірно зменшує частоту порушень менструального  циклу  (94,3%),  сприяє  відновленню  овуляторних  менструальних  циклів  після  припинення  вживання  комбінованих естроген-гестагенних препаратів (91,4%), запобігає рецидивам ФКЯ (97,1%).

Висновки.  Отримані  результати  дозволяють  рекомендувати  впровадження  проактивного  менеджменту  ФКЯ  для  зменшення частоти рецидивів та покращення репродуктивного здоров’я цієї категорії жінок.

The  significant  frequency  of  ovarian  tumor-like  formations  in  women  of  fertile  age,  the  ambiguity  of  their  impact  on  reproductive health and fertility determines the relevance of the problem. The increased frequency of functional ovarian cysts (FOC), which has been observed in recent years, is explained by the influence of external and internal factors, the general increase in gynecological morbidity. The relationship between vitamin D deficiency, the tendency to relapse of FOC and a decrease in ovarian reserve is also considered.

The objective: to assess the effectiveness of proactive management of patients with FOC.

Materials and methods. The study involved 65 women of reproductive age (from 19 to 38 years old) with follicular cysts and corpus luteum cysts with an O-RADS score of 2–3. The I group consisted of 35 persons: 15 women who were operated on for ovarian apoplexy and 20 women with painful apoplexy on the background of FOC, who received a complex of hormonal and  metabolic  therapy  for  6  months.  The  treatment  included  a  combined  estrogen-gestogen  drug;  a  complex  of  vitamins  and  microelements;  an  extract  of  common  primrose  fruit;  cholecalciferol  20,000  IU  (once  a  week).  The  II  group  included  15 patients with FOC who received a similar complex of hormonal and metabolic therapy. The comparison group consisted of 15 women with FOC who were under dynamic observation and did not receive proactive therapy. The effectiveness of the proposed proactive management was assessed using the following parameters: regularity of the menstrual cycle, restoration of ovulation, and absence of recurrence of FOC within 12 months after completion of hormonal-metabolic therapy.

Results. The use of early hormonal-metabolic therapy significantly reduced the frequency of menstrual cycle disorders (94.3%), contributed to the restoration of ovulatory menstrual cycles after discontinuation of combined estrogen-gestogen drugs (91.4%), and prevented recurrences of FOC (97.1%).

Conclusions. The results allow to recommend the implementation of proactive management of FOC to reduce the frequency of recurrences and improve the reproductive health of this group of women.

УДК 618.11-006.2-07:008.6:577.161.2

В останні роки відзначається збільшення частоти функціональних кіст яєчників (ФКЯ), що пояснюють як впливом зовнішніх і внутрішніх факторів (шкідливі звички, екологія, ендокринні захворювання, ожиріння, дефіцит вітаміну  D,  психічні,  фізичні  стреси),  так  і  загальним  зростанням  гінекологічної  захворюваності  в  жінок  різного  віку.  Наразі  немає  єдиної  думки  щодо  механізму  утворення  ФКЯ,  дискутуються  питання  взаємозв’язку  ФКЯ  із  фертильністю та оваріальним резервом. З’являються повідомлення, що в молодих жінок із рецидивними фолікулярними кістами та менструальними порушеннями виявляється низький рівень антимюллерового гормону (АМГ). Однак на сьогодні недостатньо досліджень щодо взаємозв’язку ФКЯ із порушеннями репродуктивного здоров’я, стану гормонального і метаболічного гомеостазу в цієї категорії жінок, залишаються дискутабельними питання щодо необхідності та обсягу терапевтичних заходів для пацієнток із ФКЯ.

Мета дослідження: вивчити особливості гормонального і метаболічного гомеостазу в жінок із ФКЯ.

Матеріали та методи. У дослідження були залучені 110 жінок репродуктивного віку (від 19 до 44 років) із ФКЯ. Комплексне обстеження передбачало проведення клініко-антропометричного дослідження, трансвагінального ультразвукового дослідження (УЗД) на 5–7-й день менструального циклу (МЦ), визначення рівнів гонадотропних (фолікулостимулювальний (ФСГ), лютеїнізувальний (ЛГ), пролактин) гормонів, стероїдних гормонів яєчника (естрадіол, індекс вільного тестостерону, прогестерон), тиреотропного гормону та титру антитіл до тиропероксидази, АМГ та 25(ОН)D у сироватці крові.

Результати. ФКЯ були виявлені в 17,3% жінок, які не відзначали жодних скарг, у 39,1% пацієнток із безпліддям, у 28,2% із порушеннями МЦ та в 15,5% із тазовим больовим синдромом. Рецидиви ФКЯ мали місце в 36,7% пацієнток із фолікулярними кістами та в 38,0% із кістами жовтого тіла. Раннє  менархе  частіше  спостерігалось  у  жінок  із  фолікулярними  кістами,  водночас  вірогідно  частіше  (порівняно  з  контрольною групою) в пацієнток основних груп реєструвалося пізнє (після 15 років) менархе. Порушення менструальної функції мали місце в 40,65% пацієнток із ФКЯ. У 21,4% жінок із ФКЯ виявлявся тяжкий дефіцит вітаміну D (середній рівень 25(ОН)D 6,5 ± 3,4 нг/мл).Рівні АМГ в пацієнток із фолікулярними кістами яєчників, які перенесли операції на яєчниках або з рецидивами ФКЯ, були вірогідно нижчими за показники контрольної групи. У 15,0% пацієнток із фолікулярними кістами на тлі аутоімунного тиреоїдиту діагностовано субклінічний гіпотиреоз. Аналіз гормонального балансу пацієнток із ФКЯ показав неоднорідність і різну спрямованість змін рівнів гонадотропних і стероїдних гормонів.

Висновки. Порушення менструальної функції виявляються в 43,3% пацієнток із фолікулярними кістами яєчників та в 38,0% – з кістами жовтого тіла. У пацієнток із фолікулярними кістами яєчників переважають нерегулярні менструації (33,3%), вторинна аменорея (11,7%), тяжкі менструальні кровотечі (8,3%), а для пацієнток із кістами жовтого тіла більш притаманні нерегулярні менструації (22,0%) і тривалі менструальні кровотечі (30,0%).У пацієнток із фолікулярними кістами яєчників зафіксовано вірогідне підвищення рівня ФСГ при зниженому рівні ЛГ у сироватці крові на 3–4-й день МЦ порівняно з контрольною групою (р = 0,00001), а співвідношення ЛГ/ФСГ становить 0,6 при 1,25 у контрольній групі. У пацієнток із кістами жовтого тіла вірогідні відмінності рівнів ФСГ і ЛГ від показників контрольної групи не виявлено. У 60% пацієнток із ФКЯ виявляється підвищення рівнів пролактину до 35 нг/мл у сироватці крові.

Несприятливим  є  переважання  (43,8  ±  7,3%)  у  пацієнток  із  ФКЯ  нестачі  вітаміну  D  (середній  рівень  25(ОН)D  15,2 ± 4,1 нг/мл) та тяжкого (21,4 ± 5,2%) дефіциту вітаміну D (середній рівень 25(ОН)D 6,5 ± 3,4 нг/мл).У  пацієнток  із  ФКЯ  без  операційних  втручань  на  яєчниках  в  анамнезі  рівні  АМГ  у  сироватці  крові  вірогідно  не  відрізнялися від показників контрольної групи (5,3 ± 0,6 нг/мл), водночас у пацієнток, які перенесли операції на яєчниках (2,2 ± 0,3 нг/мл) або мали рецидиви ФКЯ, рівні АМГ були вірогідно нижчими (3,1 ± 0,2 нг/мл).

In recent years, there has been an increased frequency of functional ovarian cysts (FOC), which is explained by both the influ-ence of external and internal factors (harmful habits, ecology, endocrine diseases, obesity, vitamin D deficiency, mental, physical stress), and the general increase in gynecological morbidity in women of different ages. Currently, there is no consensus on the mechanism of FOC formation, and the relationship between FOC and fertility and ovarian reserve is being discussed. There are reports that young women with recurrent follicular cysts and menstrual disorders have low levels of anti-Müllerian hormone (AMH). However, to date, there is a lack of research on the relationship between FOC and reproductive health disorders, the state of hormonal and metabolic homeostasis in this group of women, and the questions of the need and scope of therapeutic approaches for patients with FOC remain debatable.

The objective: to investigate the features of hormonal and metabolic homeostasis in women with FOC.

Materials and methods. The study involved 110 women of reproductive age (19 to 44 years) with FOC. The complex exami-nation included clinical and anthropometric examinations, transvaginal ultrasound examination (USE) on the 5th–7th day of the menstrual cycle (MC), determination of levels of gonadotropic (follicle-stimulating hormone (FSH), luteinizing hormone (LH),  prolactin)  hormones,  ovarian  steroid  hormones  (estradiol,  free  testosterone  index,  progesterone),  thyroid-stimulating  hormone and titer of antibodies to thyroperoxidase, AMH and 25(OH)D in serum.

Results. FOC were found in 17.3% of women without any complaints, in 39.1% of patients with infertility, in 28.2% – with menstrual disorders and in 15.5% – with pelvic pain syndrome.

Recurrences of FOC occurred in 36.7% of patients with follicular cysts and in 38.0% of women with corpus luteum cysts. Early menarche was more often observed in women with follicular cysts, while late menarche (after 15 years) was significantly more often observed in patients of the main groups compared to the control group. Menstrual dysfunction occurred in 40.65% of patients with FOC. Severe vitamin D deficiency was determined in 21.4% of women with FOC (mean level of 25(OH)D is 6.5 ± 3.4 ng/ml).AMH levels in patients with follicular ovarian cysts who underwent ovarian surgery or with recurrent FOC were significantly lower than in the control group. Subclinical hypothyroidism was diagnosed in 15.0% of patients with follicular cysts on the background of autoimmune thyroiditis. Analysis of the hormonal balance of patients with FOC showed heterogeneity and dif-ferent directions of changes in the levels of gonadotropic and steroid hormones.

Conclusions.  Menstrual  dysfunction  was  determined  in  43.3%  of  patients  with  follicular  ovarian  cysts  and  in  38.0%  with  corpus luteum cysts. In patients with follicular ovarian cysts, irregular menstruation (33.3%), secondary amenorrhea (11.7%), heavy menstrual bleeding (8.3%) prevailed, while in patients with corpus luteum cysts, irregular menstruation (22.0%) and prolonged menstrual bleeding (30.0%) were more common.In patients with follicular ovarian cysts, there was a significant increased FSH level with a reduced LH level in blood serum on the 3rd–4th day of MC compared to the control group (p = 0.00001), and the LH/FSH ratio was 0.6 compared to 1.25 in the control group. In patients with corpus luteum cysts, no significant differences in FSH and LH concentrations from the control group were found. In 60% of patients with FOC, an increase in prolactin level up to 35 ng/ml in blood serum was determined.Unfavorable factor was the prevalence (43.8 ± 7.3%) of vitamin D deficiency (mean level of 25(OH)D 15.2 ± 4.1 ng/ml) and severe (21.4 ± 5.2%) vitamin D deficiency (mean level of 25(OH)D 6.5 ± 3.4 ng/ml) in patients with FOC.In patients with FOC without a history of ovarian surgery, serum AMH level did not significantly differ from those in the control group (5.3 ± 0.6 ng/ml), while in patients who had undergone ovarian surgery (2.2 ±   0.3 ng/ml) or had recurrences of FOC, AMH level was significantly lower (3.1 ± 0.2 ng/ml).

УДК 618.11-006.2-036-079.4

Демографічна ситуація в Україні, що характеризується низьким рівнем народжуваності та негативною динамікою зміни чисельності населення, викликає суттєве занепокоєння. Вагомим чинником порушення функціонування ре-продуктивної системи жінки є пухлинні утворення жіночих репродуктивних органів, які посідають особливе місце у структурі гінекологічної захворюваності. Відсутність специфічних клінічних і діагностичних маркерів для добро-якісних новоутворень яєчників (НЯ), латентний перебіг захворювання та низька частота виявлення раку яєчників на ранніх стадіях зумовлюють не лише медичну, а й соціальну актуальність проблеми НЯ.

Мета дослідження: узагальнення інформації щодо сучасних клініко-діагностичних аспектів менеджменту НЯ.

Матеріали та методи. Проведено аналіз сучасних наукових публікацій у базах Internet, PubMed із проблематики НЯ.

Результати. У структурі гінекологічної захворюваності НЯ посідають друге місце серед усіх пухлин жіночих ре-продуктивних органів. Доброякісні форми в середньому становлять до 75–80% усіх істинних пухлин яєчників. Ме-тою  менеджменту  є  активне  виявлення  груп  ризику  виникнення  злоякісних  пухлин  яєчників.  До  групи  високого  ризику належать жінки з носійством мутацій із доведеним ризиком спадкового раку яєчників, обтяженим сімейним анамнезом  раку  яєчників,  ендометрія,  товстої  кишки,  молочних  залоз,  а  також  наявністю  ультразвукових  ознак  злоякісності НЯ. Для групи помірного ризику характерна наявність в анамнезі злоякісного новоутворення екстра-оваріальної локалізації, виявлення об’ємного утворення яєчників кістозної будови в постменопаузальному періоді, поєднання двох і більше факторів ризику. Група низького ризику включає загальну популяцію.До пухлиноподібних утворень яєчників належать фолікулярні кісти, кісти жовтого тіла, ендометріоми, параоварі-альні утворення. Фолікулярні та лютеїнові кісти класифікуються як функціональні, їх особливістю є транзиторний перебіг і схильність до спонтанного регресу. Серед факторів ризику розвитку НЯ розглядають зниження кількості вагітностей  і  пологів,  що  призводить  до  «безперервної  овуляції»,  безпліддя,  застосування  стимуляції  овуляції  в  програмах  екстракорпорального  запліднення,  ендометріоми  яєчників,  односторонню  оваріоектомію,  запальні  за-хворювання органів малого таза, ранній або пізній вік менархе й менопаузи, ожиріння, цукровий діабет 2-го типу.

Висновки. Діагностика та диференційна діагностика НЯ є одним із найактуальніших і найскладніших клінічних завдань як у контексті профілактики можливих ускладнень, що потребують екстреної стаціонарної кваліфікованої медичної допомоги, так і з огляду на своєчасну оцінку ризику розвитку злоякісного процесу. Надмірний радикалізм та необґрун-товано великий обсяг оперативних втручань у пацієнток репродуктивного віку з доброякісними пухлинами яєчників негативно впливають на оваріальний резерв і суттєво підвищують ризик розвитку передчасної недостатності яєчників.

The demographic situation in Ukraine, characterized by low birth rate and negative dynamics of population change, is of sig-nificant concern. A important contribution to the female reproductive system disorders is made by tumor formations of the female reproductive organs, which occupy a special place in the structure of gynecological morbidity. The absence of specific clinical and diagnostic markers for benign neoplasms, the latent course and the low frequency of ovarian cancer diagnosis in the early stages, determine not only the medical, but also the social relevance of the problem of ovarian neoplasms.

The objective: to summarize information on modern clinical and diagnostic aspects of ovarian neoplasm management.

Materials and methods. Analysis of modern scientific publications on the problem of ovarian neoplasms in Internet, PubMed was conducted.

Results. In the structure of gynecological morbidity among all tumors of the reproductive organs, ovarian neoplasms occupy the second place. Benign forms on average make up 75–80% of all true ovarian tumors. The goal of management is to actively identify risk groups for the occurrence of malignant ovarian tumors. The high-risk group includes women with mutations with a proven risk of hereditary ovarian cancer, a burdened family history of ovarian, endometrial, colon, breast cancer and the de-tection of ultrasound signs of ovarian malignancy. The moderate-risk group is characterized by the presence in the anamnesis of a malignant neoplasm of extraovarian localization, the detection of a volumetric ovarian cystic structure in postmenopause, a combination of two or more risk factors. The low-risk group includes the general population.Tumorous ovarian formations include follicular cysts, corpus luteum cysts, endometriomas, paraovarian formations. Follicular and luteal cysts are classified as functional ovarian cysts, which are characterized by a transient course and a tendency to spontaneous regression. Risk factors for ovarian neoplasms include a decreased number of pregnancies and births, which leads to “continuous ovulation”, infertility, stimulation of ovulation in programs of invitro fertilization, ovarian endometriomas, unilateral oophorec-tomy, pelvic inflammatory diseases, early or late menarche, early or late menopause, obesity, type 2 diabetes mellitus.

Conclusions. Diagnosis and differential diagnosis of ovarian neoplasms is one of the most urgent and complex clinical tasks both from the standpoint of preventing possible complications that require emergency inpatient qualified medical care, and timely assessment of the risk of malignant process. Excessive radicalism and unreasonable volume of surgical interventions in patients of reproductive age with benign ovarian tumors adversely affect the ovarian reserve and significantly increase the risk of developing premature ovarian failure.

Обґрунтування. Вегетативна нервова система (ВНС) відіграє ключову роль у підтримці гомеостазу під час вагітності, регулюючи фізіологічні процеси матері та плода. Воєнний стан та вимушене переміщення значно підвищують рівень стресу у вагітних жінок, що може призводити до порушень функціонування ВНС та негативно впливати на перебіг вагітності.

Мета дослідження: оцінити вплив стресу, пов’язаного з воєнними діями, на стан ВНС у вагітних, які зазнали вимушеного переміщення, та порівняти їхні показники із жінками, які не змінювали місце проживання. Дослідження проведено серед 1000 вагітних, розподілених на три групи: перша – жінки, які переїхали з регіонів активних бойових дій; друга – жінки, які переїхали з інших регіонів України; третя – контрольна група мешканок Львова. Визначення стану ВНС проводилося за допомогою адаптованої анкети А.М. Вейна. Для оцінки вегетативних показників проводилися такі дослідження: вимірювання систолічного і діастолічного артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, вегетативного індексу Кердо, хвилинного об’єму крові.

Результати. У вагітних першої групи виявлено найбільш виражені порушення ВНС, що проявлялися як симпатикотонія (підвищений артеріальний тиск, тахікардія, сухість шкіри) та парасимпатична дисфункція (ожиріння, гіпотензія, брадикардія). У другій групі також спостерігалися порушення ВНС, проте менш виражені, тоді як жінки контрольної групи мали найнижчий рівень вегетативних розладів.

Висновки. Отримані дані вказують на необхідність розробки та впровадження комплексних програм медико-психологічного супроводу вагітних, які пережили вимушене переміщення. Запропоновано впровадження стратегій корекції, що передбачають психологічну підтримку, методи релаксації та фізичну активність для зменшення негативного впливу стресу на ВНС та зниження ризику перинатальних ускладнень.

Background. The autonomic nervous system (ANS) plays a crucial role in maintaining homeostasis during pregnancy, regulating maternal and fetal physiological processes. War-related stress and forced displacement significantly increase stress levels in pregnant women, potentially leading to ANS dysfunction and negatively impacting pregnancy outcomes.

Objective of the study: to assess the impact of war-related stress on ANS function in pregnant women who experienced forced relocation and compare their autonomic parameters with those of women who did not change residence. The study included 1000 pregnant women divided into three groups: the first - women who relocated from active combat zones, the second – women who moved from other regions of Ukraine, the third - a control group of Lviv residents.

Results. Women in the first group exhibited the most pronounced ANS dysfunction, with symptoms of sympathetic hyperactivity (elevated blood pressure, tachycardia, dry skin) and parasympathetic dysfunction (obesity, hypotension, bradycardia). The second group also demonstrated ANS disturbances, although less extent, whereas the control group had the lowest incidence of autonomic disorders.

The state of the ANS was determined using an adapted questionnaire by A.M. Wayne. The following studies were performed to assess vegetative parameters: measurement of systolic and diastolic blood pressure, heart rate, Kerdo vegetative index, and minute blood volume.

Conclusions. Obtained data underscore the need to develop and implement comprehensive medical and psychological support programs for pregnant women affected by forced displacement. The study suggests correction strategies, including psychological counseling, relaxation techniques, and physical activity, to mitigate the adverse effects of stress on ANS function and reduce the risk of perinatal complications.