Репозитарій

616.314-007.285-089.29-634-17]-036].004.6

Гуньовський Ярослав Романович. Клінічне та лабораторне обґрунтування застосування акрилових та безмономерних базисних пластмас в ортопедичному лікуванні пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів: : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Я. Р. Гуньовський. - Львів, 2023. - 233 с. - Бібліогр.: с. 191-221 (257 назв). 

Анотація

   У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення практичного завдання ‒ підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з частковою втратою зубів з використанням акрилових і термопластичних знімних протезів, завдяки дослідженню методом акустичної емісії стійкості до руйнування базисних матеріалів та порівняльному аналізу їх фізико-механічних властивостей,  структури і шорсткості їх поверхні при застосуванні різних полірувальних паст та  ступеню адгезії мікроорганізмів.

   1. За допомогою експериментальних досліджень з використанням методу акустичної емісії для визначення механічних параметрів матеріалів базисів знімних протезів та особливостей їх руйнування під дією квазістатичного навантаження показали, що акриловий полімер Villacryl H Plus має найбільшу межу міцності s_B (78,00±2,88) та напруження під час руйнування σ_ff, (73,33±3,05), які майже на 40% перевищують відповідний показник Vertex™ ThermoSens ‒ s_B (73,33±8,82), σ_ff (43,33±14,53). У випадку напружень остаточного руйнування σ_ff, отримали такий порядок матеріалів: Vertex™ ThermoSens (43,33 кН) < Фторакс (71,33кН) < Villacryl H Plus (73,33кН). За критерієм Tьюкі статистично різниця між значеннями визначених параметрів для всіх матеріалів незначна (p>0,05). Хоча межа міцності термопластичного полімеру виявилася не найбільшою, для її досягнення потрібно у 4-4,5 рази більше часу навантаження зразків, ніж для акрилових полімерів.

   Поява сигналів акустичної емісії під час розтягу зразків свідчить, про зародження у матеріалі ділянок руйнування, при тому матеріал Фторакс руйнується крихко, Villacryl H Plus ‒ пружно-пластично, а Vertex™ ThermoSens характеризується значною в’язкістю. Як результат, відносне видовження всіх матеріалів значно відрізняється (p<0,01): Фторакс (), Villacryl H Plus (), Vertex™ ThermoSens (). Найбільше відносне видовження мав термопластичний полімер Vertex™ ThermoSens. Термопластичний полімер характеризується значною пластичністю під час розтягу, а макропоказник в’язкості його руйнування вдвічі перевищує аналогічний параметр акрилового полімеру. Відповідно частковий знімний протез виготовлений з термопластичного матеріалу добре протидіє руйнуванню, що сприяє збільшенню терміну користування знімним протезом.

У результаті порівняльного аналізу міцнісних характеристик базисні полімери розташувались у такому порядку: Villacryl H Plus, Vertex™ ThermoSens, Фторакс, а за макропоказником в’язкості руйнування К_ІС – Vertex™ ThermoSens, Фторакс, Villacryl H Plus.

   2. За електронно-фрактографічним аналізом поверхні досліджуваних матеріалів для базисів знімних протезів встановлено, що внаслідок обробки поверхні полімеру Фторакс фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,79±0,095) ˃ Blue Shine (0,66±0,056) ˃ ThermoGloss (0,39±0,023) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 4 – 4,5 рази. Вивчення полімеру Villacryl H Plus показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,77±0,066) ˃ Blue Shine (0,57±0,061) ˃ ThermoGloss (0,49±0,055) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується майже в 4 рази. Дані вивчення шорсткості пластмаси Vertex™ ThermoSens показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість значно зменшується (без обробки (2,02±0,099) ˃ Blue Shine (1,21±0,13) ˃ ThermoGloss (0,88±0,079) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою ThermoGloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 2 – 2,5 рази. Встановлено, що полірування фінішною пастою ThermoGloss забезпечує меншу шорсткість поверхні, ніж пастою Blue Shine, для всіх типів базисних полімерів, що сприяє покращенню якості знімних протезів.

   3. У результаті мікробіологічного дослідження визначено, що ступінь мікробної адгезії до вивчених штамів був помірним порівняно з контрольним матеріалом (склом) (p˂0,001), і не залежав від виду базисного матеріалу. Аналіз індексу адгезії мікроорганізмів до базисних пластмас виявив найменшу адгезивну здатність до поверхні полімеру Vertex™ ThermoSens з фінішною обробкою пасти ThermoGloss. У термопластичних полімерівVertex™ ThermoSens рівень адгезії E. coliбув меншим на 19,6% (p˂ 0,05), C. albicansзменшувався на 18,5 % (p˂0,05), S.aureusна 4,4% (p˃0,05), E. oralisна 4,1% (p˃0,05)  порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine.

Натомість у акрилових полімерівVillacryl H Plus  рівень адгезії E. coliпри обробці пастоюVertex™ThermoGloss є меншим на 12,9% (p˂0,05), C. albicansзменшувався на 10,3 % (p˂0,05), S.aureusна 6,1% (p˃0,05), E. oralisна 5,9% (p˃0,05) порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що взірці з полімерних матеріалів для виготовлення базисів протезів суттєво відрізняються за ступенем адгезії бактерій, та грибів роду Candida. Відмінності колонізаційної резистентності до формування мікробної біоплівки при використанні полімеру в клінічних умовах залежить від структури поверхні матеріалу, способу полірування, та вибору полірувальних паст.

   4. У результаті аналізу гігієнічного стану, через один місяць використання, часткових знімних протезів з досліджуваних термопластичних та акрилових полімерів оброблених полірувальними пастами Blue Shine і Vertex™ThermoGloss, виявлено значне збільшення показників індексу гігієни ортопедичних конструкцій (p˂0,05) з коливаннями у межах декілька відсотків у досліджуваних групах. У пацієнтів у процесі 12-місячного користування зубними протезами виготовленими з термопластичного матеріалу Vertex™ThermoSens полірованими пастою ThermoGloss «задовільний» стан гігієни становив 80%, натомість рівень гігієни протезів ‒ «задовільний», виготовлених з акрилових пластмас полірованих пастою ThermoGloss  становив  67,0% (р˂0,05).

 5.Найбільше значення площ запалення слизівки (55-89%) зареєстровано серед пацієнтів другої групи, проти пацієнтів першої групи у якій максимальна площа становила (30-70%). Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів першої групи, другої підгрупи. Через сім діб після накладання часткового знімного протезу клінічна картина дещо змінилась у другій групі, потреба у корекції в першій та другій підгрупах склала відповідно 53,4% та 46,7% пацієнтів і це було істотно менше в порівнянні з першою добою. Виявлена істотна тенденція до зменшення суб’єктивних відчуттів у пацієнтів першої групи: у першій підгрупі 26,7%, другій підгрупі 13,4%. Зменшення кількості корекцій пояснюється зниженням інтенсивності запалення, а швидка адаптація і відсутність необхідності у корекції практично у всіх пацієнтів першої групи свідчить про більш комфортні умови користування термопластичними протезами.

Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів, що користуються термопластичними знімними протезами полірованими пастою ThermoGloss, що підтверджує важливість наявної якісної поверхні знімної конструкції зубного протеза і свідчить про перевагу фінішної обробки протеза полірувальною пастою ThermoGloss.

Середній показник кількості відвідувань для корекції протезів склав: у першій групі 1 підгрупі – 0,80±0,11, у першій групі 2 підгрупі – 0,73±0,12, у другій групі 1 підгрупі – 1,13±0,09, у другій групі 2 підгрупі – 0,93±0,07.

Отже, використання пасти ThermoGloss для кінцевого полірування полімерів дозволило знизити запальну реакцію слизової оболонки протезного ложа та підвищити її резистентність до негативної дії часткового знімного протеза в період адаптації.

615.014.2:(615.451.3+615.454.1):615.262:613.495:543.395

Пелех-Бондарук І.Р. Розробка складу, технології та дослідження емульсійних засобів з допоміжними речовинами мікробного походження для застосування у дерматології : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / І. Р. Пелех-Бондарчук. - Львів, 2023. - 170 с. - Бібліогр.: с. 133-153 (200 назв). 

В сучасній дерматології спостерігається тенденція до застосування емульсійних лікарських та косметичних засобів з високим вмістом води, які мають ряд переваг в порівнянні з іншими засобами. Проте розробка таких засобів потребує особливої уваги, зокрема щодо обґрунтованого вибору допоміжних речовин. До найважливіших допоміжних речовин, які застосовуються в емульсійних засобах, належать консерванти та емульгатори, які, переважно, є поверхнево-активними речовинами, і здатні викликати побічні ефекти, зокрема і алергічні реакції.

Останнім часом спостерігається зростання інтересу до біогенних  поверхнево-активних речовин або біосурфактантів як нових перспективних  допоміжних компонентів з високою ефективністю і меншою токсичністю. У складі лікарських та косметичних засобів біогенні ПАР можуть виконувати функції антимікробних консервантів, емульгаторів, антиоксидантів, солюбілізаторів та інших.

    Розроблено загальний план досліджень поверхнево-активних речовин мікробного походження на основі рамноліпідів Pseudomonassp. PS-17 під умовною назвою біокомплекс PS як перспективного консерванта та емульгатора. Для дослідження консервуючої та емульгуючої здатності біокомплексу PS та порівняння його активності з відомими консервантами та емульгаторами вибрано емульсійні основи, оскільки емульсійні форми становлять близько 90% всіх косметичних засобів та значну частину лікарських засобів для нашкірного застосування.

    Встановлено, що біокомплекс PS проявляє ефективність консерванта у досліджуваних концентраціях від 0,025% до 0,1%. У мінімальній концентрації 0,025 % біокомплекс PS може бути використаний як консервант лише у емульсіях типу в/м з незначним вмістом водної фази (до 30%). Використання біокомплексу PS у концентраціях 0,05 та 0,1 % відповідає фармакопейним критеріям прийнятності ефективності антимікробних консервантів для емульсійних засобів двох типів. Сумісне використання біокомплексу PS з іншими консервантами, зокрема натрію бензоатом та бензалконію хлоридом підсилює консервуючу активність останніх, що дозволяє зменшити концентрацію консервантів у складі емульсійних засобів.

Встановлено, що створення стабільних емульсій м/в вимагає застосування  високих концентрацій біокомплексу PS як самостійного емульгатора, більше 10%, що є недоцільним та економічно необгрунтованим, а поєднання емульгаторів другого роду з біокомплексом PS у співвідношенні 70:30 дозволяє одержувати стабільні емульсії при використанні порівняно невисокої кількості комплексного емульгатора, 7-10%. 

    Для раціонального проведення експериментальних досліджень на етапі розробки емульсійних лікарських або косметичних засобів, стабілізованих біокомплексом PS, запропоновано використання методу комп’ютерного моделювання складу емульсій у програмі MO Excel, який базується на застосуванні системи ГЛБ. Компютерне моделювання дає можливість обґрунтувати склад олійної фази емульсії при використанні біокомплексу PS як самостійного емульгатора або встановити співвідношення між біокомплексом PS та емульгатором другого роду при використанні комплексного емульгатора.

Узагальнено інформацію щодоособливостей дослідження стабільності та встановлення терміну придатності м’яких лікарських та косметичних засобів, визначено перелік необхідних досліджуваних характеристик, умов та частоти випробування та розроблено алгоритм дослідження, який доцільно застосувати на етапі розробки емульсійних засобів з біокомплексом PS.

Досліджено алергенні властивості біокомплексу PS  за допомогою методу внутрішньошкірної сенсибілізації морських свинок та подразнювальну дію біокомплексу PS шляхом внесення біопрепарату в розведенні 1:10 в кон'юнктивальний мішок ока кроля. Встановлено, що біокомплекс PS не викликає достовірних змін у периферичній крові тварин та алерготестів, що свідчить про відсутність алергізації організму. При нанесенні на слизову оболонку ока біокомплекс PS чинить слабку подразнювальну дію, проте відновлення офтальмостатусу спостерігається на 2-гу добу без проведення лікувальних заходів.

615.15:614.25:(614.2+615:061.25):(100):(477):316.422]:001.8

Кремінь, Юлія Ігорівна. Наукове обгрунтування професійної ролі фармацевтичного фахівця на засадах положень Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації в умовах трансформації українського суспільства : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 226, 22 / Ю. І. Кремінь . - Львів, 2023. - 278 с. - Бібліогр.: с. 64-197 (260 назв) . 

У дисертації узагальнено наявні та представлено нові науково-методичні підходи до розв’язання конкретного наукового завдання імплементації у фармацевтичний сектор галузі охорони здоров’я України положень Всесвітньої організації охорони здоров’я та Міжнародної фармацевтичної федерації щодо професійної ролі фармацевтичного фахівця. Отримані науково-теоретичні тапрактичні результати дозволяють сформулювати такі висновки:

1. За результатами аналізу положень Всесвітньої організації охорони здоров’я і Міжнародної фармацевтичної федерації та теоретичних надбань вітчизняних і зарубіжних дослідників установлено особливості реалізації професійних ролей фармацевтичного фахівця та встановлено питання, які потребують подальших розвідок, а саме: доречність з’ясування стану обізнаності фармацевтичних фахівців, студентів-фармацевтів та відвідувачів аптек з концепцією «фармацевт десяти зірок»; вивчення особливостей реалізації професійних ролей фармацевтичного фахівця у фармацевтичній освіті, фармацевтичному законодавстві та аптечних реаліях, а також рівня задоволеності матеріальною та моральною стороною роботи фармацевтичних фахівців як чинника належної реалізації професійних ролей; теоретичне осмислення й деталізація професійних ролей фармацевтичного фахівця та імплементація парадигми «фармацевт десяти зірок» у фармацевтичний сектор України.

2. На підставі опитування 528 фармацевтичних фахівців, 511 студентів- фармацевтів та 1000 відвідувачів аптек з’ясовано низький рівень їхньої обізнаності з основними професійних ролей фармацевтичного фахівця, позаяк лише дещо більше третини фармацевтичних фахівців та студентів-фармацевтів і десята частина відвідувачів аптек зазначила усіх їх вірно. За різницею думок фармацевтичних фахівців у регіональному аспекті встановлено відмінність понад 10% між мінімальним і максимальним значенням згоди для трьох професійних ролей – контактної особи, ініціатора позитивних змін та довічного учня. З боку відвідувачів аптек різниця думок за регіональним аспектом становила більш ніж 25% для професійної ролі лідера й понад 10% для професійних ролей – учителя, менеджера, довічного учня та підприємця.

   Порівняльне ранжування результатів анкетування українських респондентів з даними опитування польських фармацевтичних фахівців, студентів-фармацевтів та відвідувачів аптек вказало на наявність узгодженість обізнаності у студентів стосовно професійних ролей уповноваженого ухвалювати рішення (1 ранг) та менеджера (7 ранг), фармацевтичних фахівців – ініціатора позитивних змін (6 ранг), відвідувачів аптек – контактної особи (3 ранг), лідера (5 ранг). При цьому виявлена розбіжність думок на 5 і більше рангів між двома групами фармацевтичних фахівців щодо реалізації таких професійних ролей як контактна особа, учитель, підприємець і лідер, між студентами – контактна особа, надавач допомоги, підприємець та лідер, між відвідувачами аптек – підприємець й ініціатор позитивних змін.

   3.При вивченні 40 нормативно-правових актів, що регулюють фармацевтичну діяльність України, з’ясовано відсутність регулювання професійних ролей лідера та ініціатора позитивних змін. Своєю чергою при дослідженні ставлення 1623 фармацевтичних фахівців до перспективи регулювання фармацевтичного ринку у порівнянні з 420 польськими респондентами встановлено наявність побоювань українських фармацевтичних фахівців щодо зростання цін на лікарські засоби (76,8% респондентів), зниження середньомісячного товарообігу аптек (61,2%), обмеження доступу до лікарських засобів через запровадження географічних і демографічних змін (59,5%) та зменшення загальної кількості аптек (42,5%) на противагу польським, позаяк в аналогічних питаннях їх більшість зазначила відсутність такої стурбованості (78,6%, 86,2%, 87,4% та 65% відповідно).

   4. Під час дослідження вакансій фармацевтичних фахівців з поміж 10 великих українських АМ, які були розміщенні на сайтах work.ua та robota.ua, з’ясовано проблематику реалізації професійних ролей фармацевтичного фахівця в аптечних реаліях, позаяк вона через клієнтоорієнтованість та комерційну складову зводиться насамперед до продавця ЛЗ та не сприяє належній реалізації основних професійних ролей надавача послуг, лідера, учителя, довічного учня, ініціатора позитивних змін та дослідника, а подальша концентрація аптечних мереж нівелює професійну роль підприємця. Зазначене перешкоджає якісному наданню фармацевтичної допомоги та фармацевтичного забезпечення як беззаперечним чинникам пацієнтоорієнтованого фармацевтичного простору.

   5. Результати проведеного анкетування 348 фармацевтичних фахівців стосовно задоволеності їх матеріальною та моральною стороною роботи показали, що більш ніж 9 з 10 фармацевтичних фахівців вважають недостатньою свою оплату праці за виконаний ними обсяг роботи. Спостережено різницю думок фармацевтичних фахівців за регіональним іпосадовим аспектом та виявлено низький рівень застосування матеріальних і моральних стимулів, а також наявність демотиваційних факторів. Запропоновано сім управлінських рішень задля кращої мотивації фармацевтичних фахівців, належної якості виконання ними своїх основних професійних ролей та протидії професійному вигоранню.

   6. На основі дослідження освітньо-професійних програм 22 закладів вищої фармацевтичної освіти з підготовки магістрів фармації за спеціальністю 226 Фармація, промислова фармація встановлено, що загалом зустрічається 15 загальних компетенцій і 35 фахових компетенцій та виявлено розбіжність у наповненні освітньо-професійних програм зазначеними компетентностями. Завдяки аналізу взаємозв’язку загальних компетенцій із складовими концепції «фармацевт десяти зірок» з’ясовано, що проаналізовані загальні компетенції недостатньо відображають професійну роль довічного учня, а фахові компетенції – уповноваженого ухвалювати рішення та учителя.

   Шляхом порівняння взаємозв’язку основних професійних ролей фармацевтичного фахівця відповідно до парадигми «фармацевт десяти зірок» та Стандарту вищої освіти зі спеціальності 226 Фармація, промислова фармація для другого (магістерського) рівня виявлено наявність 9 загальних компетенцій для спеціалізації 226.01 Фармація та 226.02 Промислова фармація, а також 21 фахову компетенцію – для спеціалізації 226.01 й 23 фахових компетенцій – для спеціалізації 226.02, а також з’ясовано, що лише по 1 загальній компетенції характеризують професійні ролі надавача допомоги, довічного учня підприємця, тоді як фахові компетенції спеціалізації 226.01 не відображають професійної ролі довічного учня, а 226.02 – підприємця.

   За результатами аналізу проєкту професійного стандарту «Фармацевт» показано, що трудові функції нерівномірно відображають основні професійні ролі фармацевтичного фахівця, зокрема професійні ролі надавача допомоги іменеджера характеризують по 7 з 18 професійних компетенцій, учителя – 4, уповноваженого ухвалювати рішення, контактної особи та дослідника – по 3 та довічного учня і підприємця – по 1, тоді як жодна з них не окреслює діяльність професійних ролей лідера та ініціатора позитивних змін. В ході публічного громадського обговорення подано пропозиції щодо узгодження загальних компетенцій освітнього стандарту та проєкту професійного стандарту, уточнено одну професійну компетенцію та додано чотири трудових функцій з відповідними професійними компетенціями.

   7.Шляхом декомпозиції ключової професійної ролі з погляду основних професійних ролей фармацевтичного фахівця отримано структурно-вербальну модель у вигляді 50 часткових професійних функцій, а саме: три часткові функції характерні для довічного учня; по п’ять – для надавача допомоги, уповноваженого ухвалювати рішення, учителя, лідера, дослідника, підприємця та ініціатора позитивних змін; по шість – для контактної особи та менеджера, яка уможливлює розуміння сутності поліфункціональної складно організованої професійної діяльності фармацевтичного фахівця.

   8. Опрацьовано та впроваджено в освітній процес Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького навчально-методичний комплекс нової вибіркової дисципліни «Теорія та практика реалізації концепції «фармацевт десяти зірок» для студентів II курсу, що охоплює 5 тем для детального розгляду кожної професійної ролі фармацевтичного фахівця. Студенти, що вивчали дисципліну, високо оцінили параметри якості та забезпечення освітнього процесу (у межах 4,6-4,8 бала за оціночною шкалою від 1 до 5) та результатів викладання дисципліни (у межах 4,3-4,8 бала) за загальної оцінки 4,6 бала, а 93,8% з них порадили б дисципліну за вибором наступним поколінням студентів.

   9.Сформовано концептуальну модель з імплементації концепції «фармацевт десяти зірок» у фармацевтичний сектор галузі охорони здоров’я України як сукупність трьох складових – фармацевтичної практики, освіти й науки, а також запропоновано заходи щодо її реалізації, а саме: зазначена парадигма має стати підґрунтям нових нормативно-правових актів з фармацевтичної діяльності, її положення мають входити до тематики освітніх компонент дипломної та післядипломної підготовки фармацевтичних фахівців, галузева та університетська фармацевтична наука має здійснювати вивчення міжнародного і вітчизняного досвіду розвитку ключової та основних професійних ролей фармацевтичного фахівця з метою формування їх професійної ідентичності через професійне самовизначення, персоналізацію та самоорганізацію.

    10. Уперше опрацьовані, уточнені та удосконалені в дисертації теоретичні та методичні підходи знайшли застосування у практичній роботі 12 фармацевтичних організацій та науково-освітньому процесі 8 ЗВФО.

618.36-02:618.39-038]-037-084

Лаба Оксана Володимирівна. Прогнозування і профілактика порушень фетоплацентарного комплексу у жінок із ризиком і загрозою передчасних пологів  : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 22, 222 / О. В. Лаба. - Львів, 2023. - 209 с. - Бібліогр.: с. 170-204 (304 назви). 

   Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії в галузі знань 22 Охорона здоров’я за спеціальністю 222 Медицина. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2023.
   У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання сучасного акушерства, яке полягає у зниженні частоти акушерських і перинатальних ускладнень у жінок із ризиком і загрозою передчасних пологів та плацентарною дисфункцією шляхом розробки діагностично-лікувальних заходів на основі комплексного дослідження чинників ризику передчасних пологів,клініко-ехографічних, гормональних, мікробіологічних, морфологічних особливостей фетоплацентарного комплексу.

 PhD degree dissertation in the field of study 22 Healthcare, Specialty 222 Medicine. – Danylo Halytsky Lviv National Medical University of Ministry of Health of Ukraine, Lviv, 2023.

   The dissertation provides a theoretical generalization and a new solution to the scientific task of modern obstetrics, which consists in reducing the frequency of obstetric and perinatal complications in women with a risk and threat of premature
birth and placental dysfunction by developing diagnostic and therapeutic measures based on a comprehensive study of the risk factors of premature birth, clinical echographic, hormonal, microbiological, morphological features of the fetoplacental complex.

У дисертаційній роботі представлено уточнені та доповнені наукові дані про поширеність та структуру захворювань пародонта у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Вивчено особливості клінічного перебігу хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) на тлі ІХС, враховуючи гендерні характеристики та ступінь тяжкості ХГП. Доповнено дані досліджень порушення мікробіоти пародонтальних кишень (ПК) у хворих на ХГП та ІХС, а також встановлено найбільш поширені пародонтопатогенні культури асоційовані із ІХС. Детально описано ультраструктурні зміни слизової оболонки ясен у хворих на ХГП та ІХС, зокрема порушення мікроциркуляторного русла пародонта на тлі ІХС. Проведено аналіз взаємозв’язку показників ліпідного обміну із ступенем тяжкості ХГП у хворих на ІХС. Із метою підвищення ефективності комплексного лікування та профілактики ХГП у хворих на ІХС вперше розпрацьовано та оцінено терапевтичну дію гелевої композиції на основі аторвастатину. 
Для проведення наукового дослідження було включено 130 хворих на ІХС, які знаходились на стаціонарному лікуванні з приводу ІХС у кардіологічному відділенні та 35 осіб із діагнозом ХГП без соматичних захворювань. 
За результатами проведеного обстеження захворювання  пародонта були виявлені у 93,08±2,23% обстежених. Найчастіше діагностували ХГП (87,69±2,88%), (р<0,05).
Встановлено, що 50,00±6,93% осіб із ХГП початкового-І ступеня, знаходились на лікуванні з приводу стенокардії функціонального класу (ФК) ІІ (р<0,05). При ХГП ІІ та ІІІ ступеня тяжкості спостерігали більш тяжкі клінічні форми ІХС − стенокардію ФК ІІ-IІІ та кардіосклероз. Більшість хворих із ХГП ІІІ ступеня тяжкості (45,00±11,12%) мали стенокардію ФК ІІ-ІІІ та дифузний кардіосклероз (р<0,05). 
Встановлено, що гіпертонічну хворобу (ГХ) спостерігали у 81,58±3,63% хворих на ХГП та ІХС. Частіше ГХ була в анамнезі у хворих на ХГП ІІ та ІІІ ступеня та достовірно рідше при ХГП початкового-І ступеня (р<0,05). 
При проведенні пародонтологічного зондування, встановлено, що середнє значення глибини ПК у хворих на ХГП та ІХС було вищим у порівнянні із обстеженими групи порівняння (4,43±0,15 мм проти 3,53±0,18 мм; р<0,001). Рівень втрати епітелійного прикріплення у пацієнтів основної групи характеризувався більшим значенням, ніж у групі порівняння (4,01±0,18 мм проти 2,71±0,25 мм; р<0,001). Значення рівня рецесії ясен у хворих на ХГП та ІХС становило 2,01±0,10 мм, що є більшим показником ніж у групі порівняння − 1,57±0,15 мм (р<0,05). 
Аналіз показників індексів РМА, РВІ та PSR показав, що у хворих на ХГП на тлі ІХС був більш виражений ступінь запальних змін у тканинах пародонта, ніж у осіб із ХГП без ІХС (р<0,05). Результати визначення стану гігієни порожнини рота, показали незадовільний рівень гігієни у групах порівняння (p>0,05). 
Встановлено, що пародонтопатогени Agg. Actinomycetemcomitans, P. Intermedia та Fusobacterium spp. є достовірно асоційовані з ІХС (р<0,05). 
Проведений статистичний аналіз демонструє вищі значення загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності та тригліцеридів у хворих на ІХС та ХГП, ніж у хворих із ІХС та клінічно здоровим пародонтом. Було встановлено, що ЗХС, ХС ЛПНЩ та коефіцієнт атерогенності достовірно збільшуються із ступенем тяжкості ХГП (р<0,05). 
Вивчення патологічного процесу у тканинах пародонта на тлі ІХС на ультраструктурному рівні дало можливість простежити зміни слизової оболонки ясен у всіх її верствах, які здебільшого характерні для гіпоксії. Порушення гемомікроциркуляторного русла, що представлені звуженням або дилатацією гемокапілярів, вказує на зміни локального кровообігу тканин пародонта, пов’язаного із патологією серцево-судинної системи. 
З метою оптимізації лікування та профілактики ХГП у хворих на ІХС було розпрацьовано схему лікувально-профілактичних заходів, в яку включено застосування гелевої композиції на основі статину. 
При проведенні пародонтологічного зондування після лікування у пацієнтів із ХГП та ІХС, які застосовували гелеву композицію, рівень глибини ПК був достовірно менший, ніж у пацієнтів, яким призначали стандартні антисептичні засоби (р<0,05). Простежено вищий показник редукції значення індексів РМА та РВІ після проведеного лікування в основній групі пацієнтів порівняно із групами порівняння (р<0,05).
Результати оцінки лікувальних та профілактичних заходів у віддалені терміни свідчили про стабілізацію стану тканин пародонта у хворих на ХГП та ІХС, у яких повторно застосовували гелеву композицію (р<0,05). 
Доведена терапевтична ефективність розпрацьованої гелевої композиції на основі аторвастатину дозволяє рекомендувати її як додатковий місцевий медикаментозний засіб у комплексному лікуванні та профілактиці запальних та дистрофічно-запальних захворювань пародонта у хворих на ІХС.