Репозитарій

UDC 612.014.46:547.466.64:611.133]-08

Monosodium glutamate is one of the most common dietary supplements (E621), approved for use in many countries worldwide, and is considered relatively safe. However, numerous scientific studies have reported various toxiceffects of food additive E621 on organs and tissues, manifested in structural organization and dysfunction changes.The effect of monosodium glutamate, particularly on the structure of blood vessels, requires further study, given the
sometimes contradictory available data in the scientific literature and its prevalent, virtually uncontrolled use. Thisstudy aimed to analyze the morphological changes of the carotid sinus in the early stages of exposure to monosodium glutamate when administered orally in the experiment. The carotid sinus area of 10 laboratory white male rats,which received sodium glutamate orally at a dose of 10 mg/kg/day for four weeks, was studied by morphological
methods at the macro- and microstructural levels. The obtained data are compared with the results of a morphological examination of the same area in 10 animals of the control group. In the early stages, regular consumptionof sodium glutamate may be associated with changes in the structural organization of the carotid sinus, the morphology of the carotid glomus, and the structure of the carotid artery wall, which can lead to cerebral circulatory disorders and functional changes in the carotid glomus. Further study requires the degree of morphological changes with prolonged consumption of monosodium glutamate and features of the structural organization of the sinus in the conditions of its withdrawal.

УДК 616.151-008.82:615.212.7

Актуальним питанням сьогодення є безпека використання опіоїдів для лікування синдрому хронічного болю, що супроводжує низку соматичних захворювань. Більшість наркотиків або їх метаболітів виводяться через нирки і є однією з причин гострого та хронічного пошкодження нирок. Метою дослідження було порівняння деяких біохімічних показників сироватки крові щурів у разі дво- та шеститижневого введення терапевтичних доз налбуфіну та порівняння їх після відміни засобу на ранніх термінах застосування. Це дослідження виконане на 45 білих статево зрілих щурах-самцях масою 180–260 г. У сироватці крові піддослідних тварин визначали загальний білок, сечовину, креатинін, кальцій, фосфор. Статистичні обрахунки проводилися із використанням програмного забезпечення RStudio v. 1.1.442 та R Commander v.2.4-4. Показник білка у досліджуваних групах мав незначні коливання щодо контролю, проте спостерігалась тенденція до зниження через 2 тижні введення налбуфіну та до зростання як з другого по шостий тиждень, так і у разі відміни налбуфіну на ранніх термінах експерименту. Показник креатиніну сироватки зростав з другого по шостий тиждень експерименту як у разі шеститижневого введення засобу (у 2,23 раза перевищував показники контролю), так і у разі двотижневого введення налбуфіну з наступною чотиритижневою відміною (у 1,63 раза перевищував показники контролю). Сечовина сироватки зросла через 2 тижні та 6 тижнів введення налбуфіну, середнє значення становило (6,22±0,47 ммоль/л) та (7,63±0,74 ммоль/л) відповідно. Проте після відміни препарату показник знизився до показника контрольної групи. Кальцій сироватки крові щурів знизився через 2 тижні експерименту до значення 2,16±0,09 ммоль/л. Через 6 тижнів застосування налбуфіну, як і після відміни препарату, кальцій сироватки зріс до рівня показника контрольної групи і становив 2,39±0,09 ммоль/л та 2,46±0,05 ммоль/л відповідно. Показник фосфору сироватки зріс через 2 тижні експерименту 
і становив 2,42±0,05 ммоль/л. Через 6 тижнів введення налбуфіну та після відміни препарату показник знизився до значення 2,12±0,12 ммоль/л і 2,00±0,05 ммоль/л відповідно. 
Висновки. Застосування терапевтичних доз налбуфіну впродовж двох та шести тижнів, а також після відміни препарату не впливає на концентрацію загального білка сироватки крові щурів. У результаті дво- та шеститижневого застосування засобу виникає порушення азотовидільної функції нирки, а отже, і ураження ниркових тілець, котре спостерігається також упродовж чотирьох тижнів відміни препарату після його двотижневого застосування, про що свідчить тенденція до зростання показників сечовини та креатиніну через два тижні введення налбуфіну та достовірне збільшення показника креатиніну після відміни препарату. Двотижневе введення налбуфіну призводить до гіпокальциємії та гіперфосфатемії, що свідчить про порушення реабсорбційної функції нирок, тоді як подальше чотиритижневе введення препарату та відміна препарату – до нормалізації цих показників, окрім фосфору, котрий є знижений.

UDC 615.212.7:616.15–071

The paper presents the results of studies of changes in the biochemical parameters of serum of rats with long-term use of nalbuphine and after its withdrawal. Because long-term use of opioids is known to lead to renal impairment, this study is relevant. There is little data in the literature on the dynamics of renal markers of renal impairment changes at a certain dose and duration and after opioid withdrawal. The aim of the study was to establish some biochemical parameters of the serum of rats with long-term therapeutic doses of nalbuphine and the late withdrawal of the drug. The study material was 45 white sexually mature male rats weighing 180–260 g. The serum determined total protein, urea, creatinine, calcium, phosphorus according to conventional methods. Statistical calculations were performed using RStudio v. 1.1.442 and R Commander v.2.4–4.At six-week administration of therapeutic doses of nalbuphine (subgroup N 6) the serum of rats was 64.40±3.57 g/l, at ten-week administration (subgroup N 10) – 74.90±3.81 g/l, at six-week administration followed by four-week withdrawal (subgroup N 6V4) – 65.60±1.58 g/l. Serum creatinine in subgroup N 6 was 107.90±7.40 μmol/l, N 10–94.28±2.98 μmol/l, N 6V4–96.19±1.26 μmol/l. The serum urea in subgroup N 6 was 7.62±0.73 mmol/l, N 10–8.90±0.90 mmol/l, N 6V4–5.71±0.13 mmol/l. Serum calcium in the subgroup N 6 was 2.39±0.09 mmol/l, N 10–1.98±0.08 mmol/l, N 6V4–2.82±0.08 mmol/l. The serum phosphorus index in subgroup N 6 was 2.11±0.12 mmol/l, N 10–2.04±0.11 mmol/l, N 6V4–2.12±0.07 mmol/l. Thus, prolonged use of nalbuphine leads to impaired nitrogen function of the kidneys and withdrawal of the drug – to partial restoration of this function. At six-week administration of nalbuphine and its subsequent cancellation, disturbance of reabsorption function of a kidney revealed after the tenth week of drug use is not observed.

ABSTRACT 
Aim: To study changes of dental biofilm microbiota composition during experimental opioid exposure, after its withdrawal and when using of complex drug correction.
Materials and Methods: Microbiological studies (48 rats) included microscopic and bacteriological methods, as well as determination of antibiotic susceptibility of microbial isolates. Ceftriaxone and pentoxifylline were used to correction the changes.
Results: The action of opioid for 10 weeks caused considerable changes in the microbiocenosis, which was illustrated by a significant increasing of the opportunistic pathogens quantitative indicators and the emergence of pathogenic microbiota. Changes in the microbiocenosis at 6 weeks of opioid exposure and after its withdrawal for 4 weeks were expressed in the appearance of pathogenic microbiota and the absence of significant differences in quantitative indicators of saprophytic and opportunistic microflora compared to similar indicators in animals with 10 weeks opioid exposure. This indicated a slow progression of dysbiotic changes and the inflammatory process in the oral cavity of rats.
Conclusions: After 10 weeks of experiment with opioid administration for 6 weeks and the use of ceftriaxone and pentoxifylline on the background of 4-week opioid withdrawal, a significant reduction of quantitative indicators of opportunistic bacteria and elimination of pathogenic species of microorganisms was determined. The use of complex drug correction on the background of 10 weeks of opioid exposure led to a significant reduction in the quantitative indicators of opportunistic pathogens and contributed to the elimination of most pathogenic species of microbiota under the action of ceftriaxone.
KEY WORDS: oral cavity, rats, opioid exposure, microbiota, drug correction

УДК 661.72-051:616.314.17-008.1]616-008.9:616.15

Мета дослідження – проаналізувати зміни показників метаболізму сполучної тканини у сироватці крові
в працівників спиртового виробництва з запальнодистрофічними захворюваннями тканин пародонта
за для визначення подальшої лікувальної тактики.
Методи дослідження. Дослідження виконано на кафедрі терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології ФПДО, ЛНМУ імені Д. Галицького. Групи спостереження у нашому дослідженні були сформовані наступним чином: 50 осіб з генералізованим пародонтитом (ГП), які були безпосередньо
зайняті на спиртовому виробництві – основна група; 20 осіб, хворих на ГП, які не зазнавали впливу нега-тивних факторів даного виробництва – порівняльна група; 15 практично здорових осіб з клінічно незмі-
неними тканинами пародонта – контрольна група.
Дослідження активності колагенази у сироватці крові пацієнтів проводили за методом Ліньді. Фракції гідро-
ксипроліну у сироватці крові досліджуваних виділяли за методом Frey S., а вміст гідроксипроліну в них – за
Stegeman H. F. Визначення глікозаміногліканів в сироватці крові пацієнтів проводили орциновим методом
за Кляцкіним С.А. і Ліфшиць Р.І. Активність лужної фосфатази (ЛФ) у сироватці крові осіб груп дослідження визначали на автоаналізаторі «Spektrum» Series 2 фірми «Abbott» (США).
Наукова новизна. У працівників спиртового виробництва, хворих на ГП, колагенолітична активність була
підвищена: вміст колагенази був достовірно вище стосовно показника контрольної групи, (р<0,05) та
хворих на ГП порівняльної групи, (р<0,05), зменшення концентрації білковозв’язаного гідроксипроліну на
30,0 %, а у пацієнтів порівняльної групи – на 14,67 %, стосовно даних контрольної групи, (р<0,05). Аналіз
вільної фракції оксипроліну – виявив достовірне підвищення вмісту цієї фракції в сироватці крові хворих
на ГП: у основній групі на 20,0 % та на 6,0 % у осіб порівняльної групи стосовно показника контрольної
групи, (р<0,05). У хворих на ГП основної групи вміст ГАГ у сироватці крові перевищував показник контр-
ольної групи на 105,88 %, (р<0,05), а у порівняльній групі на 47,06 %, (р<0,05). Динаміка вмісту лужної
фосфатази, характеризувалась збільшенням показника у осіб основної групи на 136,47 % та на 55,29 %
у пацієнтів порівняльної групи, (р<0,05).
Висновок. Аналіз показників метаболізму сполучної тканини у хворих з запально–дистрофічними захворю-
ваннями тканин пародонта, зайнятих на спиртовому виробництві, переконливо засвідчує порушення біо-
синтезу сполучної компоненти кісткової тканини та, відповідно, у процесах метаболізму побудови тканин
пародонта й порушення його репаративних властивостей, що потребує обов’язкової подальшої фарма-
корекції препаратами скерованої остеотропної дії.
Ключові слова: генералізований пародонтит, спиртове виробництво, метаболізм сполучної тканини,
сироватка крові.