УДК 618.396-02:618.36]-084

Передчасні пологи залишаються однією з найактуальніших проблем сучасного акушерства. Достовірно встановити причину 70–80% випадків передчасних пологів не вдається, тому обґрунтованим є пошук факторів ризику та маркерів передчасного переривання вагітності. За даними багатьох авторів, у 25–30% жінок із загрозою передчасних пологів діагностують плацентарну дисфункцію. Мета дослідження: оцінювання поширеності плацентарної дисфункції у жінок з групи ризику передчасних пологів та з передчасними пологами. Матеріали та методи. Під спостереженням перебували 80 вагітних. Критеріями включення у дослідження були наявність чинників ризику передчасних пологів – І група (30 жінок) або загроза передчасних пологів – ІІ група (30 жінок). До контрольної групи увійшли 20 умовно здорових вагітних. Ультразвукове дослідження за трансабдомінальною методикою з кольоровим допплерівським картуванням, визначення рівнів вільного естріолу, прогестерону та плацентарного лактогену у сироватці крові проводили у 18–21+6 та 28–30 тиж гестації. Результати. Середній вік пацієнток становив 31,4±2,5 року, вірогідної різниці за віком, анамнезом життя, соціальним статусом, соматичною патологією між сформованими групами не було. У вагітних І і ІІ груп вірогідно частіше, ніж у контролі, в анамнезі виявляли запальні захворювання органів малого таза; вагініти; інфекції, що передаються статевим шляхом; патологію шийки матки та операції на матці і придатках. Перебіг даної вагітності у більшої кількості жінок досліджуваної когорти був ускладнений загрозою переривання вагітності, у 36,7% вагітних І групи та 46,7% ІІ групи відбулись передчасні пологи. Ознаки передчасного дозрівання плаценти виявлено у 13 (43,3%) вагітних досліджуваної когорти і в 1 (5,0%) – контрольної групи (Р<0,0001), що супроводжувалося змінами параметрів при доплерометрії матково-плацентарного кровотоку. Клінічні ознаки плацентарної дисфункції фіксували у 36,7% пацієнток групи ризику передчасних пологів і вагітних із загрозою передчасних пологів, вони проявлялись зниженням рівня прогестерону, плато зростання рівня плацентарного лактогену. Морфологічні ознаки плацентарної дисфункції були виявлені у 43,3% випадків передчасних пологів, що корелює з частотою ранніх ускладнень вагітності, у першу чергу – з утворенням ретрохоріальної гематоми.

Висновки. Клінічні прояви плацентарної дисфункції (затримка росту плода, прееклампсія) фіксували у третини пацієнток групи ризику і вагітних із загрозою передчасних пологів, що корелює зі змінами гормонопродукувальної функції плаценти.

Premature birth remains one of the most urgent problems of modern obstetrics. It is not possible to reliably establish the cause in 70–80% of premature births, so the search for risk factors and markers of premature termination of pregnancy is justified. According to many authors, 25–30% of women at risk of premature birth have placental dysfunction. The objective: was to assess the prevalence of placental dysfunction in women at risk of preterm birth and with preterm birth. Materials and methods. 80 pregnant women were under observation. The criteria for inclusion in the study were the presence of risk factors for premature birth – Group I (30 women) or the threat of premature birth – Group II (30 women). The control group consisted of 20 conditionally healthy pregnant women. Transabdominal ultrasound examination with color Doppler mapping, determination of free estriol, progesterone and placental lactogen levels in blood serum was performed at 18–21+6 and 28–30 weeks of gestation. Results. The average age of the patients was 31.4±2.5 years, there was no significant difference in age, life history, social status, somatic pathology between the formed groups. Pregnant women of groups I and II probably had a history of pelvic inflammatory disease more often than in controls; colpitis; sexually transmitted infections; pathology of the cervix and operations on the uterus and appendages. The course of this pregnancy in most of the women of the studied cohort was complicated by the threat of termination of pregnancy, 36.7% of pregnant women of the I group and 46.7% of the II group had premature births. Signs of premature ripening of the placenta were detected in 13 (43.3%) pregnant women of the experimental cohort and in 1 (5.0%) of the control group (Р<0.0001), which was accompanied by changes in parameters during dopplerometry of utero-placental blood flow. Clinical manifestations of placental dysfunction occurred in 36.7% of patients in the risk group of premature birth and pregnant women with a threat of premature birth, and were manifested by a decrease in the level of progesterone, a plateau in the increase in the level of placental lactogen. Morphological signs of placental dysfunction were found in 43.3% of cases of premature birth, which correlates with the frequency of early complications of pregnancy, primarily with the formation of retrochorial hematoma.

Conclusions. Clinical manifestations of placental dysfunction (fetal growth retardation, preeclampsia) occur in a third of patients of the risk group and pregnant women with a threat of premature birth, which correlates with changes in the hormoneproducing function of the placenta.

The aim:The aim of the article is to empirically study the features of tolerance to uncertainty in late adulthood in groups of working and retired people and test the hypothesis of the impact of communication in social networks as one of the possible ways to increase mental well-being in this category of people.
Materials and methods: The study was conducted in 2021 in the Lviv region of Ukraine. Forty people aged 60 - 75 were interviewed. Among them there were 20 people with a 40-hour working week and 20 retired people. To assess the level of tolerance to uncertainty, the tolerance scale by D. L. McLain (modified by E.M. Osin) has been used; to determine the level of dependence on social networks, the Bergen Facebook Addiction Scale (having tested 20 people who are retired in the age group 60-75 ) has been applied.
Results: The results of the study showed that: (1) the level of the integrated indicator of “tolerance to uncertainty” is higher among people who work than among those who are retired; (2) people of the age group of 60-75 who work have higher values in all components of the uncertainty tolerance indicator; (3) there is a high interdependence between the expansion of the communication environment through communication in social networks and the level of tolerance to uncertainty among retired people in the age group of 60-75.
Conclusions: People in the age group of 60-75 who work have a greater potential for successful aging due to the higher value of the components of tolerance to uncertainty and their connection to personality traits on which mental well-being depends. The increase in the level of mental well-being of retired people of late adulthood can be achieved through influencing the uncertainty factor: either by employing these people or by actively involving them in communication in social networks. 

УДК 618.17+616-037

The objective: substantiation of differentiated therapeutic approaches to the treatment of combined dyshormonal pathol-ogy of the reproductive organs, taking into account the comorbidity of patients.

Materials and methods. 300 women of reproductive age (20–42 years, mean age – 29.9±5.6 years) with dyshormonal pathology of reproductive organs were examined: the main group included 180 patients who were prescribed complex differenti-ated pharmacotherapy for the treatment of combined dyshormonal pathology of the reproductive organs with correction of comorbid conditions, and the comparison group included 120 patients who received a standard set of measures. The control group included 50 healthy women without somatic and gynecological pathology. All women had ultrasound examination of the pelvic organs, mamma glands, thyroid gland, determination of the levels of pituitary tropic hormones and steroid ovary hormones, thyroid hormones, antibodies to thyroperoxidase, and the level of 25 (OH) D in blood serum.

Results.  Obesity  of  various  degrees  was  observed  in  31.0%  of  examined  patients  with  dyshormonal  pathology  of  the reproductive  system,  the  prevalence  of  autoimmune  thyroiditis  in  patients  was  36.0%,  and  subclinical  hypothyroidism was diagnosed in 21.3%. Among women with autoimmune thyroiditis, the frequency of subclinical hypothyroidism was 59.3%  with  3.7%  of  manifest  hypothyroidism.  Vitamin  D  insufficiency  was  found  in  34.0%  of  patients  with  dyshormo-nal pathology, vitamin D deficiency – in 44.3%, severe deficiency – in 21.7%. Treatment of patients in the main group led to the normalization of the menstrual cycle in 97.2% of cases, in the comparison group – in 73.3%, to a reduction of pain syndrome severity – in 94.7% and 60.6%, respectively, cyclic mastodynia – in 93.9% and 43.9%, manifestations of vegetative-vascular and non-specific symptoms – in 94.8±3.9% and 24.3±16.7% of cases, contributed to achieving the desired pregnancy – in 64.1% and 30.6% of patients, respectively, and also there was a reducing the frequency of relapses during 6 months of observation from 14.5% to 4.1%.

Conclusions. The use of complex differentiated pharmacotherapy for the treatment of combined dyshormonal pathology of the reproductive organs with the correction of comorbid conditions makes possible to achieve higher efficiency, which is manifested in a greater reduction in the frequency of clinical symptoms and disease relapses compared to the usual practice.

Мета дослідження: обґрунтування диференційованих терапевтичних підходів до лікування поєднаної дисгормональної патології репродуктивних органів з урахуванням коморбідності хворих.

Матеріали та методи. Обстежено 300 жінок репродуктивного віку (20–42 роки, середній вік – 29,9±5,6 року) з дисгормональною патологією репродуктивних органів. З них до основної групи увійшли 180 пацієнток, яким призначено комплексну  диференційовану  фармакотерапію  для  лікування  поєднаної  дисгормональної  патології  репродуктивних органів з корекцією коморбідних станів, до групи порівняння – 120 хворих, які отримали стандартний комплекс заходів. До контрольної групи включено 50 здорових жінок без соматичної та гінекологічної патології. Усім жінкам виконано ультразвукове дослідження органів малого таза, грудних залоз, щитоподібної залози, визначення рівнів тропних гормонів гіпофіза та стероїдних гормонів яєчників, тиреоїдних гормонів, антитіл до тиропероксидази, рівня 25(ОН)D у сироватці крові. Результати. Ожиріння різного ступеня спостерігалося у 31,0% обстежених пацієнток із дисгормональною патологією репродуктивної системи, поширеність аутоімунного тиреоїдиту у хворих становила 36,0%, а субклінічний гіпотиреоз діагностовано у 21,3%. Серед жінок з аутоімунним тиреоїдитом частота субклінічного гіпотиреозу становила 59,3% при 3,7% маніфестного гіпотиреозу. Недостатність вітаміну D виявлено у 34,0% пацієнток з дисгормональною патологією, дефіцит вітаміну D – у 44,3%, виражений дефіцит – у 21,7%.Лікування пацієнток основної групи привело до нормалізації менструального циклу у 97,2% випадків, групи порівняння – у 73,3%, до зменшення больового синдрому – у 94,7% та 60,6% відповідно, циклічної мастодинії – у 93,9% та 43,9%, проявів  вегетосудинної  та  неспецифічної  симптоматики  –  у  94,8±3,9%  та  24,3±16,7%  випадків,  сприяло  досягненню бажаної вагітності у 64,1% та 30,6% пацієнток відповідно та зниженню частоти рецидивів під час 6 міс спостереження з 14,5% до 4,1%.

Висновки. Застосування комплексної диференційованої фармакотерапії для лікування поєднаної дисгормональної патології репродуктивних органів з корекцією коморбідних станів дозволяє досягти більш високої ефективності, що про-являється у більшому зниженні частоти клінічної симптоматики та рецидивів захворювання порівняно зі звичайною практикою.

The aim: The purpose of the study is to evaluate the clinical and laboratory features of COVID-19 pneumonia course, the diagnostic significance of laboratory methods for detecting the SARS-CoV-2 virus based on a retrospective analysis.
Materials and methods: We studied the case histories of 96 patients who were treated at the Municipal Non-Profit Enterprise “Lviv Clinical Emergency Care Hospital” for the period from 01/07/2020 to 31/07/2020 with a diagnosis of pneumonia, which corresponded to 5 points on the CO -RADS scale. We analyzed the clinical and laboratory signs of COVID-19 pneumonia depending on the results of the Quantitative Reverse Transcription Polymerase Chain Reaction (RT-qPCR) tests to the SARS-CoV-2 infection (positive result of RT-qPCR was observed in the first group and negative – in the second group).
Results: In both groups, no clinical differences in the course of the disease were found. The most common symptoms of coronavirus pneumonia were found with the same frequency in both patients with a laboratory-confirmed diagnosis and without it. A positive PCR test in nasopharyngeal and oropharyngeal swabs was more often detected during testing up to 10 days, in patients over 60 years of age and in severe COVID-19.
Conclusions: The COVID-19 pneumonia diagnosis should be based on a combination of clinical, laboratory, and radiological signs of this disease. A negative PCR test result does not exclude the diagnosis of coronavirus disease. The test results are influenced by the timing of the sampling, the severity of the disease and the age of the patients

УДК: 616.24-002-02:616-056.3]+616.314.17-008.6)]-085.27-092.9

Сольвар Зоряна Любомирівна. Механізми формування експериментального алергічного альвеоліту та пародонтиту та їх корекція L-аргініном : [спец.] 221, 22 /  З. Л. Сольвар  - Львів, 2024. - 172 с. - Бібліогр.: с. 143-164 (190 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у встановленні патофізіологічних особливостей змін показників системи оксиду азоту, процесів вільнорадикального окислення та антиоксидантного захисту, маркерів цитокінового статусу, імунної системи в крові і легенях у патогенезі розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з експериментальним пародонтитом. Експериментально обґрунтовано доцільність їх корекції за допомогою L-аргініну.

1. У механізмах розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з пародонтитом важливу роль відіграють значні порушення показників системи оксиду азоту, які спостерігаються на усіх етапах їх формування з досягненням максимальних величин на 24-у добу експерименту, а саме зростає вміст стабільних метаболітів оксиду азоту і сумарної активності синтази оксиду азоту відповідно на 110,0% (Р<0,05) і 133,3% (Р<0,05) та знижується рівень L-аргініну в легенях на 70,0% (Р<0,05) у порівнянні з групою інтактних тварин.
2. В динаміці формування експериментального алергічного альвеоліту, що поєднаний з пародонтитом відзначається активація процесів перекисного окислення ліпідів – підвищення вмісту дієнових кон’югатів і малонового діальдегіду в легенях відповідно на 76,6% (Р<0,05) і 82,0% (Р<0,05) на тлі пригнічення, як ферментативної так і неферментативної ланок антиоксидантного захисту – зниження активності супероксиддисмутази, каталази, вмісту церулоплазміну відповідно на 39,8% (Р<0,05), 40,8% (Р<0,05), 47,4% (Р<0,05) з найбільшою вираженістю на 24-у добу експерименту проти контрольної групи тварин, що можна охарактеризувати як прояв оксидантного стресу та із залученням у патологічний процес ліпідних механізмів пошкодження клітин.
3. Маніфестація експериментального алергічного альвеоліту та пародонтиту на усіх етапах свого розвитку зумовлює дисбаланс цитокінового профілю з перевагою на 14-у і 24-у доби експерименту, що проявляється підвищенням вмісту фактора некрозу пухлин -альфа та інтерлейкіну- 6 відповідно на 83,8% (Р<0,05), 89,2% (Р<0,05) та 68,4% (Р<0,05), 71,9% (Р<0,05) у поєднанні зі зниженням концентрації інтерлейкіну 10 у крові відповідно на 43,2% (Р<0,05) та 44,3% (Р<0,05) проти першої групи тварин, що свідчило про цитокін- опосередковане ураження тканинних структур органів та посилення в них патоімунного процесу і їх участь в механізмах формування цих експериментальних моделей хвороб.
4. Встановлено, що в динаміці (4-а, 7-а, 14-а доби) розвитку експериментального алергічного альвеоліту асоційованого з пародонтитом відбуваються помітні порушення імунного гомеостазу (з перевагою на 24-у добу експерименту), яке супроводжується пригніченням клітинної (зниженням вмісту Т-лімфоцитів на 40,8% (Р<0,05) та стимуляцією гуморальної ланок імунітету (підвищенням рівня В-лімфоцитів і циркулюючих імунних комплексів у крові відповідно на 84,0% (Р<0,05) і 70,2% (Р<0,05) проти контролю, що вказує на наявність патогенного впливу імунокомплексного механізму пошкодження клітин.
5. Використання препарату L-аргініну тваринам з лікувальною метою призводило до антиоксидантного, цитокіно- і імунокоригуючого впливу на порушені маркери метаболічних і імунних процесів – зниження вмісту дієнових кон’югатів, малонового діальдегіду, стабільних метаболітів NO, сумарної активності NO синтази, ФНП-ɑ, IL-6, В-лімфоцитів і ЦІК та підвищення рівня Т-лімфоцитів, L-аргініну, активності СОД, КТ, ЦП, IL-10 в крові і легенях на 24-у добу розвитку експериментального алергічного альвеоліту з пародонтитом відносно групи тварин, які не піддавалися впливу цього лікарського середника.