УДК 061.22:61 (477)

Видання присвячене 125-річчю від початку діяльності Лікарської комісії НТШ – першої наукової організації лікарів-українців, яка стала символомнауковогомедичного життя України, та 150-річчю з часу заснування Наукового товариства ім. Шевченка – першої української Національної академії наук, заснованої уЛьвові 1873 р. У книзі вперше зібрано та структуровано біографічні відомості і матеріали про наукову, професійну та громадсько-фахову діяльність дійсних членів НТШ від початку створення окремої Лікарської комісії та обрання перших її членів і до сьогодні. Кожна біографічна довідка доповнена бібліографією основних наукових праць та літературою про лікарів-дійсних членів НТШ.
Для наукових працівників, істориків, джерелознавців, бібліографів та широкого кола читачів, особливо тих, хто цікавиться історією української науки загалом та медицини і бібліографістики зокрема.

10,7% серед усіх пацієнтів із персистуючим синдромом сухого ока (ССО) після ексимерлазерної корекції міопії, у яких зафіксували рефракційний регрес у межах 0,5±0,1 D. Потовщення епітелію в центрі рогівки після ексимерлазерної корекції у пацієнтів без ССО менше на 37,5%, ніж у пацієнтів із персистуючим ССО. Товщина епітелію рогівки менша при міопії на 6,4%, ніж за відсутності аметропій. Кератотопографічні дані виявляють нерегулярний астигматизм при ССО, який знижує якість зору, і пов’язані зі змінами товщини епітелію, рефракційним регресом після ексимерлазерної корекції міопії. Профарбовування поверхні рогівки – доказ пошкодження епітелію рогівки при персистуючому ССО після ексимерлазерної корекції міопії.

Включення в загальний комплекс лікування рецидивуючої ерозії рогівки офтальмологічної ізотонічної мазі Гілайс® Кеа з натрію гіалуронатом 0,4% є доцільним завдяки її можливості довше утримуватися на очній поверхні й давати більш пролонгований і дієвий ефект, прискорювати епітелізацію рогівки, полегшувати суб’єктивний стан пацієнтів і поліпшувати якість життя таких хворих.

1. У пацієнтів із ДР уперше встановлено підвищення функціональної активності GPVI-рецепторів до колагену, α2-адрено- і АТ1-рецепторів, пуринових (Р2Y1 P2Y12) і ФАТ-рецепторів тромбоцитів, що проявлялося різними фенотипами і кластерами рецепторів. Даний феномен відображав індивідуальну реактивність пацієнтів стосовно впливу патогенетичних факторів ЦД (експозиції колагену стінки судин, активації симпатоадреналової і ренінангіотензинової систем, автокринної стимуляції тромбоцитів і розвитку запалення) на тромбогенез. 2. Встановлено збільшення вмісту прозапального цитокіну ІЛ-1β у сироватці крові пацієнтів із ЦД2 без змін на очному дні у два рази (р < 0,001) порівняно з контролем. Висока кореляція значень адреналін- (r = 0,805; р < 0,001) і ФАТ-індукованої (r = 0,604; р < 0,01) агрегації тромбоцитів з рівнем ІЛ-1β свідчила про зв’язок між реактивністю Тц і системною запальною реакцією. 3. На підставі отриманих результатів дослідження вперше була розроблена й упроваджена в практику нейромережева модель прогнозування стадій ДР. Лінійна модель прогнозування стадій захворювання заснована на аналізі двох факторних ознак — агрегації тромбоцитів, що індукована колагеном і АДФ; точність прогнозу становила 81,8 % (95% ДІ 73,5–88,8 %).

Книга-спомин присвячена 90-річчю від дня народження непересічної особистості, лікаря, професора Івана Дмитровича Тимчука. В анестезіологічній спільноті ім’я І. Д. Тимчука широко відоме, адже на теренах Західної України він був організатором і першим завідувачем кафедри анестезіології та реаніматології у Львові. У ювілейному виданні зібрано дати, факти, спогади про життя талановитого і відданого своїй професії клініциста, вченого та викладача. Подано хронологічний покажчик наукових праць І. Д. Тaимчука та публікацій про вченого. Зміст книги доповнено фотоматеріалами із родинного архіву. Для науковців, студентів, лікарів та всіх, хто цікавиться розвитком медичної науки та освіти в Україні.