Introduction. Recently, metabolically associated fatty liver disease (MAFLD) had been proposed as a new term. Due to increasing prevalence, significant morbidity and hepatic and cardiovascular mortality, the association of MAFLD with cardiovascular diseases is gaining considerable relevance and needs further study. The aim of our study was to determine the proportion of MAFLD among patients with a very high cardiovascular risk, and to elucidate clinical features and gender differences in this cohort.
Materials and methods. All patients underwent a comprehensive examination to assess both cardiovascular risk and MAFLD. Hepatic steatosis was diagnosed after liver ultrasonography. Participants who met MAFLD criteria were included into the group 1 (n=77; 32 women, 45 men), other patients were assigned to the group 2 (n=39; 19 women, 20 men).
Results. Among patients with very high cardiovascular risk, proportion of MAFLD was 66.7 %. Although mild alanine aminotransferase elevation was much more common among patients with MAFLD (16 women (50.0 %) vs. 2 women (10.5 %) in group 2, P = 0.006; 21 men (46.7 %) vs. 2 men in group 2 (10.0 %), P = 0.005), none of the participants met the criteria for steatohepatitis. Despite, the presence of metabolic disorders in the vast majority of participants, proportion of obesity, metabolic dyslipidaemia, prediabetes and type 2 diabetes were significantly higher in patients with MAFLD. Besides,
patients with MAFLD usually met 4 or 5 metabolic syndrome criteria, had higher median values of lipid accumulation product (LAP) and HOMA-IR
index, but lower median values of Matsuda index. Significant direct correlations were found between MAFLD and LAP, logarithmic index(TG/HDL-C), and HOMA-IR; negative correlations were observed between MAFLD and insulin sensitivity indices. Women with MAFLD had significantly higher median values of glycated haemoglobin, postload glucose, fasting insulin levels; there was direct correlation between MAFLD and non-HDL-C. Among women with MAFLD, a history of menopause before 45 years of age had 15 persons (46.9 %) vs. one person (5.3 %) in group 2 (P < 0.002); the median age when ASCVD was diagnosed was 58.5 [53.0; 64.0] years vs. 68.0 [63.0; 69.0] years in group 2 (P = 0.002); cardiac valve calcinosis was detected in 31 women (96.6 %) vs. 9 women (47.4 %) in group 2 (P = 0.0001); the left ventricular myocardial mass (LVM) index was 77.5 [62.1; 86.9] g/m2.7 vs. 64.0 [50.6; 74.0] g/m2.7 in women without MAFLD, 67.0 [55.1; 74.0] g/m2.7 in men with MAFLD, and 63.9 [50.0; 73.5] g/m2.7 in men without MAFLD (Kruskal–Wallis ANOVA P <0.0001; median test P=0.002). The prevalence of smoking and alcohol intake was significantly more common among men (gender differences P <0.0001 and P=0.0001 in group 1; P = 0.0004 and P=0.0023 in group 2 for smoking and alcohol intake, respectively). Men with MAFLD had significantly higher median values of fasting plasma glucose, fasting and post-load insulin levels than men without MAFLD; there was a significant direct correlation between
MAFLD and serum TG level. In addition, 11 men with MAFLD (24.4 %) had hypertriglyceridemia >2.3 mmol/l that was not observed among men
without MAFLD (P=0.013). The proportion of men with fasting and postload hyperinsulinemia was much higher in group 1 than in group 2 (28 persons (62.2%) vs. 3 persons (15.0 %), P=0.0005 and 26 persons (57.8%) vs. 2 persons (10.0 %), P = 0.0003, respectively).
Conclusions: among patients with a very high cardiovascular risk, the prevalence of MAFLD was significantly higher than in the general population. Concomitant MAFLD was associated with more severe metabolic disorders (i.e., obesity, metabolic dyslipidaemia, hyperglycaemia, insulin resistance), which usually combined. The LAP index is a simple available tool that may be used in routine clinical practice to determine the need for MAFLD screening. Women with MAFLD frequently had early menopause, cardiac valve calcification, and much higher median value of LVM index; direct correlation was observed between MAFLD and non-HDL-C. Men with MAFLD more often had fasting and/or post-load hyperinsulinemia and moderate hypertriglyceridemia.
Liver steatosis, the earliest stage of metabolic-associated non-alcoholic fatty liver disease (MAFLD), is the most common form of liver damage. However, the specific immune response linked to this condition remains poorly understood. This study aimed to assess immune system parameters and their relationships in patients with cardiorheumatic diseases who also have metabolic-associated liver steatosis (MALS). A total of 53 patients were included in the study: 32.07% had ischemic heart disease, 39.62% had haemorrhagic vasculitis, and 28.31% had rheumatic fever. Various immune parameters were measured, including different lymphocyte subtypes, immunoglobulin levels, immune complexes, complement components, and phagocyte activity. In patients with MALS, immune disturbances were characterized by significant shifts in B-cell activity, elevated immune-effector indices, increased small immune complexes, and complement component levels. Low-affinity B-cells emerged as central in immune system interactions, showing significant correlations with various immune cells, such
as T-cells, T-suppressors, NK cells, and IL-2 receptor-bearing T-cells, as well as with the immunoeffector index. Key immune mechanisms associated with MALS included activation of the humoral immune response, the complement system, immune complex formation, and enhanced antibacterial activity in phagocytes.
УДК 615.28:591.16:616-092.9
Анотація. Проведеними експериментальними дослідженнями встановлено, що декаметоксин при інгаляційному та пероральному шляхах надходження не виявляє гонадотоксичної та ембріотоксичної дії і не чинить негативного впливу на генеративну функцію щурів.
Ключові слова: декаметоксин, щурі, генеративна функція
Key words: decamethoxine, rats, generative function
УДК 615.9:616.3:576:546.3
Анотація. Наночастинки, зокрема діоксиду титану, широко застосовуються в різних галузях, таких як медицина, електроніка, будівництво, косметична та інша промисловість. За результатами просвітлюючої електронної мікроскопії встановлено, що нанопорошок TiO2 містить агрегати, наночастинки переважно розміром від 20 нм до 30 нм. Встановлено для нанокомпозиту TiO2-Ag, що срібло локалізується на поверхні діоксиду титану, середні розміри наночастинок TiO2 становлять від 13 нм до 20 нм і Ag – від 35 нм до 40 нм. Виявлено залежність летальності лабораторних тварин від дози введених нанопорошків TiO2 і TiO2-Ag внутрішньоочеревинним шляхом. Летальність виявилась вищою при введенні композиту нано-TiO2-Ag у порівнянні з нано-TiO2. LD50 для нанопорошку TiO2 дорівнює 4783,30 мг/кг, LD50 для нанопорошку TiO2-Ag рівна 724,44 мг/кг, що дозволяє їх віднести до 3 класу (помірно небезпечні) небезпечності хімічних речовин за класифікацією ГОСТ 12.1.007-76. Нанопорошки TiO2 і TiO2-Ag у нативному вигляді викликають тимчасове слабковиражене запалення слизової оболонки ока. При одноразовому і повторному нанесенні мазі нано-TiO2 і нано-TiO2-Ag на шкіру, подразнення не спостерігалось. Нанопорошки TiO2 і TiO2-Ag накопичуються у печінці лабораторних тварин при внутрішньоочеревинному введенні. Встановлено, що зі збільшенням введеної дози (від 4000 мг/кг до 10000 мг/кг) в тканині печінки лабораторних мишей зростає накопичення титану (при дії нано-TiO2) та титану і срібла (при дії нано-TiO2-Ag). Характерними мікроскопічними ознаками токсичної дії нанопорошків TiO2 та TiO2-Ag після внутрішньоочеревинного введення лабораторним мишам є дистрофічні зміни гепатоцитів, некроз паренхіми печінки, тоді як запальні реакції зустрічаються рідше. В умовах in vitro показано, що наноматеріали у концентраціях 30 мкг/мл нано-ТіО2-Ag здатні підвищувати функціональну активність мононуклеарних клітин периферичної крові за продукцією прозапальних цитокінів IL-1, IL-6, TNF-α та продукцію IL-4 у донорів (p<0,05), що свідчить про можливий потенційний вплив на формування хронічного запалення та алергічних реакцій у відповідній категорії працівників нановиробництва. При вивченні впливу наноматеріалів на статеві клітини кнурів, показано, що найбільш чутливим маркером виявився показник виживання сперміїв, значення якого достовірно знизилось за дії наночастинок ТіО2 в дозі 1/10 LD50, що є наслідком порушенням активності мітохондріальних ензимів і, відповідно, ресинтезом АТФ. Розраховані ОБРВ р.з. математичними рівнями із врахуванням коефіцієнтів нанобезпеки і запасу на рівні для нано-TiO2 – 0,3 мг/м3, а для нано-TiO2-Ag – 0,2 мг/м3.
Ключові слова: нанотоксикологія, гігієна праці, наночастинки діоксиду титану
УДК 613.2:612.3:614.3
Анотація. Використання нетрадиційної рослинної сировини у технології виробництва харчових продуктів набуває сьогодні актуальності з огляду на вміст у цих рослинах комплексу речовин, які мають харчову та біологічну цінність. До таких перспективних культур відноситься осот жовтий, листя та стебла якого здавна використовувалось у складі різноманітних страв. Рослина містить значну кількість вітаміну С, каротиноїдів, поліненасичених жирних кислот. Однак не вивченим є питання безпечності такої сировини. Зокрема, численні дані вказують, що дикорослі рослини здатні до акумуляції токсичних елементів.
Метою роботи є вивчення особливостей поживної цінності осоту жовтого та проведення експериментальних досліджень умісту есенціальних і токсичних елементів у рослинах, зібраних на територіях Львівської області України, достатньо віддалених від джерел техногенних та антропогенних забруднювачів.
Матеріали та методи. Особливості поживної цінності осоту жовтого вивчалися за даними літературних джерел. Уміст есенціальних та токсичних елементів у рослинах визначали фізико[1]хімічними методами, а саме: уміст арсену – фотометрично; уміст цинку, міді, мангану, кобальту, нікелю, свинцю та кадмію – методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії. Висновки. Осот жовтий містить велику кількість поживних речовин (білків, незамінних амінокислот, жирів, поліненасичених жирних кислот, вітамінів, мінералів), що вказує на можливість його використання у харчуванні населення. Водночас уперше підтверджено здатність осоту жовтого до акумулювання токсичних елементів, а саме свинцю та меншою мірою кадмію, із ґрунтів екологічно безпечних територій, та порушено питання запровадження запобіжних заходів безпеки під час використання осоту жовтого в харчуванні населення, одним з яких є посилений контроль за вмістом свинцю та кадмію у наземних частинах рослини. Перспектива дослідження полягає у проведенні експерименту протягом кількох вегетаційних сезонів з аналізом усіх стадій росту рослини, включаючи стадію цвітіння, що є необхідним для визначення накопичення та переміщення забруднюючих речовин у тканинах рослин протягом їхнього життєвого циклу.
Ключові слова: осот жовтий, харчова та біологічна цінність, токсикологічні ризики, есенціальні та токсичні мікроелементи.
Abstract. The use of non-traditional plant raw materials in the technology of food production is gaining relevance today due to the content in these plants of a complex of substances that have nutritional and biological value. Such promising crops include yellow thistle, the leaves and stems of which have long been used in various dishes. The plant contains a significant amount of vitamin C, carotenoids, and polyunsaturated fatty acids. However, the issue of safety of such raw materials is not studied. In particular, numerous data indicate that wild plants are capable of accumulating toxic elements.
The purpose of the work was to study the features of the nutritional value of yellow thistle and to conduct experimental studies of the content of essential and toxic elements in plants collected in the territories of the Lviv region of Ukraine, sufficiently distant from the sources of technogenic and anthropogenic pollutants.
Materials and methods. Features of the nutritional value of yellow thistle were studied according to literature sources. The content of essential and toxic elements in the plants was determined by physicochemical methods, namely, the content of arsenic - photometrically; the content of zinc, copper, manganese, cobalt, nickel, lead and cadmium − by the method of atomic absorption spectrophotometry.
Conclusions. Yellow thistle contains a large amount of nutrients (proteins, essential amino acids, fats, polyunsaturated fatty acids, vitamins, minerals), which indicates the possibility of its use in population nutrition. At the same time, the ability of yellow thistle to accumulate toxic elements, namely lead and, to a lesser extent, cadmium, from the soils of ecologically safe territories was confirmed for the first time, and the issue of introducing safety precautions when using yellow thistle in food was raised, one of which is increased control over content of lead and cadmium in the above-ground parts of the plant. The prospects of the research are to conduct an experiment during several growing seasons with the analysis of all stages of plant growth, including the flowering stage, which is necessary to determine the accumulation and movement of pollutants in plant tissues during their life cycle.
Key words: yellow thistle, nutritional and biological value, toxicological risks, essential and toxic trace elements