Репозитарій

УДК 616.36-003.826-008.9-092-07

Метаболічно-асоційована (неалкогольна) жирова хвороба печінки стала найбільш розповсюдженим ураженням печінки у всьому світі, ефективно лікувати та попереджувати які можливо лише на стадії стеатозу (МАС П), для чого слід враховувати патогенетичні основи його виникнення та прогресування. З метою описати патогенетичні зв’язки виникнення та прогресування МАС П на основі аналізу кореляційних зв’язків обстежені 36 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ ), компенсованим гіпотиреозом та надмірною масою тіла/ожирінням, медіана віку 56,0 років, 92% жінки. Пацієнти поділені на основну групу (n=23) з сонографічно підтвердженим МАС П та контроль (n=13) без нього, які обстежені за стандартними протоколами з додатковим визначенням кортизолу крові, антропоморфометричних характеристик ожиріння (відношення обводів талії та стегон, загальний об’єм жирової тканини; маса вісцеральної жирової тканини; відносна частка жиру в організмі), адаптаційного потенціалу за Баєвським Р.М.(1987). Цифрові дані опрацьовані статистично, дані подані як медіана, істотність визначена за Манном-Уітні, кореляції оцінені за Кендаллом; до уваги приймались лише істотні зв’язки. Результати та обговорення. Пацієнти з МАС П істотно відрізнялись за усіма антропометричними характеристиками ожиріння, вищим степенем АГ , збільшенням правої частки печінки понад норму (158,0[153,0;170,0] проти 145,0[137,0;150,0] мм) та розширенням ворітної вени (10,0[10,0;10,8] проти 7,5[5,9;10,0] мм, обидва р<0,05). Ехогенність печінки корелювала з параметрами ожиріння, ступенем АГ , кардіоваскулярними ризиком та діаметром кореня аорти. Крім того, підвищення ехогенності асоціювалось з зменшенням загального холестерину крові (ХС; τ=-0,26; p=0,032) і збільшенням кортизолу (τ=0,63; p=0,047). Збільшення обох розмірів печінки істотно корелювало з збільшенням частоти серцевих скорочень (τ=0,28; p=0,027), що відбувалось паралельно зростанню вмісту кортизолу крові (τ=0,63; p=0,047), активаціі симпатичної нервової системи за індексом І.Кердо (τ=0,29; p=0,021) та запалення за сегментоядерними нейтрофілами крові (τ=0,29; p=0,028) та рівнем серомукоїдів (τ=0,67; p=0,021). Висновок: описані зміни за умов метабіолічно-асоційованого стеатозу печінки становлять єдине хибне коло патогенезу, кожна ланка якого посилює інші і робить патологічний процес незворотнім.

Metabolically associated (nonalcoholic) fatty liver disease (MAFLD) has become the most common liver disease worldwidewhich can be effectively treated and prevented only at the stage of steatosis, which is why the pathogenesis of its occurrence and progression should be taken into account. The study aims at establishing the pathogenetic relationship between the occurrence and progression of MAFLD using correlation analysis. Materials and methods. To achieve the research objectives the total of 36 patients with hypertension, compensated hypothyroidism and overweight/obesity have been examined, median age 56.0 years, 92% women.The patients were divided into the main group (n = 23) with sonographically confirmed MAFLD and control (n = 13) without it, which were examined according to the standard protocols with additional determination of cortisol in blood, obesity characteristics (waist-to-hip ratio, total adipose tissue volume; mass of visceral adipose tissue; relative proportion of body fat), adaptive potential according to Baevsky RM (1987). The results were statistically processed for calculating the median (M), the significance was determined by Mann-Whitney U-test; the correlations were estimated using the Kendall rank correlation coefficient; the probability value was assumed to be p<0.05. Results and discussion. The patients withMAFLD were significantly different in all anthropometric characteristics of obesity,characterized by a higher degree of hypertension, an increase in the right lobe of the liver above normal (158.0 [153.0; 170.0] vs. 145.0 [137.0; 150.0] mm) and portal vein dilation (10.0 [10.0; 10.8] vs. 7.5 [5.9; 10.0] mm, both p <0.05). The liver echogenicity correlated with the obesity parameters, degree of hypertension, cardiovascular risk and aortic root diameter.In addition, the increased echogenicity was associated with a decrease in the total blood cholesterol (τ = -0.26; p = 0.032) and an increase in cortisol (τ = 0.63; p = 0.047).The increase in both liver sizes significantly correlated with the increase in the heart rate (τ = 0.28; p = 0.027), which occurred in parallel with the increase in blood cortisol (τ = 0.63; p = 0.047),activation of the sympathetic nervous system according to the Kerdo index (τ = 0.29; p = 0.021) and inflammation according to segmental blood neutrophils (τ = 0.29; p = 0.028) and seromucoid levels (τ = 0.67; p = 0.021). Conclusions: the changes which were described in metabolically associated fatty liver disease constitute the only vicious circle of pathogenesis, each link of which exacerbates the other and makes the pathological process irreversible.

УДК: 546.3:616-056.3-07

У всьому світі з кожним роком зростає кількість пацієнтів з клінічними проявами алергії. Найпоширенішими алергенами є побутові та пилкові, однак з’являється все більше відомостей про збільшення кількості людей з підвищеною чутливістю до металів. Основними клінічними симптомами її є стоматити, гінгівіти, синусити, однак у частини пацієнтів спостерігаються й системні прояви: хронічна кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхіальна астма. Поширеність алергії на метали висока серед загальної популяції і, за оцінками фахівців, до 20 % населення Європи і до 17 % населення США страждають від алергії на нікель, 4 % мають підвищену чутливість до хрому і близько 7-9 % населення сенсибілізовані до кобальту. Клінічні прояви алергії на метали можуть проявлятись не відразу в перші дні чи навіть тижні після встановлення металевих конструкцій. Через особливість імунної відповіді ознаки захворювання можуть проявлятись нетипово і важко піддаються діагностиці. У пацієнтів після заміни кульшового чи колінного суглоба алергічна реакція може проявлятись не у вигляді кропив’янки чи алергічного риніту, а у вигляді асептичного бурситу чи тривалого поганого загоєння післяопераційної рани, некрозу м’язів, болю в місці оперативного втручання. Кобальт може індукувати місцевий апоптоз і лімфоцитоз, що призводить до помітного місцевого пошкодження тканин. У нашої пацієнтки симптоми алергії на стоматологічні імпланти проявлялись впродовж двох років, однак маскувались під ларинготрахеїт, синусит, обструктивний бронхіт. Після тривалого неефективного лікування у отоларинголога, пульмонолога, вона звернулась на консультацію до алерголога, де після детального збору анамнезу було проведено патч-тестування та підтверджено алергію на метали. Отримавши результати діагностики було вирішено видалити імплант та призначити десенсибілізуючу терапію. Через 2 тижні після зняття металевої конструкції та на даний час скарги та клінічні прояви ларинготрахеїту, синуситу та бронхіту у пацієнтки відсутні. Таким чином, патч-тестування є простим та достовірним методом діагностики контактної алергії.

Зміна військово-політичної ситуації в Україні поставила перед медичною спільнотою нові завдання, першочергове з яких – оптимізація викладання військової терапії. Назріла нагальна проблема реформування викладання предмету «Військова терапія» за сучасними стандартами. Оптимізація викладання «Військової терапії» вимагає уніфікації назви дисципліни, удосконалення програмного забезпечення та приведення навчального матеріалу у відповідність до сучасних стандартів провідних країн світу. Шляхами вирішення існуючих проблем є оновлення навчальних базових програм з військової терапії та їх уніфікація з централізованим переглядом з точки зору сучасних реалій медицини. Важливе значення мають створення сучасних підручників для студентів вищих медичних навчальних закладів з «Військової терапії» та постійне їх оновлення, організація та проведення науково-практичних конференцій за участю військових спеціалістів з терапевтичних дисциплін для обговорення нагальних питань. В результаті нашої роботи з’ясували, що, із врахуванням сучасних реалій, викладання «Військової терапії» на терапевтичних кафедрах вищих медичних закладів України потребує удосконалення, для чого запропоновані конкретні шляхи.

The change in the military-political situation in Ukraine presented the medical community with new tasks, the first of which is the optimization of teaching military therapy. The urgent problem of reforming the teaching of the subject of "Military Therapy" according to modern standards has come. Optimizing the teaching of "Military Therapy" requires the unification of the name of the discipline, improvement of the provision, and bringing the educational

material in line with the modern standards of the world's leading countries. Ways to solve existing problems are to update the basic training programs on military therapy and unify them with a centralized review from the point of view of modern realities of medicine. The creation of current textbooks for students of higher medical institutions on "Military Therapy" and their constant updating, organization and holding of scientific and practical conferences with the participation of military specialists in therapeutic disciplines to discuss urgent issues are of great importance. As a result of our work, it was found that taking into account modern realities, the teaching of "Military Therapy" at the therapeutic departments of higher medical institutions in Ukraine needs improvement, for which specific ways are proposed.

The article is devoted to the issues of the cultural aspect of teaching the Latin language, optimization, and effectiveness of the study of the Latin language in order to update the methodological paradigm. The relevance of the article is due to the emergence of new priorities of higher medical education, the transition from a qualification approach in professional medical education to a competency-based one, where the emphasis is shifted from the "assimilation of knowledge" to the formation of "competences» that ensure professional terminological literacy of a specialist, as well as the need to find and develop optimal theoretical methods and practical methods, the use of modern innovative technologies and online methods aimed at improving educational outcomes, including in distance learning conditions. The cultural approach to teaching the Latin language is able to give new impulses that will positively influence the spiritual development, upbringing, and training of a new type ofspecialists - educated, competent, creative individuals who have the skills of selfeducation and are able to quickly respond to changes in the professional environment.

Інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (ІАПФ) відносяться до найчастіше вживаних медикаментів, які впливають на активність ренін-ангіотензинальдостеронової системи. Ефективність ІАПФ доведена даними доказової медицини, вони рекомендовані для постійного застосування пацієнтам з цілою низкою хвороб. Однак, їх вплив має певні особливості, які слід враховувати при призначенні. Іноді ІАПФ виявляються неефективними, а їх вживання може викликати певні побічні ефекти. Історія відкриття ІАПФ. Передумовою відкриття першого ІАПФ була робота сера Джона Роберта Вейна (J.R. Vane), професора експериментальної фармакології Інституту фундаментальних медичних наук Королівського коледжу хірургів Англії та бразильського ученого Серхіо Феррейра (S. Ferreira), які 1965 року вивчали отруту гримучої змії Bothrops Jararaca і виявили її здатність стабілізувати брадикінін. Подальші дослідження довели, що фермент, який стабілізує брадикінін – кініназа II, ідентичний ангіотензинперетворювальному ферменту. У 1971 році з цієї отрути Бернард Рубін (B. Rubin) виділив перший ІАПФ тепротид у лабораторії фірми «Squibb», консультантом якої був професор Вейн. Через токсичність, короткотривалу дію та внутрішньовенний шлях введення цей препарат застосовували недовго. Але вже у 1975 році в тій же лабораторії Девід Кушман (D. Cushman) і Мігель Ондетті (M. Ondetti) синтезували перший пероральний препарат SQ 14225, що в подальшому отримав назву «каптоприл». Це відкриття започаткувало еру застосування ІАПФ у клінічній практиці. Сучасний стан. За останні 20 років ІАПФ стали незамінними у лікуванні серцево-судинних захворювань. Враховуючи блокування ключового ферменту РААС та органопротективну дію, визначено основні показання для їх застосування: артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, гострий інфаркт міокарда, нефропатії, метаболічні порушення. Важливою властивістю ІАПФ є зниження смертності та попередження серцево-судинних ускладнень. Впродовж останнього десятиліття цей клас ліків вважають «золотим стандартом» лікування хворих із синдромом серцевої недостатності – ІАПФ показані усім хворим із систолічною дисфункцією лівого шлуночка, незалежно від наявності клінічних проявів