Репозитарій

УДК 616.311.2 – 002 + 616.314.17 - 008.6) : 612.014.484:577.15.024/.025 -092:615.274] - 092.9

Мета дослідження: вивчити стан протеїназо-інгібіторної системи в тканинах пародонта в динаміці розвитку експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) на фоні застосування тіоцетаму. Матеріал та методи досліджень. Експериментальні дослідження проводились на 50 морських свинках (самцях), які розподіляли на чотири групи (по 10 у кожній): перша – інтактні тварини – контроль; друга (дослідна) група - тварини з експериментальним пародонтитом за умов іммобілізаційного стресу (3-я доба), до ІІІ групи відносили морські свинки з ЕП та ІС на 5-у добу комбінованого модельного процесу, до ІV - тварини з ЕП та ІС (15-а доба) ) і до V – тварини з ЕП та ІС на 15-у добу експерименту після застосування тіоцетаму. Експериментальний пародонтит моделювали за методом З.Р.Жоган (1983). Іммобілізаційний стрес відтворювали за методом П.Д. Горизонтова (1996). Для корекції порушень V групі тварин вводився препарат тіоцетам з розрахунку 250 мг/кг внутрішньом'язово з 6-ої доби експерименту впродовж 10 днів. Стан протеїназо-інгібіторної системи оцінювали за загальною протеолітичною активністю – за лізисом азоальбуміну, азоказеїну і азоколагену та інгібіторів протеолізу за вмістом альфа 1- інгібітора протеїназ, альфа-2-макроглобуліну за методом Веремеенко К.Н., Голобородько О.П., 1988. Статистичне опрацювання одержаних даних здійснювали за методом Стьюдента. Результати дослідження та їх обговорення. Оцінюючи результати досліджень, можна зробити висновок про те, що за умов розвитку експериментального пародонтита та іммобілізаційного стресу відбувається порушення функціонального стану протеїназо-інгібіторної системи, яке проявляється надмірною активацією протеїназного потенціалу (зростає рівень азоальбуміна, азоказеїна та азоколагена) і депресією інгібіторів протеаз. Це призводить до розвитку протеїназо-інгібіторного дисбалансу, зокрема і порушення клітинного гомеостазу, в цілому. Застосування тіоцетаму показало його коригуючий вплив на змінені показники протеолізу, суттєве збільшення інгібіторного захисту в тканинах пародонта морських свинок за умов розвитку ЕП та ІС.

УДК 616.314-089.843-036.864-053.5

Основним застереженням щодо встановлення дентальних імплантатів у педіатричних пацієнтів є їх вплив на ріст і розвиток щелеп, інтеграція імплантата з кісткою, що перебуває в процесі перебудови. Незважаючи на використання дентальної імплантації для ортопедичної реабілітації підлітків, у літературі представлена незначна кількість досліджень, щодо остеоінтеграції дентальних імплантатів у таких пацієнтів та її вплив на ріст щелеп. Метою дослідження було оцінити вплив дентальної імплантації на ріст щелеп та якість життя у підлітків. Для з’ясування динаміки морфо-метричних змін зубних рядів після встановлення імплантатів було проведено вимірювання довжину зубного ряду та симетричність розміщення окремих зубів на діагностичних моделях 7 пацієнтів з дентальною імплантацією на верхній щелепі та у 10 – на нижній щелепі. Оцінку успішності дентальної імплантації та показники якості життя проаналізовано шляхом анкетування 19 пацієнтів до проведення ортопедичного лікування та через три роки. Встановлено, що через 3 роки після дентальної імплантації в усіх обстежених підлітків не спостерігається порушень симетрії щелеп. Аналіз результатів анкетування засвідчив, що переважна більшість пацієнтів через три роки залишилися задоволеними проведеним лікуванням: 85,71±7,64% оцінили його як «відмінне» та 14,29±7,64% – як «добре». Дані анкетування згідно опитувальника OHIP-14 через 3 роки після фіксації одиночних коронок показали, що значні покращення відбулися у психосоціальних аспектах (психологічний дискомфорт, психологічні та соціальні порушення). Окрім цього, суттєво покращувалась функції жування. Таким чином, можна зробити висновок, що дентальна імплантація є прийнятним методом заміщення відсутніх зубів у підлітковому віці.

Kлючові слова: дентальна імплантація, ріст щелеп, якість життя, підлітки.

The main cautionary note regarding the placement of dental implants in paediatric patients is their impact on the growth and development of the jaws and the integration of the implant with the bone that is in the process of remodelling. Despite the use of dental implants for the orthopaedic rehabilitation of adolescents, there are few studies in the literature on the osseointegration of dental implants in such patients and its impact on jaw growth. The aim of the study was to assess the impact of dental implants on jaw growth and quality of life in adolescents. To determine the dynamics of morphometric changes in the dentition after implant placement, the length of the dentition and the symmetry of the placement of individual teeth were measured on diagnostic models of 7 patients with dental implants in the maxilla and 10 patients with dental implants in the mandible. The assessment of the success of dental implantation and quality of life indicators were analysed by questioning 19 patients before orthopaedic treatment and three years later. It was found that three years after dental implantation, all the examined adolescents had no jaw symmetry disorders. The analysis of the questionnaire results showed that the vast majority of patients were sat- isfied with the treatment after three years: 85.71±7.64% rated it as "excellent" and 14.29±7.64% as "good". The data of the OHIP-14 questionnaire three years after the fixation of single crowns showed that significant improvements occurred in psychosocial aspects (psychological discomfort, psychological and social disturbances). In addition, the chewing function was significantly improved. Thus, it can be concluded that dental implantation is an acceptable method of replacing missing teeth in adolescence.

Key words: dental implantation, jaw growth, quality of life, adolescents.

УДК 616.314-007.285-085.859-053.2/.6

Актуальність. Втрата постійних зубів продовжує вважатися важливим соціальним маркером стоматологічного статусу суспільства, а особливо це стосується дітей і підлітків, коли втрата навіть одного зуба може призвести до незворотніх змін у всьому зубо-щелепному комплексі.

Мета. Вивчити причини видалення постійних зубів у дітей і підлітків, які звертаються за стоматологічною допомогою у стаціонар щелепно-лицевої хірургії.

Матеріали і методи. Аналіз архіву історій хвороб дітей і підлітків, які перебували на стаціонарному лікуванні комунального неприбуткового підприємства ”Львівська обласна клінічна лікарня” впродовж 2019–2022 р.р.

Результати. Визначено, що основною причиною видалення постійних зубів у означених дітей і підлітків є запальні процеси щелепно-лицевої ділянки, що склало 81,68±5,46%. Травматичні ушкодження щелепно-лицевої ділянки склали 13,84±3,27%, а пухлини та пухлиноподібні процеси щелепно-лицевої ділянки, які потребували видалення зубів склали 5,00±2,78%.

Висновок. Основною патологією щелепно-лицевої ділянки, яка призводить до видалення постійних зубів у дітей і підлітків при перебуванні у стаціонарі залишаються різні форми одонтогенних запальних процесів з їх ускладненнями, що свідчить про недосконалий процес санації порожнини рота, а також недбале відношення, як самих дітей, так і їх батьків до здоров’я ротової порожнини.

Ключовіслова: діти, підлітки, постійні зуби, видалення, стаціонарне лікування.

UDC 616.716.4-001-089.843-073.7-018

   The issue of finding ways to optimize the course of posttraumatic bone regeneration is very relevant today. The aim of this study was to determine the dynamics of morphological, radiological, and lectin-histochemical characteristics of bone-ceramic regeneration after transplantation of octacalcium phosphate into an experimental defect of the rabbit mandible. The study was conducted on laboratory animals (male rabbits) divided into appropriate groups. Intact animals were used to study the normal structure of the bone tissue of the investigated area of the mandible. The posttraumatic state of the bone tissue in the area of the defect was monitored for 84 days. Morphological examination of the experimental bone defect of the mandible after implantation of osteoplastic material with octacalcium phosphate revealed numerous macroscopic signs of osteoregeneration that correlated with the dynamics of changes in bone surfaces, on radiographs and radiovisiographs and with the lectin-histochemical characteristics of the bone-ceramic regenerate, the peculiarities of the mineral density of the bone tissue of the mandible of the rabbit and the restoration of its quality after implantation of octacalcium phosphate into its cavity were clarified. A fairly high osteoinductive ability of octacalcium phosphate and its effectiveness compared with the control in healing a bone injury under a blood clot were established.
Kеy words: mandible/lower jaw, bone tissue regeneration, osteoplastic materials, morphological study, lectin-histochemistry.

UDC 616.716.4-007-089.843-003.93-076.4/.5-092.9

   The relevance of this research lies in the in-depth exploration of bone tissue remodeling dynamics following the creation of a defect and its filling with osteoplastic material. Despite the known results of osteoplastic materials application in clinical practice, complete and high-quality regeneration of the maxillofacial bone, its mechanisms and dynamics remain incompletely understood, requiring further clarification and detailed study.

Aim. The aim of this study is to determine the dynamics of histoarchitectural changes in the bone-ceramic regenerate after transplantation of octacalcium phosphate into an experimental defect in the rabbit mandible.

Materials and methods. Adult male rabbits aged 6–7 months and weighing 2.5–3.0 kg were used for the study. The control group consisted of animals with a bone defect that healed under a blood clot. The experimental group consisted of rabbits in which the bone defect was filled with an osteotropic material containing octacalcium phosphate. Post-traumatic bone tissue status within the defect area was monitored for 84 days. Ultrastructural changes were studied using transmission and scanning electron microscopy. To determine changes in the regenerate composition, three parameters were counted. The data was analyzed using the Student’s t-test, and a difference at p < 0.05 was considered statistically significant.

Results. Studying the surface relief characteristics of the experimental bone defect in the lower jaw after implantation of the octacalcium phosphate material revealed numerous regenerative changes that occurred after the injury and correlated with the dynamics of changes in the relative area of bone tissue, osteoplastic material, and connective tissue in the regenerate. Morphometric analysis of the relative area of the regenerative components of the experimental defect established a phased nature of the dynamics of the studied changes. It was established that the osteocytic lacunar-canalicular system formed after implantation of the material acquired features of typical structure. Foci of incomplete osteogenesis were not visualized. Unlike control animals, in the zone of the outer bone plate after application of the octacalcium phosphate material, the osteons of the regenerate in their structure and geometry did not differ from the typical structure of the maternal bone.

Conclusions. It was established that in the experimental group of animals where the defect was filled with octacalcium phosphate material, a regular increase in the relative area of bone tissue in the regenerate was observed, which in terms of dynamics was similar to that in the control group, however, in terms of intensity of changes it significantly differed from the control, approaching the norm in terms of the studied indicators.

Keywords: mandible, dentoalveolar apparatus, bone tissue, bone regeneration, osteoplastic materials, morphometric study, scanning electron microscopy,
rabbits.