Abstract: Searching for new types of biological activities among preliminarily identified hit compounds is a key challenge in modern medicinal chemistry. In our study, a previously studied 3-[5-(1H-indol-3-ylmethylene)-4-oxo-2-thioxothiazolidin-3-yl]-propionic acid (Les-6614) was screened for antimicrobial, antifungal, anti-allergic and antitumor activities. Moreover, cytotoxicity, molecular docking, and, the SwissAdme online target screening were accomplished. It was determined that the Les-6614 has slight antimicrobial and antitumor activity. However, the studied compound decreased IgE levels in sensitized guinea pigs by 33-86% and reduced IgA, IgM, IL-2, and TNF-α, indicating anti-inflammatory and anti-allergic activities. According to the SwissADME web tool, target predictions Les-6614 potentially has an affinity for Lysosomal protective protein, Thromboxane-A synthase, and PPARγ. The molecular docking confirmed that the studied 2-thioxo-4-thiazolidinone derivative showed good bonding with LLP and TXAS leading to stable protein-ligand complexes. Also, the Les-6614 is a potential PPARγ modulator, which is important in the pathogenesis of allergy, cancer, and cardiovascular diseases.

The review presents literature data on the effect of nonsteroidal anti-inflammatory drugs  (NSAIDs) on the formation of bacterial biofilms. The role of biofilm structures as a factor of  virulence of microorganisms is shown, and the protective reactions of a macroorganism in  infectious processes caused by bacteria — producers of biofilms are characterized. The article  also provides the examples of methods for studying biofilm formation and strategies for managing this process. The prospects of further study of the complex interaction between bacterial pathogens in biofilms are shown, which may help to develop further therapeutic strategies  against the biofilm-dependent infections.
K e y w o r d s: NSAIDs, microbiota, dysbiosis, prostanoids, cyclooxygenase, biofilms

УДК: 616.831.22 + 616.1/.8 + 572.512 + 613.22) - 053.4 

Пишник Андрій Ігорович. Особливості фізичного розвитку, нутритивного забезпечення і соматичної патології дітей дошкільного віку з порушеннями психомоторного розвитку : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / А. І. Пишник. - Львів, 2023. - 245 с. - Бібліогр.: с. 192-239 (388 назв).

Висновки

У дисертаційному дослідженні шляхом вивчення харчової поведінки, параметрів фізичного розвитку дітей дошкільного віку з психомоторними розладами та їх практично здорових ровесників, визначення показників якості життя, задоволення їх батьків наданням медичної допомоги дітям, впливу захворюваності дітей на родину за допомогою анкетування, дослідження нутритивного забезпечення дітей з використанням комп’ютерної програми Dietplan7, визначення у сироватці крові дітей з психомоторними порушеннями рівнів загального кальцію, магнію та заліза, уточнення структури соматичної та інфекційної захворюваності, несприятливих пренатальних, інтранатальних та постнатальних факторів в анамнезівсіх обстежених дітей шляхом вивчення їх медичної документації та опитування батьків, надання батькам дітей персоналізованих рекомендацій щодо виявлених нутритивних дефіцитів,вирішено актуальне наукове завдання – розробка відповідних медико-профілактичних та корекційних заходів для підвищення ефективності реабілітації та якості життя дітей дошкільного віку із порушеннями психомоторного розвитку.

1. За критерієм Манна-Уітні, середній показник маси тіла виявився достовірно вищим у практично здорових дітей у порівнянні з дітьми із ЗПМР (p=0.02), середні показники обводу стегна та гомілки були достовірно вищими у дітей з ММД, ніж у практично здорових (p=0.04 та p=0.009 відповідно). Середні показники ІМТ у практично здорових дітей виявилися достовірно вищими, ніж у дітей із ЗПМР та СДУГ/РДУГ (p=0.001 та p=0.04 відповідно). За результатами кластеризації, найнижчі значення майже всіх показників фізичного розвитку виявлено у дітей віком 3 роки із психомоторними порушеннями (42.9% - ЗПМР, 14.2% - СДУГ/РДУГ; 28.6% - РАС).
2. Раціон абсолютної більшості обстежених дітей з неврологічною патологією був незбалансованим за вмістом основних класів нутрієнтів, для нього були характерними численні поєднані дефіцити вітамінно-мінерального забезпечення. Вміст низки нутрієнтів, визначених за критерієм Манна-Уітні, у раціоні дітей з психомоторними порушеннями був достовірно нижчим, ніж у їх практично здорових однолітків (вуглеводів, загального цукру, НЖК, енергетичного забезпечення у дітей із РАС - p=0.04, p=0.02, p=0.002 та p=0.02 відповідно; НЖК, ретинолу, вітаміну С у дітей із ЗПМР - р=0.0004, р=0.00006, р=0.01 відповідно; йоду та ретинолу у дітей з ММД - р=0.02 і р=0.03 відповідно).
3. За результатами кластеризації було виявлено, що соматична та інфекційна захворюваність, обтяжений акушерський анамнез були притаманні як практично здоровим, так і дітям з психомоторними порушеннями. В той же час, у більшості дітей з неврологічними захворюваннями відзначалося переважанняне сприятливих пренатальних, інтранатальних та постнатальних чинників в анамнезі (ЗПМР – слабка та дискоординована пологова діяльність, ꭓ²=10.3, p<0.05; ММД – загроза переривання вагітності (ꭓ²=18.4, p<0.05), слабка та дискоординована пологова діяльність (ꭓ²=8.5, p<0.05) і гіпертонус матки (ꭓ²=5.9, p<0.05) відповідно; РАС - слабка і дискоординована пологова діяльність (ꭓ²= 26, p<0.05) та кровотечі під час вагітності (ꭓ²= 5.5, p<0.05); СДУГ/РДУГ – кровотечі під час вагітності (ꭓ²=4.0, p<0.05), слабка та дискоординована пологова діяльність (ꭓ²=15.2, p<0.05)).
4. Показники задоволення охороною здоров’я (Total score анкети Healthcare satisfaction generic module у групах дітей із ЗПМР, ММД, РАС та СДУГ/РДУГ, р=0.00001, р=0.03, р=0.0001, р=0.0004 відповідно) та впливом захворюваності дітей на їх родину (The Parent HRQL Summary Score анкети Family impact module у дітей із ЗПМР, р=0.02; The total score анкети Family impact module у дітей із ЗПМР, р=0.02). Також, за результатами кластеризації, достовірно вищі показники задоволення наданням медичної допомоги відзначаються у батьків практично здорових дітей, у порівнянні з дітьми, які мали неврологічну патологію.
5. У дітей із психомоторними порушеннями та у їх родинах спостерігаються достовірно нижчі, ніж у практично здорових дітей та їх сім’ях значення якості життя, визначених за критерієм Манна-Уітні (Total score анкети PedsQL у дітей із ЗПМР, p=0.00001). За результатами кластеризації, достовірно вищі показники якості життя відзначаються у практично здорових дітей.
6. В сироватці крові абсолютної більшості обстежених дітей з психомоторними порушеннями спостерігалися поєднані та ізольовані дефіцити досліджуваних макро- та мікроелементів. Найпоширенішим був дефіцит загального кальцію у сироватці крові (93.3% у групі дітей із ЗПМР, у решті груп – тотальний). Від половини до двох третин обстежених дітей мали дефіцит магнію та заліза. Найпоширенішим дефіцитом був поєднаний дефіцит досліджуваних макро- та мікроелементів.

УДК 616.314+616.72-002.78:577

Гнідь М.Р., Виноградова О.М.

Аналіз клінічної ефективності комплексної терапії генералізованого пародонтиту у хворих на подагру

Резюме. Подагра є поширеним захворюванням, в основі якого лежить порушення пуринового обміну з підвищеною концентрацією сечової кислоти у крові, надлишковим відкладанням солей сечової кислоти у тканинах опорно-рухового апарату і внутрішніх органів, з наступним розвитком в них запальних, а згодом, і деструктивно-склеротичних змін. Однією з актуальних міждисциплінарних проблем є коморбідність при подагрі, що тісно пов’язана з кардіоваскулярною патологією, хронічною хворобою нирок та метаболічним синдромом, який включає цукровий діабет, ожиріння, артеріальну гіпертензію та дисліпідемію. У зв’язку з неухильною тенденцію до значного «помолодшання» хворих на подагру, неабиякий міждисциплінарний науковий інтерес викликає пошук взаємозв’язків подагри та патології пародонта.  Метою дослідження став аналіз клінічної ефективності комплексного патогенетичного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на подагру. Для комплексного лікування генералізованого пародонтиту 70 хворих на подагру були розподілені у 2 групи: у основній групі 35 пацієнтів лікували згідно розпрацьованої патогенетичної схеми, у групі контролю (35 осіб) застосовували традиційні методи. Комплексне лікування генералізованого пародонтиту у хворих на подагру передбачало поєднання різних терапевтичних підходів та включало професійну гігієну порожнини рота і медикаментозну терапію. У осіб основної групи, де застосовували розпрацьовану патогенетично скеровану схему для лікування генералізованого пародонтиту, спостерігали суттєве покращення стану тканин пародонта: усунення запального процесу та кровоточивості ясен, зменшення глибини пародонтальних кишень у всі терміни спостереження. У хворих групи контролю, яких лікували загальноприйнятими методиками, замітне покращення пародонтального статусу зауважували лише через 1 місяць. У віддалені терміни спостереження відбувалось поступове прогресування патологічного процесу у пародонті, що засвідчувало недостатню ефективність лікування ГП.

Ключові слова: подагра, генералізований пародонтит, лікування, клінічна ефективність.

Gnid MR., Vynogradova OM.

Key words: gout, generalized periodontitis, treatment, clinical effectiveness.

Зв’язок роботи з нaуковими прогрaмaми, плaнaми, тeмaми. Дана наукова праця виконана в рамках комплексної науково-дослідної теми кафедри

Analysis of clinical effectiveness of complex therapy of generalized periodontitis in patients with gout

Gout is a common disease, the basis of which is a violation of purine metabolism with an increased concentration of uric acid in the blood, excessive deposition of uric acid salts in the tissues of the musculoskeletal system and internal organs, with the subsequent development of inflammatory and, later, destructive and sclerotic changes in them . One of the relevant interdisciplinary problems is comorbidity in gout, which is closely related to cardiovascular pathology, chronic kidney disease, and metabolic syndrome, which includes diabetes, obesity, hypertension, and dyslipidemia. In connection with the steady trend towards a significant "rejuvenation" of patients with gout, considerable interdisciplinary scientific interest is caused by the search for relationships between gout and periodontal pathology. The aim of the study was to analyze the clinical effectiveness of complex pathogenetic treatment of generalized periodontitis in patients with gout. For the complex treatment of generalized periodontitis, 70 patients with gout were divided into 2 groups: the main group of patients was treated according to the developed pathogenetic scheme, the control group (35) used traditional methods. The complex treatment of generalized periodontitis in patients with gout involved a combination of various therapeutic approaches and included professional oral hygiene and drug therapy. In the subjects of the main group, who used the developed pathogenetically directed scheme for the treatment of generalized periodontitis, a significant improvement in the state of the periodontal tissues was observed: the elimination of the inflammatory process and bleeding gums, a decrease in the depth of the periodontal pockets during all periods of observation. In the patients of the control group , who were treated with generally accepted methods, a noticeable improvement in the periodontal status was observed only after 1 month. In the long term of observation, there was a gradual progression of the pathological process in the periodontium, which testified to the insufficient effectiveness of the treatment of GP.едри терапевтичної стоматології, пародонтології та стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького  „Екологія та пародонт. Взаємозв’язок захворювань пародонта та загальносоматичної патології. Дисфункція скронево-нижньощелепового суглобу” (№ державної реєстрації – 0114U000112).

 

УДК 616.132.2-005.8-06: 616.127-008.9-072.7]-036.82-056.83

Луцька Віра Любомирівна. Особливості структурно-функціонального стану міокарда та метаболічних порушень у курців в період реабілітаціїї після гострого коронарного синдрому : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / В. Л. Луцька. - Львів, 2023. - 267 с. - Бібліогр.: с. 187-217 (273 назви).

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі отримані нові наукові результати, які вирішують актуальне науково-практичне завдання щодо покращення ефективності кардіореабілітаційного лікування пацієнтів після перенесеного ГКС на підставі вивчення особливостей метаболічного профілю, показників регуляції артеріального тиску, структурно-функціонального стану міокарда та їх взаємозв’язків, залежно від фактора куріння.

1. Порівняно з пацієнтами-некурцями, у реабілітаційних хворих з фактором куріння спостерігається достовірно важчий перебіг АГ (61,76±7,83 %), частіша поширеність ЦД 2-го типу (29,41±3,64 %) та професійної шкідливості (33,82±6,25 %). У переважної більшості з них (66,07±4,24 %) виявлено поєднання одночасно 3-4 ФР, у кожного четвертого - більше 5 ФР одночасно.
2. Встановлено незалежні предиктори успішної відмови від куріння у пацієнтів під час відновного періоду після ГКС. Визначено, що шанси відмовитись від куріння були більшими на 79 % (OR=1,79, СІ=1,25-2,56) у кардіореабілітаційних хворих з високими показниками ІМТ та в 3 рази (OR=3,23, СІ=1,01 до 8,40) більшими у пацієнтів, що перебувають у сімейному статусі. Висока коморбідність, вищий показник ІК та рівня тривоги достовірно асоціювались зі зменшенням ймовірності відмовитись від тютюнопаління.
3. Набільш виражені проатерогенні зміни ліпідного обміну реєструються у пацієнтів-курців. Порівняно з хворими без фактора куріння у персистуючих курців в динаміці кардіореабілітаційного лікування спостерігається достовірне істотне сповільнення темпів досягнення цільових рівнів основних показників ліпідного обміну. По завершенню програми КР відносний ризик ХС ЛПНГ > 1,4 ммоль/л у підгрупі курців, що продовжували палити (IБ), становив OR=3,24, СІ=1,14-9,54 та був значно вищим, порівняно з пацієнтами, що успішно відмовились від паління.
4. Фактор куріння асоціюється з істотнішими розладами добової регуляції АТ у пацієнтів-курців після перенесеного ГКС. Персистуюче куріння значно підвищує ризики недосягнення цільових рівнів показників ДМАТ: варіабельності САТ (OR = 2,18, СІ=1,09-4,39) та швидкості ранкового підйому САТ (OR=4,87, СІ=2,14-11,05) і ДАТ (OR=3,39, СІ=1,74-6,60), що є прогностично несприятливими маркерами повторних СС-подій.
5. Тривалість куріння та вищий рівень тютюнової залежності у пацієнтів після перенесеного ГКС достовірно прямо пов’язані з погіршенням показників функціональної здатності міокарда (R=0,93, при р=0,044 (за Фішером)). У персистуючих курців відносний ризик ІндТе > 0,4 наприкінці програми КР значно вищий та найчастіше достовірно корелює з атерогенною дисліпідемією (OR=4,32, СІ=1,001-18,63), високою тютюновою залежністю за ТФ (OR=6,19, СІ=1,54-24,85), підвищенням активності системного запалення (OR=5,51, СІ=1,34-22,51), позитивною хронотропністю серця (OR=7,58, СІ=3,36-17,20), підвищеною варіабельністю САТ (OR=2,16, СІ=1,23-3,78), недостатнім нічним зниженням САТ (OR=1,95, СІ=1,24-2,91) та вираженішими порушеннями ДФ ЛШ (OR = 6,04, СІ=1,51-24,15).
6. У пацієнтів, які продовжували курити, в процесі кардіореабілітаційного лікування, спостерігалася найменш виражена позитивна динаміка результатів дистанційної ходьби (13,3 % пацієнтів залишалось в категорії дистанційної здатності < 1,5 км наприкінці програми КР) та недостатня толерантність до фізичних навантажень за шкалою Борга (з 5,0 (4,1; 6,0) до 3,5 (2,5; 4,9) балів (IБ), p<0,01). Встановлено, що персистуюче куріння достовірно у 8 разів (OR=8,16, СІ=1,27-12,48) підвищує відносний ризик низької дистанційної здатності (≤ 1,5 км), в той час, як успішна відмова від куріння супроводжується достовірним на 55 % (OR=1,55, СІ=1,02-2,52) зростанням шансів істотно покращити дистанційну здатність колишніми курцями після завершення програми КР. Високі рівні системного запалення (OR=6,86, СІ=1,06-14,19), нікотинової залежності (OR=3,38, СІ=1,29-8,59) у поєднанні з ДЛП (OR=3,32, СІ=1,02-11,86) та ЦД 2-го типу (OR=2,86, СІ=1,13-7,23) у персистуючих курців достовірно підвищують ризик недостатньої ефективності фізичного відновлення та кардіореабілітаційного процесу в цілому після перенесеного ГКС.