Алергія на кліщів домашнього пилу — основна причина респіраторних форм алергії, а саме алергічного риніту та бронхіальної астми. До кліщів домашнього пилу сенсибілізовані 1–2% населення у світі, що еквівалентно 65–
135 млн осіб. Загалом сьогодні доведено існування понад 150 видів кліщів домашнього пилу. Серед них найбільш поширеними і клінічно значимими видами є Dermatophagoides pteronyssinus та Dermatophagoides farinae. У статті представлено практичні поради щодо розпізнавання, діагностики, лікування алергії на кліщів домашнього пилу та попередження розвитку симптомів захворювання.
Ключові слова: алергія, алергія на кліщів домашнього пилу, Dermatophagoides pteronyssinus, Аллервег
УДК 616.314:616.716]-007.1-02: -616.988:311
Нині спостерігається тенденція до збільшення розповсюдженості захворювань, спричинених вірусом Епштейна – Барр, серед яких інфекційний мононуклеоз. Патологічні зміни, спричинені даним захворюванням, виявляються в різних органах та системах дитячого організму, зокрема й у зубощелепній ділянці. Це проявляється розвитком карієсу зубів, захворювань пародонта, патології слизової оболонки порожнини рота, формуванням зубощелепних аномалій.
Мета дослідження – вивчення поширеності та особливостей клінічного перебігу зубощелепних аномалій у дітей із персистуючою Епштейна – Барр вірусною інфекцією.
Методи дослідження. Нами обстежено 226 дітей віком 6, 9, 12 років. З них 104 дитини, яким поставлено діагноз «інфекційний мононуклеоз», увійшли в основну групу, 122 практично здорові дитини увійшли у групу порівняння. Зубощелепні аномалії (ЗЩА) визначали за класифікаціями Е.Енгля та Д.А. Калвеліса.
Результати дослідження показали, що серед дітей основної групи зубощелепні аномалії виявлено у 83,85 ± 2,34%, тоді як серед практично здорових дітей цей показник не перебільшував 58,18 ± 2,48%. З віком поширеність зубощелепних аномалій зростає в обидвох досліджуваних групах, проте серед дітей основної групи динаміка зростання більш виражена – із 78,94 ± 2,13% серед дітей 6 років до 88,23 ± 2,24% серед
дітей 12-річного віку, тобто в 1,12 разу. Натомість у практично здорових дітей поширеність зубощелепних аномалій у 6 років становила 56,41 ±1,98%, що в 1,4 разу менше за дітей основної групи, а до 12 років збільшувалась в 1,08 разу (60,97 ± 2,15%), проте була нижчою, ніж у дітей основної групи, на 44,71%. Отже, виявлена висока поширеність зубощелепних аномалій у дітей із мононуклеозом, водночас із віком спостерігається підвищення поширеності різних нозологічних форм. Серед нозологічних форм зубощелепних аномалій переважають аномалії зубних рядів, що, очевидно, пов’язано з особливостями перебігу основного захворювання. Отримані результати свідчать про потребу в ортодонтичному лікуванні дітей із мононуклеозом, проведенні консультацій у лікарів-стоматологів поряд із лікуванням основного захворювання.
Ключові слова: зубощелепні аномалії, діти, поширеність, мононуклеоз.
УДК 616.314-089.23:616-053.82
Щелепно-лицьова область зазвичай привертає особливу увагу людей під час міжособистісних взаємодіях і є основним джерелом голосового, фізичного та емоційного спілкування. Як наслідок, пацієнти, які звертаються за ортодонтичним лікуванням, стурбовані покращенням свого зовнішнього вигляду та соціального визнання, часто більше, ніж покращенням функції ротової порожнини чи здоров’я. Потребу в ортодонтичному лікування у кожному конкретному випадку визначається суб’єктивно лікарем ортодонтом. Саме тому, необхідно мати критерії для визначення потреби в ортодонтичному лікуванні, його складності і оцінки результатів.
Мета дослідження. Обгрунтувати доцільність застосування опитування пацієнтів та індекса ICON у віддалені терміни після ортодонтичного лікування.
Матеріал і методи дослідження. З метою вивчення думки пацієнтів про результати і потребу ортодонтичного лікування протягом 2019–2022 років проведено анкетування 118 пацієнтів у віці 20–30 років, які звертались за стоматологічною допомогою. Анкета містить 17 питань. Індексна оцінка потреби і складності ортодонтичного лікування проведена 78 пацієнтам: 57 осіб після лікування, 17 осіб, які вважали, що не мають ортодонтичної патології та 4 особи, які відмовились від лікування. Метод комплексної індексної оцінки потреби, складності та результату ортодонтичного лікування ICON складається з п'яти компонентів: перший компонент ‒ оцінка естетики прикусу пацієнта за шкалою IOTN; другий компонент ‒ визначення скупченості, діастем і трем; третій компонент ‒ виявлення перехресного прикусу; четвертий компонент ‒ визначення наявності відкритого або глибокого прикусу; п'ятий компонент ‒ оцінка фісурно-горбикових співвідношень в бічній групі зубів.
Результати дослідження. Серед 118 пацієнтів, які погодились заповнити анкету і пройти додаткове обстеження встановлено, що 41 особа (34,7%) вважали, що у них немає патології, тоді як після клінічного обстеження не було виявлено ортодонтичної патології у 24 осіб (20,3%), 57 осіб (48,3%) раніше проходили ортодонтичне лікування, 16 осіб (13,5%) знаходяться на ортодонтичному лікуванні і 4 особи (3,39%) знали про патологію, але
відмовились від ортодонтичного лікування. Результати опитування пацієнтів, які завершили ортодонтичне лікування, щодо задоволення результатами лікування співпадають з оцінкою естетичного компоненту індексу AC – IOTN. Опитування показало, що 91,2% пацієнтів задоволені результатами ортодонтичного лікування. Індексна оцінка естетичного компоненту AC – IOTN свідчить що у 94,7% пацієнтів було суттєве і значне покращення.
Висновки.Результати дослідження показали доцільність як опитування пацієнтів до і після лікування з метою визначення причин звернення до ортодонта і очікувані результати лікування, так і комплексної оцінки потреби, складності і результатів ортодонтичного лікування на основі індекса ICON.
Ключові слова: індекс ICON (Index of Complexity, Outcome and Need), естетичний компонент IOTN, зубощелепні аномалії
УДК 616.314.26:616.716.1/.4-007.1]-053.5/6
Епідеміологічні обстеження дітей, проведені в різних регіонах України, свідчать про високу поширеність зубощелепних аномалій у всіх вікових періодах. Серед чинників ризику, які впливають на формування ЗЩА у дитячому віці, важливе місце займають соматична патологія, екологічні, спадкові, зокрема, соціально-побутові фактори, оскільки мають суттєвий вплив на стан стоматологічного здоров`я. Зубощелепні аномалії, які не виявлені та не усунені на етапі формування в тимчасовому та змінному прикусі, розвиваються у тяжкі форми в постійному прикусі. У зв’язку з цим, важливим є раннє виявлення ЗЩА та їх чинників ризику у дітей. Вихованці інтернатних закладів – категорія дітей, які вимагають особливого підходу в цьому плані, оскільки значна їх кількість має обтяжену спадковість, вроджену або набуту на ранніх етапах розвитку, соматичну та психічну патологію. Тому вивчення та аналіз поширеності зубощелепних аномалій, зокрема аномалій зубних рядів, серед різних ґруп дитячого населення, а особливо серед дітей із шкіл інтернатного типу, повинні стати основою для проґнозування та попередження тяжких форм ЗЩА. Мета дослідження. Вивчення поширеності аномалій зубних рядів у дітей інтернатних закладів.
Матеріал та методи дослідження. Для вивчення поширеності аномалій зубних рядів нами обстежено 528 дітей 7-12-річного віку, які проживали та навчалися в інтернатних закладах м. Львова та с. Стрілки, м. Самбора, с. Жовтанці Львівської області (основна група) та 122 дитини загальноосвітньої школи № 1 м. Львова, які склали контрольну групу. Характер аномалій зубних рядів оцінювали за класифікацією Калвеліса Д.А (1957).
Наукова новизна. Визначено, що поширеність зубощелепних аномалій у дітей шкіл інтернатного типу є значно вищою (84,09±1,59 %) у порівнянні з дітьми із загальноосвітніх шкіл (66,39±4,28 %, p˂0,001). Найчастіше у дітей із ЗЩА зустрічаються аномалії зубних рядів: в основній групі – у 93,35% обстежених, у контрольній групі – у 60,49 %. Серед дітей основної групи із аномаліями положення окремих зубів оральне положення
зустрічається, в середньому, у 18,34±6,39 %, вестибулярне положення – у 16,89±6,19 %, тортоаномалія – у 15,92±6,10 %, супраоклюзія – у 8,21±4,48 %, мезіальне положення – у 7,10±4,36 %, дистальне – у 5,63±3,69 %, інфраоклюзія – у 3,10±2,46 %, та транспозиція – у 1,14±1,12 %.
Результати дослідження свідчать, що скупченість зубів як на верхній щелепі, так і на нижній визначено дещо частіше (6,52±3,88 % та 15,35±6,08%, відповідно) у дітей основної групи в порівнянні із дітьми контрольної групи. Серед аномалій форми зубних рядів домінує звуження (12,20±5,29 %) та V – подібна форма зубного ряду (10,44±5,24 %).
Висновки.
Отже, результати проведених досліджень свідчать про високу поширеність аномалій зубних рядів у структурі ортодонтичної патології у дітей інтернатних закладів, що становить 93,35 %. Отримані дані свідчать про гостру необхідність потреби у ортодонтичному лікуванні у дітей даної категорії та необхідності раннього виявлення факторів ризику формування зубощелепних аномалій.
Ключові слова: діти, зубощелепні аномалії, аномалії зубних рядів.
The aim: Analyzing literature sources, to assess possibilities of using the method of intradermal immunization with native autoleukocytes to treat different diseases, to investigate the areas of usage, efficacy and expediency of the technique in clinical practice.
Materials and methods: Analysis of literature sources associated with intradermal immunization with native autoleukocytes.
Conclusions: The possibilities of using the method of intradermal immunization with native autoleukocytes in the treatment of various diseases are considered in the literature review. Intradermal immunization with autoleukocytes is one of the methods of personalized medicine. The application of the method results in normalization of the immune system condition as well as suppression of autoimmune and inflammatory processes. It also reduces the synthesis of
pro-inflammatory cytokines and strengthens cellular antiviral immunity in a number of viral infections. It is proved, in particular, that the method reduces the synthesis of cryoglobulins, the formation of antithyroid antibodies, normalizes the level of tumor necrosis factor alpha, as well as reduces extrahepatic manifestations of chronic hepatitis and increases the effectiveness of antiviral therapy in patients with viral hepatitis B. Considering that immunization with
native autoleukocytes has no contraindications, it can be used in many diseases.
KEY WORDS: antithyroid antibodies, antiviral therapy, cryoglobulinemia, antinuclear antibodies, immunization with autoleukocytes, tumour necrosis factor α