УДК: 616.314–085.242 (075.8) 

 Посібник „Використання кофердаму в стоматології” присвячений проблемі покращення ефективності ендодонтичного лікування зубів, створення надійних та якісних реставрацій зубів, що при застосуванні сучасних композитних матеріалів можливо лише за умови забезпечення абсолютної сухості операційного поля. У посібнику наведені історичні етапи розробки системи кофердаму, описані основні принципи його застосування, проілюстровані конкретні клінічні ситуації з використанням вказаної техніки.

Навчальний посібник призначений для студентів стоматологічних факультетів вищих медичних навчальних закладів ІV рівня акредитації та лікарів-інтернів стоматологів. 

УДК 616.314-007-036-053.2

Високий рівень стоматологічної захворюваності дитячого населення України залишається однією з актуальних проблем сучасної стоматології. Стоматологічне здоров’я значною мірою характеризується правильністю будови зубощелепної системи людини, її належним функціонуванням і збалансованістю, а її стан є одним із превентивних і досить чітко фіксованих показників здоров’я/нездоров’я людського організму загалом. Патологія зубощелепної системи впливає не лише на стан здоров’я, а і на якість життя пацієнта, його емоційне й соціальне благополуччя. У цьому контексті інформація щодо поширеності зубощелепних аномалій і загальної потреби в ортодонтичному лікуванні має велике значення для надання об’єктивної інформації зацікавленим сторонам охорони здоров’я, щоб проводити адекватний розподіл ресурсів охорони здоров’я на основі об’єктивних епідеміологічних даних. Окрім того, зубощелепні аномалії, які не виявлені й не усунуті в дитячому віці, у процесі росту й розвитку лицевого скелета з часом набувають тяжчих форм, що стають більш вираженими і гірше піддаються лікуванню. Тому аналіз поширеності й тяжкості ЗЩА в дітей є важливим етапом процесу планування профілактичних і лікувальних заходів. Дані літературних джерел свідчать про високу поширеність зубощелепних аномалій серед дітей у різні вікові періоди й залежно від особливостей території проживання. Зокрема, результати обстеження дітей віком від восьми місяців до сімнадцяти років, жителів різних регіонів України, наведені в наукових працях останніх років, свідчать про високу поширеність зубощелепних аномалій (41%-77,9%). Висока поширеність зубощелепних аномалій указує на необхідність своєчасної діагностики на ранніх етапах розвитку ортодонтичної патології, що сприятиме вчасному лікуванню, яке з часом зможе забезпечити нормальний розвиток зубощелепної системи дитини й покращити якість життя.
Ключові слова: зубощелепні аномалії, прикус, поширеність, профілактика, діти.

УДК 616.311.2-002-036.12-053.2-056.5-08:612.017

Вивчення стоматологічного статусу у дітей з надмірною масою тіла та врахування факторів місцевої резистентності порожнини рота дає можливість своєчасно вдосконалити і застосувати заходи профілактики та лікування хронічного катарального гінгівіту. З огляду на це метою нашого дослідження було проведення аналізу динаміки імунологічних змін у ротовій рідині дітей з НМТ під час лікування ХКГ. Для оцінки імунологічних змін під час лікування хронічного катарального гінгівіту (ХКГ) під спостереженням знаходилося 80 дітей віком 12–15 років з НМТ. Дослідження вмісту цитокінів (IL-4, IL-1β, IL-6, TNF-α) було проведено у ротовій рідині 40 12-річних дітей (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням) та 40 дітей 15-річного віку (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням). Для порівняння обстежено 30 практично здорових дітей віком 12–15 років з нормальною масою тіла (група порівняння) та з хронічним катаральним гінгівітом. Лікування ХКГ у дітей з НМТ проводилося відповідно до розробленого лікувально-профілактичного комплексу. У групі порівняння (діти з надмірною масою тіла) та у групі контролю (діти з нормальною масою тіла) лікування ХКГ проводилося відповідно до регіональних протоколів надання стоматологічної допомоги. У результаті застосування розробленого нами лікувального комплексу, особливо завдяки засобам місцевої дії (гелю та ополіскувача), на 12–14 день проведеного лікування нами виявлено значне зменшення прозапальних цитокінів IL-1β, TNF-α в основній групі дітей порівняно з дітьми з групи порівняння та з контрольної групи. Також спостерігалося підвищення вмісту антизапального IL-4 в основній групі дітей з НТМ порівняно з групою дітей з нормальною масою тіла та у групі порівняння. Дослідження вказують на значну різницю у показниках вмісту імуноглобулінів ротової рідини дітей з НМТ, хворих на катаральний гінгівіт, на відміну від дітей з групи порівняння та контрольної групи.
Ключові слова: ХКГ, діти, надмірна маса тіла, цитокіни, імуноглобуліни.

УДК 616.314-007-089.843-06:616.724]-06-084

Мета дослідження – описати стан гігієни порожнини рота, пародонтального та периімплантного здоров’я у пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів та уже наявними зубними імплантатами з готовими протезами.

Методи дослідження. Було обстежено стан тканин пародонта та периімплантних тканин, визначено показники нальоту/зубного каменю 32 осіб з частковими дефектами зубних рядів та з наявними дентальними імплантатами з готовими протезами. Проведено опитування щодо їхньої 
історії лікування дентальними імплантатами, отриманих інструкцій щодо гігієни ротової порожнини та звичок індивідуальної гігієни порожнини рота та зокрема імплантатів. Було оцінено зв’язок між гігієнічними звичками, факторами ризику та частотою периімплантних захворювань. Наукова новизна. Зубні відкладення виявляли на 84,62% імплантатів з периімплантитом та 76,19% з периімплантним мукозитом, що перевищувало кількість імплантатів, біля яких не було виявлено ознак запалення (39,58%). За даними анкетування 25% пацієнтів для щоденної гігієни порожнини рота використовували лише зубну щітку. Не використовували жодних додаткових методів індивідуальної гігієни ротової порожнини 44,44% пацієнтів з мукозитом та 60% пацієнтів з периімплантитом, що значно перевищувало даний показник у групі осіб без ознак запалення довкола імплантатів (5,56%).

Висновки. Результати дослідження підтверджують значення місцевих факторів, таких як порушення гігієни ротової порожнини, у виникненні приімплантного мукозиту та периімплантиту, що підкреслює важливість надання належних рекомендацій пацієнтам щодо профілактики периімплантних захворювань.
Ключові слова: дентальні імплантати, гігієна порожнини рота, периімплантит.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-092.19-092:612.014.33

Мета – аналіз результатів досліджень різних років та формулювання на його основі орієнтовного уявлення про деякі аспекти апоптичних та імунних процесів як окремих ланок складного і багатогранного патогенезу хронічного генералізованого пародонтиту.
Матеріали і методи дослідження. Методологія даного дослідження базувалась на пошуку та аналізі наукових результатів щодо окреслених проблемних питань апоптичних та імунних процесів у патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту, що є опублікованими у виданнях, представлених у доказових базах даних MEDLINE/PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсів.
Наукова новизна: Проаналізовано наукові дані щодо впливу складних апоптозних механізмів, які керують загибеллю клітин, та роботи імунної системи на розвиток і прогресування хронічного генералізованого пародонтиту.
Висновки. 1. Встановлено, що апоптоз, або запрограмована загибель клітин, може бути одним із важливих механізмів, що є в основі патофізіології прогресування захворювань тканин пародонта. 2. Під час перебігу патологічного процесу наявність патоген-асоційованих молекулярних структур викликає специфічні антимікробні імунні відповіді для контролю над інфекцією. За певних обставин клітини можуть регулювати свою загибель 
(апоптоз), щоб пристосувати імунну відповідь, таким чином змінюючи вплив, який їх втрата матиме на оточення. Завершальним кроком сигнального шляху, що веде до апоптозу, є активація деяких протеаз, включно із каспазами та ендонуклеазами. Під час апоптозу клітини активація каспази може бути функціонально залучена до ушкодження тканин, пов’язаного із хронічним генералізованим пародонтитом. 3. Домінування клітин Тh1 (Т-хелперів 1) призводить до агресивного перебігу патологічного процесу, значної резорбції кістки і зменшення остеогенезу внаслідок підвищеної продукції інтерлейкінів – IL-1 та IL-2. Водночас фаза Тh2, що супроводжується підвищеною секрецією В-клітин – стимуляторів інтерлейкінів, виконує захисну функцію. 4. Під час запалення тканин пародонта активація окремих підтипів Т- і В-клітин, а також продукція ними цитокінів є вирішальними факторами у тому, чи буде патологічний процес розвиватися як зворотній у вигляді гінгівіту чи прогресуватиме як генералізований пародонтит із формуванням глибоких пародонтальних кишень та вертикальних кісткових дефектів.
Ключові слова: хронічний генералізований пародонтит, патогенез, клітина, апоптоз, імунна система.