Розвиток вищої медичної освіти у США (ХХ-ХХІ століття)

АНОТАЦІЯ

Шумило М.Ю. Розвиток вищої медичної освіти у США (ХХ–ХХІ століття). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. – Національний університет «Львівська політехніка», Львів, 2023. Актуальність дослідження. Зміни, що відбуваються у всіх сферах суспільного життя в Україні, включаючи охорону здоров’я, зумовлюють трансформації та інтенсивний розвиток медичної освіти. Система охорони здоров’я в Україні перебуває в активному пошуку шляхів виходу з кризової ситуації та побудови нової моделі охорони здоров’я, наближеної до всесвітніх стандартів охорони здоров’я. Питання реформування системи медичної освіти постали в умовах стрімкого розвитку інноваційних технологій та доказової медицини, впровадження сучасних методів лікування і діагностики захворювань у практику роботи закладів охорони здоров’я, прогресивних інформаційних і сучасних телемедичних технологій, що дають змогу працювати в єдиному світовому професійному просторі. Потреба в оновленні програм підготовки фахівців закладів вищої освіти зумовлена бурхливим розвитком сучасної медичної науки та передових медичних технологій, протоколів і стандартів лікування тощо. Тому, вивчення позитивного досвіду США може бути корисним в умовах реформування системи вищої медичної освіти в Україні. Історія розвитку медичної освіти свідчить, що освітня програма – це історично опосередкований результат соціальних, політичних та економічних чинників, що впливають на заклади вищої медичної освіти, їхню діяльність та обґрунтовують доцільність розвитку освітніх програм відповідно до запитів суспільства. У США структура, зміст та забезпечення медичної освіти оновлюються суголосно з інноваціями у медичній галузі та появою проблем в системі охорони здоров’я, що потребують нагально вирішення. Перелічені 3 фактори відображають динамічний характер розвитку системи охорони здоров’я та відповідні зобов’язання системи вищої медичної освіти щодо підготовки лікарів, здатних адаптуватися та реагувати на постійно мінливе середовище. Акцентується розвиток навичок сучасного клінічного мислення та прийняття рішень, а також професійна компетентність. Навчання на основі реальних кейсів, доказова медицина, проблемне навчання, навчання на основі симуляції, онлайн навчання, колегіальне консультування, змішане та командне навчання – серед сучасних методів навчання. Різні методи навчання враховують індивідуальні відмінності навчання студентів, що дає змогу розширити їхні професійні знання, шляхом удосконалення логічного та критичного мислення, тайм менеджменту тощо. Застосування інтегративних підходів сприяє формуванню професійної компетентності, лідерства, які розглядаються як обов’язкові чинники, необхідні для плавної інтеграції у середовище клінічної практики. Нині підготовка фахівців сфери охорони здоров’я у нашій країні реалізується у закладах вищої медичної та фармацевтичної освіти. Вища медична освіта регулюється Законом України «Про вищу освіту» (2014), «Положенням про інтернатуру та вторинну лікарську (провізорську) спеціалізацію» (МОЗ України, 2021), положенням «Про клінічну ординатуру» (МОЗ України, 1998). Атестація випускників освітньо-професійної програми другого (магістерського) рівня за спеціальністю 222 «Медицина» галузі знань 22 «Охорона здоров’я» проводиться у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту (ЄДКІ), порядок здійснення якого визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2018 № 334 «Про затвердження Порядку здійснення єдиного державного кваліфікаційного іспиту для здобувачів ступеня вищої освіти магістр за спеціальностями галузі знань «22 Охорона здоров’я» (Кабінет Міністрів України, 2018) та Постановою Кабінету Міністрів України від 19.05.2021 № 497 «Про атестацію здобувачів ступеня фахової передвищої освіти та ступенів вищої освіти на першому (бакалаврському) та другому (магістерському) рівнях у формі єдиного державного кваліфікаційного іспиту» (Кабінет Міністрів України, 2021). Наказ МОЗ України від 22.06.2021 № 1254 «Про затвердження Положення про інтернатуру та вторинну лікарську (провізорську) спеціалізацію» передбачає зміни у зарахуванні та проходженні інтернатури для тих осіб, які вступили у 2022 році. Отже, вивчення передумов становлення, розвитку та особливостей системи вищої медичної освіти в США є актуальним в умовах України, яка потребує модернізації освітньої системи, зокрема для забезпечення конкурентоздатності фахівців сфери охорони здоров’я на світовому ринку. Питання розвитку вищої освіти у США є предметом наукових пошуків вітчизняних науковців: Н. Симоненко (2018), І. Сулим-Карлір (2008) вивчали організацію самостійної роботи студентів; В. Корнієнко (2014), Н. Кіяновська (2021), Л. Манюк (2017) досліджували особливості використання інформаційних технологій у закладах вищої освіти США; Н. Андрущенко (2004), Р. Шаран (2011), Б. Шуневич (2005) охарактеризували  організацію дистанційного навчання в університетах США; І. Гушлевська (2004) проаналізувала трансформаційні процеси американської освіти; І. Бондарук (2013), Я. Гулецька (2007), Н. Мукан (2009), М. Нагач (2013), О. Садовець (2010) виокремили питання підготовки педагогічних працівників різного профілю в університетах США; О. Бевз (2010), Н. Яковенко (2016) зосередили увагу на досвіді США в організації роботи з обдарованою молоддю; О. Андрюшина (2013), Т. Олендр (2011) схарактеризували питання моніторингу якості освіти в США; І. Зварич (2016) зосередила увагу на оцінюванні знань студентів ЗВО; Н. Кікіна (2019) проаналізувала особливості розвитку кредитно-модульної системи навчання; Т. Кошманова (2002) – розвиток педагогічної освіти; В. Осадчий (2015) – тенденції розвитку інформаційно-комунікаційних технологій навчання; О. Мілова (2011) – тенденції постмодернізму в освіті США. Окремі аспекти підготовки лікарів у системі вищої медичної освіти висвітлювали Н. Мукан та О. Блавт (2019), Ю. Козловський, М. Пайкуш та Л. Дольнікова (2021), М. Гаврилюк, Л. Дудікова, О. Акімова, А. Коломієць, Ю. Остраус (2020), L. Dudikova, I. Melnychuk, K. Hnatyk, K. Fodor, O. Didenko, P. Luzan (2021). Комплексним системним дослідженням медичної освіти в США займаються науковці Т. Хвалибога (2020) та Ю. Гребеник-Козаченко (2016). Значна кількість американських вчених вивчала історичні, організаційні, методологічні і методичні аспекти вищої, в тому числі медичної освіти США. Наскрізне дослідження історії американської освіти від доколоніальних часів до сучасності представлено у фундаментальній праці американських істориків освіти В. Урбана та Дж. Вагонера (Urban, & Wagoner, 2008). У тісному взаємозв’язку з історичними подіями розглядають становлення освітньої системи США Л. Вебб, А. Меса та К. Джордан (Webb, Metha, & Jordan, 2010). У дослідженнях В. Джейнса (Jeynes, 2007) проаналізовано специфіку розвитку освіти у контексті американської та світової історії. Науковець Дж. Телін (Thelin, 2014) вивчав історію вищої освіти США, зосередившись на аналізі документаційної бази американської освіти. М. Людмерер (Ludmerer, 1999) відомий напрацюваннями у галузі історії медичної освіти в США, зокрема у ХІХ та ХХ ст. Його праці зосереджено на формуванні розуміння медицини в широкому інтелектуальному, соціальному та культурному контекстах (Ludmerer, 1999). Питанням сімейної медицини присвячено дисертаційне дослідження М. Лі-Пой (Lee-Poy, 2012), сфокусоване на взаємодії сімейного лікаря та пацієнта. Окрім того, різні аспекти медичної освіти в США вивчали Дж. Бейлі (Bailey, 2013), С. Рітц (Ritz, 2015), М. Малак
 Malak, 2017), Л. Янез (Yanez, 2017), К. Салліван (Sullivan, 2018). На основі аналізу джерельної бази та вивчення українського досвіду щодо розвитку вищої медичної освіти можна виокремити такі суперечності: між станом практики вищої медичної освіти задля забезпечення конкурентоспроможності фахівців та недостатнім рівнем її розвитку; рівнем вищої медичної освіти в Україні та вимогами глобалізованого суспільства; темпами реформування вищої медичної освіти та проблемами матеріально-технічного і
ресурсного забезпечення освітнього процесу. Отже, актуальність дослідження підтверджено результатами аналізу науково-педагогічної літератури та виявленими суперечностями, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток вищої медичної освіти в США (ХХ–ХХІ століття)».
Мета дослідження – дослідити особливості розвитку вищої медичної освіти у США та обґрунтувати можливості використання прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської освіти України. Мета дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань: 1. Охарактеризувати вищу медичну освіту як науково-педагогічну проблему. 2. Виокремити тенденції розвитку сучасної вищої медичної освіти у США на основі ретроспективного аналізу. 3. Охарактеризувати сучасну систему вищої медичної освіти у США.
4. Обґрунтувати можливості використання прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської
освіти України. Об’єкт дослідження – система вищої медичної освіти в США (ХХ–ХХІ ст.). Предмет дослідження – передумови становлення, тенденції розвитку та особливості реалізації вищої медичної освіти в США (ХХ–ХХІ ст.). Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що вперше досліджено особливості розвитку вищої медичної освіти у США. Охарактеризовано вищу медичну освіту як науково-педагогічну проблему на основі аналізу історіографії проблеми дослідження (джерела, покладені в основу методології дослідження; джерела, що формують теоретичні
засади проблеми дослідження; першоджерела), що відображає її історичний, культурологічний, соціологічний, антропологічний аспекти, та висвітлення проблеми розвитку вищої медичної освіти у контексті соціального, культурного, економічного розвитку суспільства. Виконано аналіз передумов становлення вищої медичної освіти у США (особливості соціального, економічного, культурного розвитку країни, рівень освіченості та
грамотності населення, специфіка розвитку освітньої галузі, полікультурність (філософська, політична, культурна, соціальна, економічна, релігійна тощо) суспільства США). На основі ретроспективного аналізу становлення і розвитку вищої медичної освіти виокремлено тенденції, що характерні її сучасному стану: удосконалення нормативно-правової бази та стандартизація вищої медичної освіти; удосконалення системи управління вищою медичною освітою, в основу якої покладено поєднання механізмів централізації (стратегічний розвиток) та децентралізації (широка автономність закладів вищої медичної освіти); поєднання інструментів державного фінансування із залученням коштів приватних ініціатив, фондів тощо; високий рівень конкуренції між закладами вищої медичної освіти; диверсифікація освітніх програм з метою забезпечення відповідності вимогам професійного середовища, потреб працедавців; інтеграція останніх наукових досягнень в освітній процес, застосування інноваційних методів навчання, інформаційно-комунікаційних технологій тощо, що
відповідає інноваціям у медичній галузі). Охарактеризовано сучасну систему вищої медичної освіти у США (зовнішню: домедичну, додипломну медичну, післядипломну медичну та неперервну медичну освіту; внутрішню: теоретична і практична підготовка з метою формування компетентностей у сфері догляду за пацієнтами, медичних знань, професіоналізму, системної практики, навчання на основі практики, співпраці та комунікації). Обґрунтовано можливості використання прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської освіти України (для керівних кадрів у системі охорони здоров’я України, закладів вищої медичної освіти, професорсько-викладацького складу, здобувачів вищої освіти). Уточнено зміст понять «інтернатура», «резидентура», «додипломна медична освіта» «післядипломна медична освіта», «неперервна медична освіта». Удосконалено та розширено наукове розуміння релевантних понять і термінів у медичній освіті, а також організаційних особливостей та підходів до навчання. Подальшого розвитку набули положення про періодизацію розвитку вищої медичної освіти у США на основі парадигмального та цивілізаційного підходів, сучасні параметри університетської освіти, виникнення у вищій освіті нових зразків, норм, орієнтирів та мотивацій, адаптації до нових тенденцій на ринках праці, які потребують постійного оновлення високоспеціалізованих професійних знань у галузі охорони здоров’я, нових форм їх трансляції та використання у навчанні. У науковий обіг введено значний обсяг матеріалів іноземними мовами з досліджуваної проблематики, а також численні факти, ідеї та підходи, актуальні у сфері вищої медичної освіти. Практичне значення дослідження полягає у тому, що матеріали, положення та висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані у роботі закладів вищої освіти України під час вивчення дисциплін «Педагогіка» «Порівняльна педагогіка», «Професійна педагогіка», «Історія медицини», курсах підвищення кваліфікації на факультеті післядипломної освіти для викладачів медичних ЗВО. Результати дослідження, обґрунтовані поняття, а також зібрані дані можуть використовуватися науковцями для проведення подальших компаративно- педагогічних досліджень. Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (376 найменувань, з них 255 – іноземними мовами), 9 додатків. Загальний обсяг дисертації складає 292 сторінки, з них 226 сторінок основного тексту, який містить 3 таблиці та 1 рисунок на 5 сторінках.У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; зазначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження; подано джерельну базу дослідження; представлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; подано інформацію про апробацію та впровадження результатів дослідження; відображено особистий внесок здобувача у публікаціях, підготовлених у співавторстві; презентовано структуру й обсяг дисертаційної роботи. У першому розділі «Вища медична освіта як науково-педагогічна проблема» висвітлено історіографію проблеми дослідження, а також виконано аналіз ролі і значення вищої медичної освіти у контексті соціального, культурного, економічного розвитку суспільства. У другому розділі «Ретроспективний аналіз розвитку вищої медичної освіти у США» представлено періодизацію розвитку вищої медичної освіти країни дослідження, а також охарактеризовано специфіку розвитку вищої медичної освіти на сучасному етапі. У третьому розділі «Система вищої медичної освіти у США» виконано аналіз особливостей організації вищої медичної освіти, представлено сучасний стан та перспективи розвитку
вищої медичної освіти в Україні, а також запропоновано авторське бачення можливостей використання прогресивних ідей та досвіду розвитку американської вищої медичної освіти в умовах університетської освіти України. Визначено перспективні напрями подальших науково-педагогічних досліджень. Ключові слова: вища освіта, вища медична освіта, вища медична школа, майбутній лікар, професійна компетентність, освітньо-професійна програма, США.