Клініко-патогенетичні особливості ураження нирок у хворих з коронавірусною хворобою та їх корекція

Магійович С.Р. Клініко-патогенетичні особливості ураження нирок у хворих з коронавірусною хворобою та їх корекція. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2025.
Актуальність теми дослідження обумовлена проблемою високої госпітальної смертності внаслідок коронавірусної хвороби (COVID-19),
особливо серед пацієнтів з наявністю коморбідних захворювань. Сприйняття медичною спільнотою COVID-19 як респіраторної інфекції призвело до недооцінки ролі функціонального стану нирок під час лікування, що своєю чергою було фактором ризику важкого перебігу та смерті.
Дисертаційна робота присвячена вивченню клініко-анамнестичних, патогенетичних та лабораторно-інструментальних особливостей перебігу
коронавірусної хвороби залежно від наявності ниркової дисфункції, визначеної рівнем швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) та нефропатії, асоційованої з артеріальною гіпертензією і/або цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). Метою дисертаційного дослідження була оптимізація діагностики функції нирок у пацієнтів із коронавірусною хворобою на підставі результатів клініко- анамнестичних та лабораторно-інструментальних досліджень під час стаціонарного лікування.
Для реалізації цієї мети було поставлено такі завдання: проаналізувати клініко-анамнестичні та лабораторні особливості перебігу коронавірусної
хвороби у пацієнтів з ураженням легень та нирковою дисфункцією; встановити рівень смертності та вплив різних факторів на цей рівень серед
госпіталізованих пацієнтів з коронавірусною хворобою; порівняти результати клініко-лабораторних та інструментальних досліджень у пацієнтів з
коронавірусною хворобою та нефропатією, асоційованою з артеріальною гіпертензією і/або цукровим діабетом 2 типу; порівняти показники активності газотрансмітерів у пацієнтів з коронавірусною хворобою та діабетичною нефропатією; виявити та порівняти патогістологічні ознаки ураження нирок померлих пацієнтів із діагнозом COVID-19 та нефропатією, асоційованою з артеріальною гіпертензією і/або цукровим діабетом 2 типу. Об’єкт дослідження: дисфункція нирок, нефропатія, коронавірусна хвороба з ураженням легень, цукровий діабет 2 типу, швидкість клубочкової фільтрації, цистатин С. Предмет дослідження: ураження нирок при коронавірусній хворобі, перебіг коронавірусної хвороби, зміни прозапального, коагуляційного статусу під час лікування коронавірусної хвороби, концентрація цистатину С, швидкість клубочкової фільтрації, активність газотрансмітерів. Робота базувалася на результатах комплексного обстеження 243 пацієнтів, які були госпіталізовані з діагнозом коронавірусна хвороба та важкого ступеня важкості з ураженням легень, та аналізі 70 протоколів патолого-анатомічних досліджень пацієнтів, які померли в стаціонарі. Основна частина дисертаційної роботи проводилась як відкрите порівняльне в паралельних групах. Фрагмент, який
стосувався аналізу патанатомічних досліжень, був ретроспективним. Під час першого етапу дослідження пацієнти основної вибірки були
всебічно обстежені. Проводили збір скарг, анамнезу хвороби та життя, епіданамнезу, оцінку факторів ризику важкого перебігу коронавірусної хвороби та попереднього лікування. Проводили стандартне фізикальне обстеження та забір крові для аналізів. Усі пацієнти отримували комплексне лікування коронавірусної хвороби та супутніх захворювань, за потреби кисневу терапію. Після госпіталізації пацієнтів було поділено зважаючи на функціональний стан нирок, при цьому наявність ниркової дисфункцї верифікували за рівнем ШКФ. Порівнювали клініко-анамнестичні та лабораторно-інструментальні особливості перебігу коронавірусної хвороби, ускладнення та смертність у цих групах. На другому етапі з цієї вибірки виокремили хворих з нефропатією, з артеріальною гіпертензією і/або цукровим діабетом 2 типу. Порівнювали клінічну картину, результати лабораторних (додатково визначали рівень цистатину С) та інструментальних досліджень, з’ясовували частоту виникнення ГПН, вивчали систему газотрансмітерів. Третій етап був представлений аналізом протоколів патологоанатомічних розтинів хворих, які померли у стаціонарі. Особлива увага приділялась результатам гістологічного дослідження нирок померлих пацієнтів від коронавірусної хвороби в коморбідності з нефропатією, асоційованою з артеріальною гіпертензією і/або цукровим діабетом 2 типу. Після виписки усім пацієнтам були дані рекомендації стосовно
амбулаторного лікування як наявних супутніх захворювань, так і ускладнень чи віддалених наслідків коронавірусної хвороби згідно з чинними стандартами з персоніфікацією дозування. Пацієнти з показами до тривалої нирковозамісної терапії були скеровані для проведення діалізу.
Типовими респіраторними проявами коронавірусної хвороби при госпіталізації були наявність задишки та кашлю, рідше біль у грудях, також
спостерігали аносмію, набряклість слизової оболонки носової порожнини, що супроводжувалося відчуттям закладеності та ринореї, біль у горлі, рідше акроціаноз. Також фіксували ураження шлунково-кишкового тракту, що проявлялось нудотою, блюванням, діареєю, болями в животі. Респіраторні та гастроентерологічні симптоми коронавірусної хвороби серед пацієнтів з нормальною та зниженою ШКФ були подібними, проте у хворих з нирковою дисфункцією достовірно частіше спостерігали кровохаркання (5,3% проти 24,3 %, р=0,00002), тахіпное (42,2 % проти 45,5 %, р= 0,032). Серед проявів, пов’язаних з ураженням нирок у пацієнтів зі зниженням ШКФ достовірно частіше зустрічалась гематурія (7,2% проти 1,5%, р= 0,03), протеїнурія (26,1 % проти 6,8 %, р=0,013) та набряки (20,7 % проти 8,3 %, р=0,005). У цій же групі частота виявлення АГ та поганий контроль АГ були достовірно вищими, ніж серед пацієнтів з нормальною ШКФ, тоді як АГ без попереднього анамнезу ГХ траплялась частіше серед хворих з нормальною ШКФ 9,1 % проти 1,8 %, р=0,015. Стосовно преморбідних станів, найбільшу частку становили серцево-судинні захворювання, а саме гіпертонічна хвороба – 70,0 % хворих та ІХС – 44,9 % хворих, з меншою частотою зустрічалися СН та ЦД2 – по 22,2 % пацієнтів. Поєднання 3 супутніх захворювань, а це комбінація АГ, ішемічної хвороби серця (ІХС) та ЦД2, зустрічалося практично удвічі частіше серед пацієнтів з нирковою дисфункцією – 28,8 % проти 15,9 % випадків, р=0,02. У хворих з нирковою дисфункцією достовірно частіше відмічали такі прозапальні фактори як лейкоцитоз (41,4 % проти 27,3 %, р=0,02), гіперпрокальцитонінемія (34,2 % проти 9,1 %, р<0,001), підвищення рівня С- реактивного протеїну (СРП) (36,0 (21,0;72,0) мг/л проти 48,0 (33,0;76,0) мг/л, р=0,04) та інтерлейкіну-6 (7,8 (6,0;11,3) нг/мл проти 8,3 (4,6;14,9) нг/мл, р=0,01), проте концентрації фібриногену, Д-димеру та феритину були підвищеними в обох групах без достовірної різниці між ними. У групі хворих з нирковою дисфункцією спостерігали достовірно вищий рівень смертності: серед пацієнтів 1 групи померло 5,3 % осіб, тоді як у 2-ій групі померло 19,8 % осіб, p=0,0005. Під час аналізу впливу результатів лабораторних показників виявили, що найбільший внесок у смертність давали рівень Д-димеру, співвідношення альбумін/креатинін (САК) в сечі, швидкістьосідання еритроцитів (ШОЕ), СРП, феритин. Меншою мірою, проте з однаковою відносною важливістю, факторами ризику летального наслідку були вміст цистатину С, інтерлейкіну-6, ШКФ та аланінамінотрансферази
(АЛТ). Під час аналізу клінічної картини у пацієнтів з коронавірусною хворобою та нефропатією, асоційованою із АГ і/або ЦД2 ,було встановлено, що частота виявлення симптомів коронавірусної хвороби при поступленні не відрізнялась між групами, окрім достовірно нижчого рівня сатурації та вищої частоти фіксації набряків групі хворих з ЦД2. У групі хворих з гіпертензивною нефропатією без ЦД2 в анамнезі ГПН під час стаціонарного лікування виникало достовірно частіше, ніж у хворих здіабетичною нефропатією та становило 27,7 % проти 9,3 %, p=0,03, при цьому частота виникнення ГПН не залежала від рівня цистатину С чи САК в сечі. Під час подальшого аналізу було встановлено, що сироватковий рівень цистатину С на момент госпіталізації серед хворих з нефропатією, асоційованою з АГ і/або ЦД2, у яких виникло ГПН під час перебування у
стаціонарі був підвищений у 92,9 %, тоді як серед хворих, в яких не виникало ГПН частка осіб з підвищеним рівнем цистатину С становила 53,0 % хворих, p= 0,00007. Були виявлені такі особливості функціонального стану системи газотрансмітерів: у групі пацієнтів з коронавірусною хворобою та діабетичною нефропатією (ДН) активність аргінази була достовірно нижчою ніж у хворих з гіпертензивною нефропатією (6,2 (5,6;6,9) мкмоль
сечовини/хв*мг протеїну проти 10,3 (9,5;11,2) мкмоль сечовини/хв*мг протеїну, р<0,01), проте концентрація пероксінітриту була вищою (580,4
(507,6;708,9) мкмоль/л проти 468,3 (381,4;555,2) мкмоль/л, р=0,04). За результатами дослідження патологоанатомічних змін тканин нирок
померлих пацієнтів було встановлено, що гістопатологічні прояви, пов’язані з гострим ушкодженням канальців є основними результатами аутопсії нирок пацієнтів з COVID-19, тоді як гломерулосклероз, артеріосклероз та дистрофії канальців свідчать про наявність фонових серцево-судинних захворювань. Серед померлих пацієнтів з ДН достовірно частіше спостерігали субтотальний некроз канальців (51,6 % проти 25,6 %, p=0,03), нейтрофільну (16,1% проти 2,6 %, p=0,04) та мононуклеарну (35,3% проти 2,8%, р=0,03) інфільтрацію інтерстицію. Тоді як у гістологічних зразках нирок хворих з гіпертензивною нефропатією без ЦД2 частіше спостерігали артеріосклероз, гіалінову та гідропічну дистрофію канальців. Гломерулосклероз як ознаку хронічного ураження і наслідок фонових захворювань спостерігали в обох групах. Наукова новизна отриманих результатів. Результати роботи поглиблюють знання про патогенетичні механізми виникнення порушень функції нирок у госпіталізованих пацієнтів з приводу коронавірусної хвороби. Доповнено наукові дані про клінічний перебіг коронавірусної хвороби залежно від швидкості клубочкової фільтрації. Встановлено, що серед пацієнтів зі зниженою ШКФ достовірно частіше зустрічалися такі симптоми як кровохаркання, гематурія, протеїнурія та набряки, тоді як у хворих з нормальною функцією нирок – частіше спостерігали артеріальну гіпертензію, яка виникла вперше. Також встановлено, що у хворих з нирковою дисфункцією істотно вищі рівні СРП та прокальцитоніну і вища частота виявлення лейкоцитозу порівняно з пацієнтами з нормальною ШКФ. Доповнено наукові дані про частоту виявлення коморбідної патології, а саме комбінації АГ, ІХС та ЦД2, яка зустрічалась практично удвічі частіше серед осіб з порушення функції нирок. Уперше в Україні встановлено, що рівень госпітальної смертності серед пацієнтів з коронавірусною хворобою та зниженням ШКФ, який становив 19,8 % достовірно відрізнявся від пацієнтів з нормальним рівнем ШКФ – 5,3 %. Вперше в Україні за допомогою методу оцінки важливості ознак або інтерпретації моделі було встановлено, що найбільший внесок у летальний кінець з-поміж анамнестичних, антропометричних, демографічних та лабораторних даних мають чоловіча стать, наявність серцевої недостатності, автоімунних захворювань, індекс маси тіла, рівень Д-димеру, САК сечі, ШОЕ, СРП, феритин. Меншою мірою, проте з однаковою відносною важливістю відігравали роль вік, наявність ІХС, ЦД2, онкології та ГПМК в анамнезі та легеневої недостатності, рівень цистатину С, інтерлейкіну-6, ШКФ та АЛТ. Уточнено наукові дані про частоту гострого пошкодження нирок (ГПН) та ураження легень серед пацієнтів з коронавірусною хворобою та гіпертензивною і/або діабетичною нефропатією, при цьому встановлено, що ГПН виникало достовірно частіше у хворих гіпертензивною нефропатією без ЦД2. Встановлено взаємозв’язок між підвищеним рівнем цистатину С на момент госпіталізації та виникненням ГПН під час стаціонарного лікування хворих з коронавірусною хворобою та гіпертензивною і/або діабетичною нефропатією.
Доповнено наукові дані про особливості функціонального стану системи газотрансмітерів: у групі пацієнтів з ДН активність аргінази була достовірно нижчою, а концентрація пероксінітриту була вищою, ніж у хворих без ЦД2. Розширено наукові дані про патогістологічні зміни, які виявляли у тканинах нирок померлих хворих з коронавірусною хворобою та гіпертензивною і/або діабетичною нефропатією, при цьому встановлено, що субтотальний некроз канальців, нейтрофільна та мононуклеарна інфільтрація інтерстицію достовірно частіше спостерігалась у хворих з ДН. Зокрема, вдалося віддиференціювати гістопатологічні прояви коронавірусної хвороби, а саме гостре ушкодженням канальців та мононуклеарна інфільтрація інтерстицію, від наслідків фонових захворювань, що були представлені такими змінами, як гломерулосклероз, артеріосклероз та дистрофії канальців внаслідок тривалого перебігу АГ та ЦД2. Практичне значення одержаних результатів. У цьому дослідженні
визначена необхідність стратифікації ризику важкого перебігу та смерті пацієнтів з коронавірусною хворобою середнього та важкого ступеня при
госпіталізації, враховуючи такі фактори, як швидкість клубочкової фільтрації, концентрація СРП, інтерлейкіну-6, Д-димеру, прокальцитоніну з метою
своєчасної оптимізації лікування, зокрема забезпечення нефропротекції. Практичне значення роботи полягає у доведенні того, що усім пацієнтам
важливо забезпечити належну медикаментозну корекцію відхилень показників функціонального стану нирок, оскільки зниження ШКФ асоціюється зі зростанням смертності від коронавірусної хвороби. Пацієнтам з уже наявною гіпертензивною і/або діабетичною нефропатією під час перебування в стаціонарі доцільно проводити визначення рівня креатиніну в динаміці для вчасного розпізнавання ГПН, а також рівня цистатину С для формування групи ризику щодо виникнення ГПН. Основні результати дисертаційної роботи впроваджені та використовуються у практичній роботі Центру терапії та Центру нефрології та гемодіалізу Першого територіального медичного об'єднання Лікарні Святого
Пантелеймона м.Львова. Теоретичні положення використовуються у навчальному процесі на кафедрах терапії №1, медичної діагностики та гематології і трансфузіології ФПДО, сімейної медицини ФПДО та кафедри пропедевтики внутрішньої медицини Львівського національного медичного університету імені Данила.
Ключові слова: коронавірусна хвороба, хронічна хвороба нирок, нефропатія, цукровий діабет 2 типу, цистатин С.

ANNOTATION

Mahiiovich S.R. Clinical and pathogenetic Features of kidney damage in patients with coronavirus Disease and their correction. - Qualification scientific work on the rights of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 222 Medicine (22 – Health Care). - Danylo Halytskyi Lviv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Lviv, 2025. The relevance of the study is due to the problem of high in-hospital mortality from coronavirus disease (COVID-19), especially among patients with comorbidities. The perception of COVID-19 by the medical community as a respiratory infection led to underestimating the role of kidney function during treatment, which in turn was a risk factor for severe course and death.
This dissertation is devoted to the study of clinical, anamnestic, pathogenetic, and laboratory-instrumental features of the course of coronavirus disease depending on the presence of renal dysfunction determined by the glomerular filtration rate (GFR) and nephropathy associated with arterial hypertension and/or type 2 diabetes mellitus (T2DM). The aim of the dissertation research was to optimize the diagnosis of kidney function in patients with coronavirus disease based on the results of clinical, anamnestic, and laboratory-instrumental studies during inpatient treatment. To achieve this goal, the following tasks were set: to analyze the clinical, anamnestic, and laboratory features of the course of coronavirus disease in patients with lung damage and renal dysfunction; to establish the level of mortality and the influence of various factors on this level among hospitalized patients with coronavirus disease; to compare the results of clinical, laboratory, and instrumentalstudies in patients with coronavirus disease and nephropathy associated with arterial
hypertension and/or type 2 diabetes mellitus; to compare the indicators of gas transmitter activity in patients with coronavirus disease and nephropathy associated with arterial hypertension and/or type 2 diabetes mellitus; to identify and compare the pathohistological signs of kidney damage in deceased patients diagnosed with COVID-19 and nephropathy associated with arterial hypertension and/or type 2 diabetes mellitus. The object of the study: renal dysfunction, nephropathy, coronavirus disease with lung damage, type 2 diabetes mellitus, glomerular filtration rate, cystatin C. The subject of the study: kidney damage in coronavirus disease, the course of coronavirus disease, changes in the pro-inflammatory, coagulation status during treatment of coronavirus disease, cystatin C concentration, glomerular filtration rate, gas transmitter activity. The work was based on the results of a comprehensive examination of 243 patients who were hospitalized with a diagnosis of coronavirus disease of moderate and severe severity with lung damage and analysis of 70 protocols of pathologo- anatomical studies of patients who died in the hospital. The main part of the dissertation work was carried out as an open prospective study, comparative in parallel groups. The fragment related to the analysis of pathoanatomical studies was retrospective.
During the first stage of the study, patients of the main sample were comprehensively examined. The collection of complaints, medical history and life
history, epidemiological history, assessment of risk factors for a severe course of coronavirus disease and previous treatment were carried out. A standard physical examination and blood sampling for analysis were performed. All patients received complex treatment for coronavirus disease and concomitant diseases, oxygen therapy as needed. After hospitalization, patients were divided depending on the functional state of the kidneys, while the presence of renal dysfunction was verified by the GFR level. Clinical, anamnestic, and laboratory-instrumental features of the course of coronavirus disease, complications, and mortality in these groups were compared. At the second stage, patients with nephropathy and nephropathy associated
with arterial hypertension and/or type 2 diabetes mellitus were identified from this sample. The clinical picture, the results of laboratory (cystatin C level was additionally determined) and instrumental studies were compared, the incidence of acute kidney injury was clarified, and the gas transmitter system was studied. The third stage involved the analysis of autopsy protocols of patients who died in the hospital. Particular attention was paid to the results of histological examination of the kidneys of deceased patients with coronavirus disease in comorbidity with nephropathy associated with arterial hypertension and/or type 2 diabetes mellitus. After discharge, all patients were given recommendations regarding outpatient treatment of both existing comorbidities and complications or remote consequences coronavirus disease in accordance with current standards with dose personalization. Patients with indications for long-term renal replacement therapy were referred for dialysis. Typical respiratory manifestations of coronavirus disease at hospitalization
included the presence of shortness of breath and cough, less often chest pain, anosmia, swelling of the nasal mucosa, accompanied by a feeling of congestion and rhinorrhea, sore throat, and less often acrocyanosis were also observed. Damage to the gastrointestinal tract was also recorded, which was manifested by nausea, vomiting, diarrhea, and abdominal pain. Respiratory and gastroenterological symptoms of coronavirus disease among patients with normal and reduced GFR were similar, however, patients with renal dysfunction were significantly more likely to experience hemoptysis (5.3% vs. 24.3%, p=0.00002), tachypnea (42.2% vs. 45.5%, p=0.032). Among the manifestations associated with kidney damage in patients with reduced GFR, hematuria (7.2% vs. 1.5%, p=0.03), proteinuria (26.1% vs. 6.8%, p=0.013), and edema (20.7% vs. 8.3%, p=0.005) were significantly more common. In the same group, the frequency of detection of hypertension and poor control of hypertension were significantly higher than among patients with normal GFR, while
hypertension without a previous history of hypertension was more common among patients with normal GFR 9.1% vs. 1.8%, p=0.015. Regarding premorbid conditions, the largest share was cardiovascular diseases, namely hypertension - 70.0% of patients and coronary heart disease - 44.9% of
patients, with a lower frequency of heart failure and type 2 diabetes mellitus - 22.2% each. The combination of 3 concomitant diseases, namely the combination of hypertension, coronary heart disease (CHD), and type 2 diabetes mellitus, occurred almost twice as often among patients with renal dysfunction - 28.8% vs. 15.9% of cases, p=0.02. In patients with renal dysfunction, the following pro-inflammatory factors were significantly more often noted: leukocytosis (41.4% vs. 27.3%, p=0.02), hyperprocalcitonemia (34.2% vs. 9.1%, p<0.001), increased levels of C-reactive protein (CRP) (36.0 (21.0;72.0) mg/l vs. 48.0 (33.0;76.0) mg/l, p=0.04) and interleukin-6 (7.8 (6.0;11.3) ng/ml vs. 8.3 (4.6;14.9) ng/ml, p=0.01), however, the concentrations of fibrinogen, D-dimer and ferritin were elevated in both groups without significant differences between them.In the group of patients with renal dysfunction, a significantly higher mortality rate was observed: 5.3% of individuals died among patients in group 1, while 19.8% of individuals died in group 2, p=0.0005. During the analysis of the influence of laboratory results, it was found that the greatest contribution to mortality was made by the level of D-dimer, the albumin/creatinine ratio (ACR) in the urine, the erythrocyte sedimentation rate (ESR), CRP, and ferritin. To a lesser extent, but with the same relative importance, risk factors for a fatal outcome were the content of cystatin C, interleukin-6, GFR, and alanine aminotransferase (ALT)
During the analysis of the clinical picture in patients with coronavirus disease and nephropathy associated with AH and/or type 2 diabetes mellitus, it was found that the frequency of detection of symptoms of coronavirus disease upon admissiondid not differ between the groups, except for a significantly lower saturation level and a higher frequency of edema detection in the group of patients with type 2 diabetes mellitus. In the group of patients with hypertensive nephropathy without a history of type 2 diabetes mellitus, acute kidney injury (AKI) during inpatient treatment occurred significantly more often than in patients with diabetic nephropathy and amounted to 27.7% versus 9.3%, p=0.03, while the incidence of AKI did not depend
on the level of cystatin C or ACR in the urine. During further analysis, it was foundthat the serum level of cystatin C at the time of hospitalization among patients with nephropathy associated with AH and/or type 2 diabetes mellitus who developed AKI during their stay in the hospital was elevated in 92.9%, while among patients who did not develop AKI, the proportion of individuals with elevated cystatin C levels was 53.0% of patients, p=0.00007.
The following features of the functional state of the gas transmitter system were revealed: in the group of patients with coronavirus disease and diabetic
nephropathy (DN), the activity of arginase was significantly lower than in patients with hypertensive nephropathy (6.2 (5.6;6.9) µmol urea/minmg protein vs. 10.3 (9.5;11.2) µmol urea/minmg protein, p<0.01), but the concentration of peroxynitrite was higher (580.4 (507.6;708.9) µmol/l vs. 468.3 (381.4;555.2) µmol/l, p=0.04). According to the results of the study of pathoanatomical changes in the kidney tissues of deceased patients, it was found that histopathological manifestations associated with acute tubular injury are the main results of kidney autopsy in patients with COVID-19, while glomerulosclerosis, arteriosclerosis, and tubular dystrophy indicate the presence of underlying cardiovascular diseases. Among deceased patients
with diabetic nephropathy, subtotal tubular necrosis (51.6% vs. 25.6%, p=0.03), neutrophilic (16.1% vs. 2.6%, p=0.04) and mononuclear (35.3% vs. 2.8%, p=0.03) interstitial infiltration were significantly more often observed. Whereas, in histological samples of kidneys of patients with hypertensive nephropathy without T2DM, arteriosclerosis, hyaline and hydropic tubular dystrophy were more often observed. Glomerulosclerosis as a sign of chronic damage and a consequence of underlying diseases was observed in both groups. Scientific novelty of the obtained results. The results of the work deepen the knowledge of the pathogenetic mechanisms of the occurrence of impaired renal function in hospitalized patients with coronavirus disease.
Scientific data on the clinical course of coronavirus disease depending on the glomerular filtration rate are supplemented. It was established that among patients with reduced GFR, symptoms such as hemoptysis, hematuria, proteinuria, and edema were significantly more common, while in patients with normal kidney function, arterial hypertension, which occurred for the first time, was more often observed. It was also established that in patients with renal dysfunction, CRP and procalcitonin levels are significantly higher and the frequency of detection of leukocytosis is higher compared to patients with normal GFR. Scientific data on the frequency of detection of comorbid pathology, namely the combination of hypertension, coronary heart disease, and type 2 diabetes mellitus, which was found almost twice as often among individuals with impaired renal function, are supplemented. For the first time in Ukraine, it was established that the level of hospital mortality among patients with coronavirus disease and a decrease in GFR, which was
19.8%, was significantly different from patients with a normal GFR level - 5.3%. For the first time in Ukraine, using the method of assessing the importance of signs or interpreting the model, it was established that the greatest contribution to a fatal outcome among anamnestic, anthropometric, demographic, and laboratory data is made by male sex, the presence of heart failure, autoimmune diseases, body mass index, D-dimer level, urine ACR, ESR, CRP, ferritin. To a lesser extent, but with thesame relative importance, age, the presence of coronary heart disease, type 2 diabetes mellitus, oncology and acute pyelonephritis in the anamnesis and pulmonary insufficiency, cystatin C, interleukin-6, GFR and ALT levels played a role. Clarified scientific data on the incidence of acute kidney injury (AKI) and lung damage among patients with coronavirus disease and hypertensive and/or diabetic nephropathy, while it was found that AKI occurred significantly more often in patients with hypertensive nephropathy without type 2 diabetes mellitus. The relationship between elevated cystatin C levels at the time of hospitalization and the occurrence of AKI during inpatient treatment of patients with coronavirus disease and
hypertensive and/or diabetic nephropathy was established. Additional scientific data on the features of the functional state of the gasotransmitter system were obtained: in the group of patients with diabetic nephropathy, arginase activity was significantly lower, and the concentration of peroxynitrite was higher than in patients without type 2 diabetes mellitus. Scientific data on pathohistological changes found in the kidney tissues of deceased
patients with coronavirus disease and hypertensive and/or diabetic nephropathy are expanded, while it was established that subtotal tubular necrosis, neutrophilic and mononuclear interstitial infiltration were significantly more often observed in patients with diabetic nephropathy. In particular, it was possible to differentiate the histopathological manifestations of coronavirus disease, namely acute tubular injury and mononuclear interstitial infiltration, from the effects of underlying diseases, which were represented by such changes as glomerulosclerosis, arteriosclerosis, and tubular dystrophy due to the prolonged course of hypertension and type 2 diabetes mellitus.Practical significance of the obtained results. This study identifies the need for risk stratification of severe course and death in patients with moderate to severe coronavirus disease at hospitalization, taking into account factors such as glomerular filtration rate, concentration of CRP, interleukin-6, D-dimer, procalcitonin for the purpose of timely optimization of treatment, in particular the provision of nephroprotection. The main results of the dissertation work have been implemented and are used in the practical work of the Center for Therapy and the Center for Nephrology and Hemodialysis of the First Territorial Medical Association of St. Panteleimon Hospital in Lviv.
The theoretical provisions are used in the educational process at the departments of therapy No. 1, medical diagnostics and hematology and
transfusiology of the FPE, family medicine of the FPE and the department of propedeutics of internal medicine of Danylo Halytsky Lviv National Medical
University.
Key words: coronavirus disease, chronic kidney disease, nephropathy, type 2 diabetes mellitus, cystatin C.

https://drive.google.com/file/d/1P3HDX2QzrA8czYowMLU057YCTYNo-yXj/view?usp=sharing