Особливості перебігу гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST за наявності артеріальної гіпертензії

АНОТАЦІЯ

Ковальчук Р. А. Особливості  перебігу гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST за наявності артеріальної гіпертензії. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2025. 

Ішемічна хвороба серця на сьогодні є однією з найскладніших проблем охорони здоров’я: від цього захворювання щороку в світі помирає більш ніж 7 млн осіб. Особливо високим є ризик смерті при виникненні гострих коронарних подій, зокрема при появі інфаркту міокарда (ІМ) на ґрунті тотальної оклюзії коронарної артерії – ІМ з елевацією сегмента  ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI).  

Успішне впровадження реперфузійної терапії в останні роки значно знизило внутрішньогоспітальну летальність при гострому ІМ, яка на сьогоднішній день складає 4-6 %. Однак, багато питань, що стосуються вдосконалення стратегії ведення таких пацієнтів, вимагають вирішення. 

Мета дослідження - оптимізація діагностично-лікувальної тактики ведення пацієнтів зі STЕМІ за наявності артеріальної гіпертензії (АГ), які піддавались первинному черезшкірному коронарному втручанню (ПЧКВ) із стентуванням інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА), на основі з’ясування особливостей (у порівнянні з іншими чинниками ризику (ЧР) – цукровим діабетом (ЦД), перенесеним COVID-19 та ожирінням) порушень ритму і провідності серця, ремоделювання міокарда, проявів серцевої недостатності (СН) (згідно з вмістом у крові мозкового натрійуретичного пептиду, NT-proBNP), активності системного запалення (згідно з вмістом у крові С-реактивного протеїну, СРП) і визначення їх ролі у формуванні близького та віддаленого прогнозу.

Завдання дослідження: встановити характер порушень ритму і провідності серця у пацієнтів зі STЕМІ та супутньою АГ (у порівнянні з іншими ЧР – ЦД, перенесеним COVID-19 та ожирінням); виявити особливості ремоделювання міокарда у пацієнтів зі STЕМІ за наявності АГ (у порівнянні з іншими ЧР); з’ясувати динаміку вмісту у периферичній крові досліджуваних пацієнтів маркера серцевої недостатності NT-proBNP, а також СРП – маркера активності системного запалення (у порівнянні з іншими ЧР); з’ясувати особливості клінічного перебігу STЕМІ за наявності АГ; визначити критерії несприятливого прогнозу у пацієнтів зі STЕМІ та супутньою АГ.

Об’єкт дослідження:гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Предмет дослідження: клінічно-анамнестичні дані; порушення ритму і провідності серця, згідно з результатами добового моніторингу (ДМ) електрокардіограми (ЕКГ); структурно-функціональний стан міокарда за даними ехокардіографії (ЕхоКГ); вміст у периферичній крові NT-proBNP (маркера СН) та СРП (маркера активності системного запалення); ускладнення, що виникали в досліджуваних пацієнтів на стаціонарному етапі та упродовж 6 місяців амбулаторного спостереження.

У дослідження, згідно критеріїв включення та виключення, залучено 126 осіб. Основну групу (група І) склали 95 пацієнтів зі STЕМІ та АГ, групу порівняння (група ІІ) - 31 пацієнт зі STЕМІ без АГ. Важливими критеріями включення пацієнтів у дослідження були первинне (без попереднього тромболізису) черезшкірне коронарне втручання із стентуванням ІПКА, упродовж 24 годин з моменту появи симптомів, а також повне відновлення кровоплину в ІПКА (TIMI-3). Серед критеріїв виключення – наявність у пацієнта гострої лівошлуночкової недостатності ІІІ або ІV класу (за Т. Killip) після стентування ІПКА.  

Перебіг захворювання оцінювали за наявності АГ, у порівнянні з такими ЧР як ЦД, перенесений COVID-19 та ожиріння, намагаючись з’ясувати, наскільки значущим є вклад АГ, у порівнянні з кожним із цих чинників, у формування клінічних особливостей STЕМІ.  

Дослідження проводилось на кафедрі сімейної медицини факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького упродовж 2021-2024 рр. Пацієнти, які взяли участь у дослідженні, перебували на стаціонарному лікуванні з приводу STEMI у відділенні кардіології та реперфузійної терапії Центру серця і судин ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об’єднання м. Львова», а також в інфарктному та кардіологічному відділеннях КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр».

При виконанні дисертаційної роботи використані методи дослідження: інформаційно-аналітичний; клінічно-анамнестичний; клінічно-лабораторні, зокрема визначення у периферичній крові NT-proBNP та СРП; інструментальні: ЕКГ, ЕхоКГ, коронароангіографія, ДМ ЕКГ; математично-статистичний.

За результатами ДМ ЕКГ з’ясовано, що серед суправентрикулярних порушень ритму, які реєструвались у пацієнтів зі STEMI упродовж 24 год після стентування ІПКА, найчастішими були передчасні скорочення (екстрасистоли, ЕС), середня кількість яких в пацієнтів з АГ (185,0 (33,7;260,5) була достовірно вищою, ніж без її наявності (98,0 (22,3;160,4)). ЕС нерідко реєструвались у вигляді пар, а за наявності АГ та COVID-19 в анамнезі – триплетів, бігемінії, тригемінії; у хворих з цими ж ЧР спостерігались також «пробіжки» ЕС і пароксизми суправентрикулярної тахікардії (СВТ).    

Найчастішими серед шлуночкових порушень ритму були теж передчасні скорочення – шлуночкові екстрасистоли (ШЕ); середня їх кількість у пацієнтів з АГ та з перенесеним COVID-19 (884,6 (96,0;986,0) та 712,1 (125,0;846,5) відповідно) достовірно переважала таку в пацієнтів без АГ, а також з ЦД та ожирінням. Реєструвались пари, триплети ШЕ, а у випадку АГ та перенесеної коронавірусної хвороби – бігемінії, тригемінії, ШЕ «R на T», «пробіжки» ШЕ та пароксизми шлуночкової тахікардії (ШТ).

Отже, у пацієнтів зі STEMI впродовж першої доби після первинного ЧКВ із стентуванням ІПКА доволі часто виникають надшлуночкові та шлуночкові  передчасні скорочення, а також епізоди тахікардій, що є свідченням електричної нестабільності міокарда і вказує, що пацієнти зі STEMI,  поряд з реваскуляризацією міокарда, вимагають проведення оптимального медикаментозного лікування – з метою попередження появи у них несприятливих подій.

Підвищує ризик виникнення порушень ритму впродовж 24 год після ПЧКВ наявність АГ. Не менш важливим ЧР щодо появи аритмій є перенесена коронавірусна хвороба. Серед шлуночкових аритмій, що виникають у таких пацієнтів, досить частими є ШЕ високих градацій та епізоди нестійкої ШТ, що створює ризик появи в цих хворих загрозливих для життя аритмій – ШТ та фібриляції шлуночків (ФШ), які стають безпосередньою причиною зупинки кровообігу та смерті.

Кількість аритмій, як суправентрикулярних, так і шлуночкових, через 6 тижнів з моменту маніфестації STEMI суттєво зменшується, отже, зменшується й ризик виникнення аритмій, що можуть загрожувати життю пацієнта.   

Згідно з результатами ЕхоКГ встановлено, що в пацієнтів з АГ при поступленні у стаціонар (перша-друга доба госпіталізації, після стентування ІПКА) спостерігалось достовірне збільшення (у порівнянні з групою практично здорових осіб) товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШП) і задньої стінки (ТЗС) лівого шлуночка (ЛШ) (р<0,0001 та р<0,0001, відповідно), що було притаманне й особам без АГ (р<0,0001 та р<0,0001, відповідно); у динаміці спостереження ТМШП і ТЗС ЛШ в обох випадках практично не змінювались. Достовірно зниженою була фракція викиду (ФВ) ЛШ – як за наявності АГ (р<0,0001), так і без неї (р<0,0001) (без статистично значущої відмінності між досліджуваними категоріями хворих, р=0,8411), яка упродовж 6 тижнів зростала (р<0,0001 – при АГ, р=0,0466 – у пацієнтів без АГ), проте достовірної відмінності між групами щодо значень ФВ ЛШ через цей період спостереження теж не спостерігалось (р=0,8036).

Достовірно збільшеним був діаметр висхідної аорти – і в хворих з АГ (р=0,0005), і без цього ЧР (р<0,0001); через 6 тижнів спостереження за наявності АГ спостерігалась тенденція до зростання значень цього показника (р=0,0810), а в осіб без АГ – до його зменшення (р=0,2422).

У всіх пацієнтів переважав межі норми кінцево-діастолічний розмір (КДР) ЛШ. Проте в динаміці спостереження за наявності АГ КДР ЛШ достовірно зростав (р=0,0326), за її ж відсутності – мав тенденцію до зменшення (р=0,3203). У всіх пацієнтів реєструвалось достовірне збільшення розмірів лівого передсердя (ЛП) та правого шлуночка (ПШ), без статистично значущої динаміки в процесі спостереження параметрів ЛП; в той же час розміри ПШ в осіб з АГ достовірно зростали (р=0,0061).

Дослідження геометрії ЛШ з’ясувало, що маніфестація ІМ у пацієнтів з АГ характеризується наявністю патологічного ремоделювання ЛШ: у 32,63 % випадків спостерігали концентричну гіпертрофію ЛШ, у 26,31 % осіб – концентричне, а в 2,11 % ексцентричне ремоделювання ЛШ. Нормальна геометрія ЛШ відмічена лише в 38,95 % хворих.

Кращим був стан міокарда ЛШ в пацієнтів без АГ: у 51,61 % цих хворих відмічали нормальну геометрію ЛШ, в 9,68 % – концентричне й у 3,23 – ексцентричне ремоделювання ЛШ; у 35,48 % осіб спостерігалась концентрична гіпертрофія ЛШ. 

Отже, практично в кожного четвертого пацієнта з АГ при госпіталізації наявне концентричне ремоделювання, а в кожного третього – концентрична гіпертрофія ЛШ, що, згідно сучасних уявлень, є предиктором несприятливого перебігу ІМ. Нормальна геометрія ЛШ майже в 40 % осіб з АГ свідчить, на нашу думку, про адекватний контроль артеріального тиску в таких хворих.

У пацієнтів без АГ в половині випадків спостерігали нормальну геометрію ЛШ, у третини осіб – концентричну гіпертрофію, яка, очевидно, зумовлена наявністю інших супутніх станів, зокрема набутих вад серця.

Патологічне ремоделювання міокарда (з переважанням концентричної гіпертрофії та концентричного ремоделювання ЛШ), наявне майже у 2/3 пацієнтів з АГ при виникненні STEMI, сприяло гіршій динаміці ехокардіографічних показників (зокрема діаметра висхідної аорти, КДР ЛШ, розмірів ПШ) упродовж раннього післяінфарктного періоду, в порівнянні з хворими без АГ.

Отже, АГ є причиною наявності виражених змін з боку міокарда на момент виникнення STEMI та їх несприятливішої, у порівнянні з пацієнтами без АГ, динаміки в процесі перебігу ІМ. Реваскуляризація міокарда шляхом стентування ІПКА в таких пацієнтів не може, в силу цих об’єктивних обставин, ефективно впливати на відновлення структурно-функціонального стану міокарда, патологічно зміненого тривалою АГ.

Неочікувано загрозливим для перебігу STEMI виявився такий ЧР як перенесений COVID-19. Він показав себе конкурентоспроможним щодо патологічного ремоделювання міокарда стосовно такого ЧР як АГ.

У пацієнтів, що перенесли COVID-19, на момент появи STEMI патологічне ремоделювання ЛШ наявне більш ніж у ¾ осіб (перша-друга доба перебування в стаціонарі, після стентування ІПКА). Встановлено, що серед хворих з цим ЧР, як і серед хворих з АГ, теж переважали особи з концентричним ремоделюванням та концентричною гіпертрофією ЛШ. Однак, частки цих осіб за наявності в анамнезі перенесеної коронавірусної хвороби були більшими від відповідних в осіб з АГ: концентрична гіпертрофія реєструвалась майже в половини хворих, концентричне ремоделювання – практично в третини осіб; нормальна геометрія ЛШ в пацієнтів з COVID-19 в анамнезі спостерігалась менш ніж у четвертої частини хворих, в той час як за наявності АГ – майже в 40 %.

Як виявилось, ремоделювання міокарда за наявності перенесеного COVID-19 є значнішим, ніж в пацієнтів з АГ. Зокрема, у хворих з цим ЧР відмічена тенденція до нижчої, ніж за наявності АГ, ФВ ЛШ при виникненні STEMI, а також до менш вираженого її покращення в ранній післяінфарктний період: через 6 тижнів спостереження ФВ ЛШ у пацієнтів з перенесеним COVID-19 була достовірно нижчою від такої в пацієнтів з АГ. Відповідно, ризик появи несприятливих подій у післяінфарктний період за наявності перенесеного COVID-19 потенційно вищий, ніж в осіб з АГ.

Отже, артеріальну гіпертензію слід розглядати як суттєвий чинник ризику несприятливого перебігу STEMI. Не менш важливим у цьому сенсі є перенесений COVID-19.

Досліджено особливості динаміки показників ЕхоКГ у пацієнтів, які в складі загальноприйнятої терапії отримували інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ2) – дапагліфлозин або емпагліфлозин. Встановлено, що іНЗКТГ2 сприяли зменшенню діаметра висхідної аорти (р=0,0659), ТЗС ЛШ (p<0,0001) та розмірів ЛП (р=0,1179), чого не спостерігалось у хворих без застосування іНЗКТГ2 в складі комплексного лікування. В обох групах пацієнтів, які вживали іНЗКТГ2 та які їх не вживали, ФВ ЛШ мала тенденцію до зростання (р=0,0784 і р=0,3240, відповідно), при цьому в усіх хворих у динаміці спостереження практично не змінювався КДР ЛШ. 

 У залучених в дослідження пацієнтів проаналізовано прояви серцевої недостатності та активність системного запалення - згідно з вмістом у крові NT-proBNP та СРП. З’ясовано, що середні значення NT-proBNP у пацієнтів, які мали АГ, при поступленні у стаціонар достовірно перевищували референтні і становили 0,50 (0,29;3,31) нг/мл, утримуючись через 6 тижнів практично на цьому ж рівні. У хворих без наявності АГ значення NT-proBNP при госпіталізації теж статистично значуще переважали межі норми, складаючи 0,65 (0,31;1,44) нг/мл, проте знижувались через 6 тижнів (до 0,50 (0,41;1,00) нг/мл, р=0,044), залишаючись достовірно вищими від параметрів норми.

Середні значення СРП у пацієнтів з АГ при госпіталізації становили 11,05 (5,61;25,89) МО/мл, достовірно переважаючи межі норми, та знижувались через 6 тижнів до 2,25 (2,31;3,19) МО/мл (р<0,05). У пацієнтів без АГ значення СРП при поступленні у стаціонар теж статистично значуще перевищували референтні, склавши 9,26 (6,95;14,51) МО/мл, а через 6 тижнів спостереження знизились до 2,50 (2,31;3,59) МО/мл (р<0,05). У всіх хворих, як з АГ, так і без неї, рівні СРП в динаміці спостереження нормалізувались.

Отже, у пацієнтів зі STEMI вже в 1-у добу захворювання наявні ранні прояви СН (згідно значень NT-proBNP) та суттєво зростає активність системного запалення (згідно значень СРП). Вираженість цих змін відчутно посилює коморбідна патологія - АГ, ЦД, ожиріння, а також перенесений COVID-19. Пріоритетними  серед зазначених ЧР є АГ, ЦД та перенесений COVID-19.

Статистично значущий кореляційний зв’язок між NT-proBNP та CРП за наявності АГ (r=0,55; р<0,001), ЦД (r=0,78; р=0,012) та перенесеного COVID-19 (r=0,70; р=0,001) дає підставу розглядати CРП у таких пацієнтів як ранній маркер виникнення серцевої недостатності.

Отримані результати вказують, що АГ, а також перенесений COVID-19  сприяють збереженню проявів СН (згідно із значеннями NT-proBNP) в післяінфарктний період, однак суттєво не впливають на збереження активності системного запалення, яке в процесі лікування у всіх пацієнтів достовірно зменшує свою виразність. Є очевидним, що відчутне зменшення з часом активності системного запалення зумовлене застосуванням оптимальної фармакотерапії у поєднанні з ПЧКВ. Вважаємо за важливе підкреслити, що перенесений COVID-19, згідно з результатами нашого дослідження, виявився конкурентоспроможним – щодо проявів СН й активності системного запалення з таким ЧР як АГ.

З’ясовано, що при застосуванні іНЗКТГ2 в пацієнтів з АГ спостерігалась тенденція до зниження рівня NT-proBNP (р=0,40), в той час як у хворих без його застосування вміст у крові цього біомаркера незначно зростав (р=0,05). Відмічено також, що значення СРП за умови приймання іНЗКТГ2 зменшувались упродовж періоду спостереження на 74,84 %, за відсутності ж іНЗКТГ2 – на 71,25 %. 

На стаціонарному етапі лікування в 14 (11,11 %) пацієнтів (у 7 жінок і 7 чоловіків) виникли ускладнення, серед яких слід відмітити такі як ФШ, асистолія, гостра СН (Killip III), рецидив ішемії міокарда (без підвищення рівня тропонінів), рецидив ІМ, ШТ; 6 (4,76 %) пацієнтів померло (2 чоловіки та 4 жінки). 

Практично всі ускладнення виникали за наявності АГ як самостійного ЧР, а також при її поєднанні з іншими ЧР – перенесеним COVID-19 (найчастіше), ЦД, ожирінням.       

Безпосередньою причиною смерті пацієнтів були асистолія та ФШ. У цих пацієнтів упродовж ДМ ЕКГ, розпочатого зразу ж після ПЧКВ, реєструвались ШЕ високих градацій – IV (ІVА – парні ШЕ; IVБ – «пробіжки» ШЕ, нестійка ШТ)та V (ранні ШЕ за типом «R на T») класів (B. Lown, M. Wolff, 1971 р.). 

Згідно з отриманими результатами, реваскуляризація міокарда лише частково зменшує електричну нестабільність міокарда, усуваючи такий її важливий тригер як ішемія. Ризик виникнення загрозливих для життя шлуночкових аритмій зберігається, про що свідчить характер зареєстрованих нами упродовж ДМ ЕКГ шлуночкових порушень ритму.

Досліджувані пацієнти спостерігались упродовж 6 місяців з моменту виникнення STEMI. Повторні госпіталізації з приводу кардіоваскулярних подій достовірно частіше спостерігались у пацієнтів з АГ (р<0,0001). У цих же пацієнтів була наявна тенденція до частіших повторних госпіталізацій з приводу некардіоваскулярної патології (р=0,2018).

Згідно з результатами ROC-аналізу найбільш інформативним щодо передбачення виникнення гострої СН (Killip III) на стаціонарному етапі лікування є вміст у крові при госпіталізації NT-proBNP (порогове значення NT-proBNP – 2,10 нг/мл). Найоптимальнішими ж маркерами підвищеного ризику виникнення ускладнень у віддалений післяінфарктний період виявились ФВ ЛШ (щодо повторних госпіталізацій з приводу кардіальних подій; порогове значення 57,00 %) та вміст у крові СРП (щодо повторного інфаркту міокарда; порогове значення 8,09 МО/мл), визначені при виникненні STEMI.

Результати дослідження характеризуються науковою новизною.У дисертаційній роботі розширено наукову уяву щодо особливостей клінічних проявів STEMI за наявності АГ. З’ясовано, згідно з результатами ДМ ЕКГ, що в пацієнтів із STEMI впродовж першої доби після первинного ЧКВ із стентуванням ІПКА виникають аритмії, як надшлуночкові, так і шлуночкові (ЕС, епізоди тахікардій), що є свідченням електричної нестабільності міокарда.  

Вперше, згідно з результатами ДМ ЕКГ, встановлено, що в пацієнтів з АГ середня кількість надшлуночкових (185,0 (33,7;260,5)) та шлуночкових (884,6 (96,0;986,0)) ЕС достовірно вища, ніж у хворих без АГ (98,0 (22,3;160,4) та 364,7 (32,0;435,0) відповідно). Вперше встановлено, що за наявності АГ, а також такого ЧР як перенесений COVID-19, надшлуночкові ЕС доволі часто виникають у вигляді пар, триплетів, бігемінії, тригемінії; у цих же пацієнтів реєструються пробіжки й пароксизми СВТ, найтриваліші (7,7(4,3;13,3) с) у хворих з АГ. Вперше з’ясовано, що за наявності АГ, а також перенесеного COVID-19 виникають ШЕ високих градацій (за класифікацією B. Lown і M. Wolff): пари, триплети, бігемінії, тригемінії, «пробіжки», «R на T», епізоди нестійкої ШТ, що створює ризик появи в цих хворих загрозливих для життя аритмій: ШТ, ФШ – безпосередньої причини зупинки кровообігу та смерті. Встановлено, що кількість аритмій, як суправентрикулярних, так і шлуночкових, через 6 тижнів з моменту маніфестації STEMI суттєво зменшується, знижуючи ризик виникнення аритмій, що можуть загрожувати життю пацієнта. Вперше відмічено, що перенесений COVID-19, поряд з АГ, є чинником несприятливого перебігу STEMI.   

Доповнено наукові дані щодо особливостей структурно-функціонального ремоделювання міокарда в пацієнтів зі STEMI та АГ. Встановлено, що практично у кожного четвертого пацієнта з АГ при маніфестації STEMI наявне концентричне ремоделювання, а в кожного третього – концентрична гіпертрофія ЛШ, що сприяє гіршій динаміці ехокардіографічних показників (зокрема діаметра висхідної аорти, КДР ЛШ, розмірів ПШ) упродовж раннього післяінфарктного періоду, в порівнянні з хворими без АГ.

Вперше з’ясовано, що серед пацієнтів, які перенесли COVID-19, більш ніж у ¾ осіб при виникненні STEMI наявне патологічне ремоделювання ЛШ: майже в половини хворих реєструється концентрична гіпертрофія, практично в третини осіб – концентричне ремоделювання ЛШ, що супроводжується значнішим зниженням ФВ ЛШ (р=0,2975) та менш вираженим її покращенням в ранній післяінфарктний період (р=0,0011), у порівнянні з пацієнтами з АГ.

Вперше встановлено, що застосування іНЗКТГ2 в складі комплексного лікування пацієнтів зі STEMI сприяє, згідно з показниками ЕхоКГ, покращенню геометрії серця, з достовірним зменшенням ТЗС ЛШ (p<0,0001) та тенденцією до зменшення діаметра висхідної аорти (р=0,0659) і розмірів ЛП (р=0,1179) упродовж 6 тижнів спостереження.

Доповнено наукові дані щодо ранніх проявів СН та системного запалення в пацієнтів зі STEMI за наявності АГ та інших чинників ризику. Встановлено, що в пацієнтів зі STEMI вже в 1-у добу захворювання наявні ранні прояви СН (згідно значень NT-proBNP) та суттєво зростає активність системного запалення (згідно значень СРП). Вираженість цих змін відчутно посилює коморбідна патологія - АГ, ЦД, ожиріння, а також наявність в анамнезі COVID-19. Пріоритетними серед зазначених ЧР є АГ, ЦД та перенесений COVID-19.

Вперше встановлено, що між значеннями NT-proBNP та CРП при виникненні STEMI існує статистично значущий кореляційний зв’язок (за наявності АГ r=0,55; р<0,001, ЦД – r=0,78; р=0,012, перенесеного COVID-19 – r=0,70; р=0,001), що дає підставу розглядати CРП у таких пацієнтів як ранній маркер виникнення серцевої недостатності.

Вперше з’ясовано, що перенесений COVID-19 є конкурентоспроможним з таким ЧР як АГ щодо проявів СН й активності системного запалення. 

Вперше встановлено, що застосування іНЗКТГ2 в складі комплексного лікування пацієнтів зі STEMI та АГ сприяє зменшенню проявів СН (згідно динаміки значень NT-proBNP) й активності системного запалення (згідно рівня СРП).

Встановлено, що зростання значень NT-proBNP при виникненні STEMI  є статистично значущим предиктором появи гострої СН (Killip III) на стаціонарному етапі лікування (порогове значення NT-proBNP – 2,10 нг/мл). З’ясовано, що ФВ ЛШ при поступленні у стаціонар є статистично значущим предиктором повторних госпіталізацій з приводу кардіоваскулярних подій (порогове значення ФВ ЛШ – 57,00 %), а підвищення рівня СРП - статистично значущим предиктором повторного інфаркту міокарда (порогове значення СРП - 8,09 МО/мл). 

Відмічено, що за наявності несприятливого перебігу ІХС доцільним є проведення генетичного дослідження на наявність спадкової тромбофілії, виявлення якої вимагає оптимізації лікувальної тактики.

Результати дисертаційного дослідження мають практичне значення, вказуючи на важливість врахування наявної в пацієнтів із STEMI артеріальної гіпертензії як ЧР несприятливого перебігу раннього та віддаленого післяінфарктного періоду, що вимагає адекватного контролю АТ на етапах стаціонарного й амбулаторного спостереження. Важливим для практичної медицини є з’ясування вагомості щодо впливу на прогноз пацієнтів із STEMI перенесеної коронавірусної хвороби – цей ЧР виявився конкурентоспроможним з таким ЧР як АГ. 

Результати дослідження розкривають доцільність визначення вмісту в крові NT-proBNP та СРП з метою контролю за ефективністю менеджменту пацієнтів, які перенесли STEMI. Цінним щодо визначення прогнозу пацієнтів із STEMI є проведення ДМ ЕКГ упродовж 24 год після стентування ІПКА (з метою виявлення провісників виникнення загрозливих для життя аритмій) та оцінка структурно-функціонального стану міокарда.   

Основні результати дисертаційної роботи впроваджені у практичну діяльність відділення інтервенційної радіології та відділення кардіології та реперфузійної терапії Центру серця та судин Лікарні Святого Пантелеймона Першого територіального медичного об’єднання м. Львова; відділення інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок) та інфарктного відділення КНП Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр»; відділення інтервенційної кардіології та реперфузійної терапії та відділення кардіології Волинського обласного центру кардіоваскулярної патології; кардіологічне відділення КНП «Сокальська районна лікарня».

Теоретичні положення дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрі сімейної медицини ФПДО і кафедрі терапії № 1, медичної діагностики та гематології і трансфузіології ФПДО Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, чинники ризику, артеріальна гіпертензія, первинне черезшкірне коронарне втручання, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, порушення ритму і провідності серця, ремоделювання міокарда, біомаркер серцевої недостатності NT-proBNP, активність системного запалення, післяінфарктний період, предиктори несприятливого прогнозу.

ABSTRACT

Kovalchuk R. A. Features of the course of acute myocardial infarction with ST-segment elevation in the presence of arterial hypertension. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 222 - Medicine (22 - Health care). - Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Lviv, 2025.

Coronary heart disease is one of the most challenging healthcare issues today: more than 7 million people die of the disease every year. The risk of death is particularly high in the event of acute coronary events, in particular, myocardial infarction (MI) due to total occlusion of the coronary artery - ST-elevation myocardial infarction (STEMI). 

The successful introduction of reperfusion therapy in recent years has significantly reduced in-hospital mortality in acute MI, which currently stands at 4-6%. Nevertheless, there are numerous challenges that must be addressed to enhance the management strategy for these patients.

The aim of the study is to optimise the diagnostic and therapeutic tactics of management of patients with STEMI in the presence of arterial hypertension (AH) who underwent primary percutaneous coronary intervention (PCI) with stenting of the infarct-related coronary artery (IRCA), based on the identification of features (in comparison with other risk factors (RF) - diabetes mellitus (DM), diabetes mellitus (DM), COVID-19, and obesity) of cardiac rhythm and conduction disorders, myocardial remodelling, manifestations of heart failure (HF) (according to the blood levels of brain natriuretic peptide, NT-proBNP), and systemic inflammation (according to the blood levels of C-reactive protein, CRP), and determining their role in the formation of short- and long-term prognosis.

Objectives of the study: to establish the nature of cardiac rhythm and conduction disorders in patients with STEMI and concomitant hypertension (compared with other risk factors - diabetes mellitus, COVID-19 and obesity); to identify the features of myocardial remodelling in patients with STEMI in the presence of hypertension (compared with other risk factors); to determine the dynamics of NT-proBNP, a marker of heart failure, and CRP, a marker of systemic inflammation in the peripheral blood of the study patients (compared with other risk factors); to determine the features of the clinical course of STEMI in the presence of hypertension; to determine the criteria for an unfavourable prognosis in patients with STEMI and concomitant hypertension.

Subjects: acute myocardial infarction with ST-segment elevation in patients with arterial hypertension.

Subjects of the study: clinical and anamnestic data; cardiac rhythm and conduction disorders according to the results of daily monitoring (DM) of the electrocardiogram (ECG); structural and functional state of the myocardium according to echocardiography (Echocardiography); peripheral blood levels of NT-proBNP (a marker of HF) and CRP (a marker of systemic inflammation); complications that occurred in the study patients at the inpatient stage and during 6 months of outpatient follow-up.

According to the inclusion and exclusion criteria, 126 patients were included in the study. The main group (group I) consisted of 95 patients with STEMI and hypertension, and the comparison group (group II) consisted of 31 patients with STEMI without hypertension. Important inclusion criteria for patients in the study were primary (without prior thrombolysis) percutaneous coronary intervention with IRCA stenting within 24 hours of symptom onset, as well as complete restoration of blood flow in the IRCA (TIMI-3). The exclusion criteria include the presence of acute left ventricular failure of class III or IV (according to T. Killip) after stenting of the IRCA. 

The course of the disease was assessed in the presence of hypertension in comparison with such risk factors as diabetes mellitus, COVID-19 and obesity, in an attempt to find out how significant the contribution of hypertension, compared with each of these factors, is in the formation of clinical features of STEMI. 

The study was conducted at the Department of Family Medicine, Faculty of Postgraduate Education, Danylo Halytskyi Lviv National Medical University in 2021-2024. The patients who took part in the study were undergoing inpatient treatment for STEMI at the Department of Cardiology and Reperfusion Therapy of the Heart and Vascular Centre of St. Panteleimon Hospital, Municipal Non-Commercial Enterprise ‘1st Territorial Medical Association of Lviv’, as well as at the infarction and cardiology departments of the Lviv Regional Clinical Diagnostic and Treatment Cardiology Centre.

The following research methods were used in the dissertation: informational and analytical; clinical and anamnestic; clinical and laboratory, in particular, determination of NT-proBNP and CRP in peripheral blood; instrumental: ECG, echocardiography, coronary angiography, DM ECG; mathematical and statistical.

According to the results of DM ECG, it was found that among the supraventricular arrhythmias recorded in patients with STEMI within 24 hours after IRCA stenting, the most common were premature contractions (extrasystoles, ES), the mean number of which in patients with hypertension (185.0 (33.7; 260.5) was significantly higher than without it (98.0 (22.3; 160.4)). ES were often recorded in pairs, and in the presence of hypertension and COVID-19 in the history - triplet, bigemia, trigemia; in patients with the same risk factors, ‘runs’ were also observed ES and paroxysms of supraventricular tachycardia (SVT) were also observed.   

The most frequent ventricular arrhythmias were also premature contractions - ventricular extrasystoles (VEs); their average number in patients with hyertension and COVID-19 (884.6 (96.0; 986.0) and 712.1 (125.0; 846.5), respectively) significantly exceeded that in patients without hypertension, as well as in patients with diabetes and obesity. Pairs, triplets of VEs were recorded, and in the case of hypertension and coronavirus disease - bigemia, trigemia, ‘R to T’ VEs, ‘’runs‘’ of VEs and paroxysms of ventricular tachycardia (VT).

Thus, in patients with STEMI, supraventricular and ventricular premature contractions and tachycardia episodes are quite common within the first day after primary PCI with IRCA stenting, which is evidence of myocardial electrical instability and indicates that patients with STEMI, along with myocardial revascularization, require optimal medical treatment to prevent adverse events.

The risk of arrhythmias within 24 hours after PCI is increased by the presence of hypertension. An equally important risk factor for arrhythmias is coronavirus disease. Among the ventricular arrhythmias that occur in such patients, high-grade VEs and episodes of unstable VT are quite common, which creates a risk of life-threatening arrhythmias in these patients - VT and ventricular fibrillation (VF), which are the direct cause of circulatory arrest and death.

The number of arrhythmias, both supraventricular and ventricular, is significantly reduced 6 weeks after the onset of STEMI, which means that the risk of life-threatening arrhythmias is also reduced.  

According to the results of echocardiography, it was found that in patients with hypertension on admission to the hospital (first or second day of hospitalisation, after stenting of the IRCA) there was a significant increase (compared with the group of practically healthy individuals) in the thickness of the interventricular septum (IVS) and the posterior wall (PW) of the left ventricle (LV) (p<0.0001 and p<0.0001, respectively), which was also inherent in individuals without hypertension (p<0.0001 and p<0.0001, respectively); in the dynamics of observation the thickness of IVS and PW of the LV did not change in both cases. The LV ejection fraction (EF) was significantly reduced both in the presence of hypertension (p<0.0001) and without it (p<0.0001) (without a statistically significant difference between the study categories of patients, p=0.8411), which increased over 6 weeks (p<0.0001 in patients with hypertension, p=0.0466 in patients without hypertension), but there was no significant difference between the groups in terms of LVEF values during this observation period (p=0.8036).

The diameter of the ascending aorta was significantly increased in both patients with hypertension (p=0.0005) and without this risk factor (p<0.0001); after 6 weeks of follow-up, in the presence of hypertension, there was a tendency to increase the values of this indicator (p=0.0810), and in patients without hypertension - to decrease it (p=0.2422).

In all patients, the LV end-diastolic dimension (EDD) was within the normal range. However, in the dynamics of observation, in the presence of hypertension, LV end-diastolic dimension significantly increased (p=0.0326), in its absence - tended to decrease (p=0.3203). In all patients, a significant increase in the size of the left atrium (LA) and right ventricle (RV) was recorded, without statistically significant dynamics in the course of observation of LA parameters; at the same time, the size of the RV in patients with AH significantly increased (p=0.0061).

The study of LV geometry revealed that the manifestation of MI in patients with hypertension was characterised by the presence of pathological LV remodelling: in 32.63 % of cases, concentric LV hypertrophy was observed, in 26.31 % of patients - concentric, and in 2.11 % - eccentric LV remodelling. Normal LV geometry was observed in only 38.95 % of patients.

The condition of the LV myocardium was better in patients without hypertension: in 51.61 % of these patients, normal LV geometry was noted, in 9.68 % - concentric and in 3.23 % - eccentric LV remodelling; in 35.48 % of patients, concentric LV hypertrophy was observed.

Thus, almost one in four patients with hypertension had concentric remodelling on admission, and one in three had concentric LV hypertrophy, which, according to current concepts, is a predictor of adverse MI. Normal LV geometry in almost 40% of patients with hypertension, in our opinion, indicates adequate blood pressure control in such patients.

In patients without hypertension, normal LV geometry was observed in half of the cases, and concentric hypertrophy was observed in one third of patients, which is obviously due to the presence of other comorbidities, in particular acquired heart disease.

Pathological myocardial remodelling (with predominance of concentric hypertrophy and concentric LV remodelling), present in almost 2/3 of patients with hypertension at the onset of STEMI, contributed to worse dynamics of echocardiographic parameters (in particular, ascending aortic diameter, LVEDV, and LV dimensions) during the early postinfarction period, compared with patients without hypertension.

Thus, hypertension is the cause of marked changes in the myocardium at the time of STEMI and their more unfavourable dynamics during the course of MI compared to patients without hypertension. Myocardial revascularization by IRCA stenting in such patients cannot, due to these objective circumstances, effectively influence the restoration of the structural and functional state of the myocardium pathologically altered by prolonged hypertension.

Unexpectedly, such a risk factor as COVID-19 proved to be a threat to the course of STEMI. It proved to be competitive in terms of pathological myocardial remodelling with such risk factors as hypertension.

In patients with COVID-19, at the time of STEMI, pathological LV remodelling was present in more than ¾ of patients (first or second day of hospital stay, after IRCA stenting). It was found that among patients with these risk factors, as well as among patients with hypertension, there were also patients with concentric remodelling and concentric LV hypertrophy. However, the proportion of these patients with a history of coronavirus disease was higher than that of patients with hypertension: concentric hypertrophy was recorded in almost half of patients, concentric remodelling - in almost one third of patients; normal LV geometry in patients with a history of COVID-19 was observed in less than a quarter of patients, while in patients with hypertension - in almost 40%.

It turned out that myocardial remodelling in the presence of COVID-19 was more significant than in patients with hypertension. In particular, in patients with these risk factors, there was a tendency for lower LVEF at STEMI than in patients with hypertension, as well as for a less pronounced improvement in the early postinfarction period: after 6 weeks of follow-up, LVEF in patients with COVID-19 was significantly lower than in patients with hypertension. Accordingly, the risk of adverse events in the postinfarction period in the presence of COVID-19 is potentially higher than in patients with hypertension.

Thus, hypertension should be considered a significant risk factor for adverse STEMI. No less important in this regard is COVID-19.

The peculiarities of the dynamics of Echocardiography parameters in patients treated with sodium-dependent glucose cotransporter type 2 inhibitors (dapagliflozin or empagliflozin) as part of conventional therapy were investigated. It was found that inhibitors of sodium-dependent glucose cotransporter type 2 contributed to a decrease in ascending aortic diameter (p=0.0659), thickness of LV PW (p<0.0001) and LV dimensions (p=0.1179), which was not observed in patients without SGLT-2 inhibitors as part of complex treatment. In both groups of patients who used SGLT-2 inhibitors and those who did not, LVEF tended to increase (p=0.0784 and p=0.3240, respectively), while in all patients, LVEDD practically did not change in the dynamics of observation.

 The manifestations of heart failure and the activity of systemic inflammation were analysed in the patients involved in the study according to the blood levels of NT-proBNP and CRP. It was found that the mean NT-proBNP values in patients with hypertension on admission to the hospital were significantly higher than the reference values and amounted to 0.50 (0.29; 3.31) ng/ml, remaining at almost the same level after 6 weeks. In patients without hypertension, NT-proBNP values at admission also statistically significantly exceeded the normal range, amounting to 0.65 (0.31;1.44) ng/ml, but decreased after 6 weeks (to 0.50 (0.41;1.00) ng/ml, p=0.044), remaining significantly higher than the normal range.

The mean values of CRP in patients with hypertension at admission were 11.05 (5.61; 25.89) IU/ml, significantly exceeding the normal range, and decreased after 6 weeks to 2.25 (2.31; 3.19) IU/ml (p<0.05). In patients without hypertension, CRP values on admission to hospital were also statistically significantly higher than the reference values, amounting to 9.26 (6.95; 14.51) IU/ml, and after 6 weeks of observation they decreased to 2.50 (2.31; 3.59) IU/ml (p<0.05). In all patients, both with and without hypertension, CRP levels normalised in the course of follow-up.

Thus, in patients with STEMI, early manifestations of HF (according to NT-proBNP values) and significantly increased activity of systemic inflammation (according to CRP values) are present on day 1 of the disease. The severity of these changes is significantly exacerbated by comorbidities such as hypertension, diabetes mellitus, obesity, and COVID-19. The priority among these risk factors are hypertension, diabetes mellitus and COVID-19.

The statistically significant correlation between NT-proBNP and CRP in the presence of hypertension (r=0.55; p<0.001), diabetes mellitus (r=0.78; p=0.012) and COVID-19 (r=0.70; p=0.001) gives reason to consider CRP in these patients as an early marker of heart failure.

The obtained results indicate that hypertension and COVID-19 contribute to the preservation of HF manifestations (according to NT-proBNP values) in the post-infarction period, but do not significantly affect the preservation of systemic inflammation, which significantly reduces its severity in the course of treatment in all patients. It is obvious that a significant decrease in the activity of systemic inflammation over time is due to the use of optimal pharmacotherapy in combination with PCI. We believe it is important to emphasise that COVID-19, according to the results of our study, proved to be competitive in terms of HF manifestations and systemic inflammation activity with such risk factors as hypertension.

It was found that with the use of SGLT-2 inhibitors in patients with hypertension, there was a tendency to reduce the level of NT-proBNP (p=0.40), while in patients without its use, the blood content of this biomarker increased slightly (p=0.05). It was also noted that CRP values decreased by 74.84% during the observation period in patients taking SGLT-2 inhibitors, and by 71.25% in patients taking no SGLT-2 inhibitors.

During the inpatient phase of treatment, 14 (11.11%) patients (7 women and 7 men) developed complications, including HF, asystole, acute HF (Killip III), recurrent myocardial ischaemia (without an increase in troponin levels), recurrent MI, STEMI; 6 (4.76%) patients died (2 men and 4 women). 

Almost all complications occurred in the presence of hypertension as an independent risk factor, as well as in its combination with other risk factors - previous COVID-19 (most often), diabetes mellitus, and obesity.      

The immediate cause of death of patients was asystole and AF. In these patients, during the DM ECG, which began immediately after PCI, high gradations of VEs were recorded - IV (IVA - paired VEs; IVB - VEs ‘runs’, unstable VT) and V (early VT of the ‘R to T’ type) classes (B. Lown, M. Wolff, 1971). 

According to the results obtained, myocardial revascularisation only partially reduces myocardial electrical instability, eliminating its important trigger, such as ischaemia. The risk of life-threatening ventricular arrhythmias remains, as evidenced by the nature of ventricular arrhythmias recorded during DM.

The study patients were followed for 6 months after the onset of STEMI. Re-hospitalisations for cardiovascular events were significantly more frequent in patients with hypertension (p<0.0001). These patients also tended to have more frequent readmissions for non-cardiovascular disease (p=0.2018).

According to the results of the ROC analysis, the most informative in predicting the occurrence of acute HF (Killip III) in the inpatient phase of treatment is the blood level of NT-proBNP at hospitalisation (threshold value of NT-proBNP - 2.10 ng/ml). The most optimal markers of increased risk of complications in the long-term post-infarction period were LVEF (for repeated hospitalisations for cardiac events; threshold value 57.00 %) and blood levels of CRP (for repeated myocardial infarction; threshold value 8.09 IU/ml), determined in the setting of STEMI.

The results of the study are characterised by scientific novelty. The dissertation has expanded the scientific understanding of the peculiarities of clinical manifestations of STEMI in the presence of hypertension. It was found, according to the results of DM ECG, that in patients with STEMI during the first day after primary PCI with IRCA stenting, arrhythmias occur, both supraventricular and ventricular (ES, tachycardia episodes), which is evidence of electrical instability of the myocardium. 

For the first time, according to the results of DM ECG, it was found that in patients with hypertension, the average number of supraventricular (185.0 (33.7; 260.5)) and ventricular (884.6 (96.0; 986.0)) ESs was significantly higher than in patients without hypertension (98.0 (22.3; 160.4) and 364.7 (32.0; 435.0), respectively). For the first time, it was found that in the presence of hypertension, as well as such risk factors as COVID-19, supraventricular ESs often occur in the form of pairs, triplets, bigemia, trigemia; in the same patients, runs and paroxysms of SVT are recorded, the longest (7.7 (4.3; 13.3) s) in patients with hypertension. For the first time, it was found that in the presence of hypertension and COVID-19, high-graded VEs (according to the classification of B. Lown and M. Wolff) occur: pairs, triplet, bigeminy, trigeminy, ‘runs’, ‘R to T’, episodes of unstable VT, which creates a risk of life-threatening arrhythmias in these patients: VT, AF - the direct cause of circulatory arrest and death. It has been established that the number of arrhythmias, both supraventricular and ventricular, significantly decreases 6 weeks after the onset of STEMI, reducing the risk of life-threatening arrhythmias. For the first time, it was noted that COVID-19, along with hypertension, is a factor in the unfavourable course of STEMI.  

The scientific data on the features of structural and functional myocardial remodelling in patients with STEMI and hypertension have been supplemented. It was found that almost one in four patients with hypertension with STEMI has concentric remodelling, and one in three patients has concentric LV hypertrophy, which contributes to worse dynamics of echocardiographic parameters (in particular, ascending aortic diameter, LVEDD, and RV size) during the early postinfarction period, compared with patients without hypertension.

For the first time, it was found that among patients with COVID-19, more than ¾ of patients with STEMI have pathological LV remodelling: almost half of patients have concentric hypertrophy, and almost a third of patients have concentric LV remodelling, which is accompanied by a significant decrease in LV EF (p=0.2975) and a less pronounced improvement in the early post-infarction period (p=0.0011) compared with patients with hypertension.

For the first time, it was found that the use of SGLT-2 inhibitors as part of the complex treatment of patients with STEMI improves cardiac geometry, according to echocardiography, with a significant reduction in thickness of LV PW (p<0.0001) and a tendency to reduce ascending aortic diameter (p=0.0659) and LA dimensions (p=0.1179) during 6 weeks of follow-up.

The scientific data on early manifestations of HF and systemic inflammation in patients with STEMI in the presence of hypertension and other risk factors have been supplemented. It has been established that patients with STEMI have early manifestations of HF (according to NT-proBNP values) and significantly increased activity of systemic inflammation (according to CRP values) already on the 1st day of the disease. The severity of these changes is significantly exacerbated by comorbidities such as hypertension, diabetes mellitus, obesity, and a history of COVID-19. The priority among these risk factors are hypertension, diabetes mellitus and COVID-19.

For the first time, it was found that there is a statistically significant correlation between NT-proBNP and CRP values in STEMI (in the presence of hypertension r=0.55; p<0.001, diabetes mellitus - r=0.78; p=0.012, COVID-19 - r=0.70; p=0.001), which gives reason to consider CRP in such patients as an early marker of heart failure.

For the first time, it was found that COVID-19 is competitive with such risk factors as hypertension in terms of HF manifestations and systemic inflammation activity.

For the first time, it was found that the use of SGLT-2 inhibitors as part of the complex treatment of patients with STEMI and hypertension helps to reduce the manifestations of HF (according to the dynamics of NT-proBNP values) and the activity of systemic inflammation (according to the level of CRP).

It was found that an increase in NT-proBNP values in the event of STEMI is a statistically significant predictor of acute HF (Killip III) in the inpatient phase of treatment (threshold value of NT-proBNP - 2.10 ng/ml). It was found that LVEF on admission to the hospital is a statistically significant predictor of repeated hospitalisations for cardiovascular events (threshold value of LVEF - 57.00 %), and an increase in CRP levels is a statistically significant predictor of repeated myocardial infarction (threshold value of CRP - 8.09 IU/ml).

It was noted that in the presence of an unfavourable course of ischaemic coronary heart disease, it is advisable to conduct a genetic test for the presence of hereditary thrombophilia, the detection of which requires optimisation of treatment tactics.

The results of the dissertation study are of practical importance, indicating the importance of taking into account the arterial hypertension present in patients with STEMI as a risk factor for the unfavourable course of the early and long-term post-infarction period, which requires adequate blood pressure control at the stages of inpatient and outpatient observation. It is important for practical medicine to determine the significance of the impact of coronavirus disease on the prognosis of patients with STEMI, as this risk factor has proven to be competitive with such risk factors as hypertension.

The results of the study reveal the feasibility of determining the blood content of NT-proBNP and CRP in order to monitor the effectiveness of management of patients with STEMI. It is valuable to determine the prognosis of patients with STEMI by performing a DM ECG within 24 hours after IRCA stenting (to identify precursors of life-threatening arrhythmias) and assessing the structural and functional state of the myocardium.  

The main results of the dissertation have been implemented in the practical activities of the Department of Interventional Radiology and the Department of Cardiology and Reperfusion Therapy of the Heart and Vascular Center of St. Panteleimon Hospital of the First Territorial Medical Association of Lviv; the Department of Interventional Radiology (X-ray Surgical Unit) and the Infarction Department of the Lviv Regional Council “Lviv Regional Clinical Diagnostic and Treatment Cardiology Center”; Department of Interventional Cardiology and Reperfusion Therapy and Department of Cardiology of the Volyn Regional Centre for Cardiovascular Pathology; Cardiology Department of the Sokal District Hospital.

The theoretical provisions of the study are used in the educational process at the Department of Family Medicine of the Faculty of Family Medicine and the Department of Therapy No. 1, Medical Diagnostics and Haematology and Transfusiology of the Faculty of Family Medicine of the Danylo Halytskyi National Medical University of Lviv.

Key words: acute ST-segment elevation myocardial infarction, risk factors, arterial hypertension, primary percutaneous coronary intervention, stenting of the infarct related coronary artery, cardiac rhythm and conduction disorders, myocardial remodelling, heart failure biomarker NT-proBNP, systemic inflammation, post-infarction period, predictors of unfavourable prognosis.

https://drive.google.com/file/d/1HAP0vKKLMEcxY0dylhME33Zh1cMOQ3P9/view?usp=sharing