УДК 616.1[.4-099-008.6-06:616.36-003.826

Вступ. Одним з найбільш невизначених у патогенезі багатьох хвороб є синдром ендогенної інтоксикації (СЕІ) – підвищення вмісту найрізноманітніших сполук, більшість з яких відноситься до молекул середньої маси (middle mass molecules, MMM) масою 500-2000 D, вміст яких за умов метаболічно- асоційованого стеатозу печінки (МАСП) як початкової стадії її жирової хвороби дотепер не встановлений.
Мета. Визначити вміст молекул середньої маси загальних та їх фракцій у крові та сечі пацієнтів з МАСП обстежено 25 пацієнтів (14 чол., 11 жін.; середній вік 63,8 рр.) з ішемічною хворобою серця (ІХС), атеросклеротичним кардіосклерозом, серцевою недостатністю І-ІІ ФК та сонографічно діагностовано жировою хворобою печінки (19 з МАСП та 6 з стеатогепатитом (СГ)), в яких додатково визначені МММ загальні та на хвилях довжин 238, 254, 266 та 282 нм у крові та у сечі на 238, 254, 266, 280, 288, 310 нм; розраховані коефіцієнти ароматичності, пептидно- нуклеотидний, розподільний; індекси де Рітіса та гепато- стеатозний, відношення АСТ/тромбоцити. Результати опрацьовані статистично, поріг істотності р<0,05.
Результати. У пацієнтів з хронічними формами ІХС за умов супутнього МАСП був істотно вищим вміст МММ загальних (0,63±0,06 проти 0,34±0,02; р<0,05), який корелював з рівнем високочутливого С-реактивного білка (r=0,86; р<0,05). Це стосувалось зростання МММ на усіх довжинах хвиль у крові (238, 254, 266 та 280 нм) та гідрофільних ланцюгових МММ238 сечі і супроводжувалось істотно вищими значеннями коефіцієнтів ароматичності (2,14±0,23 проти 1,60±0,05) та пептидно- нуклеотидного (2,65±0,37 проти 1,38±0,05), усі р<0,05. Від пацієнтів з коморбідним СГ група з супутнім МАСП істотно відрізнялась лише за нижчим вмістом гідрофільних МММ238 сечі (1,92±0,18 проти 2,30±0,03; р<0,05).
Висновок. Метаболічно- асоційований стеатоз печінки супроводжується активацією синдрому ендогенної інтоксикації із збільшенням вмісту МММ у крові та сечі, що відбувається паралельно синдрому системного запалення.

Introduction. The basic aspects of the endogenous intoxication syndrome (EIS) in the pathogenesis of many diseases are still poorly understood – an increase in the content of a wide variety of compounds, most of which belong to middle mass molecules (MMM) with a mass of 500-2000 D, the content of which under the conditions of metabolically associated steatosis of the liver (MASL) as the initial stage of the fatty disease has not been yet established.
The aim. To determine the content of molecules of average mass of total and their fractions in the blood and urine in patients with MASL, 25 patients were examined (14 men, 11 women; average age 63,8 years) with coronary artery disease (CAD), atherosclerotic cardiosclerosis, heart failure of I-II FC and sonographically diagnosed fatty liver disease (19 with MACL and 6 with steatohepatitis (SH)), in which MMMs were additionally determined at 238, 254, 266 and 282 nm in blood and urine at 238, 254, 266, 280, 288, 310 nm; coefficients of aromaticity were calculated, peptide- nucleotide, distributive; de Ritis indices and hepatosteatosis, AST/ platelet ratio. The results were calculated statistically. The level of significance is p<0,05.
The results. In patients with chronic forms of coronary artery disease, under the conditions of concomitant MASL, the content of total MMM was significantly higher (0,63±0,06 vs 0,34±0,02; p<0,05), which correlated with the level of high-sensitivity C-reactive protein (r=0,86; p<0,05). It was accompanied by the elevation of MMM at all wavelengths in the blood (238, 254, 266, and 280 nm) and hydrophilic chain MMM238 in urine and was associated by significantly higher values of aromaticity coefficients (2,14±0,23 vs 1,60±0,05) and peptidenucleotide (2,65±0,37 vs 1,38±0,05), all p<0,05. The group with concomitant MASL differed from patients with comorbid SH significantly only in the lower content of hydrophilic MMM238 in urine (1,92±0,18 vs 2,30±0,03; p<0,05).
Conclusion. Metabolic- associated steatosis of the liver is accompanied by the activation of the endogenous intoxication syndrome with an increase of the content of MMM in the blood and urine, which occurs in parallel with the syndrome of systemic inflammation.

Сучасні ефективні методи лікування онкологічних захворювань дозволяють збільшити виживаність хворих, проте актуальною є проблема ускладнень протипухлинної терапії, що пов’язана з її токсичним впливом на серцево-судинну систему. У 2022 році Європейським товариством кардіологів (ESC), а саме робочою групою з кардіоонкології ESC, опубліковано перші рекомендації щодо вирішення проблем кардіоонкології, розроблені в співпраці з Європейською гематологічною асоціацією (EHA), Європейським товариством терапевтичної радіології та онкології (ESTRO) і Міжнародним товариством кардіоонкології (ICOS). Кардіоонкологію названо новою міждисциплінарною галуззю, метою якої є покращити діагностику, лікування й профілактику серцево-судинних ускладнень протипухлинної терапії. У цій настанові представлено базову оцінку серцево-судинної токсичності протипухлинних препаратів, основні методи ранньої діагностики ускладнень, на підставі результатів яких приймаються рішення про ризик/користь лікування онкологічних захворювань. Настанова містить рекомендації щодо первинної і вторинної профілактики, лікування серцево-судинних ускладнень та спостереження за пацієнтами, які отримували потенційно кардіотоксичну протипухлинну терапію.
Стратифікація ризиків побудована на вже відомих факторах серцево-судинних захворювань з урахуванням побічних ефектів протипухлинних препаратів різних груп. Відповідно до цієї стратифікації пацієнтів поділяють на групи з низьким, помірним, високим і дуже високим ризиком, що визначає стратегію лікування. На підставі нових протоколів надаються рекомендації щодо профілактики та лікування залежно від результатів обстежень, відсутності/наявності захворювань серцево-судинної системи, класу протипухлинних препаратів та індивідуального підходу. У настанові звертається особлива увага на довгострокове, часто пожиттєве спостереження за хворими, які пройшли потенційно кардіотоксичну терапію, та розроблено відповідну стратегію планування програми такого спостереження. Настанова дозволить лікарям різних спеціальностей покращити допомогу хворим з онкологічними захворюваннями, зменшити потенційні кардіотоксичні ризики й підвищити якість життя таких пацієнтів.
У цій частині нашої статті розглядаються стратифікація ризиків розвитку серцево-судинних ускладнень протипухлинної терапії та стратегії їх діагностики й профілактики.

Modern effective methods of oncological diseases treatment allow to improve the survival of patients. However, the problem of antitumor therapy complications associated with toxic effect on the cardiovascular system is relevant. The first ESC Cardio-Oncology Guidelines 2022 was issued in 2022 by the European Society of Cardiology (ESC), was developed in collaboration with the European Hematology Association (EHA), the European Society for Therapeutic Radiology and Oncology (ESTRO) and the International Cardio-Oncology Society (IC-OS): was developed by a Working Oncology Group on Cardio-Oncology of the European Society of Cardiology (ESC). Cardio-Oncology is a new interdisciplinary field, the goal of which is to improve the diagnosis, treatment and prevention of anticancer therapy cardiovascular complications. The first ESC Cardio-Oncology Guidelines 2022 presents a basic assessment of the anticancer drugs cardiovascular toxicity, the main methods of early diagnosis of complications. All decisions about the risk-benefit of cancer treatment are made based on the results of these methods. The guidelines include recommendations for primary and secondary prevention, treatment of cardiovascular complications and follow-up of patients receiving potentially cardiotoxic anticancer therapy. Risk stratification is based on factors of cardiovascular diseases, taking into account the side effects of anticancer drugs of different groups. The patients are divided into groups with low, moderate, high and very high risk according to this stratification. It is important to determine the treatment strategy. Based on the new protocols, recommendations for prevention and treatment are provided depending on the results of examinations, the presence or absence of the cardiovascular diseases, the anticancer drugs class and individual approach. The guidelines pay special attention to long-term, life-long monitoring of patients undergoing potentially cardiotoxic treatments.The appropriate strategy for planning a monitoring program was also developed. The Guidelines will allow doctors of various specialties to improve the care of cancer patients, to reduce potential cardiotoxic risks and to improve the quality of life of such patients. In this part of article, risk stratification of the cardiovascular complications development of anticancer therapy and strategies for their diagnosis and prevention are considered.

Резюме. У статті висвітлено діагностичні особливості та підхід до лікування обструктивної форми гіпертрофічної кардіоміопатії за допомогою алкогольної септальної абляції, яка є сучасним альтернативним методом у лікуванні таких хворих.

АСА є ефективним і безпечним методом лікування обструктивної форми ГКМП, що може бути застосований як альтернатива хірургічному втручанню, який приводить до покращення клінічного стану пацієнта, а саме підвищення толерантності до фізичного навантаження, зменшення задишки, зниження частоти госпіталізацій, усунення загрозливих життю аритмій

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуального наукового завдання – удосконалення діагностики коморбідних уражень ОСК у хворих на СЧВ на основі: вивчення їхнього характеру і частоти; виявлення та характеристики синтропічних варіантів; з’ясування діагностичної цінности їхніх клінічних і лабораторних маркерів; визначення чинників ризику ймовірности їх виникнення.

1. У половини хворих на СЧВ із коморбідними ураженнями ОСК є синдром А. Г. М. Рейно, атеросклероз й недостатність МК, майже у третини – ущільнення МК, симптоматична АГ, ретикулярне ліведо, ангіопатія сітківки та міокардит, а також зі спадною частотою – ущільнення КА, порушення ритму серця, перикардіальний випіт, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, пролапс МК, легенева гіпертензія, ГХ, недостатність ТК, дифузний кардіосклероз, недостатність клапана аорти, кардіоміопатія, посттромбофлебітний синдром, тромбоз периферійних вен, порушення провідности серця, капілярит, ендокардит, ІХС: стабільна стенокардія, ІХС: постінфарктний кардіосклероз, мітральний стеноз і стеноз устя аорти.
2. У 94,40 % хворих на СЧВ коморбідні ураження ОСК є синтропічними, серед яких: синдром А. Г. М. Рейно, атеросклероз, недостатність МК, ущільнення стулок МК, симптоматична АГ, ретикулярне ліведо, ангіопатія сітківки, міокардит, перикардіальний випіт, легенева гіпертензія, тромбоз периферійних вен, капілярит, ендокардит.
3. Найчастіше синдром А. Г. М. Рейно фіксували у хворих на СЧВ жінок, міокардит – у чоловіків; синдром А. Г. М. Рейно – у хворих молодого віку, атеросклероз – у хворих похилого віку, капілярит – у хворих із найменшою тривалістю СЧВ, недостатність МК – із тривалістю СЧВ 6–10 років, атеросклероз – із тривалістю СЧВ понад 10 років; синдром А. Г. М. Рейно – у хворих із підгострим перебігом, а тромбоз периферійних вен – із гострим перебігом недуги.
4. Для діагностики синдрому А. Г. М. Рейно найбільшу діагностичну цінність має констеляція клінічних маркерів «біль у суглобах + мерзлякуватість кінцівок»; атеросклерозу – окремий маркер задишка або констеляція «біль у суглобах + задишка»; недостатности МК – «біль у суглобах + нові висипання + акцент другого тону над аортою»; ущільнення МК – «задишка + відчуття перебоїв у роботі серця»; симптоматичної АГ – окремий клінічний маркер акцент другого тону над аортою; ретикулярного ліведо – «біль у суглобах + нові висипання + задишка»; ангіопатії сітківки – «біль у суглобах + підвищення артеріального тиску»; міокардиту – «серцебиття + систолічний шум над верхівкою серця»; перикардіального випоту – «біль у суглобах + ослаблення тонів серця»; легеневої гіпертензії – окремий маркер акцент другого тону над легеневою артерією або констеляція «біль у суглобах + акцент другого тону над легеневою артерією»; тромбозу периферійних вен – «біль у суглобах + фотосенсибілізація + задишка»; капіляриту – «серцебиття + біль голови + підвищення артеріального тиску»; ендокардиту – «гарячка + систолічний шум над верхівкою серця + акцент другого тону над легеневою артерією».
5. Із окремих лабораторних маркерів і їхніх констеляцій найбільшу цінність для діагностики синдрому А. Г. М. Рейно має окремий маркер ↓ С3; атеросклерозу – констеляція зі ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA + ↓ С4; недостатности МК – ↑ ШОЕ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ АФЛА Ig М; ущільнення МК – ↑ ШОЕ + ↑ ЛПНЩ + ↑ малих ЦІК + ↑ ANA; симптоматичної АГ – ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ anti-SSA (Ro); ретикулярного ліведо – ↑ ШОЕ + ↑ малих ЦІК + ↑ anti-dsDNA + ↑ anti-Sm; ангіопатії сітківки – ↑ ЛПНЩ + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA; міокардиту – окремий маркер ↓ С4; перикардіального випоту – еритропенія + ↑ С-РП + ↑ вовчаковий антикоагулянт; легеневої гіпертензії – гіперхолестеролемія + ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA; тромбозу периферійних вен – еритропенія + ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA, капіляриту – ↑ β-глобулінів + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ АФЛА Ig М + ↑ anti-Sm + ↓ С4; ендокардиту – ↑ ШОЕ + ↑ загального фібриногену + ↑ γ-глобулінів + гіперхолестеролемія + ↑ anti-Sm.
6. Найкраще прогностичне значення серед діагностично цінних окремих клінічних маркерів і їхніх констеляцій у хворих на СЧВ для визначення ймовірности виникнення синдрому А. Г. М. Рейно має зблідніння пальців рук та ніг на холоді (АР 80,00 %); атеросклерозу – окремий клінічний маркер задишка або констеляція «біль у суглобах + задишка» (АР 66,67 %); недостатности МК – «біль у суглобах + нові висипання + акцент другого тону над аортою» (АР 93,75 %); ущільнення МК – «задишка + відчуття перебоїв у роботі серця» (АР 69,23 %); симптоматичної АГ – акцент другого тону над аортою (АР 72,50 %); ретикулярного ліведо – «біль у суглобах + нові висипання + задишка» (АР 51,72 %); ангіопатії сітківки – «біль у суглобах + підвищення артеріального тиску» (АР 56,10 %); міокардиту – «серцебиття + систолічний шум над верхівкою серця» (АР 55,17 %); перикардіального випоту – «біль у суглобах + ослаблення тонів серця» (АР 33,33 %); легеневої гіпертензії – окремий клінічний маркер акцент другого тону над легеневою артерією або констеляція «біль у суглобах + акцент другого тону над легеневою артерією» (АР 83,33 %).
7. Найкраще прогностичне значення серед діагностично цінних окремих лабораторних маркерів та їхніх констеляцій у хворих на СЧВ для визначення ймовірности виникнення синдрому А. Г. М. Рейно має ↓ С3 (АР 76,47 %); атеросклерозу – констеляція із ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA + ↓ С4 (АР 90,00%); недостатности МК – ↑ ШОЕ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ АФЛА Ig М (АР 60,78 %); ущільнення МК – ↑ ШОЕ + ↑ ЛПНЩ + ↑ малих ЦІК + ↑ ANA (АР 56,00 %); симптоматичної АГ – ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ anti-SSA (Ro) (АР 53,41 %); ретикулярного ліведо – ↑ ШОЕ + ↑ малих ЦІК + ↑ anti-dsDNA + ↑ anti-Sm (АР 39,29 %); ангіопатії сітківки – ↑ ЛПНЩ + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA (АР 44,10 %); міокардиту – окремий маркер ↓ С4 (АР 76,92 %); перикардіального випоту – еритропенія + ↑ С-РП + ↑ вовчакового антикоагулянту (АР 56,52 %); легеневої гіпертензії – гіперхолестеролемія + ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA (АР 24,20 %).

УДК: 616.1/.4–07

Один  із визначальних маркерів якості професійної діяльности лікаря – уміння сформулювати клінічний діагноз відповідно до сучасних вимог, які передбачають етіологічний і патогенетичний принцип його побудови, використання сучасних класифікацій хвороб на основі Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), а також актуальних клінічних класифікацій.

Очевидно, що коректно сформульований діагноз свідчить про належну кваліфікацію клініциста, який завершує діагностичний етап надання допомоги хворому, і є підставою для призначення адекватного комплексного лікування.

Проте, починаючи від первинної ланки медичної служби і завершуючи високоспеціалізованими підрозділами університетських клінік, часто практикуються некоректні моделі його написання, зокрема, через відсутність уніфікованих прикладів формулювання, а також відповідних видань, які б сприяли розв’язанню цієї проблеми.

Це й є обґрунтуванням актуальности доповненого та переробленого другого видання (перше видання вийшло друком у 2005 р.) навчального посібника «Сучасні класифікації з прикладами формулювання  діагнозів найпоширеніших хвороб системи кровообігу», підготовленого до друку колективом кафедр внутрішньої медицини № 1, № 2 та сімейної медицини Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького й виданого за сприяння Львівського обласного благодійного фонду «Надії Нації» та керівництва  Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

У навчальному посібнику подаються приклади написання варіантів діагнозів на всіх етапах надання допомоги хворим із особливим акцентом на вмінні формулювати власне клінічний і остаточний діагнози.