УДК 616.89-008.454-008.46/.47 : 159.923]-036-037-035

Дзісь Мирослава Олегівна. Нейропсихіатричні симптоми судинної деменції та їх клінічне і прогностичне значення :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  М. О. Дзісь  - Львів, 2024. - 203 с. - Бібліогр.: с. 168-192 (185 назв).

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання сучасної психіатрії, яке стосується оптимізації підходів до лікування пацієнтів з нейропсихіатричними симптомами (НПС) судинної деменції (СД) на основі вивчення їх структури, клініко-психопатологічних особливостей і визначення їх прогностичного значення для перебігу цього типу деменції в порівнянні з деменціями іншої етіології, такими як деменція у разі нейродегенеративних захворювань (НДЗ) і змішана демінція (ЗД). 1. Структура НПС СД є складною, поліморфною, із значними відмінностями залежно від важкості основного захворювання та феноменологічного спектру. У кожному окремому випадку трапляються складні констеляції симптомів як загалом, так і в окремих кластерних сегментах. Психотичний кластер НПС у пацієнтів із СД характеризує значна частота маячного (76,9%) та галюцинаторного (56,9%) синдромів. Афективний кластер НПС вирізняється високою частотою таких проявів, як дратівливість/лабільність (98,5%), ажитація/агресія (95,4%) і тривога (89,2%), та низькою частотою симптомів ейфорії (9,2%). Щодо поведінкового кластеру НПС СД, то пацієнти дуже часто мають рухові розлади (95,4%), симптоми порушення сну (93,8%) і розгальмування (86,2%), розлади харчової поведінки (60%). 2. Симптоматика психотичного кластера в пацієнтів із СД проявляється частіше поєднанням маячень і галюцинацій (67,3%), рідше ізольованими маячним (28,8%) чи галюцинаторним (3,8%) синдромами. За змістом маячних переживань у хворих на СД частіше трапляються маячні ідеї стосунку (68,0%), загрози (60,0%), матеріального збитку (58,0%) і отруєння (42,0%). Причому маячення підміни рідше виникає в пацієнтів з СД (12,2%), ніж ЗД (37,5%, р<0,05), а маячення отруєння – частіше (відповідно, 42% проти 16,7%, р<0,05). З-поміж галюцинаторних розладів у пацієнтів із СД найчастіше виникають складні слухові (78,4%) і складні зорові галюцинації (59,5%, рідше в порівнянні з хворими на ЗД – 88,9%, p<0,05). Клініко-психопатологічна феноменологія афективного спектру НПС у хворих на СД виявляється найширшою, у 33,8% з них симптоми емоційних порушень є первинними скаргами. Найчастіше в пацієнтів поєднуються два симптоми – у 47,7% випадків, три і більше симптомів – у 36,9% випадків. Прояви ажитації/агресії трапляються в 95,4% пацієнтів. У хворих на СД є значущо частішим (43,1%, р<0,05), ніж у разі НДЗ (7,7%) і ЗД (30%), важкий перебіг ажитації/агресії (8-12 балів NPI), яка найчастіше комбінується з дратівливістю (96,8%), руховими розладами (95,2%, частіше, ніж у пацієнтів з НДЗ – 52,0%, p<0,05), поведінковими розладами (95,2%), порушенням сну (93,5%), тривогою (91,9%) і маячним синдромом (80,6%, частіше, ніж у пацієнтів з НДЗ – 44,0%, p<0,05); поєднання з апатією є рідшим (52,3%), ніж у пацієнтів з НДЗ (76,9%, p<0,05). Депресія/дисфорія загалом трапляється в 44,6% випадків СД, а в найважчому її перебігу (8-12 балів за NPI) – у 20% пацієнтів. Поєднання депресії в рамках афективного спектру найчастіше відбувається з дратівливістю й порушенням сну (по 96,6%), ажитацією (93,1%) і руховими розладами (89,7%); поєднання з маячним синдромом трапляється частіше (82,8%), а з апатією – рідше (51,7%), ніж у пацієнтів з НДЗ (відповідно, 46,7% і 93,3%, p<0,05). Тривогу відчувають 89,2%пацієнтів, а в її найтяжчому прояві (8-12 балів за NPI) – 26,2% (рідше, ніж у разі НДЗ – 65,4% і ЗД – 56,7%, p<0,05), часто вона поєднується з маяченням(75,9%), що є значущо рідше, ніж у разі НДЗ (79,2%, p<0,05). Апатія трапляється в 55,4% пацієнтів із СД, а в найважчому її перебігу (8-12 балів за NPI) – у 20% пацієнтів, що істотно рідше, ніж у пацієнтів з НДЗ (відповідно, 80,8% і 50,0%, p<0,05). Апатія в усіх випадках поєднується з тривогою, значущо частіше, ніж у пацієнтів із ЗД (82,4%, p<0,05). Симптоми дратівливості/лабільності відзначають 98,5% пацієнтів із СД, зокрема важкі симптоми – 58,5% (частіше, ніж хворі на НДЗ – 30,8%, p<0,05), часто вони
комбінуються з руховими розладами (96,9%, також частіше, ніж у хворих на НДЗ – 83,3%, p<0,05). Суїцидальну поведінку виявляють 20% пацієнтів із СД, що значущо не відрізняється від даних у пацієнтів з НДЗ (7,7%) і ЗД (10%, р>0,05). Поведінкові розлади у хворих на СД проявляються дуже часторуховими розладами (95,4%, частіше, ніж у пацієнтів з НДЗ – 84,6%, p<0,05), порушеннями сну (93,8%) і симтпомами розгальмування (86,2%). Порушення харчової поведінки є рідшими, ніж у пацієнтів із ЗД (відповідно, 60,0% проти 83,8%, p<0,05). Зміни статевої поведінки у вигляді гіперсексуальності є в 30,8% випадків, гіпосексуальності – в 55,4% випадків. Прояви гіперсексуальності у хворих на СД реалізуються через вербальні (70,0%), опосередковані (40,0%) або безпосередні (10,0%) дії. Спектр рухових розладів у пацієнтів із СД за своєю структурою є складним, з переплетеннями різноманітних феноменів у різних конфігураціях в однієї особи та впродовж періоду спостереження. Найчастіше трапляються такі прояви: загальне підвищення рухливості (69,4%), спроби покинути помешкання (75,8%), метушливість у межах дому (61,3%) і блукання з гіперактивністю (45,2%). Пацієнти із СД відрізняються від хворих на НДЗ значущо більшою частотою нічних блукань з амнезією (19,4% проти 0%), спроб покинути помешкання (75,8% проти 50,0%), а від хворих на ЗД – меншою частотою рухових розладів з порушенням впізнавання/орієнтації (48,4% проти 80,0%) і втрати орієнтирів/загубленості після виходу з дому (19,4% проти 30,0%) (p<0,05). Симптоми рухових розладів дуже високої інтенсивності значущо рідше виникають у пацієнтів із СД (3,2%), ніж у разі ЗД (21,4%, p<0,05). Розлади сну мають 93,8% пацієнтів із СД, а феноменологія цих розладів найчастіше проявляється прокиданнями серед ночі (88,5%), труднощами із засинанням (26,2%) і блуканням у нічний час (19,7%, p<0,05 порівняно з хворими на НДЗ – 0%). Порушення харчової поведінки трапляються в 60% випадків СД (рідше, ніж у хворих на НДЗ – 76,9%, p<0,05), переважно це зниження апетиту – 87,2% і маячна обумовленість такої поведінки – 33,3% (p<0,05 проти 5,0% у хворих на НДЗ). Вони вживають неїстівні продукти значно рідше (2,6%), ніж пацієнти з НДЗ (25,0%, p<0,05). Істотною ознакою та показником важкості як психічного, так і соматичного стану є зниження маси тіла, яке виявляється в 35,9% пацієнтів із СД, що істотно не відрізняється від показників у випадках НДЗ і ЗД. Відмова від вживання ліків, що трапляється з високою частотою в пацієнтів із СД (70,8%), значно ускладнює терапевтичний процес; у пацієнтів з НДЗ цей симптом буває значно рідше (38,5%) (р<0,05). Отже, СД за своїми НПС значно відрізняється від деменції у разі НДЗ і ЗД. Так, пацієнтів із СД характеризує велика частота ріноманітних НПС і їх поєднань у трьох кластерах, які мають достатньо відмінностей порівняно з хворими на НДЗ, а саме: у проявах афективного й поведінкового кластерів НПС, зокрема щодо важких проявів ажитації/агресії, тривоги й апатії, щодо симптомів дратівливості/лабільності, порушень сну і харчової поведінки, відмови від лікування та поєднань різних НПС у межах одного кластера чи двох, вони також вирізняються більшою частотою деяких рухових розладів, ніж хворі на НДЗ. Пацієнти із СД відрізняються від хворих на ЗД значно менше, а саме за проявами психотичного кластера, такими як деякі маячення і галюцинації, за таким симптомами афективного кластера, як важка ажитація/агресія, поєднання апатії з тривогою, такими проявами поведінкового кластера, як порушення харчової поведінки, а також меншою частотою деяких рухових розладів. 3. Прогностично несприятливим чинником щодо загального виживання пацієнтів із НПС СД є маячні розлади, оскільки кумулятивна частка виживання (КЧВ) за час спостереження складає 11,6% у разі наявності таких розладів проти 100,0% у разі їх відсутності (р<0,05). Погіршує прогноз щодо безрецидивного виживання наявність порушень сну (КЧВ 43,9% проти 50,0% за їх відсутності, р<0,05), а щодо безподійного виживання – наявність симптомів тривоги (КЧВ 54,8% проти 75,0 % за їх відсутності, р<0,05) і розгальмування (КЧВ 42,5% проти 50% за їх відсутності, р<0,05). У хворих на деменцію у разі НДЗ прогностично несприятливими щодо безподійного виживання є маячний синдром (КЧВ 16,7% проти 50 % у групі без маячного синдрому, р<0,05) і наявність депресії (КЧВ 48% проти 83% у пацієнтів без депресії, р<0,05), а в пацієнтів із ЗД – лише маячний синдром (КЧВ 69,7% проти 100% у пацієнтів без маячного синдрому, р<0,05). 4. Опрацьована комплексна модель терапевтичних заходів у пацієнтів із СД полягає в поєднанні стандартизованого лікування із спрямованою корекцією прогностично несприятливих провідних НПС, включенням модифікованого догляду, помірних фізичних навантажень, заняттєвої терапії та тренінгів когнітивних навичок. 5. Запропонована комплексна терапевтична модель, орієнтована на диференційований підхід стосовно прогностично найнесприятливіших НПС СД, є ефективнішою для корекції симптомів та їх вторинної профілактики в порівнянні з традиційним лікуванням. Її ефективність підтверджує статистично значуще поступове зниження вираженості нейропсихіатричної симптоматики (згідно опитувальника NPI) через 1 і 6 місяців її застосування (р<0,05), тоді коли в пацієнтів, які отримують лише традиційне лікування, вираженість НПС, зменшуючись через 1 місяць терапії (р<0,05), до 6 місяця залишається на досягнутому рівні (р>0,05).

УДК: 616.133-091:547.466.64]-092.9

Содомора Ольга Олексіївна. Особливості стуктурної організації сонної пазухи за умов впливу глутамату натрію в експерименті : [ спец.] 222, 22 / О. О. Содомора - Львів, 2023 - 196 с. - Бібліогр.: с. 155-179 (214 назв).

Дисертаційна робота присвячена встановленню особливостей змін структурної організації сонної пазухи щурів самців за умов впливу глутамату натрію та після його відміни. Вперше проведено комплексне морфологічне дослідження стінки сонної пазухи білого щура самця репродуктивного віку за умов тривалої діїглутамату натрію та після його відміни. Дослідження проведено на 115 білих щурах самцях репродуктивного віку з початковою масою 180–190 г, що були поділені на експериментальну і контрольну групи. Використано гістологічні, морфометричні, статистичні та електронно-мікроскопічні методи дослідження. Вперше отримано дані щодо морфологічних змін сонної пазухи і сонного клубочка в різні терміни (через 4, 6 та 8 тижнів, а також через 2 тижні після відміни з попереднім чотири- та восьмитижневим впливом) у динаміці перорального введення глутамату натрію. Отримано нові морфометричні дані щодо структурних компонентів сонної пазухи, а саме товщина інтими, медії та адвентиції стінки сонних артерій у ділянці сонної пазухи, діаметр судин гемомікроциркуляторного русла сонної пазухи, відносна площа клубочків і товщина сполучнотканинних прошарків сонного клубочка білого щура в динаміці 8-тижневого впливу глутамату натрію, а також через 2 тижні після його відміни з попереднім чотири- та восьмитижневим споживанням

УДК 613.84 – 035 – 058 – 053.81 (477.83)

Козій-Бределєва Світлана Павлівна. Медико-соціальне обгрунтування моделі попередження споживання новітніх тютюнових виробів серед населення молодого віку : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / С. П. Козій-Бределєва. - Львів, 2023. - 199 с. - Бібліогр.: с. 152-173 (196 назв). 

Комплексним медико-соціальним дослідженням вирішено важливе
науково-практичне завдання: розроблена та науково обґрунтована концептуальна модель попередження споживання новітніх тютюнових виробів серед населення молодого віку, яка базується на нових функціонально-організаційних підходах до її структури, побудована на принципах комплексності та системності і позитивно оцінена експертами.

1. Результати проведеного аналізу вітчизняних та міжнародних наукових джерел показали, що новітні тютюнові вироби так само як і традиційні впливають на здоров’я молоді. Підтверджено недостатній рівень існуючих сучасних організаційних підходів до профілактики тютюнокуріння новітніх тютюнових виробів та доведена необхідність удосконалення системи заходів профілактики та медичної допомоги курцям, особливо серед молоді, з врахуванням умов реалій сьогодення.
2. Встановлено, що традиційні та новітні тютюнові вироби споживають 34,39±2,35% опитаних людей молодого віку Львівської області. Зі всіх респондентів 26,34±2,18% вказали, що курять звичайні сигарети; 24,15±2,11% - кальян; 11,71±1,59% - тютюнові вироби для електричного нагрівання (ТВЕН); 9,02±1,42% - сигарили або сигари; 6,34±1,20% - електронні сигарети з нікотином (ЕСН) (р<0,05).
3. Серед опитаної молоді 6,25±1,20% осіб повністю не усвідомлюють та 20,83±2,01% частково не усвідомлюють небезпеки впливу на здоров’я систем нагрівання тютюну, тоді як серед курців звичайних сигарет лише 1,85±0,67% частково не усвідомлювали шкоди куріння на здоров’я (p<0,05).

Більшість респондентів (76,92±8,26% курців НТВ, 68,69±4,66% курців кальяну та 40,54±8,07% молодих осіб, які курять сигарили або сигари) не змогли дати чітку відповідь про свою причину початку куріння. При тому, більшість курців ТВЕНів (72,92±2,19%) та курців ЕСН (76,92±2,08%) розуміють небезпеку впливу на здоров’я використання цих пристроїв. Мотивацією для початку використання новітніх тютюнових виробів для більшості (72,92±2,19%, р<0,05) респондентів була заміна куріння традиційних сигарет, 6,25±1,20% спробували їх як розвагу і через цікавість, 14,58±1,74% осіб не змогли дати чіткої відповіді на питання.

4. Соціально-психологічний портрет курця ЕСН: серединне значення віку початку вживання ЕСН складає 16,00 (15,75; 18,00) років; кожен другий курець ЕСН (47,92±5,10%) регулярно курить; переважна більшість (79,17±4,14%) курців ЕСН вказують на емоційну складову (поганий настрій, відчуття тривоги, тощо) як на чинник, що спонукає їх до застосування ЕСН; у більшості опитуваних (76,77±4,81%) споживачів ЕСН курять близькі родичі; більшість (66,67±4,81%) приховує споживання ЕСН від сім’ї; 41,67±5,03% мешкають у квартирі та оцінили свій дохід як «низький»; третина (37,50±4,94%) анкетованих користувачів ЕСН навчаються.

Соціально-психологічний портрет курця ТВЕНів: серединне значення віку, в якому він вперше спробував ТВЕН, становить 16,00 (14,00; 18,00) років; у більше, ніж половині випадків (56,99±5,13%) вони курять регулярно; переважна більшість (77,42±4,34%) споживачів ТВЕНів курять для зняття стресу та покращення настрою; більше половини (61,29±5,05%) опитаних працюють на постійній основі; у більше половини споживачів ТВЕНів (54,84±5,16%) курять батьки; практично половина (51,61±5,18%) не приховує куріння та мешкають у квартирі; близько половини (48,39±5,18%) з них мають середній рівень доходів.

5. Дослідження довели, що новітні тютюнові вироби викликають залежність у молоді. Серединний бал нікотинової залежності за тестом Фагерстрема для курців ТВЕН (4,00 (2,00; 6,00) бали), та є вищим (p>0,05), аніж серед курців класичних сигарет (3,00 (1,00; 6,00) бали) та курців ЕСН (3,00 (1,00; 5,00) бали). Причому, близько чверті опитаних курців ТВЕНів (23,66±4,41%) мають високий рівень нікотинової залежності. Для порівняння, серед курців класичних сигарет високий ступінь нікотинової залежності спостерігався у 19,74±2,64% респондентів, а серед курців ЕСН – у 16,67±3,80% даної групи (р>0,05). Серед курців класичних сигарет (p<0,05) та курців ЕСН (p>0,05) серединний бал нікотинової залежності є вищим у чоловіків, натомість у курців ТВЕН він є однаковим як для чоловіків, так і для жінок.

Встановлено, що поміж віком курців ЕСН та сумарною кількістю балів за тестом Фагерстрема існує зворотній середньої сили достовірний кореляційний зв’язок (r=-0,32; p<0,05). Тобто більші суми балів за тестом Фагерстрема спостерігались у молодших респондентів. Це ще раз підтверджує гіпотезу, що чим молодше курець ЕСН за віком, тим менше часу потрібно для формування сильної нікотинової залежності.

Поміж віком курців ТВЕНів та їх сумарною кількістю балів згідно тесту Фагерстрема існує прямий середньої сили достовірний кореляційний зв'язок (r=0,36; p<0,05). Тобто більші суми балів за тестом Фагерстрема спостерігаються у старших респондентів, що притаманно й для курців звичайних сигарет.

Домінуючим типом поведінки куріння, згідно опитувальника Хорна, як серед курців класичних сигарет, так і серед користувачів новітніх тютюнових виробів (ЕСН та ТВЕН) був тип «Підтримка» (пов’язаний з емоційним напруженням та дискомфортом), на другому місці - «Гра з сигаретою» (куріння у компаніях), на третьому місці - «Спрага» (фізична залежність від тютюну).

6. Переважна більшість (84,4±6,4%) експертів-юристів визнали доцільним встановлення адміністративної відповідальності за куріння в заборонених місцях електронних сигарет, пристроїв для нагрівання, кальянів тощо; 81,3±6,9% – повністю підтримали заборону ароматизованих сигарет та заборону використання смако-ароматичних добавок (фруктові, ягідні тощо) у будь-яких компонентах тютюнових виробів класичних чи новітніх. Більше половини експертів (59,4±8,7%) вказали наступні найбільш дієві антитютюнові вимоги для зниження поширення тютюнокуріння: заборону продажу класичних тютюнових виробів та новітніх тютюнових виробів у визначених місцях, а також заборону їх продажу неповнолітнім.
7. Сформована Модель попередження споживання новітніх тютюнових виробів серед населення молодого віку містить два ключових вектори (державний та індивідуальний), кожний з яких включає дії, направлені на профілактику та заходи щодо зниження залежності споживання новітніх тютюнових виробів у розрізі колективного та індивідуального підходу.

Впровадження пропонованої Моделі дозволить попередити появу нових споживачів новітніх тютюнових виробів та знизити рівень їх споживання серед молоді, і тим самим зміцнити здоров’я нації в майбутньому.