УДК 616.8-008.615:616-001]:616.8:355.11

Вступ. Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) є одним із найтяжчих станів для діагностики, оскільки на відміну від інших психосоматичних хвороб не визначено стабільне поєднання симптомів, що зумовлює доцільність вивчення клінічних проявів.
Мета. Оцінити прояви та поширеність симптомів ПТСР у поранених з мінно-вибуховими травмами та посттравматичними ампутаціями кінцівок.
Матеріал та методи. Діагностика ПТСР проведена відповідно уніфікованого клінічного протоколу. У дослідженні прийняли участь 22 військовослужбовців (чоловіки): 10 пацієнтів (середній вік – 34,90±2,60 р., час від травми – 3,96±0,98 міс.) у ранньому періоді травми та 12 пацієнтів (середній вік – 42,33±2,54 р., час від отримання травми – 6,83±2,05 міс.) з центру реабілітації. Результати опрацьовано статистично,
рівень достовірності р<0,05.
Результати. Пацієнти з мінно-вибуховими посттравматичними ампутаціями кінцівок найчастіше відмічали проблеми із засинанням або сном (68,2%), уникали згадок про травмівну подію (22,7%) та відмічали нервовість і дратівливість через звичайні подразники (22,7%). Пацієнти з ампутаціями кінцівок у гострому періоді мали більш виражені відчуття ізоляції та втрати здатності переживати прихильність до інших та більше дратувались через звичайні подразники, ніж у реабілітаційному періоді. За умов ампутації верхніх кінцівок частішими були відчуття відсторонення і ізоляції та проблеми зі сном, ніж за умов ампутації нижньої кінцівки.
Висновки. Серед проявів ПТСР у ранньому періоду найбільш частою ознакою бути проблеми із засинанням або сном. Більш виражені прояви ПТСР реєструвались у пацієнтів з посттравматичними ампутаціями кінцівок під час гострого періоду та за умов ампутації верхньої кінцівки.
Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, посттравматичні ампутації, ранній період,
реабілітація.

УДК : 616.8-06:[616.988:578.834]-036-07

Бакун Олена-Наталія Андріївна. Клінічно-параклінічна характеристика психоневрологічних розладів при постковідному синдромі. : ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / О.-Н. А. Бакун. - Львів, 2025. - 141 с. - Бібліогр.: с. 117-135. (159 назв).

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної медицини – підвищенню ефективності діагностики психоневрологічних розладів у пацієнтів із постковідним синдромом. Наукове дослідження реалізується в межах мультидисциплінарного підходу, який передбачає участь фахівців різних галузей (неврології, психології, психіатрії, лабораторної діагностики) у комплексному клінічно-діагностичному супроводі пацієнтів.

1. Патогномонічними скаргами розвитку психоневрологічних розладів при постковідному синдромі у гострому періоді захворювання є скарги на розлади сну, порушення пам’яті та хиткість при ході (р<0,05).
2. Кашель і хиткість при ході з високою ймовірністю (р<0,05) можуть вказувати на розвиток психоневрологічних розладів при постковідному синдромі.
3. Предикторами виникнення психоневрологічних розладів віддаленого періоду у гострому періоді COVID-19 є високі рівні (p<0,005) ПОЛ, СМ, продуктів ОМБ та низький рівень L-аргініну (p<0,0001).
4. Постковідний синдром асоціюється з вираженими порушеннями психічного здоров’я (р<0,05), оскільки через 12 тижнів рівні астенічних проявів і тривоги перевищували у 1,9 рази показники групи без ПС, а депресії - у 2,9 рази.
5. У пацієнтів із постковідним синдромом вже у гострому періоді коронавірусної хвороби було вірогідне зниження когнітивної (р<0,05) функції по відношенню до пацієнтів групи без ПС і без суттєвих покращень (p>0,05) через 12 тижнів.
6. Через 12 тижнів після стаціонарного лікування у пацієнтів, які розвинули ПС зменшувалась кількість кореляційних зв’язків в біохімічній сфері (з 6 до 2) та збільшувалась у психокогнітивній (із 3 до 15), підкреслюючи шкідливість наслідків метаболічної інтоксикації для психологічного здоров'я появою 12 нових кореляційних зв’язків у психологічній і когнітивній сферах, як між собою, так і з біохімічними показниками, яких не було у гострому періоді COVID-19.
7. Багатофакторний регресійний аналіз виявив основні біохімічні предиктори (СМ, ПОЛ та ОМБ при довжині хвилі 530 нм), які впливають на рівні астенії, депресії та когнітивних порушень у пацієнтів із постковідним синдромом. Усі три моделі є статистично значущими (р<0,05) і пояснюють суттєву частку варіації відповідних психоневрологічних симптомів.
8. При визначенні біохімічних предикторів якості життя та рівня тривоги у пацієнтів із постковідним синдромом жоден не залишився в моделі, оскільки вираженість тривоги й оцінка якості життя є складними багатофакторними показниками, котрі важко пояснити лише біохімічними параметрами.

УДК: 616.8-009.614-021.1:617.55-007.43-089

Ушневич Жанна Олександрівна. Реґіонарна анестезія в хірургії гриж передньої черевної стінки впрограмі швидкого відновлення :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Ж. О. Ушневич. - Львів, 2025. - 214 с. - Бібліогр.: с. 172-200 (193 назви).

Ушневич Ж.О. Реґіонарна анестезія в хірургії гриж передньої черевної стінки впрограмі швидкого відновлення. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – «Медицина» (22 – Охорона здоров’я) – Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2025.
Мета дослідження полягала в покращенні якості періопераційного ведення пацієнтів, які переносять операції з приводу гриж передньої черевної
стінки шляхом застосування реґіонарної анестезії в програмі швидкого відновлення на підставі вивчення маркерів стресу, варіабельності ритму серця,
швидкості післяопераційного відновлення та ефективності знеболення. Обстежено та проаналізовано 91 пацієнта, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії №3 Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна лікарня» за період з 2022 по 2025 рр.

УДК 616.8–008.615–02:616-001–039.51]–07

   Під час мінно-вибухової хвилі (blast traumatic brain injury) головний мозок отримує струс — контузію, яка має віддалені наслідки у вигляді посттравматичного стресового розладу (ПТСР), не завжди діагностується, а відтак не отримує вчасно ефективного лікування. 

УДК: 616.8-009.614:378.22:17.026

Вступ. В системі вищої освіти на післядипломному рівні підготовки, формування лікаря як висококваліфікованого фахівця можливе лише при сформованому мотиваційно-ціннісному відношенні в його професійному становленні. Одним із актуальних напрямків серед наукових досліджень є вивчення мотивації професійної діяльності лікарів, аналіз життєвих цінностей і потреб, що лежать в площині трудової поведінки, виявлення чинників, які мотивують та демотивують, дослідження їх умов праці та пошук мотиваційних чинників. Процес мотивації включає створення готовності до дії, вибір спрямованості (цілей), засобів і способів дії, місця і часу дії, оцінку вірогідності успіху, формування впевненості в правильності і необхідності дій. В процесі мотивації беруть участь такі фактори: потреби, мотиви, світогляд, особливості характеру та самопозиціювання, фізичні та психічні можливості, функціональні й емоційні стани, переживання, знання про середовище та прогноз його змін.
Мета. Визначити основні мотиваційні чинники, які сприяли вибору лікарями-інтернами спеціальності «Анестезіологія». Співробітниками кафедри анестезіології та інтенсивної терапії ФПДО ЛНМУ ім. Данила Галицького було проведено анонімне анкетування 72 лікарів-інтернів, що проходять навчання за фахом «Анестезіологія». В анкетах пропонувалося оцінити 12 мотиваційних чинників вибору лікарями-інтернами спеціальності, які згруповані в 4 блоки.
Результати і обговорення. Аналізуючи результати дослідження можна стверджувати, що популярність і престижність спеціальності «Анестезіологія» є провідним мотивом для більшості інтернів. Мотиваційні чинники є усвідомленим внутрішнім спонуканням інтерна до активного вибору професійної діяльності, і власне, результати проведеного нами дослідження свідчать: більшість респондентів відзначаються високим рівнем професійної спрямованості, а мотиваційні чинники слугують індикатором схильності та готовності лікаря-інтерна працювати за обраним фахом.
Аналіз анкетних даних показав, що мотивація вибору респондентів орієнтована на професійно-медичні цінності та спонукання особистості до здійснення лікарської діяльності і реалізацію власних мотивів.
Висновки. Вибір інтернів спеціальності «Анестезіологія» зумовлений складним поєднанням різних мотиваційних
чинників, формування яких закладається під час навчання на клінічних кафедрах. Більшість респондентів мають
високий рівень професійної спрямованості, що призведе в подальшому до самореалізації в обраній спеціальності.