УДК: 614.2:616.89].008.6:658

Боровець Всеволод Анатолійович. Детермінанти психічного здоров’я та обґрунтування моделі моніторингу його стану в менеджерів системи охорони здоров’я : ... д-ра філософії : [спец.] 022, 222 / В. А. Боровець. - Львів, 2025. - 185 с. - Бібліогр.: с. 139-161. (190 назв).

Здійсненим комплексним медико-соціальним дослідженням вирішено актуальну науково-прикладну задачу щодо наукового обґрунтування та розробки концептуальної моделі моніторингу стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я в умовах трансформації галузі, зростання професійного
навантаження та впливу багаторівневих детермінант на стан психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я. Запропонована модель базується напринципах наукової доказовості, біопсихосоціального підходу, інтеграції психосоціальної підтримки в управлінське середовище, використанні цифрових
рішень та супервізійно-інтервізійних механізмів. Її впровадження дозволяє здійснювати сталий моніторинг стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я, формувати систему раннього виявлення ризиків і заохочення управлінських рішень для збереження психологічного добробуту фахівців, що
забезпечують функціонування системи охорони здоров’я України.
1) На основі аналізу наукових публікацій, чинних нормативно-правових актів, аналітичних звітів та стратегічних документів встановлено необхідність у розробці системної багаторівневої моделі моніторингу та оцінювання стану психічного здоров’я в менеджерів системи охорони здоров’я, що враховує високий
рівень професійного стресу та емоційного навантаження, з якими стикаються менеджери в системі охорони здоров’я, задля забезпечення здорового способу життя та їх благополуччя, а, як наслідок, і продуктивності праці, що можливе лише через комплексне розуміння різних детермінант впливу на стан психічного
здоров’я;
2) Результати соціально-гігієнічного аналізу дозволяють стверджувати, що сучасний медичний менеджер системи охорони здоров’я функціонує у складному багаторівневому контексті – між зростаючими управлінськими викликами, неструктурованими кар’єрними траєкторіями та високою соціальною  відповідальністю. У ході дослідження було обґрунтовано, що формування особистості менеджера відбувається поступово, часто в умовах нефіксованої мотивації та неповної готовності до виконання управлінських функцій, що потребує цілеспрямованого кадрового супроводу та розвитку; встановлено, що значна частка менеджерів у системі охорони здоров’я приходить до управлінської діяльності за сценарієм «path dependency», що супроводжується відсутністю належного рівня підготовки, а отже — підвищеними ризиками стресових станів і психоемоційного виснаження в перші роки адміністративної роботи;
3) Здійснено ідентифікацію статусу «Менеджер охорони здоров’я» на основі міжнародних дефініцій та адаптації поведінкової моделі управлінських компетенцій менеджера системи охорони здоров’я з урахуванням міжнародного досвіду та специфіки української системи охорони здоров’я. Запропоновано
структуровану систему компетенцій, що включає визначення компетенцій та багаторівневу систему поведінкових індикаторів з диференціацією на орієнтацію на завдання, процеси, імплементацію політик та стратегічну орієнтацію, а також уперше обґрунтовано застосування інтерв’ю, заснованого на поведінкових подіях,як ефективного інструменту оцінки та прогнозування професійної ефективності
управлінців у сфері охорони здоров’я в Україні;
3) На підставі аналізу соціально-демографічного та професійного портрету слухачів циклу підвищення кваліфікації за фахом «Організація і управління охороною здоров’я» встановлено, що управлінський корпус системи охорони здоров’я є досвідченим, але переважно сформованим з осіб середнього та старшого
віку, що, з одного боку, свідчить про накопичений професійний капітал, а з іншого – створює ризики професійного вигорання та недостатнього оновлення управлінського складу. Виявлено, що гендерна структура управлінців у системі охорони здоров’я демонструє умовний паритет, проте існують певні відмінності у розподілі посад та вікових характеристик, що вимагає подальшого гендерно- чутливого аналізу під час формування політик розвитку управлінського персоналу;

4) Комплексна оцінка стану психічного здоров’я та якості життя медичних працівників та менеджерів системи охорони здоров’я встановила, що домен «щоденна діяльність» є критично заниженим як у чоловіків, так і у жінок (у чоловіків – 0,47±0,06; у жінок – 0,45±0,05), а також, що саме цей домен має найсильніший позитивний кореляційний зв’язок із загальним рівнем психологічного самопочуття (r=0,49, p<0,001). Крім того, доведено, що менеджери мають достовірно нижчі оцінки своєї щоденної діяльності, аніж медичний персонал (1,89±0,04 проти 2,01±0,04; t =-1,97, p<0,05), що є індикатором їх потенційної вразливості у контексті професійного вигорання. Доведено наявність гендерних особливостей у структурі зв’язку між окремими доменами якості життя та оцінкою загального психологічного благополуччя, зокрема, серед жінок сильніший кореляційний зв’язок спостерігається для доменів «Настрій» (r=0,53, p<0,001), «Щоденна діяльність» (r=0,46, p<0,001) та «Самооцінка» (r=0,41, p<0,001). У чоловіків же найбільш значущими є домени «Щоденна діяльність» (r=0,49, p<0,001), «Відносини» (r=0,47) та «Майбутнє» (r=0,43, p<0,001).
5) Оцінка впливу глобальних детермінант на стан психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я показала, що найвищий рівень впливу має війна з росією (4,44±0,05 бали при 5-ти бальному оцінюванні), наступні позиції за ступенем дії мали: пандемія COVID-19 (2,77±0,08 бали) та глобальні економічні
зміни (2,76±0,08);
6) Встановлено, що на стан психічного здоров’я населення України найбільшою мірою впливають такі соціальні фактори, як наявність корупції в державі (3,71±0,07 бали з 5 максимальних), інфляційні процеси (3,58±0,07 бали) та політичне становище в Україні (3,54±0,07 балів). Керівники ж ЗОЗ у першу чергу
вказали дію таких соціальних факторів, як наявність «Корупції в державі» (3,81±0,14), «Стан організації та доступності в системі охорони здоров'я» (3,74±0,13) та «Політичне становище» і «Ефективність державного управління» (3,54±0,14 та 3,54±0,15, відповідно), а з врахуванням стажу роботи такі дані переважали у керівників зі стажем до 20 років, аніж у фахівців зі стажем роботи у системі охорони здоров’я понад 20 років;
7) Встановлено, що з 15 визначених особистісних детермінант стану психічного здоров’я менеджери системи охорони здоров’я найвищу оцінку впливу надали задоволеності умовами праці — 3,84±0,16 балів з 5 можливих. У загальній вибірці респондентів ця детермінанта також була серед найбільш значущих і
отримала 3,53±0,07 бали, разом із «Рівнем особистого доходу та його розподілом» (3,49±0,07), «Задоволеністю житловими умовами» (3,41±0,08), «Способом життя» (3,37±0,08) та «Якістю продуктів харчування» (3,34±0,07);
8) Обґрунтована та розроблена концептуальна модель моніторингу стану психічного здоров’я менеджерів системи охорони здоров’я на сучасному етапі її реформування з врахуванням національного, регіонального та місцевого рівнів, а також таких елементів у її побудові, як наявність компетенцій у сфері управління
стресом та емоційної стійкості, формування навичок лідерства та підтримуючої комунікації, організації мультидисциплінарної служби психічного здоров’я на робочому місці, використання стандартизованих психометричних інструментів, впровадження інтервізійних та супервізійних механізмів. Ефективність моделі
підтверджена методом експертних оцінок.

УДК: 616-058-082:[616.988:578.834.1]:355]-073.75

Щербата Галина Михайлівна. Медико-соціальне обґрунтування моделі служби променевої діагностики в умовах пандемії та воєнного стану :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  Г. М. Щербата. - Львів, 2024. - 190 с. - Бібліогр.: с. 144-168 (192 назв).

Щербата Г. М. Медико-соціальне обґрунтування моделі служби променевої діагностики в умовах пандемії та воєнного стану. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» (022 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2024.

Метою дослідження було наукове обґрунтування оптимізації роботи служби променевої діагностики із формуванням її моделі, яка б забезпечувала надання якісної та доступної медичної допомоги в умовах пандемії та воєнного стану.

Враховуючи отримані дані дисертаційного дослідження, була сформована функціонально-організаційна модель служби променевої діагностики в умовах пандемії та воєнного стану, яка містить інноваційні підходи до організації роботи служби в кризових ситуаціях. Спільні компоненти Моделі для обох кризових станів:           

- Координація та управління: централізоване керівництво для оптимізації роботи всієї системи променевої діагностики;

- Інновації та навчання: впровадження новітніх технологій та постійне навчання персоналу для підвищення якості та ефективності діагностичної послуги; формування онлайн-сервісу обміну інформацією «Промені діагностики»; створення команди лікарів для віддаленого консультування; забезпечення «другої думки» лікаря; формування діагностичних бригад для надання послуг з діагностики за межами закладу охорони здоров’я;

- Моніторинг та аналіз: постійне відстеження показників результативності та аналіз даних для систематичного вдосконалення Моделі. Пропонована функціонально-організаційна модель показує складність і важливість служби променевої діагностики в умовах пандемії та воєнного стану, а також окреслює унікальні вимоги та виклики, що стоять перед нею.

УДК: 614.2:316.61

Мілашовська Вікторія Олегівна. Медико-соціальне обґрунтування моделі стратегічного планування медичної допомоги населенню на рівні новосформованого адміністративного району :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  В. О. Мілашовська - Львів, 2024. - 185 с. - Бібліогр.: с. 145-167 (199 назв).

Комплексним медико-соціальним дослідженням вирішено актуальну науково-прикладну задачу щодо обґрунтування концептуальної моделі стратегічного планування організації медичної допомоги населенню новоствореного району в умовах реформування системи охорони здоров’я, яка базується на нових функціонально-організаційних підходах до її структури і побудована на принципах комплексності та системності з використанням міжсекторального підходу, інформаційного механізму забезпечення та її наукового супроводу, потенційна ефективність якої позитивно оцінена експертами. Дослідженням встановлено, що у Закарпатській області та, власне, у Мукачівському районі існують відмінності у медико-демографічних процесах, ніж в Україні, що зумовило необхідність обґрунтування та розробки концептуальної моделі стратегічного планування організації медичної допомоги населенню новоствореного району з вирішенням проблем, які так чи інакше пов’язані з проблемою демографічного руху, рівня народжуваності, існуючої смертності, особливостями умов проживання населення, а в цілому сприяти підвищенню тривалості життя населення. Показано, ефективний механізм та інструментарій планування організації медичної допомоги для стимулювання підвищення ефективності використання наявних ресурсів спрямованих на охорону здоров’я з використанням PEST- та SWOT-аналізу. При ідентифікації статусу новосформованого адміністративного Мукачівського району Закарпатської області встановлено, що за величиною кількості населення він є третім з 6 районів області, з більшою на 27,3% за обласну густиною населення, з дещо більшою у складі населення кількістю жіночого населення, а за медико-демографічними показниками район є урбанізаційно депопуляційним. Встановлено, що майже половина респондентів (44,3%) не могли оцінити стан свого здоров’я – і зазначили його як середній - «не добрий і не поганий». На хороший рівень свого здоров’я вказало 42,6%, а на «поганий» та «дуже поганий» 13,0%, в т. ч. на це вказало 18% мешканців сільської місцевості. Встановлено значний відсоток респондентів у районі, які курять (26,76±2,01%) та зловживають алкогольними напоями (48,45±2,27%). Серед курців та осіб, які раніше курили переважають особи віком після 40 років (61,10±3,15%) та з середньою спеціальною освітою (45,68±3,22%). У частини опитаних, які курять та які вживають алкоголь (відповідно, 20,41±2,88% та 36,73±3,44%) спостерігається оманливе враження: вони вважають, що ведуть здоровий спосіб життя. Виявлено, що більшість мешканців району задоволені своїми умовами проживання, а погіршення психоемоційного стану респондентів у більшій ступені був пов’язаний з незадовільним матеріальним станом (31,25 ± 2,81%), особливо у осіб з вищою чи середньою спеціальною освітою (75,00 ± 2,63%). З’ясовано, що найчастішим джерелом інформації про здоровий спосіб життя виступав інтернет, преса та телевізійні програми (56,49±2,43%): достовірні дані отримані у групах осіб віком до 40 років (64,41±3,75%) та міських мешкан-ців (62,37±3,48%). Рівень інформованості про здоров’язбережувальну поведінку, який надавався у лікарській амбулаторії склав лише 24,76±2,12% і вищим він був серед мешканців сільської місцевості (32,88±3,15%) та осіб старших вікових груп (31,13±4,50%). Встановлено, що при появі ознак захворювання половина респондентів (52,38±2,27%) звертались за медичною допомогою у лікарську амбулаторію і більш характерним це було для осіб віком після 60 років (55,75±4,67%) та мешканців сільської місцевості (60,40±3,09%). Виявлено, що на експертну думку досвідчених висококваліфікованих організаторів охорони здоров’я ключовою проблемою галузі є «недостатність фінансових ресурсів для забезпечення ефективної діяльності системи охорони здоров’я з державних джерел фінансування» (78,56±1,79% респондентів), а першочергового вирішення при реформуванні галузі охорони здоров’я належать приділити підготовці стратегічних планів функціонування системи охорони здоров’я, як на рівні держави так і на місцевому рівні (63,57±2,10%). Обґрунтована та розроблена концептуальна модель стратегічного планування медичної допомоги населенню на регіональному рівні з врахуванням нових елементів у її побудові, а саме індикативних показників діяльності закладів охорони здоров’я, в т. ч. з використанням даних самооцінки населенням власного здоров’я та способу життя та оцінки керівниками та медичним персоналом закладів охорони здоров’я у діючих та новосформованих адміністративних одиницях результатів удосконалення організації та надання медичної допомоги населенню, ефективність якої підтверджена методом експертних оцінок. Впровадження концептуальної моделі в практичну діяльність при позитивній оцінці експертами (9,37±3,61 бали за 10 бальною шкалою) та високому ступені узгодженості думок експертів (середній рівень коефіцієнту варіації С V = 12,51%) дозволяє рекомендувати її для використання в системі охорони здоров’я України.