УДК: 616.72.4-008.1-002-007.232-036-07

Штибель Денис Володимирович. Комплексна діагностика поєднання зміщень суглобових дисків із
запально-дегенеративними хворобами скронево-нижньощелепних суглобів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Штибель. - Львів, 2026. - 176 с. - Бібліогр.: с. 136-157 (181 назва).

У дисертаційній роботі представлено нове вирішення науково-практичної задачі, яке полягає у підвищенні якості комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб скронево-нижньощелепних суглобів шляхом вивчення особливостей клінічної маніфестації, розпрацювання додаткових критеріїв діагностики та удосконалення протоколів променевих методів обстеження.

1. Визначено, що серед усіх відібраних пацієнтів (ретроспективний аналіз) м’язові розлади складали 61,70±1,36% випадків, суглобові – 95,60±0,57%. Зміщення диска було найчастішим розладом і становило 78,96±1,14% серед усіх пацієнтів, гіпермобільність суглобових головок – 29,28±1,27%, запально-дегенеративні хвороби – 20,49±1,13%, суглобова ефузія – 32,89±1,32%. Серед пацієнтів зі зміщенням дисків ЗДзР^РА склали 72,07±1,41%, а ЗДбезР^РА – 33,70±1,49%. У 55,09±1,43% пацієнтів було поєднання двох і більше різних розладів одночасно, при чому ЗДХ найчастіше поєднувались із ЗД (15,31±1,01% серед усіх пацієнтів), рідше із МР (6,59±0,70%), ГСГ (4,63±0,59%) та СЕ(7,06±0,52%).
2. Виявлено, що кількість звернень жінок хворих на СНР значно переважала чоловіків (співвідношення жінок до чоловіків 4,61:1). Проте при порівнянні часток окремих розладів серед чоловіків (ЗДзР^РА – 64,76±3,17%, ЗДбезР^РА – 17,62±2,53%, ГСГ^РА – 31,72±3,09%, ЗДХ^РА – 6,61±1,65%, СЕ^РА – 31,28±3,08%, МР^РА – 41,41±3,27%) та серед жінок (ЗДзР^РА - 79,37±1,54%, ЗДбезР^РА – 28,56±1,40%, ГСГ^РА – 28,75±1,40%, ЗДХ^РА – 23,50±1,31%, СЕ^РА – 33,24±1,46%, МР^РА – 66,09±1,46%) достовірна різниця (χ ² тест: p<0.05) виявлена лише між частками ЗДХ^РА, що підтверджує вплив статі на розвиток даної хвороби. Встановлені вікові межі розладів (1 і 3 квартилі) серед чоловіків та жінок можна розглядати як вікові групи ризику розвитку СНР (чоловіки: ЗД – 18-32 років, ГСГ – 16-30 років, ЗДХ – 33-51 роки, МР – 15-22 роки, жінки ЗД – 21-39 років, ГСГ – 20-34 років, ЗДХ – 33-56 роки, МР – 22-39 років).
3. Встановлено, що серед обстежених хворих характерними симптомами та ознаками для поєднання ЗДзР+ЗДХ були: відкриваня рота на 40мм і більше, звуки в суглобі під час обстеження (клацання, ляскіт, хрускіт), самовільний біль в ділянці суглоба, біль при жуванні, девіація при відкриванні рота, крепітація. Для поєднання ЗДбезР+ЗДХ характерними симптомами та ознаками були: відкривання рота до 40мм, біль при жуванні, біль при відкриванні рота, біль самовільний, дефлексія при відкриванні рота в сторону ураженого суглоба, біль при латеротрузії в бік протилежний від ураженого суглоба, крепітація.
4. Враховуючи достовірну різницю (p<0,05) між кількістю симптомів у групах поєднання (ЗДзР+ЗДХ – 5,5 (4;8,25), ЗДбезР+ЗДХ – 8 (4,5;9)) в порівнянні з іншими групами (ЗДзР – 4 (2;6), ЗДбезР – 2 (1;5,5), ЗДХ – 1,5 (0;4)), можна стверджувати, що під час поєднання розладів спостерігається не лише додавання симптомів та ознак, але і їх кратне збільшення.
5. Встановлено, що зміщення дисків не впливають на виникнення запально-дегенеративних хвороб СНЩС у віковому аспекті, оскільки, при порівнянні середнього віку груп ЗДзР+ЗДХ (40,51±14,52р), ЗДбезР+ЗДХ (43,61±13,84р) та ЗДХ (50,00±4,03р) між собою, не було виявлено достовірної різниці (p>0,05), а при порівнянні груп поєднання (ЗДзР+ЗДХ, ЗДбезР+ЗДХ) із ЗДзР (26,81±9,99р) та ЗДбезР (27,52±13,66р) було виявлено достовірну різницю (p<0,05).
6. Визначено ефективність застосування УСГ для діагностики зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС: чутливість для ЗД становила 57,14%, для ЗДХ – 66,53%; специфічність для ЗД – 83,33%, для ЗДХ – 76,89%; загальна точність для ЗД – 66,67%, для ЗДХ – 71,60%; ППЗ для ЗД – 85,71%, для ЗДХ – 75,00%; НПЗ для ЗД – 52,63%, для ЗДХ – 68,80%.
7. Розпрацьовані стандартизовані протоколи променевих методів обстеження (УСГ, КПКТ, МРТ) є практично значимими для комплексної діагностики поєднання зміщення дисків та запально-дегенеративних хвороб СНЩС. Використання динамічної МРТ дозволило ідентифікувати складні типи зміщення дисків, в той час як статичні МРТ образи були при цьому недостатньо інформативні. Для розроблення протоколу УСГ СНЩС та ЖМ визначено норми параметрів для чоловічої та жіночої статей: ширина суглобової щілини у жінок становила 0,95±0,23мм, у чоловіків – 1,11±0,22мм (p<0,05); амплітуда переміщення суглобової головки становила 14,10±1,92мм (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05); товщина ЖМ в стані спокою становила для жінок 9,59±1,35мм, для чоловіків – 11,38±1,40мм (p<0,05);  товщина ЖМ при стисканні для жінок становила 12,76±1,79мм, для чоловіків – 15,58±1,93мм (p<0,05); відсоток потовщення ЖМ становив 26,11±5,01% (для чоловіків і жінок разом через відсутність достовірної різниці, p>0,05).

УДК: 616.311.2-002+616.314.17-008.64)]-06:616.314.2-007.272]-036-08-059-084

Дубас Максим Андрійович. Особливості перебігу, комплексне лікування та профілактика захворювань пародонту, ускладнених розладами функціональної оклюзії : ... дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / М. А. Дубас. - Львів, 2025. - 209 с. - Бібліогр.: с. 176-196. (188 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології − клініко-
лабораторне та функціональне обґрунтування підвищення ефективності стоматологічної реабілітації пацієнтів з патологією пародонта, ускладненою
розладами функціональної оклюзії.
1. Виявлено високу поширеність оклюзійних розладів (82,42±2,97%) у пацієнтів з патологією пародонта. Найвищий відсоток гінгівіту спостерігали
при ортодонтичній патології (51,43±8,57%). Генералізований пародонтит ІІ та ІІІ ступеня у найбільшій кількості було виявлено при дефектах зубних рядів. Референтне значення індексу PSR було найнижчим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (2,96±0,25 бали), у осіб з іншими оклюзійними
інтерференціями показники індексу свідчили про необхідність пародонтологічної допомоги (3,23±0,26 бали, 3,41±0,30 бали та 3,52±0,28 бали).
Середнє значення індексу РМА у хворих з ортодонтичною та ятрогенною патологією і надмірною стертістю зубів відповідали верхній межі середнього ступеня запального процесу у тканинах пародонта (44,81±6,16%, 48,76±6,63%, 47,16±6,23%, р>0,05), у пацієнтів з дефектами зубних рядів показник засвідчував початок важкого ступеня запалення ясен (52,75±7,13%). Значення Індексу кровоточивості ясенних сосочків було найменшим у пацієнтів з ортодонтичною патологією (1,82±0,20 балів), найвищим – у хворих з дефектами зубних рядів (2,71±0,26 балів, р<0,05). Усереднені значення гігієнічного індексу відповідали «незадовільній» гігієні ротової порожнини.
2. Спостережено значні порушення гомеостазу ротової порожнини: виявлено явища гіпосалівації (швидкість слиновиділення - 0,36±0,04 мл/хв), прямо пропорційно пов’язані з підвищенням в’язкості слини (1,69±0,16 мПас), зсув кислотно-лужної рівноваги ротової порожнини по типу функціонального ацидозу (рН - 5,50±0,49), підвищений вміст муцину (3,55±0,52 г/л) та білка (3,78±0,61 г/л) у ротовій рідині, що підтверджувалось скаргами пацієнтів з генералізованим пародонтитом, ускладненим розладами функціональної оклюзії, на сухість у порожнині рота.
3. Виявлено суттєві зміни мікробіому ротової порожнини при асоціації патології пародонта та оклюзійних інтерференцій: низький вміст корисної
мікробіоти у біотопі пародонтальних кишень - лактобатерій (30,00±8,50 %), Str. Salivarius (33,33±8,75%) та великий відсоток пародонтопатогенної мікрофлори: Peptostreptococcus - 86,67±6,31%, P. gingivalis - 83,33±6,92%, Р. intermedia - 93,33±4,63%, р<0,01. Збудник запальних процесів S.aureus, спостерігали у 86,67±6,31%, р<0,01.
4. Підтверджено порушення оклюзійних співвідношень за данимидіагностики Т-Scan у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на тлі
оклюзійних інтерференцій: найменша площа оклюзійних контактів (19,02±3,82мм2), найвищий індекс асиметрії сили між сторонами (17,57±3,02%), рівномірні оклюзійні контакти лише у 2 пацієнтів (6,67%), надмірний контакт у центральній оклюзії у найбільшої кількості пацієнтів (46,67%). При зміщенні нижньої щелепи з положення центрального співвідношення у латеральну та передню оклюзію за силовим навантаженням було досліджено максимальну кількість контактів-перешкод (23,33%). У хворих основної групи досліджено найвищий час оклюзії, дезоклюзії та час досягнення максимальної кількості міжзубних контактів (0,58±0,10 с, 0,68±0,10 с, 0,56±0,08 с), на противагу контрольної групи.
 5. Впровадження розпрацьованого алгоритму для лікування патології пародонта у пацієнтів з розладами функціональної оклюзії сприяло усуненню запалення та кровоточивості ясен. У найдовший термін спостереження (1 рік) виявлено найвищий відсоток осіб зі «стабілізацією» стану тканин пародонта (77,08±6,13%, р<0,01). Запропонований комплекс дозволив досягти ремісіїї генералізованого пародонтиту, що підтверджувалось позитивною динамікою лабораторних, мікробіологічних та функціональних показників, як у найближчі, так і у віддалені терміни спостереження.

УДК: 616.724:616.314.2]-08

Семчишин Ярина Олегівна. Обґрунтування лікування хворих з скронево-нижньощелепними розладами і зубощелепними деформаціями : ... дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Я. О. Семчишин - Львів, 2025. - 180 с. - Бібліогр.: с. 137-160 (237 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення науково-практичного завдання стоматологічної реабілітації хворих зі скронево-нижньощелепними розладами та зубо-щелепними деформаціями шляхом розпрацювання алгоритмів комплексних діагностично-лікувальних заходів.

1. Комбіновані форми СНР (артрогенні + міогенні) зустрічалися найчастіше (59,5 ± 5,52%). Міогенні розлади виявлені у 25,3±4,89%, артрогенні – у 15,2±4,04% хворих. Жінки становили більшість серед пацієнтів із СНР (74,7%), особливо з комбінованими скронево-нижньощелепними розладами.
2. Найпоширенішими симптомами за діагностичним Гамбургзьким протоколом були: біль при пальпації жувальних м'язів (84,8±4,04%), біль у суглобах (67,1±5,29%) та шум у суглобах (64,6±5,38%). Для артрогенних СНР характерними були біль при пальпації суглобів (83,4±9,04%), шум у суглобах (83,4±9,04%) і дефлексія/девіація (58,4±14,86%). Міогенні СНР найчастіше проявлялися болем у жувальних м'язах (100%) і шумом у суглобах (55±11,41%).

 3.Аналіз розподілу пацієнтів за індексом Helkimo засвідчив, що легка форма СНР спостерігалася у 16,5±4,18% хворих, середній ступінь тяжкості — у 51,9±5,62%, а важка форма — у 31,6±5,23%. При розгляді різновидів СНР (артрогенні, міогенні, комбіновані) встановлено, що середній ступінь тяжкості за індексом Helkimo був найпоширенішим серед міогенних і комбінованих розладів, тоді як важка форма переважала у групі комбінованих СНР. Крім того, аналіз взаємозв’язку між тяжкістю СНР і видом зубо-щелепних деформацій виявив, що середній ступінь тяжкості найчастіше зустрічався при аномаліях зубних рядів і прикусу, тоді як при вторинних деформаціях домінувала важка форма СНР.

4. Аномалії зубних рядів і прикусу превалювали у хворих з СНР (72,15±5,04%), тоді як вторинні деформації (7,6±2,98%) та їх комбінації з аномаліями зубних рядів і прикусу (12,65±3,74%) зустрічалися рідше. Комбіновані СНР найчастіше асоціювалися з аномаліями зубних рядів (61,4±6,45%).
5. На підставі проведеного дослідження розпрацьовані і застосовані алгоритми комплексних діагностично-лікувальних заходів для одночасного лікування скронево-нижньощелепних розладів та зубо-щелепних деформацій.
6. Оцінка ефективності лікування скронево-нижньощелепних розладів і зубо-щелепних деформацій проведена на основі даних аксіографічного дослідження до та після лікування. Аналіз функціонального стану скронево-нижньощелепного суглоба враховував амплітуди рухів, траєкторії рухів суглобових головок, характеристики початку і кінця руху, а також кути сагітального і трансверзального суглобових шляхів. Результати показали значні поліпшення амплітуди рухів суглобових головок при "медіотрузії" (нормативні показники зросли з 25% до 55%, p<0,001) та "протрузії/ретрузії"(з 45% до 65%, p<0,05). Параметри початку та кінця руху також покращилися, особливо при "протрузії/ретрузії"(нормативні показники зросли з 50% до 80%, p<0,001). Траєкторія руху суглобових головок теж зазнала позитивних змін (нормативні показники при "медіотрузії" зросли з 30% до 60%, p<0,05, а при  "відкриванні/закриванні рота" з 5% до 20%, p<0,05). Поліпшення кутів суглобових шляхів виявлено для КТСШ при "медіотрузії "(зростання нормативних показників з 30% до 60%, p<0,01). Запропонований комплекс лікувально-діагностичних заходів довів свою ефективність, забезпечуючи часткову або повну реабілітацію пацієнтів із СНР та зубо-щелепними деформаціями.

616.314-007.285-089.29-634-17]-036].004.6

Гуньовський Ярослав Романович. Клінічне та лабораторне обґрунтування застосування акрилових та безмономерних базисних пластмас в ортопедичному лікуванні пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів: : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Я. Р. Гуньовський. - Львів, 2023. - 233 с. - Бібліогр.: с. 191-221 (257 назв). 

Анотація

   У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення практичного завдання ‒ підвищення ефективності ортопедичного лікування хворих з частковою втратою зубів з використанням акрилових і термопластичних знімних протезів, завдяки дослідженню методом акустичної емісії стійкості до руйнування базисних матеріалів та порівняльному аналізу їх фізико-механічних властивостей,  структури і шорсткості їх поверхні при застосуванні різних полірувальних паст та  ступеню адгезії мікроорганізмів.

   1. За допомогою експериментальних досліджень з використанням методу акустичної емісії для визначення механічних параметрів матеріалів базисів знімних протезів та особливостей їх руйнування під дією квазістатичного навантаження показали, що акриловий полімер Villacryl H Plus має найбільшу межу міцності s_B (78,00±2,88) та напруження під час руйнування σ_ff, (73,33±3,05), які майже на 40% перевищують відповідний показник Vertex™ ThermoSens ‒ s_B (73,33±8,82), σ_ff (43,33±14,53). У випадку напружень остаточного руйнування σ_ff, отримали такий порядок матеріалів: Vertex™ ThermoSens (43,33 кН) < Фторакс (71,33кН) < Villacryl H Plus (73,33кН). За критерієм Tьюкі статистично різниця між значеннями визначених параметрів для всіх матеріалів незначна (p>0,05). Хоча межа міцності термопластичного полімеру виявилася не найбільшою, для її досягнення потрібно у 4-4,5 рази більше часу навантаження зразків, ніж для акрилових полімерів.

   Поява сигналів акустичної емісії під час розтягу зразків свідчить, про зародження у матеріалі ділянок руйнування, при тому матеріал Фторакс руйнується крихко, Villacryl H Plus ‒ пружно-пластично, а Vertex™ ThermoSens характеризується значною в’язкістю. Як результат, відносне видовження всіх матеріалів значно відрізняється (p<0,01): Фторакс (), Villacryl H Plus (), Vertex™ ThermoSens (). Найбільше відносне видовження мав термопластичний полімер Vertex™ ThermoSens. Термопластичний полімер характеризується значною пластичністю під час розтягу, а макропоказник в’язкості його руйнування вдвічі перевищує аналогічний параметр акрилового полімеру. Відповідно частковий знімний протез виготовлений з термопластичного матеріалу добре протидіє руйнуванню, що сприяє збільшенню терміну користування знімним протезом.

У результаті порівняльного аналізу міцнісних характеристик базисні полімери розташувались у такому порядку: Villacryl H Plus, Vertex™ ThermoSens, Фторакс, а за макропоказником в’язкості руйнування К_ІС – Vertex™ ThermoSens, Фторакс, Villacryl H Plus.

   2. За електронно-фрактографічним аналізом поверхні досліджуваних матеріалів для базисів знімних протезів встановлено, що внаслідок обробки поверхні полімеру Фторакс фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,79±0,095) ˃ Blue Shine (0,66±0,056) ˃ ThermoGloss (0,39±0,023) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 4 – 4,5 рази. Вивчення полімеру Villacryl H Plus показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість зменшується (без обробки (1,77±0,066) ˃ Blue Shine (0,57±0,061) ˃ ThermoGloss (0,49±0,055) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою Thermogloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується майже в 4 рази. Дані вивчення шорсткості пластмаси Vertex™ ThermoSens показали, що внаслідок обробки поверхні фінішними пастами її шорсткість значно зменшується (без обробки (2,02±0,099) ˃ Blue Shine (1,21±0,13) ˃ ThermoGloss (0,88±0,079) (p<0,05). Найменше значення шорсткості досягається після фінішної обробки пастою ThermoGloss, яке порівняно з аналогічним показником для необробленої поверхні зменшується в 2 – 2,5 рази. Встановлено, що полірування фінішною пастою ThermoGloss забезпечує меншу шорсткість поверхні, ніж пастою Blue Shine, для всіх типів базисних полімерів, що сприяє покращенню якості знімних протезів.

   3. У результаті мікробіологічного дослідження визначено, що ступінь мікробної адгезії до вивчених штамів був помірним порівняно з контрольним матеріалом (склом) (p˂0,001), і не залежав від виду базисного матеріалу. Аналіз індексу адгезії мікроорганізмів до базисних пластмас виявив найменшу адгезивну здатність до поверхні полімеру Vertex™ ThermoSens з фінішною обробкою пасти ThermoGloss. У термопластичних полімерівVertex™ ThermoSens рівень адгезії E. coliбув меншим на 19,6% (p˂ 0,05), C. albicansзменшувався на 18,5 % (p˂0,05), S.aureusна 4,4% (p˃0,05), E. oralisна 4,1% (p˃0,05)  порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine.

Натомість у акрилових полімерівVillacryl H Plus  рівень адгезії E. coliпри обробці пастоюVertex™ThermoGloss є меншим на 12,9% (p˂0,05), C. albicansзменшувався на 10,3 % (p˂0,05), S.aureusна 6,1% (p˃0,05), E. oralisна 5,9% (p˃0,05) порівняно з матеріалом оброблених пастою Blue Shine. Отримані дані дозволяють зробити висновок, що взірці з полімерних матеріалів для виготовлення базисів протезів суттєво відрізняються за ступенем адгезії бактерій, та грибів роду Candida. Відмінності колонізаційної резистентності до формування мікробної біоплівки при використанні полімеру в клінічних умовах залежить від структури поверхні матеріалу, способу полірування, та вибору полірувальних паст.

   4. У результаті аналізу гігієнічного стану, через один місяць використання, часткових знімних протезів з досліджуваних термопластичних та акрилових полімерів оброблених полірувальними пастами Blue Shine і Vertex™ThermoGloss, виявлено значне збільшення показників індексу гігієни ортопедичних конструкцій (p˂0,05) з коливаннями у межах декілька відсотків у досліджуваних групах. У пацієнтів у процесі 12-місячного користування зубними протезами виготовленими з термопластичного матеріалу Vertex™ThermoSens полірованими пастою ThermoGloss «задовільний» стан гігієни становив 80%, натомість рівень гігієни протезів ‒ «задовільний», виготовлених з акрилових пластмас полірованих пастою ThermoGloss  становив  67,0% (р˂0,05).

 5.Найбільше значення площ запалення слизівки (55-89%) зареєстровано серед пацієнтів другої групи, проти пацієнтів першої групи у якій максимальна площа становила (30-70%). Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів першої групи, другої підгрупи. Через сім діб після накладання часткового знімного протезу клінічна картина дещо змінилась у другій групі, потреба у корекції в першій та другій підгрупах склала відповідно 53,4% та 46,7% пацієнтів і це було істотно менше в порівнянні з першою добою. Виявлена істотна тенденція до зменшення суб’єктивних відчуттів у пацієнтів першої групи: у першій підгрупі 26,7%, другій підгрупі 13,4%. Зменшення кількості корекцій пояснюється зниженням інтенсивності запалення, а швидка адаптація і відсутність необхідності у корекції практично у всіх пацієнтів першої групи свідчить про більш комфортні умови користування термопластичними протезами.

Встановлено більш швидку динаміку зниження реакції запального процесу слизової оболонки протезного ложа у пацієнтів, що користуються термопластичними знімними протезами полірованими пастою ThermoGloss, що підтверджує важливість наявної якісної поверхні знімної конструкції зубного протеза і свідчить про перевагу фінішної обробки протеза полірувальною пастою ThermoGloss.

Середній показник кількості відвідувань для корекції протезів склав: у першій групі 1 підгрупі – 0,80±0,11, у першій групі 2 підгрупі – 0,73±0,12, у другій групі 1 підгрупі – 1,13±0,09, у другій групі 2 підгрупі – 0,93±0,07.

Отже, використання пасти ThermoGloss для кінцевого полірування полімерів дозволило знизити запальну реакцію слизової оболонки протезного ложа та підвищити її резистентність до негативної дії часткового знімного протеза в період адаптації.