arrow_down arrow_left arrow_right ca compl cross fav like login meta_cat meta_coms meta_date meta_mail meta_pages meta_reply meta_user meta_views next prev search sort speedbar tags fb gp mail od tw vk ya

Близько 422 млн людей у ​​світі мають на сьогоднішній день цукровий діабет (ЦД) і понад 1 млн 300 тисяч осіб хворіють на діабет в Україні. Діабетична нейропатія сприяє появі в пацієнтів з ЦД атипових – безбольових варіантів перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС).Поширеність безбольової ішемії міокарда (ББІМ) серед таких осіб є досить високою, що затруднює вчасну діагностику ІХС та маскує її перебіг. Мета роботи – з’ясувати наявність епізодів ішемії міокарда у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної коронарної артерії (КА) та на прикладі клінічного випадку продемонструвати їх безбольовий характер за наявності ЦД 2 типу. Матеріали та методи: обстежено 30 пацієнтівзі STEMI, яким упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної КА проведено добовий моніторинг (ДМ) ЕКГ. Результати. Епізодитранзиторної ішемії міокарда були зареєстровані в 50 % осіб. Встановлено, що більшість епізодів (80 %) були безбольовими. За наявності ЦД відмічались лише епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ), що продемонстровано на прикладі клінічного випадку. Відмічено інформативність ДМ ЕКГ щодо виявлення епізодів ішемії міокарда, зокрема її безбольового варіанту. Висновки. У пацієнтівзі STEMI упродовж першої доби після стентування КА реєструються епізодитранзиторної ішемії міокарда, більшість з яких є безбольовими; за наявності ЦД епізодиішемії мають безбольовий характер; інформативним методом виявлення ішемії міокарда є ДМ ЕКГ.

 Ключові слова. Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, стентування інфарктзалежної коронарної артерії, безбольова ішемія міокарда, цукровий діабет, добовий моніторинг електрокардіограми.

Currently, approximately 422 million people in the world have diabetes mellitus, and over 1.3 million individuals in Ukraine are diagnosed with diabetes mellitus. Diabetic neuropathy contributes to atypical, painless variants of ischemic heart disease in patients with diabetes. The prevalence of silent myocardial ischemia among these individuals is quite high, which makes timely diagnosis of ischemic heart disease difficult and masks its course. The purpose of this research was to determine the presence of myocardial ischemia episodes in patients with ST-elevation myocardial infarction during the first day after stenting of the infarct-related coronary artery and to demonstrate their painless nature in the presence of type 2 diabetes mellitus using a clinical case. Materials and methods: 30 patients with ST-segment elevation myocardial infarction were examined, and 24-hour electrocardiographic monitoring was performed during the first day after stenting of the infarct-related coronary atery. The results. Episodes of transient myocardial ischemia were registered in 50% of people. It was established that the majority of episodes (80%) were painless. In the presence of diabetes mellitus, only episodes of painless myocardial ischemia were noted, which is demonstrated by the example of a clinical case. The informativeness of 24-hour electrocardiographic monitoring  in detecting episodes of myocardial ischemia, in particularly its painless variant, was noted. Conclusions. In patients with STEMI episodes of transient myocardial ischemia are registered during the first day after stenting of the coronary artery, most of which are painless; in the presence of diabetes mellitus, ischemic episodes are painless. 24-hour electrocardiographic monitoring is an informative method for detecting myocardial ischemia.

Keywords: ST-segment elevation myocardial infarction, stenting of the infarct-related coronary artery, silent (painless) myocardial ischemia, diabetes mellitus, 24-hour electrocardiographic monitoring.

Включення в загальний комплекс лікування рецидивуючої ерозії рогівки офтальмологічної ізотонічної мазі Гілайс® Кеа з натрію гіалуронатом 0,4% є доцільним завдяки її можливості довше утримуватися на очній поверхні й давати більш пролонгований і дієвий ефект, прискорювати епітелізацію рогівки, полегшувати суб’єктивний стан пацієнтів і поліпшувати якість життя таких хворих.

УДК : 616.24-085.816.2-06:616.831]-001-005.1-036.11

Мерза Романа Орестівна.Обгрунтування вибору технології механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку  : [ спец.] 222, 22 / Р. О. Мерза - Львів, 2023 - 157 с. - Бібліогр.: с. 126-152 (205 назв).

Дисертаційна робота присвячена вивченню ефективності різних технологій механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку, їх впливам на гемодинаміку, запалення, киснево-транспортну систему крові.

Проведення даного дослідження дозволило зробити наступні висновки:

  1. Показами до переводу хворих з ГПГМ на МВЛ крім РаО2 менше 70 мм рт. ст. чи SpO2 < 90% при FiO2 > 0,45 треба вважати: частоту самостійного дихання < 10 або > 35 в 1хв, РаСО2 < 32 або > 55 мм рт. ст., особливо коли це супроводжується ознаками енцефалопатії (ейфорія, неадекватна реакція на навколишнє середовищие) та/або участю в акті дихання допоміжної мускулатури), оцінка за шкалою ком Глазго менше 10 балів (якщо є можливість оцініти) .
  2. Респіраторна терапія за технологією VCV у хворих з ГПГМ, яка проводилась за наступними параметрами вентиляції: Vt – 7-8 мл/кг ідеальної МТ, Rate (f) – 15-16 / хв,  І : Е = 1:1,5 – 1:1 (Ti = 1,5 – 2,5c), Insp Pause 0,3-0,4 c (або 15-20% від часу вдиху, або 5-10% від дихального циклу), РЕЕР – 8-9 см вод. ст., інспіраторний потік (VINSP) – 50-55 л/хв, FiO2 ≤ 60%, дозволяє утримувати нормодинамічний тип центральної гемодинаміки впродовж всього періоду МВЛ, сприяє стабілізації ознак запалення, протягом трьох діб сприяє відновленню постачання та споживання кисню та 2,3-ДФГ і АТФ еритроцитів.
  3. Респіраторна терапія у хворих з ГПГМ керована тиском проведена за загальноприйнятими параметрами за винятком того, що вже на початку МВЛ РЕЕР становить 8-9 см вод. ст. та не впливає негативно на неврологічний стан пацієнта, його гемодинаміку, на 5-6 добу знижує рівень інтерлейкінів. МВЛ керована по тиску вже протягом однієї доби сприяє нормалізації постачання кисню (VO197,5 ± 16,1 мл/хв·м2), що прямо корелювало з зростанням АТФ еритроцитів ( R=0,586087, p=0,002616) та 2,3-ДФГ (R=0,646353, р=0,043454).
  4. Летальність хворих з ГПГМ, тривалість перебування на МВЛ, частота виникнення нозокоміальної інфекції та частота невдалих спроб відлучення від МВЛ не залежить від того чи МВЛ проводиться за технологією з контролем по тиску чи об’єму.
  5. У хворих з ГПГМ МВЛ проведена за IntelliVent-ASV технологією (програма «пошкодження ЦНС») сприяла нормалізації показників гемодинаміки протягом першої доби МВЛ та корелювало зі зменшенням рівня лактату крові та прозапальних цитокінів. В той же термін відновлюється постачання та споживання кисню (відповідно 1080,5 ± 32,6 та 207,5 ± 13,1 мл/хв·м2) та корелює із стабілізацією показників 2,3-ДФГ еритроцитів (4,15 ± 0,12 мкмоль/ 1гНв) і АТФ еритроцитів ( 3,66 ± 0,11 мкмоль/ 1гНв ).
  6. Тривалість МВЛ за IntelliVent-ASV технологією у хворих з ГПГМ становила 9 ± 0,5 доби і достовірно відрізнялася від відповідного показника першої та другої груп хворих (відповідно - R=0,724089, p=0,000139 та R=0,672727, р=0,033041).
  7. З 80 хворих, яким МВЛ проводилася за IntelliVent-ASV технологією померло 14 хворих, і летальність склала 17,5%, що достовірно відрізнялося від відповідного показника хворих  першої (35,44%) та другої  (31,34%) груп хворих.
  8. Підтримка стабільного тиску в манжетці інтубаційної/трахеостомічної трубки в межах 28-29 см вод. ст. з допомогою пристрою «IntelliCuff» (Hamilton, Швейцарія) достовірно зменшує частоту виникнення нозокоміальної пневмонії та летальність.
  9. Проведення трахеостомії на 2-3 добу у хворих з ГПГМ, яким показана тривала МВЛ прямо корелює із зменшенням частоти позитивних бактеріальних дослідження виділень з трахеоброхіального дерева (R=0,625071, p=0,001868), а й із зменшенням частоти виявлення вентиляційно-асоційованої пневмонії (R=0,704122, p=0,000255).
  10. Адаптація хворих з ГПГМ до МВЛ з допомогою декмедетомідину в дозі 0,2 – 1 мкг/кг/год дозволяє проводити респіраторну терапію за вибраними параметрами, не суттєво впливає на показники гемодинаміки, яку при необхідності доцільно коригувати з допомогою внутрішньовенного введення кристалоїду. Застосування дексмедетомідину дозволяє оцінювати рівень свідомості хворих та можливість відлучення хворих від МВЛ.
  11. При вирішенні питання про відлучення хворих від МВЛ доцільно враховувати декілька моментів. По-перше треба оцінити хворих за шкалою VISAGE: VISual pursuit (стеження поглядом), Swallowing (ковтальний рефлекс), AGE (вік), оцінка за шкалою коми Глазго. По-друге необхідно врахувати результати тетради Гейла  (показати язик, стиснути руку в кулак  рук, можливіть підняти голову і зігнути ногу в коліні). По-третє доцільно вирахувати RSBI –індекс (rapid shallowbreathing index ( f  /Vt ).

Термін «вроджена гіперплазія наднирникових залоз» (ВГНЗ) – це група аутосомно-рецесивних захворювань, що включає дефіцит ферментів, які беруть участь у синтезі кортизолу, альдостерону чи обох гормонів. У деяких випадках ці прояви відображаються при збільшенні попередників адренокортикальних гормонів. Фенотип залежить від ступеня або типу генної делеції чи мутації та є результатом дефіциту ферменту, що бере участь у стероїдогенезі 


Резюме. Вступ. Мальротація є найбільш поширеною вродженою аномалією тонкого кишківника. Одним із її варіантів є синдром Ледда (СЛ), який при несвоєчасному наданні допомоги може призвести до масивного некрозу тонкої кишки з необхідністю її подальшої резекції. Латентний СЛ складний для діагностики і часто є причиною помилкових діагнозів, що веде до незадовільних результатів лікування у пацієнтів різних вікових груп.

Мета дослідження. На прикладах клінічних випадків акцентувати увагу лікарів різних спеціальностей до нетипових загально-клінічних проявів СЛ для запобігання діагностичних помилок і ранньої діагностики цієї патології.

УДК 616.34-007.1-053.3-039-036

Матеріали та методи. Проведено літературний огляд статей, що описують клінічні випадки СЛ. Здійснено ретроспективний аналіз історій хвороб пацієнтів, які знаходилися на лікуванні в Львівській обласній клінічній лікарні Охматдит та міській дитячій клінічній лікарні.
Результати досліджень. Описано і наведено особливості клінічного перебігу СЛ як у дитячому віці, підлітковому, так і в дорослих на основі клінічних випадків. Висвітлено основну діагностичну цінність анамнезу, клінічної картини, інструментальних методів дослідження. Показано, що для латентного перебігу СЛ характерними є різноманітні соматичні прояви. Частіше це стани рецидивного блювання, абдомінального болю, синдрому мальабсорбції. Ускладнюють вчасну діагностику СЛ можливі тривалі періоди «повного благополуччя».

Висновки. Наведені клінічні приклади вродженої патології системи травлення у дітей СЛ вказують, що дана патологія цілком ймовірно може траплятися у клінічній практиці педіатрів і сімейних лікарів.

Опис різноманітної клінічної симптоматики, що характерний для СЛ, потребує осмислення і відповідних знань. Вбачається необхідність рекомендувати лікарям при проявах розладів травної системи у дітей раннього і старшого віку, особливо – дорослих пацієнтів надання кваліфікованої медичної допомоги.

Ключові слова: синдром Ледда, мальротація кишківника, клінічні випадки, діти, дорослі.